Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

До таких заходів певною мірою можна віднести і вибір умов (або форм) платежів. Партнерам важливо дійти згоди щодо стро­ків внесення платежів (наприклад, до, під час або після поставки товару), способу платежу, місця виконання платежу тощо.

Умови платежів за зовнішньоторговельними операціями підприємства

Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і га­рантія одержання платежу, сума видатків, пов'язаних з прове­денням операцій через банки. Тому зовнішньоторгові партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і після цьо­го закріплюють їх у контракті. При складанні валютно-фінан­сових і платіжних умов контрактів звичайно проявляється неспі­впадання інтересів експортера, що прагне одержати максимальну суму валюти в найкоротший термін, та імпортера, зацікавленого у виплаті найменшої суми валюти, прискоренні одержання това­ру і відстрочці платежу до моменту кінцевої реалізації. Вибір ва­лютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних і політичних відносин між країнами, співвідношен­ня сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі цим товаром.

Міжурядові угоди влаштовують загальні принципи розра­хунків, а в зовнішньоторговельних контрактах чітко форму­люються докладні умови. Ці умови включають такі основні елементи:

• валюта ціни;

• валюта платежу;

• умови платежу;

• засоби платежу;

• форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Від вибору валюти, ціни і валюти платежу (крім рівня ціни, розміру відставкової ставки за кредитом) певною мірою зале­жить валютна ефективність угоди. Експортні та імпортні конт­рактні ціни — різні і залежать від додаткових видатків, що включаються в них у міру просування товарів від експортера до імпортера:

• перебування на складі країни-експортера;

• шлях в порт;

• перебування в порту;

• шлях за кордон;

• складування за кордоном;

• доставка товару імпортеру.

Існують п'ять основних засобів визначення ціни товарів:

1. тверда фіксація цін при укладанні контракту, за якої ціни не змінюються в період його виконання. Цей засіб застосовується при тенденції до зниження цін на світових ринках;

2. при підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни (на підставі котировок того чи іншого товарного ринку на день постачання), а сама ціна встановлюється в процесі виконан­ня угоди. Цей спосіб звичайно практикується при тенденції до підвищення ринкових цін;

3. ціна твердо фіксується під час укладання контракту, але змінюється, якщо ринкова ціна зміниться порівняно з контракт­ною, наприклад, в розмірі, що перевищує 5 %;

4. змінна ціна залежно від зміни елементів витрат, наприклад при замові устаткування. В умовах високої кон'юнктури в інте­ресах замовника вводяться обмеження (загальна межа зміни ціни чи розповсюдження зміни ціни лише на частину витрат і корот­кий період);

5. змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

Валюта ціни — валюта, в якій визначаються ціни на товар. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике зна­чення мають вид товару і перелічені вище чинники, що впли­вають на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядо­вих угод, міжнародні звичаї. Інколи ціна контракту за­значається в декількох валютах (двох і більше) або в стандар­тному валютному кошику з метою страхування валютного ри­зику.

Валюта платежу — валюта, якою слід погасити зобов'язання імпортера (або позичальника). При нестабільності валютних кур­сів, ціни фіксуються в найбільш сталій валюті, а платіж — зви­чайно у валюті країни імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, тоді в контракті зазначається курс пере­рахунку однієї валюти в іншу.

У контракті визначають умови перерахунку:

• курс певного виду платіжного засобу — телеграфного пере­казу за платежами без трат або векселя за розрахунками, пов'яза­ними кредитом;

• уточнюється час коригування (наприклад, напередодні або на день платежу) на певному валютному ринку (продавця, поку­пця чи третьої країни);

• установлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, інколи курс продавця чи покупця на від­криття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.

Незбігання валюти ціни і валюти платежу — один із найпрос­тіших засобів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни знизився, то сума платежу пропорційно зменшується і на­впаки. Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (креди­тор), а ризик її підвищення — імпортер (боржник).

Умови платежу є важливим елементом зовнішньоекономіч­них угод. Серед них розрізняють:

• готівкові платежі;

• розрахунки з наданням кредиту;

• кредит із опціоном (правом вибору) платежу.

Поняття готівкових платежів у міжнародних розрахунках означає оплату експортних товарів після їх передачі (відванта­ження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджу­ють відвантаження товару згідно з умовами контракту. Проте в сучасних умовах у більшості випадків товар прибуває, в країну імпортера раніше ніж документи, що підлягають оплаті, і поку­пець намагається одержати товар до його оплати, як правило, під трастову розписку або банківську гарантію. Таким чином, платіж фактично проводиться після прибуття товарів у порт призначен­ня, за винятком платежів проти сповіщення про відвантаження товару. Традиційно залежно від домовленості контрагентів, а та­кож специфіки товарів, що продаються, імпортер здійснює пла­тіж на певній стадії:

• після того, як одержить підтвердження про завершення на­вантаження товару в порту відправлення;

• проти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та ін.), інколи з правом відстрочки платежу на 5—7 днів, а за постачанням нафти — ЗО днів;

• проти приймання товару імпортером у порту призначення. Залежно від виду товару інколи застосовують змішані умови

розрахунків: частково — платіж проти вручення товарних доку­ментів; остаточно — після приймання товарів, що прибули в порт призначення, оскільки потрібно перевірити якісні характеристи­ки товару, які могли погіршитися в період транспортування.

При зовнішньоторгових операціях в рахунок комерційного кредиту імпортер виписує боргові зобов'язання на погашення одержаного кредиту в формі простого векселя або дає письмову згоду на платіж (акцепт) на переказних векселях-траттах, випи­саних експортером.

Розрахунки за товари в формі комерційного кредиту можуть поєднуватися з готівковими платежами, коли певний відсоток ва­ртості оплачується проти подання комерційних документів, а ін­ша частина — через установлений у контракті період. Крім коме­рційного кредиту, на окремих етапах виконання зовнішньо­торгового контракту сторони намагаються також вимушено кре­дитувати один одного, наприклад, при платежах у формі авансу імпортер кредитує експортера, а при розрахунках по відкритому рахунку постачальник кредитує покупця.

Альтернативна форма умов розрахунків — кредит з опціоном готівкового платежу. Якщо імпортер скористається правом від­строчки платежу за куплений товар, то він позбавляється знижки, що надається при готівковій оплаті. Детально такі форми розра­хунків розглянуті в главі 5.

Найскладнішою частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків і формулювання деталей проведення розра­хунків. Узгодження супротивних інтересів контрагентів в міжна­родних економічних відносинах і організація їх платіжних стосу­нків реалізуються шляхом застосування різноманітних форм розрахунків.

Як правило, міжнародні розрахунки здійснюють банківські установи; але вони можливі і через кредитно-фінансові установи, розрахункові центри, клірингові палати тощо.

Під час вибору банку для проведення розрахунків за зовні­шньоекономічними операціями слід звернути увагу на інфор­мацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземни­ми банками, які супроводжуються наявністю рахунків «лоро» та «ностро».

За переказ коштів банки беруть «комісійну винагороду» (фік­совану суму коштів або певний відсоток у валюті розрахунку.

Якщо банк має прямі кореспондентські відносини з країною контрагента (експортера, імпортера) або з його банком (ідеаль­ний варіант), то це значно зменшить витрати коштів (експортера або імпортера залежно від умов розрахунка, передбачених у кон­тракті, угоді) зі сплати комісії, оскільки задіяно лише два банки.

Використання банком для кореспонденції з іншими банками системи СВІФТ (SWIFT) прискорює розрахунки. На вибір форми розрахунку впливають:

• вид товару (наприклад, технічне обладнання, продовольча група товарів, медикаменти);

• термін поставки;

« наявність кредитної угоди;

• наявність банківської гарантії;

• платоспроможність і ділова репутація контрагента;

• характер компромісу між контрагентами;

• можливості банків тощо.

Отже, виважено проаналізувавши всі обставини і нюанси, учасники зовнішньоторговельної операції обирають найприйнят-нішу умову оплати, яку можна здійснити за наявності необхідної кількості валюти на валютному рахунку та дотримання певних валютно-розрахункових законодавчих актів.

6.3. Особливості розрахунків під час експортних операцій підприємств україни

Перед початком переговорів із зарубіжним покупцем доречно проконсультуватися в банку щодо того, яку форму розрахунків вигідніше обрати в кожному конкретному випадку.

Зовнішньоекономічні контракти складаються згідно з «Поло­женням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів)» від 5 жовтня 1995 р. (№ 75) Міністерства зовнішніх еконо­мічних зв'язків і торгівлі України, а також Постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21 липня 1995 р. (№ 444) «Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), але у кожному окремому випадку існують специфічні особливості.

При поставці товарів з платежем проти поданих документів або на умовах надання покупцеві короткотермінового, комер­ційного" кредиту (до одного року) рекомендуються такі форми розрахунків, зважаючи на їхню вигідність для української сто­рони:

• документарний акредитив;

• документарне інкасо (з гарантією).

Платіжні умови договору, яким передбачається розрахунок із застосуванням документарного інкасо (з гарантією), мають такі особливості. Платежі за товари, поставлені в рахунок договору, повинні бути здійснені покупцем у певній валюті, проти надісла­них на інкасо через уповноважений банк таких документів:

• комерційного банку в обумовленій кількості примірників;

• повного комплекту чистих бортових коносаментів, виписа­них на ім'я (чи наказу) уповноваженого банку або на ім'я відван­тажувана, та індосованих наказу уповноваженого банку з повід­омленням одержувача, з позначкою «фрахт сплачений/фрахт сплачений наперед» або «фрахт сплачується за місцем призна­чення», плюс обумовлену кількість копій; або дубліката міжна­родної авіаційної, автомобільної, залізничної накладної чи по­штової квитанції, що містить найменування одержувача вантажу, позначку про сплату фрахту і позначку перевізника про відправ­лення вантажу;

• страхового поліса;

• інших документів.

Розрахунки за інкасо здійснюються в порядку, передбаченому Уніфікованими правилами з інкасо в редакції 1978 р., опубліко­ваними Міжнародною торговельною палатою за № 322.

Сума платежу має бути переказана покупцем у повній відпо­відності з платіжними інструкціями, викладеними в інкасовому дорученні.

Усі банківські витрати, пов'язані з виставленням та сплатою інкасо, сплачуються Покупцем.

У разі затримки платежу за інкасо з боку покупця він сплачує продавцеві відсотки за кожний день затримки за обумовленою ставкою.

При наданні послуг з платежем проти подання документів за­значається комерційних рахунок з відповідною кількістю примі­рників і, в разі потреби, документи, що підтверджують надання послуг.

При поставці товарів (машин та устаткування) на умовах на­дання покупцеві комерційного кредиту (від 1 до 8 років) рекоме­ндуються такі форми розрахунків, зважаючи на їхню вигідність для української сторони:

• документарний акредитив;

• комбінований порядок розрахунків;

• документарне інкасо (з гарантією).

Типові платіжні умови договору, яким передбачаються розра­хунки із застосуванням документарного інкасо (з платежем проти поданих документів і на виплат) визначаються так. Продавець надає покупцеві комерційний кредит на певний відсоток вартості контракту на означений період від дати відвантаження товару.

Обумовлену частину вартості сплачує покупець продавцеві проти подання документів на відвантаження. Покупець сплачує про­давцеві відсотки за користування кредитом за означеною ставкою одночасно із сплатою вартості товару.

Платежі за товари, поставлені в рахунок такого контракту, мають здійснюватися покупцем в обумовленій валюті в такому порядку.