Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

Необхідна незалежність банківської гарантії від відповідної фінансової операції підкреслюється шляхом використання статті «Виплатити за першою вимогою». Ця стаття розуміє і відмову від усіх заперечень і протестів у зв'язку з даною операцією.

Недоречних претензій до гаранта можна запобігти своєчасни­ми угодами: у випадку контракту на закупівлі, наприклад, при пред'явленні претензій до гаранта необхідно надати документа­льне свідчення порушення. Приймаються сертифікати уповнова­жених осіб, думки незалежних експертів, декларації, підписані покупцем і продавцем, рішення арбітражу й інші документи по­дібного роду. Важливо, щоб один із цих документів був описаний так само докладно, як для документарного акредитива.

Абстрактний характер гарантії не ставиться під погрозу прос­тою умовою, що бенефіціар, пред'являючи претензії, повинен надати документи, адекватно і недвозначно визначені в гарантії. Платіж потім здійснюється на першу вимогу, але тільки якщо до­тримані всі умови, обговорені в гарантії.

Відповідно до національних законів деяких країн гарантії ви­мог банку, що випускаються на користь жителів даної країни, по­винні бути видані місцевим банком. Проте навіть там, де офіцій­но такого закону немає, закордонні покупці будуть наполягати, щоб гарантії на їхню користь були видані місцевим банком. Як­що в цій ситуації банк експортера одержує інструкцію організу­вати видачу банківської гарантії вимоги від імені клієнта, він по­винен проінструктувати відповідний закордонний банк-коре-і пондент про видачу гарантії, а самі зобов'язаний забезпечити обоюдну гарантію компенсації від імені клієнта. У даному випа­дку зобов'язання банку від імені клієнта можуть підпорядковува­тися місцевому законодавству і вимогам, висунутим банком-кореспондентом.

Цілі і сфера застосування банківських гарантій

Метою банківських гарантій є додаткове забезпечення фінан­сових інтересів сторін, що беруть участь у зовнішньоторговель­них операціях. Навіть старанно розроблений зовнішньоторгове­льний контракт, що докладно визначає обов'язки сторін застосу­вання різноманітних санкцій за їхнє невиконання; порядок роз­гляду претензій і спорів не є достатньою гарантією виконання контрагентами своїх зобов'язань. Деякі особливості постачання і приймання товару, здійснення платежів, що впливають на реалі­зацію зовнішньоторговельної операції, виявляються в ході вико­нання контракту і не можуть бути враховані в повному обсязі за­здалегідь. Навіть можливий виграш справи в арбітражі або суді ще не означає, що питання урегульоване. Тому імпортери й екс­портери прагнуть до додаткового забезпечення своїх інтересів через банківські гарантії.

Найбільше застосування банківські гарантії знайшли з забез­печенні платіжних зобов'язань контрагентів по угодах. Це пов'я­зано насамперед з використанням банківського переказу як фор­ми авансових розрахунків і розрахунків за відкритим рахунком.

Вважається також, що класична форма компромісу при розра­хунках між імпортером і експортером, що створює достатні гара­нтії для обох сторін,— акредитив. Проте акредитивна операція складна, в тому числі і з технічної точки зору, що робить її засто­сування в ряді випадків неможливим. До того ж у деяких ситуа­ціях, зокрема при постачанні складних технічних товарів, засто­сування цієї форми розрахунків неможливе для імпортера. Наприклад, при постачанні товару на умовах, крім франко-завод-виробник, коли імпортер не має можливості провести попередню інспекцію товару перед його відвантаженням, платіж за товар по відвантажних документах до його приймання може бути для ім­портера неприйнятним. У даному випадку доцільніше викорис­товувати розрахунки у формі переказу на умові відкритого раху­нка з одночасним виставленням на користь експортера умовної платіжної гарантії. Можливі суперечки щодо приймання товару за якістю і кількістю та його оплати вирішуються фіксуванням у контракті пункту, що зобов'язує імпортера завіряти результати приймання сертифікатом незалежної організації-експерта).

Ці і ряд інших причин призводять до необхідності використо­вувати банківський переказ як форму розрахунків за контракта­ми, незважаючи на те, що вони передбачають досить великий ри­зик. Поєднання переказів із банківською гарантією дозволяє нівелювати негативні моменти розрахунків у формі переказів. Крім того, гарантії використовуються при розрахунках у формі інкасо. У більшості випадків банківська гарантія не реалізується. Записана в договорі послуга виконується належним чином, і га­рантія гаситься після закінчення терміну дії. Іноді гарантійний документ, якщо він уже не потрібний, повертається банку, який його видав.

Якщо постачальник, на думку бенефіціара гарантії, пору­шив своє договірне зобов'язання, останній може скористатися гарантією.

Як правило, проста письмова заява бенефіціара про настання терміна виплати гарантійної суми є достатньою умовою для здій­снення гарантійним банком або його кореспондентом негайного платежу. Передумовою є лише те, щоб використання відбувалося безумовно, протягом терміну дії і на передбачених умовах. Якщо банк-гарант доручив банку-кореспонденту в країні бенефіціара видати гарантію, то вимога подається там. Банк-кореспондент не­гайно заплатить і, посилаючись на зустрічну гарантію, вимагати­ме суму від банка-гаранта. При цьому банк-кореспондент вирі­шує, чи відбувалося використання в повній відповідності з умовами гарантії.

Банк-гарант також негайно виконає своє зобов'язання за платежами і потім зніме дану суму з рахунку принципала. Правову основу для цього дає підписана клієнтом заява про відповідальність (реверсі), що є складовою частиною гарантій­ного договору.

Гарантія може завершитися одним із двох шляхів; виконан­ням зобов'язання або пред'явленням претензії.

Якщо ми говоримо про виконання зобов'язань, то відбуваєть­ся це, зазвичай, при настанні закінчення терміну або якщо бе-нефіціар дає повідомлення (сповіщення) про відкликання, ану­лювання (Cancellation) гарантії.

Організація міжнародних операцій з гарантіями вітчизняних банків

Банк-гарант/банк-контргарант дає гарантії/ контргарантії як у національній, так і в іноземних валютах для забезпечення вико­нання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за ос­новним зобов'язанням.

Банк-гарант може давати такі види гарантій: платіжні, гарантії повернення авансового платежу, тендерні (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, повернення позики тощо.

Якщо в гарантії немає прямого застереження про її відклич-ність, вона є безвідкличною.

Залежно від резидентності бенефіціара гарантії поділяються на такі, які надані на користь бенефіціара-резидента, і такі, які надані на користь бенефіціара-нерезидента.

Операції за гарантіями/контргарантіями здійснюють банки за дорученням принципала або іншого банку-контрі аранта в разі надання останніми відповідного належного забезпечення або без нього.

Виконання принципалом своїх зобов'язань перед банком-гарантом або банком-контргарантом за договором про надання гарантії забезпечується відповідно до вимог законодавства України.

У разі надання банками гарантій за договорами (в тому числі тендерною документацією) або за документами, які мають силу договору, за якими не передбачено надходження товару в Україну, то іноземна валюта грошового забезпечення (покриття) за цими гарантіями або іноземна валюта для сплати за ними (у разі настан­ня гарантійного випадку за цими гарантіями) не може бути купле­на на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ) відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань купівлі/продажу, конвертації іноземних валют.

Банк-гарант може прийняти контргарантії від банків-контргарантів без розміщення ними грошового забезпечення (по­криття) за гарантіями, якщо сума та строк таких контргарантій відповідають сумі та строку, визначеним банком-гарантом за ві­льним лімітом прийняття ризику, відкритому банку-контр-гаранту.

Рішення про надання гарантії/контргарантії та умови її видачі приймається банком-гарантом/банком-контргарантом відповідно до своїх внутрішніх положень.

Гарантія може надаватися безпосередньо бенефіціару або пе­редаватися через авізуючий банк, або через банк-кореспондент та/або банк бенефіціара, або безпосередньо принципалу для по­дальшого її передавання бенефіціару.

У разі порушення банком-гарантом свого зобов'язання його відповідальність не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено в гарантії.

Строк дії контргарантії в разі її надання має закінчуватися піз­ніше від строку дії самої гарантії. Якщо банк-контргарант розміс­тив кошти грошового забезпечення (покриття) в банку-гаранті, то операція за контргарантією вважатиметься завершеною після пове­рнення цих коштів до банку-контргаранта або після здійснення спла­ти коштів за гарантією/контргарантією та в разі закінчення стро­ку дії гарант ії/контргараіпії і дострокового припинення гарантії.

Якщо валюта грошового забезпечення (покриття) гарантії від­різняється від виду валюти, в якій надана гарантія, то сума кош­тів грошового забезпечення (покриття) за гарантією за вимогою банку-гаранта/контргаранта може бути збільшена на суму мож­ливих ризиків від зміни курсів іноземних валют за умови, що це передбачено в заяві про надання гарантії та/або в договорі, укла­деному між принципалом і банком-гарантом або банком-гаран­том та банком-коіпргарантом.

Якщо коштів грошового забезпечення (покриття) недостатньо для виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, то в разі зро­стання курсу іноземної валюти або гривні в договорі, укладеному між банком-гарантом і принципалом, може бути передбачено право банку-гаранта списати з рахунку принципала додаткову суму коштів для здійснення операції з купівлі іноземної валюти на МВРУ з метою забезпечення виконання зобов'язання за гаран­тією в повному обсязі.

Операції з купівлі/продажу, конвертації іноземних валют на МВРУ здійснюються банком-гарантом згідно з вимогами норма­тивно-правових актів Національного банку з питань купівлі/прода­жу, конвертації іноземних валют.

Банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями, утримують комісійну винагороду та відшкодування витрат з принципала або з бенефіціара відповідно до умов гарантії та на підставі договору про надання гарантії або іншого відповідного договору, в якому передбачені умови утримання комісійної вина­городи та відшкодування витрат. Комісійна винагорода від рези­дентів має утримуватися уповноваженими банками лише в наці­ональній валюті.

У контргарантії має бути передбачено відшкодування банком-контргарантом здійснених банком-гарантом платежів за надани­ми ним гарантіями, відповідно до умов контргарантії.

Здійснення банком-резидентом операцій за наданими гарантіями/контргарантіями

Порядок оформлення та подання принципалом до банку-гаранта заяви про надання гарантії

Для отримання гарантії принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії, яка складається за довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, що зазначені нижче.

Заява про надання гарантії заповнюється з використанням від­повідних технічних засобів або від руки та подасться до банку-гаранта не менше ніж у двох примірниках, один з яких оригі­нал, другий — її копія. Перший примірник заяви про надання га­рантії має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб принципала, які зазначені ним у картці із зразками підписів і відбитком печатки, або підписи осіб, уповноважених на це їх установчими документами, а в разі подання заяви про надання гарантії в електронній формі за допомогою систем «клієнт — банк», «клієнт— [нтернет- банк», «телефонний банкінг» тощо вона має містити електронні цифрові підписи відповідальних осіб, які підписують їх на паперовому носії. Відповідальний пра­цівник банку, який отримав заяву про надання гарантії в електро­нній формі, роздруковує її на паперовому носії, засвідчує підпи­сом і зазначає дату здійснення друку.

Заява про надання гарантії обов'язково має містити такі рекві­зити:

• назву та місцезнаходження банку-гаранта або умови визна­чення банку-гаранта банком-контргарантом;

• назву документа — «Заява про надання гарантії»;

» дату складання та номер заяви про надання гарантії (чис­ло — цифрами, місяць — цифрами або словами, рік — цифрами). Цю дату може зазначати банк-гарант;

• повну або скорочену назву принципала, що збігається з на­звою, яка зазначена ним у картці, із зразками підписів і відбитка печатки [для фізичної особи — прізвище, ім'я та по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, місце проживання)], його місцезнаходження;