Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

Коносамент виписують звичайно в двох чи трьох примірни­ках, причому кожен з них можна використовувати для одержання товару. Стаття 138 Кодексу торгового мореплавства України ви­значає такі обов'язкові реквізити коносамента:

— найменування судна, що перевозить товар, якщо вантаж прийнятий до перевезення на визначеному судні;

• назва судноплавної компанії (вантажоперевізника);

• місце приймання або навантаження вантажу;

— найменування відправника;

• місце призначення вантажу чи, у випадку чартеру, місце призначення або напрямку судна;

• найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) чи вказівка, що коносамент виданий «наказу відправника», або найменування одержувача з указівкою, що коносамент виданий «наказу одержувача» (ордерний коносамент), чи визначенням, що коносамент виданий на пред'явника (коносамент на пред'я­вника);

• найменування вантажу, його маркування, кількість місць або кількість чи міра (маса, обсяг), а в необхідних випадках — дані про зовнішній вигляд, стан і властивості вантажу;

• фрахт та інші належні перевізнику платежі чи вказівка, що фрахг повинен бути оплачений відповідно до умов, викладених у рейсовому чартері або іншому документі, чи вказівка, що фрахт цілком оплачений;

• час і місце видачі коносамента;

• кількість складених примірників коносамента;

• підпис капітана або іншого представника перевізника.

Під час перевезення вантажів у закордонному повідомленні в коносамент, за згодою сторін, можуть бути внесені інші умови і застереження.

Морський коносамент гарантує, що товари не можуть бути видані нікому, крім їхнього законного власника, і в цьому поля­гає найбільша безпека. Незважаючи на це, можуть виникнути пе­вні проблеми, наприклад, коли коносамент виписаний «наказу імпортера». Якщо останній не викупить документи і не індосує їх, виникає ситуація, коли товари не можуть бути отримані. Якщо ж товари переправляються повітряним шляхом, поштою, заліз­ницею чи автотранспортом безпосередньо на адресу імпортера, то він стає власником товарів незалежно від того, викупив він документи чи ні.

Маршрутний коносамент застосовується при перевезеннях суднами, що здійснюють регулярні рейси за заздалегідь відомим графіком. Щодо товарів, перевезених на таких судах, діють лі­нійні правила, й умови, включаючи особливі тарифи фрахту й умови постачання до причалу.

Коносамент скороченої форми — документ, у який не вклю­чені повні умови контракту на перевезення, що проставляються на зворотному боці бланка, тобто документ із незаповненим зво­ротним боком. Звичайні коносаменти за скороченою формою на­зиваються так тому, що виписуються не на фірмових бланках су­дноплавної компанії. Назва останньої просто вдруковується в ці коносаменти.

Перевантажувальний коносамент — застосовується тільки при морських перевезеннях і містить указівку про те, що товар буде перевантажений з одного судна на інше, а також указівка про порт первинного завантаження, порт перевантаження і порт призначення.

Коносамент чартер-партії випускається у випадку, якщо експортер перевозить громіздкий вантаж чи велику партію това­ру, причому орендує судно цілком тільки для цих цілей. Чартер-партія не регулюється правилами звичайних контрактів на пере­везення, і в її коносаменті немає повних умов чартеру, а містять­ся тільки посилання на нього.

Комбінований коносамент звичайно застосовується при кон­тейнерних перевезеннях товарів від пункту прийняггя товару до перевезення до пункту призначення (при комбінованому коноса­менті припустимо використовувати різні засоби транспорту за умови, що все відвантаження покривається одним транспортним документом).

Оригінали коносамента повинні містити підпис капітана чи іншого представника перевізника. У випадку представлення всього комплекту коносамента доцільно другий його оригінал направляти банку, що інкасує, наступною поштою з третім при­мірником інкасового доручення.

Для деяких країн Латинської Америки необхідні консульські рахунки, що друкуються спеціально, на яких проставляється під­пис і печатка консульств, за що стягується окрема плата. Тому банк контролює право власності на ці товари і повинен передати це право тільки тоді, коли покупець виконає вимоги експортера.

Оригінали залізничних, авіа- і автонакладних направляються з товаром. їхні дублікати й інші подібні документи вважаються правильно оформленими, якщо вони містять штамп перевізника чи підписані ним. Накладні не є товаророзпорядчими документа­ми. Якщо в комерційні документи включена транспортна наклад­на, то її не розглядають як документ на право власності.

Це всього лише розписки в одержанні товару до відправлення. Такі документи містять штамп перевізника, його підпис і дату виконання, номер рейсу і дату відправлення. Окремо вказуються назви відправника вантажу, вантажоодержувача, кількість ящиків чи упаковок, транспортні позначки, вантажні місця і дається ко­роткий опис товару. Залізнична накладна містить штамп станції відправлення, дату й номер відправлення. В автомобільній ука­зуються місце і дата від'їзду, місце доставки, її підписує ванта-жоперевізник.

Страховий поліс підтверджує підписання договору страху­вання (в контракті між покупцем і продавцем жорстко обмовля­ються усі випадки страхування і факт оплати страховки, якщо страхування товару відповідно до умов відвантаження здійснює експортер, тобто які ризики вона покриває).

Основні положення морського страхування вантажів ґрунту­ються на інструкції Інституту андерайтерів (страховиків) у Лон­доні. Тут же розглядаються й інші особливі умови: торгові війни; страйки; положення про повітряні перевезення і пов'язані з ними страйки окремі положення про торгові війни для випадків пере­силання вантажів поштою і відправлення повітряним транспор­том та ін. У самому страховому полісі чи в підшитих до нього доповненнях наводиться докладний опис ризиків, що ним покри­ваються. Однак звичайною практикою є виписка на спеціальному бланку страхових компаній, заповнюваному страхувальником, сертифікатів, у яких зазначається вартість товару, що страхуєть­ся, перераховані ризики, що покриваються, описаний товар, упа­кування, особливі місця, номери товарних місць, назва судна, по­дробиці маршруту, а також зазначається, хто і де виплачує страхову суму. Страхові сертифікати індосуються пойменованим страхувальником, щоб передати право на одержання страхової суми емітентові чи покупцеві. У нижній частині сертифіката вар­то проставити підпис від імені і з доручення брокера, що випус­тив його. У даному випадку сертифікат повинен виконуватися за рахунок бенефіціара, якому для передачі прав необхідно зробити індосамент на звороті. Позначення і номери на всіх документах повинні бути однаковими і збігатися з маркуванням. Те саме сто­сується правильності написання найменувань портів відправлен­ня і призначення.

Сертифікати, специфікації, посвідчення й інші документи. У міжнародній торгівлі використовуються також різного роду сер­тифікати (наприклад, сертифікат походження — це свого роду декларація країни, де зроблений товар. Цей документ необхідний для підтвердження походження товару і визначення порядку стя­гнення і застосування імпортного мита.

Сертифікат описує товар. Він може бути випущений і підпи­саний торговою (промисловою) палатою чи завірений консульст­вом країни-імпортера. Якщо в рахунку-фактурі зазначене похо­дження товару, то достатньо додаткового примірника рахунка із вдрукованим заголовком «Сертифікат походження» (кількості, якості, ваги й ін.), «специфікація», «посвідчення» [приміром, по­свідчення про масу (дорожній сертифікат маси для автомобільно­го транспорту) чи пакувальний аркуш].

Необхідна інформація (про масу й пакування) може бути включена в рахунки. У цьому випадку приймаються до розгля­ду рахунки з вдрукованими заголовками «Посвідчення про ма­су» і «Пакувальний аркуш». Іноді потрібно, щоб посвідчення про масу випускала третя сторона. Посвідчення показує масу товару (брутто, нетто, маса тари), що повинен збігатися з ма­сою, зазначеною в інших документах, де фігурує маса, пакува­льні аркуші, що підтверджують кількість, якість товару, та ін­ші посвідчення комплектності; таймшит (документ, що підтверджує тривалість навантаження і розвантаження судна в порту, за підписом капітана судна і представника фрахтуваль­ника), інші документи, передбачені контрактом, наприклад, штурманська розписка.

Штурманська розписка-— це розписка в одержанні товару на борт судна. Вона не є товаророзпорядчим документом. Це доку­мент необхідний тоді, коли зроблені деякі розпорядження про передачу коносаментів безпосередньо вантажоодержувачеві, і свідчить, насамперед, про те, що товар отриманий у гарному ста­ні на борт названого судна для відвантаження з одного порту в інший. У короткому описі товару можуть бути зазначені наван­тажувальні позначки і товарні місця.

Узгодження базових умов поставки товарів

Особливий вплив на стан підготовки міжнародного торгове­льного контракту має узгодження умов поставки. В них важливо виділити і зафіксувати момент, коли ризик переходить від про­давця до покупця (ризик втрати, зникнення, пошкодження товару тощо), а також транспортний ризик і витрати із страхування.

У світовій практиці існують стандартизовані умови поставки. Найчастіше використовують ТгМСОТЕІШЗ (ІНКОТЕРМС — Між­народні комерційні умови, складені Паризькою Міжнародною тор­говою палатою). Вони повинні бути чітко викладені в угоді (кон­тракті).

ІНКОТЕРМС — це збірник умов, згідно з якими складають контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем і покуп­цем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Кожна з умов визначає зобов'язання продавця і покупця, розпо­діл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту, а саме:

— момент, коли вважається, що продавець виконав свої зо­бов'язання щодо поставки товару;

—- сторона договору, яка виконує митні формальності і несе пов'язані з цим витрати і ризики;

• сторона, яка організовує і сплачує перевезення товару, а та­кож несе при цьому ризики за його можливе нищення або по­шкодження;

• документи, необхідні у зв'язку з поставкою товару, а також відповідальність за їх підготовку та оплату;

• особливості упаковки товару і відповідальність за її забез­печення;

• інші зобов'язання щодо здійснення контракту (наприклад, проведення перевірки товару).

У зв'язку з цим усі умови, включені до ІНКОТЕРМС 2000 p., можна розбити на чотири основні групи, починаючи з умови, згі­дно з якою практично вся відповідальність лягає на покупця, і за­кінчуючи тими, за якими продавець несе всі витрати і ризики (табл. 6.2).

До першої групи — Е належить умова EXW («Франко-завод»). Вона передбачає мінімальний ризик для продавця. Від­повідно до неї продавець передає товар покупцеві на своєму за­воді або складі і не несе відповідальності за його завантаження. Всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару до місця при­значення, несе покупець.

Другу групу— F складають умови: FCA («Франко-перевізник»), FAS («Франко вздовж борту судна») і FOB («Фра­нко-борт»). Зобов'язання продавця за цими умовами полягають у поставці товару перевізнику, вказаному покупцем.

До третьої групи— С належать умови: CFR («Вартість і фрахт»), CIF («Вартість, страхування і фрахт»), СРТ («Переве­зення оплачено до») і СІР («Перевезення і страхування оплачені до»). Згідно з ними продавець звільняється від ризиків з приводу загибелі або пошкодження товару.

Четверту групу — D складають умови: DAF («Доставка до кордону»), DES («Доставка франко-судно»), DEQ («Доставка франко-причал»), DDU/DDP («Доставлено, без оплати мита / ми­то оплачене»). За цими умовами продавець несе всі витрати і ри­зики, пов'язані з доставкою товару країну покупця.

У першій графі табл. 6.2, у максимально стислій формі визна­чені зобов'язання продавця. Рух по таблиці зверху-вниз відпові­дає зміні обов'язків продавця від мінімальних до максимальних.

Залежно від умов ІНКОТЕРМС між продавцем і покупцем розподіляються зобов'язання щодо поставки товару та відповіда­льність за ризик його пошкодження чи втрати. Причому момент переходу ризиків і витрат не за всіх умов ІНКОТЕРМС одночас­ний (табл. 6.3).

Таблиця б.2

Сформульовані в ШКОТЕРМС торгові терміни є універсаль­ним набором умов, знання та застосування яких полегшує здійс­нювати торгові операції, а також визначати зовнішньоторговель­ну' ціну товару.

Крім умов поставок, при укладенні зовнішньоторговельних контрактів підприємства враховують багато факторів і показни­ків, починаючи з фінансового стану ділового партнера, його по­зиції на ринку, закінчуючи політичними, економічними і законо­давчими умовами його країни. Таке вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, потреба в постійному удосконаленні виробниц­тва продукції стимулюють оновлення ділових партнерів, пошук нових постачальників, найпривабливіших з точки зору ціни та якості товарів. При формуванні нового торгового партнерства підприємства та їхні банки оцінюють передусім ризики, можливі в процесі такої співпраці, та готують заходи щодо їхнього запобі­гання.