Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

10. Поясніть механізм кредитування з опціоном негайного платежу.

11. Чим вигідне використання комерційного кредиту в зовніш- ній торгівлі?

12. У чому полягає кредитний ризик банку?

13. Яким чином оцінюється кредитний ризик банку?

14. Які чинники можуть впливати на неповернення боргу пози­чальником?

15. Складіть схему проведення кредитного аналізу підприємст-ва-позичальника.

16. Що собою являє фірмовий кредит?

17. Як саме фірмовий кредит пов'язаний із торговою операцією?

18. Поясніть можливі переваги фірмового кредиту порівняно банківськими.

19. У чому полягає відмінність між розстрочкою платежу та авансовим платежем з точки зору кредитування?

20. На які моменти слід наголоси ги в кредитному контракті?

21. Як відрізняють кредити за терміном розстрочки платежу?

22. Чим визначаються тривалість і вид кредиту?

23. Який би вид кредиту ви використали при експортуванні продуктів харчування, виробничих верстатів, літаків, будівельно- го обладнання?

24. Які чинники впливають на розмір відсотка за кредитом?

25. При яких торгових поставках використовується штафель-ний спосіб калькуляції нарахованих відсотків? У чому його суть?

26. Як розраховують відсотки за лінійним методом? Наведіть приклад.

27. Як ви розумієте «приховані відсотки»?

33. Від яких чинників залежить оцінка кредитного ризику?

34. З якою метою проводять аналіз грошового потоку підпри- ємства позичальника?

Рекомендована література

1. Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР зі зміна­ми від 14.01.1999 №394-ХІУ.

2. Бровков С. М., Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі", світовий досвід і українська практика. — К.: ТОВ Агентство «Україна», 2001. — 380 с.

1. Ban Хори Дж. К. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Гл. ред. серии Я.В.Соколов.— М.: Финансы и статистика, 1996.— С. 276—284.

3. Облік міжнародних операцій: Підручник / Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Козак, Л. І. Лук'яненко, О. В. Небильцова. За заг. ред. проф. ІО. А. Кузьмінського. — К.: КНЕУ, 2006. — 336 с.

4. Сергієнко І. Міжнародні аспекти кредитно-податкової політики України // Фінанси України. — 2001. —№ 2. — С. 13.

5. Прадун В. П. Кредитні лінії міжнародних фінансових операцій// Фінанси України. —2001. — №. 3. — С. 133.

6. Руденко Л. В. Проблеми аналітичності річного звіту мультинаці­ональних компаній // Регіональні перспективи. — 1999. — № 2—3 (5— 6). — С. 79—82.

7. Руденко Л. В Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія.— К.: Кондор, 2004. —480 с.

8. Руденко Л. В., Подольська В. О, Яріш О. В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посібник. — К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2000. — 422 с.

10. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. / Д. Г. Лук'я­ненко, А. М. Поручник та ін. — К.: КНЕУ, 2006. — 816 с.

11. Френклін P.. Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 743 с.

12. Эдварс Б. Руководство по кредитному менеджменту.— М.: Ин-фа, 1996.

13. Grabbe, J. Orlin. International Financial Markets. New York: Elsevier, 1986.- 675 p.

Необхідність міжнародних розрахунків випливає із самої сут­ності існування людства, а також з розуміння соціального розпо­ділу праці. Не для кого не таємниця, що самотня країна нормаль­но існувати не може. Це пов'язано з тим, що в одній країні не можна налагодити виробництво всіх без винятку товарів народ­ного споживання і виробничої спрямованості, щоб задовольнити всі потреби суспільства. Звідси випливає необхідність налаго­дження міжнародних зв'язків і міжнародного розподілу праці і як наслідок— торгівлі. А торгівля, безперечно, не може існувати без розвинутої системи розрахунків між підприємствами, грома­дянами та урядами різних держав світу. Тобто необхідність між­народних розрахунків випливає із сутності людського буття.

Природа міжнародних розрахунків та їх організація пов'язані з розвитком та інтернаціоналізацією товарного виробництва й обертання. В них відображається певна форма руху вартості в міжнародному обороті через незбігання часу виробництва, реалі­зації та оплати товарів, а також територіальної відокремленості ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють насамперед торгівлю товарами і послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами. Переважна частина всіх міжнарод­них розрахунків здійснюється в процесі міжнародних торгових відносин.

На стан міжнародних розрахунків комплексно впливають чи­сельні фактори: економічні й політичні відносини між країнами; стан країни на товарних та грошових ринках; ступінь викорис­тання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоеконо­мічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торго­ві правила та звичаї; регулювання міждержавних товарних пото­ків, послуг і капіталів; відмінності в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зо­внішньоторгових контрактів та кредитних угод; конвертованість валют тощо. Враховуючи ці фактори, міжнародні розрахунки до­цільно відокремити в самостійну систему, пов'язану з рухом то­варно-матеріальних цінностей і показати ряд її особливостей (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Особливості міжнародних розрахунків

По-перше, міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, регулюються не лише національними нормативними і законодав­чими актами, а й міжнародними законами, банківськими прави­лами та звичаями.

По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних ва­лютах. Тому, з одного боку, на їхню ефективність впливає дина­міка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливе лише за умо­ви вільного обміну національної валюти на валюту інших країн, безперешкодного руху грошей, іншими словами, найбільш ефек­тивна участь тієї чи іншої країни в міжнародних торгових розра­хунках можлива лише на підставі конвертованої валюти.

По-третє, в країнах із частково конвертованою валютою дер­жава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторгові міжнародні розрахунки.

Міжнародні розрахунки виступають об'єктом уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків, універ­салізацією банківських операцій. На конференціях у Женеві в 1930 і 1931 рр. прийняті міжнародні Вексельна і Чекова конвен­ції, спрямовані на уніфікацію вексельних і чекових законів та усунення складностей використання векселів і чеків у міжнарод­них розрахунках. Вексельний закон є базою національного зако­нодавства в більшості країн. Комісія з права міжнародної торгівлі ООН (ЮНС1ТРАЛ) здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнародна торговельна палата, створена в Па­рижі на початку XX ст., опрацьовує і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів та інкасо. Наприклад, пе­рші правила щодо інкасо були розроблені в 1936 р., після цього перероблені в 1967 і 1978 рр. (вступили в силу із січня 1979 р.). Більшість банків світу оголосили про своє приєднання до Уніфі­кованих правил по акредитивах та інкасо. Міжнародна торгове­льна палата розробила Правила по контрактних гарантіях, веде роботу з підготовки правил щодо платіжних гарантій.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами та звичаями, з іншого — щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість роз­рахунків проводиться безготівковим способом через записи на банківські рахунки.

Динаміка використання відповідних форм міжнародних роз­рахунків за групами країн світу наведена в табл. 6.1

Таблиця 6.1

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ ЗА РІЗНИМИ РЕЇ ІОНАМИ II 2004- 2006 pp., %

Як бачимо, країни з вищим рівнем розвитку активніше засто­совують документарні форми міжнародних розрахунків (інкасо та акредитив), які забезпечують вищий захист від ризиків експор­тера та імпортера.

Найскладнішими, що вимагають високої кваліфікації вико­навців, є розрахунки з міжнародних торгових контрактів.

Як відомо, основою здійснення комерційних зарубіжних опе­рацій є угода між торговельними підприємствами в різних краї­нах, як правило, між експортером та імпортером. Така угода сут­тєво відрізняється від договорів купівлі-продажу, що здійсню­ються в межах країни. Насамперед, це наявність різних валют, і необхідно домовитися про якусь одну валюту, якою будуть вико­нувати розрахунки, [снують різні законодавчі та інші правові розпорядження, наприклад, про відповідальність за якість товару, за порушення обов'язків та майнових прав продавця. Крім того, можуть виникнути труднощі з реалізацією за кордоном претензій у судовому чи несудовому порядку.