ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.03.2024

Просмотров: 811

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

I8вn 966-351-108-7

1.1. Предмет господарського права

1.2. Мета і принципи господарського , права

1.3. Методи господарського права

1.4. Система господарського права

2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання

2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах

2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види

3.1. Державна реєстрація господарюючих органів

3.2. Правовий статус підприємства

3.3. Припинення діяльності підприємства

4.1. Правовий статус акціонерних товариств

4.2. Правовий стататус неакціонерних товариств

Об'єднань

5.1. Правовий режим майна підприємства

5.2. Правовий режим майна об'єднання підприємств

5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб

6.1. Державне управління якістю

Продукції як складова частина

Управління економікою України

Та державний захист прав споживачів

6.2. Державна система стандартизації, сертифікації та метрології

6.3. Державний контроль і нагляд за якістю продукції

7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання

7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання

7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань

7.4. Зміна і припинення зобов'язань в госпо­дарських правовідносинах

8.1. Поняття системи господарських договорів

8.2. Класифікація системи господарських договорів

8.3. Окремі види господарських договорів

9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності

9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів

9.3. Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяль­ності

10.1. Поняття відповідальності в господарському праві

10.2. Функції та види господарсько-правової відповідальності

10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності

11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти

11.2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство

11.3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів

12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти

12.2. Порядок укладення договору оренди

12.3. Порядок припинення договору оренди

12.4. Правове регулювання лізингових операцій

13.1. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції та обов'язки

13.2. Види біржових угод та правила біржової торгівлі

13.3. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку

14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

14.2. Види цін та порядок їх встановлення

14.3. Правове регулювання контролю

15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

15.2. Порядок відкриття рахунків у банках

15.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу

16.1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Захист економічної конкуренції

16.2. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції

16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію

17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання

17.2. Правовий режим іноземних інвестицій

17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Висновки

Літератури

— інших цінностей відповідно до законодавства України. Іноземні інвестиції на території України можуть здійснюва­ тись в різноманітних формах.

Відповідно до Указу Президента України від7липня 1998 р. №748/98 "Про деякі питання іноземного інвестування" іноземні інвестиції при первинному інвестуванні можуть здійснюватись у вигляді валюти України, яку придбано за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або одержано інозем­ним інвесторомякприбутоквнаслідокздійснення іноземних інвес­тицій в Україну. Порядок здійснення іноземних інвестицій у формі придбання державних боргових зобов'язань та їх обсяг визначаєть­ся Міністерством фінансів та Національним банком України.

Іноземні інвестиції згідно зі ст. 392 Господарського кодексу Україниможутьвноситисьуформах:

  • часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

  • створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іно­земних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

  • придбання незабороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, при­міщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

  • придбання самостійно або за участю українських юридич­них чи фізичних осіб прав на користування землеютавико-ристанняприроднихресурсівнатериторіїУкраїни;

  • придбання інших майнових прав.

242 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвес­тицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та окремих те­риторій, може встановлюватися пільговий режим інвестицій та іншої господарської діяльності.

Різновидом іноземних інвестицій є концесії. Ст. 406 Госпо­дарського кодексу України визначає концесію як надання з ме­тою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом дер­жавної влади чи місцевого самоврядування на підставі концесій­ного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання права на будівництво або управління об'єктом концесії за умови взяття концесіонером відповідних зобов'язань майнової відповідальності і підприєм­ницького ризику.


Концесійна діяльність здійснюється на основі відповідного договору, термін якого не повинен бути менше 10 років і більше 50 років.

Закон України "Про концесії" передбачає механізм сприян­ня та взаємний захист інвестицій.

Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава вста­новила певні державні гарантії захисту іноземних інвестицій:

  • від зміни законодавства;

  • щодо примусових вилучень, а також незаконних дій дер­жавних органів та їхніх службових осіб;

  • у випадку припинення інвестиційної діяльності;

  • гарантії переказу прибутків, доходівта інших коштів, одер­жаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Крім цього, Законом України "Про режим іноземного інвес­тування" передбачена компенсація і відшкодування збитків іно­земним інвесторам, завданих їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів України чи їхніх службових осіб.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до розділу III Закону України "Про режим іноземного інвестування" та Положення "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженого Постановою КМУ від 7 серп­ня 1996 р. № 928. Реєструють іноземні інвестиції Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвес-

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльності\ 243

тицій. Для цього іноземні інвестори подають документи, зазна­чені в п. З вказаного Положення.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження доку­ментів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів, починаючи з цієїдати, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.

У державній реєстрації іноземних інвестицій можна відмо­вити лише у випадку, коли здійснення інвестицій суперечить за­конодавству України або подані документи не відповідають ви­могам зазначеного Положення.


17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ш.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов

244 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

І.Вільнімитні зони і порти — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

  1. Технологічні парки та технополіси — це території України, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційний центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічнихпромисловихкомп-лексів.

  2. Туристично-рекреаційні зони — це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історйко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, атакожактивізаціїпідприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

  3. Банківсько-страхові зони—це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

  4. Експортно-транзитні—частинатериторії держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.


Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

  1. Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

  2. Анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком).

  3. Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

4. Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльносгі\ 245

державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5-7 Закону України " Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

  • у зв'язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України;

  • за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідованадостроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про їїліквідацію.

Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон.

Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

Ф

Контрольні запитання

  1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч-надіяльність?

  2. Які принципи зовнішньоекономічноїдіяльності закріплені За­коном України "Про зовнішньоекономічну діяльність"?

  3. Хто відноситься до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

  4. Які види господарських операцій належать до видш зовнішньо­економічноїдіяльності?

  5. Заякими формами здійснюєтьсядержавне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?


6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно- . земні інвестори?

246 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

Висновки

| 247

  1. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб'єктам господарського права?

  2. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

  3. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашоїдержави?


Смотрите также файлы