Файл: 8.doc

Наведені норми Закону свідчать про обмеження управосуб'є-ктності боржника. Таке обмеження зумовлене, по-перше, основ­ним завданням процедури розпорядження майном - збереженням ліквідної маси, а по-друге, нейтралізацією всіх можливих спроб боржника відійти від процедури банкрутства шляхом ліквідації або реорганізації.

Після порушення справи про банкрутство боржник зобов'я­заний подати у господарський суд і заявнику відповідь на заяву про

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів... І 161

порушення справи про банкрутство. Строк пред'явлення такої відповіді не повинен перевищувати дати проведення підготовчого засідання. Вона повинна містити:

• наявні у боржника заперечення проти вимог заявника;

• загальну суму заборгованості боржника перед кредитора­ми, в тому числі по заробітній платі працівників боржни­ка, а також заборгованість по податках і зборах (обов'яз­кових платежах);

• відомості про наявність у боржника майна, в тому числі коштів, що знаходяться на його рахунку в банках або інших фінансою-кредитнихустановах;

• поштовіадресибанківтаіншихфінансово-кредитнихуста-нов.

Що ж стосується заперечень боржника, то слід мати на увазі, що вони повинні стосуватися лише розміру грошових вимог заяв­ника. Оскільки грошові вимоги заявника носять безспірний харак­тер, то питання їх правомірності повинні вирішуватися у позовно­му порядку. У цьому випадку боржник повинен вказати у своїй відповіді про оскарження таких вимог (визнання нпідлягаючими до виконання), і тоді господарський суд повинен зупинити про­вадження у справі про банкрутство в порядку ч. 1 ст. 79 Госпо­дарського процесуального кодексу України.

Відсутність відзиву боржника не перешкоджає розгляду спра­ви про банкрутство. Початок його процедури збігається з призна­ченням судом розпорядника майна. Запропонувати кандидатуру розпорядника майна можуть кредитори або державний орган з пи­тань банкрутства (якщо частка державного майна у боржника скла­дає 25 відсотків). Право вибору конкретної особи на посаду розпо­рядника майна належить суду. Умови такі: наявність ліцензії госпо­дарського керуючого, не бути зацікавленою особою щодо боржника або кредиторів. Якщо кандидатури розпорядника май­на суду не надані, то суд сам призначає конкретну особу з числа осіб, зареєстрованихдержавним органом з питань банкрутства як господарські керуючі (п. 2 ст. 13 Закону).У практиці розгляду справ про банкрутство частіше виникає ситуація, коли держав­ний орган з питань банкрутства наполягає на тому, щоб госпо­дарський суд при призначенні розпорядника майна погоджував його кандидатуру з місцевим державним органом з питань банк­рутства. Вищий господарський суд України в інформаційному

162 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

листі від 10 травня 2000 р. №018/204 роз'яснив, що ст. 13 Закону не вимагає від господарського суду такого погодження. На наш погляд, такий підхід відповідає змісту ст. 13 Закону.

Права і обов'язки розпорядника майна закріплені у пунктах 8,9 ст. 13 Закону. Розпорядник майна має право:

• скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

• аналізувати фінансовий стан боржника і рекомендувати збо­рам кредиторів заходи з фінансового оздоровлення борж­ника.

До числа його обов'язків відносяться:

• розгляд спільно з посадовими особами боржника копій заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника;

• ведення реєстру вимог кредиторів;

• повідомлення кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником;

• вжиття заходів з охорони майна боржника;

• скликання зборів кредиторів;

• наданнягсюподарськомусудуікомітетукредиторівзвітупро свою діяльність, відомостей про фінансовий стан боржни­ка;

• пропозиція про можливе відновлення платоспроможності боржника і т.ін.

Закон не надав право розпоряднику майна звертатися до суду з вимогою про визнання угод, вчинених боржником з порушенням порядку, встановленого Законом, недійсними. Це відіграє істот­ну роль, бо до введення процедури санації спливає тривалий час, що ускладнює можливість повернення відчуженого майна борж­ника. Якщо законодавець поклав обов'язок на розпорядника май­на із вжиття заходів з охорони майна боржника, то повинен був також передбачити відповідні повноваження.'Складається так, що господарський керуючий бачить, як боржник реалізує майно з порушенням встановленого порядку, а вчинити нічого не може. Тому він повинен бути наділений правом звернення до суду з ви­могою про визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майномщодоорганізаційно-правової форми борж­ника. Так, якщо органи управління боржника у порушенні п. 11 ст. 13 Закону прийняли рішення про реорганізацію або ліквіда­цію боржника, виступили засновниками дочірнього підприєм-

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів ... | 163

ства, то розпорядник майна повинен мати право подати заяву до суду про це, визнавши недійсним акт органів державної реєст­рації. Відсутність такого повноваження у розпорядника майна може поставити під сумнів існування самої процедури банкрут­ства, ускладнити пошук майнових активів боржника.

На підготовчому засіданні, яке повинно відбутися не пізніше 30 днів з дня порушення справи про банкрутство, суд остаточно надає правову оцінку поданим документам у частині безспірності вимог, несплати їх повністю на час розгляду, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника. Підготов­че засідання має важливе значення, бо є відправною точкою для усієї справи про банкрутство.

По-перше, суд остаточно вирішує, за загальною або спроще­ною процедурою буде здійснюватися провадження у справі про бан­крутство. Якщо є ознаки відсутності підприємницької діяльності або коли відсутній боржник, ст. 52 Закону надає суду повне право на застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства. У цьому випадку суд відразу ж виносить постанову про банкрут­ство, в якій визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. А як бути, якщо до підготовчого засідання боржник виконав всі вимоги, передбачені ст. 53 Закону (особливості про­ведення санації боржника його керівником): отримав письмову згоду 50 відсотків голосів кредиторів, згоду власника на прове­дення санації боржника і на призначення керівника керуючим санацією? Чи можна в такому випадку перейти до спеціального порядку провадження по справі — об'єднання двох процедур од­ночасно —розпорядження і санації? Практика свідчить, що таке можливо, якщо справа про банкрутство порушена за заявою са­мого боржника.

По-друге, суд перевіряє наявність перешкод для руху проце­дури банкрутства до наступного етапу—публікації в офіційному друкованому органі про порушення справи про банкрутство. Та­кими перешкодами служать: погашення вимог боржником, відклик заяви про порушення справи про банкрутство та інші об­ставини.

Якщо до дня підготовчого засідання боржник погасив забор­гованість перед кредитором або учасники справи припинили зобо­в'язання за згодою сторін, то у цьому випадку суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі за п. 7 ст. 40 Закону. Не-

164 \ С.И. Кравчук. Госполарське право України

рідко кредитор, який ініціює, користується ст. 10 Закону, тобто відкликає свою заяву про порушення справи про банкрутство. Та­кий механізм притаманний тільки процедурі банкрутства і відсутній у позовному провадженні. Суть відклику заяви полягає в тому, що кредитор з боржником досягли певної згоди в порядку погашення боргу поза рамками справи про банкрутство.

Отримавши такий відклик, суд його перевіряє на предмет об­меження прав боржника або кредиторів і виносить ухвалу про зали­шення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду. У подальшому кредитор не позбавлений права ще раз ініціювати справу про банкрутство.

Механізм відмови від позову з втратою права звернення до суду, подібно позовному провадженню, у процедурі банкрутства неможливий, боукредитора, незалежно від такої відмови, продов­жує існувати виконавче провадження по грошовій вимозі і, отже, не відпадають підстави ініціювати справу про банкрутство ще раз. Іншими обставинами, що перешкоджають подальшому руху спра­ви, є:

а) боржник або кредитор не є юридичними особами;

б) боржник не є суб'єктом підприємницької діяльності, за виключенням випадків, передбачених п. 4 ст. 5 Закону;

в) щодо боржника встановлена заборона на порушення спра­ ви про банкрутство (пунктами 6,7 ст. 5 Закону). За наяв­ ності таких обставин господарський суд припиняє провад­ ження у справі за п. 1 ст. 40 Закону або п. І ст. 80 Господарсь­ кого процесуального кодексу України.

В Законі відсутні норми, які дозволяють судді виправити свої помилки, що допущені при прийомі заяви кредитора або боржни­ка шляхом винесення ухвали про залишення заяви без розгляду або припинення провадження у справі. Це стосується розміру грошо­вих зобов'язань, строку несплати, спірності вимог, заетавиітдн. У зв'язку з цим Закон було б доцільно доповнити ст. 40—1 зназвою "Залишення заяви без розгляду", де вказати повний перелік підстав, за якими суд залишає заяву кредитора або боржника без розгляду, що дозволить внести ясність та визначеністьудіяльність суду за подібних ситуацій. Остаточно з'ясувавши всіобставини як по суті грошових зобов'язань, так і щодо сторін по справі, гос­подарський суд виносить ухвалу за результатами підготовчого засідання.

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів ... { 165

В ухвалі, зокрема, повинно міститися:

-обов'язок заявника подати у 10-денний строк за свій раху­нок оголошення про порушення справи про банкрутством офіцій­ному друкованому органі. Газетне оголошення повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування і адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Практика свідчить, що до оголошення необхідно включати і дату порушення справи про банкрутство, бо з цього дня вводиться мораторій і не нарахо­вували господарського суду щодо публікації оголошення про по­рушення справи про банкрутство в зазначений строк, господарсь­кий суд має право залишити заяву без розгляду. Як бути, якщо в 10-денний строк заявник виконав всі необхідні вимоги щодо по­дання оголошення в офіційний друкований орган, однак оголо­шення не надруковане? В такому разі обов'язок заявника зво­диться виключно до оформлення і оплати заяви в офіційному друкованому органі, а за подальші дії редакції газети він відпові­дальності не несе. У такому випадку заявник має подати в госпо­дарський суд документи належного виконання такого обов'язку: рахунок, листи, платіжні документи про оплату заяви;

—розмір вимог кредиторів, що подали заяву про порушення справи про банкрутство; якщо справа про банкрутство ініційова­на боржником, то ці відомості не вказуються в ухвалі;

—дата складання розпорядником майна реєстру, який пови­нен бути складений і поданий у господарський суд на затверд­ження не пізніше двох місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

-дата попереднього засідання суду, яке повинно відбувати­ся не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду;

-дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які повинні відбутися не пізніше трьох місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

-дата засідання суду, на якому буде винесена ухвала про вве­дення санації боржника або постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі про банкрутство, яке повинно відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засі­дання суду.

166 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

Означені відомості мають велике значення для подальшого руху справи про банкрутство, боіншихданих, зокрема про засідан­ня суду, в Законі не зустрічається. Публікація в офіційному друко­ваному органі оголошення про порушення справи про банкрутство означає, що процедура банкрутства переходить до наступного ета­пу — виявлення кредиторів. На цьому етапі відбувається відсіюван­ня кредиторів, і він розрахований на вимушених і забезпечених кредиторів. Суть такого режиму полягає утому, що після публікації всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'я­зань, повинні у місячний строк звернутися до господарського суду з заявами про грошові вимоги до боржника. Якщо кредитори не звернулися в зазначений строк, то вони втрачають право на одер­жання заборгованості не тільки у рамках справи про банкрутство, а й у позовному провадженні. У силу п. 5 ст. 31 Закону України вимо­ги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Встанов-ленийуст. ИЗаконумісячнийтермінєрубіжним, ійого закінчен­ня є припиненням у кредитора права на заборгованість (п. 5ст. 31 Закону). Тому кредитори повинні вчасно звернутися до суду з на­лежно оформленою заявою.

В інформаційному листі Вищого господарського суду Украї­ни від 20 квітня 2001 р. №01 - 8/480 " Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства в розв'язанні спорів" є роз'яснення, щотермін, встановлений п. 1 ст. 14 Закону є процесуальним і, отже, може бути відновлений на загальних підставах, передбачених ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.