ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 20.03.2024

Просмотров: 837

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

I8вn 966-351-108-7

1.1. Предмет господарського права

1.2. Мета і принципи господарського , права

1.3. Методи господарського права

1.4. Система господарського права

2.1. Джерела господарського права та вимоги до правових актів господарювання

2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах

2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види

3.1. Державна реєстрація господарюючих органів

3.2. Правовий статус підприємства

3.3. Припинення діяльності підприємства

4.1. Правовий статус акціонерних товариств

4.2. Правовий стататус неакціонерних товариств

Об'єднань

5.1. Правовий режим майна підприємства

5.2. Правовий режим майна об'єднання підприємств

5.4. Особливості правового режиму майна неприбуткових юридичних осіб

6.1. Державне управління якістю

Продукції як складова частина

Управління економікою України

Та державний захист прав споживачів

6.2. Державна система стандартизації, сертифікації та метрології

6.3. Державний контроль і нагляд за якістю продукції

7.1. Поняття господарських зобов'язань та їх виконання

7.2. Поняття господарського договору та порядок його укладання

7.3. Забезпечення виконання господарських зобов'язань

7.4. Зміна і припинення зобов'язань в госпо­дарських правовідносинах

8.1. Поняття системи господарських договорів

8.2. Класифікація системи господарських договорів

8.3. Окремі види господарських договорів

9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності

9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів

9.3. Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяль­ності

10.1. Поняття відповідальності в господарському праві

10.2. Функції та види господарсько-правової відповідальності

10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності

11.1. Поняття банкрутства та його суб'єкти

11.2. Підстави для застосування банкрутства та порядок провадження у справах про банкрутство

11.3. Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів

12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти

12.2. Порядок укладення договору оренди

12.3. Порядок припинення договору оренди

12.4. Правове регулювання лізингових операцій

13.1. Поняття та юридичні ознаки біржі, її функції та обов'язки

13.2. Види біржових угод та правила біржової торгівлі

13.3. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку

14.1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення

14.2. Види цін та порядок їх встановлення

14.3. Правове регулювання контролю

15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

15.2. Порядок відкриття рахунків у банках

15.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу

16.1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Захист економічної конкуренції

16.2. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства та економічної конкуренції

16.3. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства та недобросовісну конкуренцію

17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання

17.2. Правовий режим іноземних інвестицій

17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Висновки

Літератури

До переліку майна включаються:

  • основні засоби та інші позаобігові активи (в тому числі-незавершене будівництво);

  • оборотні засоби—запаси і затрати, грошові кошти, розра­хунки та інші активи з урахуванням заборгованості.

178 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Продаж майна банкрута проводиться ліквідаційною комі­сією. Цей орган приймає рішення про продаж майна за погод­женням із зборами (комітетом) кредиторів.

Реалізація майна банкрута є гласною акцією. Голова ліквіда­ційної комісії забезпечує через засоби масової інформації опові­щення про порядок продажу майна банкрута; склад, умови і строки придбання майна.

У першучергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою, вимоги з виплати допомоги звільненим працівникам, а також вит­рати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в госпо­дарському суді та роботоюліквідаційної комісії.

В другу чергу погашається зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута.

В третю чергу сплачуються податки до місцевого та державно­го бюджетів і обов'язкові збори.

Четверта черга є основною для кредиторів, оскільки на цій . стадії погашаються їх вимоги, які не забезпечені заставою.

П 'ята черга передбачає повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Щодо кожної окремої черги встановлено принцип пропор­ційності задоволення вимог кредиторів, сутьякого полягає у про­порційному розподілі майна між кредиторами (пропорційно на­лежній кожному сумі) уразі недостатності майна для повного задо­волення всіх вимог однієї черги.

Погашення боргів має місце у двох випадках:

  • щодо вимог, заявлених після закінчення строку, встановле­ного для їхнього подання (прострочених);

  • щодо вимог, не задоволенихвнаслідок недостатності майна банкрута.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові, якщо госпо­дарський суд прийняв ухвалу про реорганізацію чи ліквідацію юри­дичної особи-боржника.

Розліл 17. Правове регулювання банкрутства суб'єктів... | 179

Ф

Контрольні запитання

  1. Що є юридичною підставою для ліквідації підприємства?

  2. Хто є суб'єктом банкрутства?

  3. На яку категорію юридичних осіб не поширюється Закон Украї­ни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнан­ня його банкрутом"?

  4. Що є підставою для застосування банкрутства до суб'єкта підприємницькоїдіяльності?

  5. Які стадії включає в себе провадження у справах про банкрут­ство?

  6. У яких випадках господарський суд визнає боржника банкру­том?

  7. Які обов'язки покладаються на ліквідаційну комісію?

  8. Які юридичні положення передбачаються внаслідок оголошен­ня боржника банкрутом?

  9. В якому порядку задовольняються майнові претензії кредиторів?


180 | С.И. Кравчук. Горполарське право України

РОЗДІЛ 12

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДИ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА


12.1. Поняття договору оренди, її об'єкти та суб'єкти

Важливим напрямком підвищення ефективності використан­ня майна державних підприємств і організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним та юридичним особам.

Загальне поняття оренди сформульовано в ст. 283 Господарсь­кого кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на дого­ворі строкове платне користування майном, що необхідне орен­дареві для здійснення підприємницької та іншоїдіяльності. Ви­ходячи із цього визначення, орендні відносини:

  • мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;

  • передбачають передачумайнаутимчасове користування;

  • є платними, що забезпечується внесенням орендарем орен­додавцеві орендної плати у визначених розмірах.

Орендні відносини регулює, насамперед, Закон України "Про оренду державного та комунального майна". Його особливість по­лягає в регулюванні двох груп відносин: організаційних, пов'яза­них з передачею в оренду майна державних підприємств та органі­зацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх струк­турних підрозділів; майнових між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Роз&іл 72. Правове регулювання оренли лержавного... | 181

Цей закон має універсальний характер, оскільки його поло­женнями (якщо інше не передбачено законодавством та догово­ром оренди) може регулюватися оренда майна інших форм влас­ності.

Для регулювання орендних відносин важливе значення ма­ють й інші акти законодавства України: Цивільний кодекс (глави 58 "Найм, оренда", 59 "Найм, оренда житла"); Декрети КМУ від 29 грудня 1992р. № 17-92 "Про укладення договорів оренди при­міщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг" та від 11 січня 1993 р. №5-93 "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежи­лих приміщень, що перебувають у державній власності" та ряд інших нормативнихактів.

Статтею 283 Господарського кодексу України договір оренди визнається як договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строку користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до Зако­ ну України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди є: •


  • цілісні майнові комплекси державних і комунальних під­приємств. Під цілісним майновим комплексом слід розумі­ти господарський об'єкт із завершеним циклом виробницт­ва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженер­ними комунікаціями, системоюенергопостачання;

  • нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

  • інше окреме індивідуально визначене майно вйробничо-технічного призначення (машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробиичі запа­си, незавершене будівництво, готова продукція, незавер­шене капітальне будівництво та інші цінності, що виділя­ються в самостійний об'єкт оренди).

Суб'єктами оренди є:

І. Орендодавці, до яких належать:

— Фонд державного майна України, його регіональні відділен­ ня тапредставництш-щодоціліснихмайновихкомплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого май­ на, яке є державною власністю;

182 [ С.Й. Кравчук. Госполарське право України

  • органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим та органами місцевого самоврядування уп­равляти майном, — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого май­на, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

  • підприємства—щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців - також щодо цілісних майнових комплексів, структурних підроз­ділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

II. Орендарі, якими можуть бути:

  • господарські товариства, створені членамитрудового колек­тиву підприємства, його структурного підрозділу;

  • інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юри­дичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватись як суб'єкт щцприєм-ницькоїдіяльності.


12.2. Порядок укладення договору оренди

Стаття 284 Господарського кодексу України та Закон Украї­ни "Про оренду державного та комунального майна" регламенту­ють процедуру укладення договору оренди, аст. 761 Цивільного кодексу України встановлює право передачі майна в оренду. Відповідно до цього законодавчого акту фізичні та юридичні осо­би, які бажають укласти договір оренди майна підприємств, над­силають заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України. У разі надходження до орендодавця заяви щодо оренди нерухомого майна, що перебуває у державній власності, або підприємства, заснованого на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, орендо­давець у п'ятиденний термін після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваже­ному управляти відповідним майном.

Розліл 12. Правове регулювання оренли лержавного... | 183

Якщо підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку; внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зай­няти монопольне становище на ринку; сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, переви-щуютьпоказники, визначені законодавством,—орендодавець над­силає копіїпроектудоговору оренди таіншихотриманихдокументів такождо органу Антимонопольного комітету України.

Орган, уповноважений управляти відповідним майном дер­жавної власності, та орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані орендодавцем копії документів і протягом п'ятнадцяти днів надсилають орендодавцеві висновки (дозвіл або відмову) щодо можливості оренди та умовдоговору оренди. Уразі неодержання орендодавцем висновків у встановлений термін укла­дення договору оренди вважається погоджениміззазначенимиорга-\нами.

Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим уп­равляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комі­тету України, ау випадках, коли заява про оренду майна не потре­бує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації даєзгоду або відмовляє вукладеннідоговору оренди майна і повідомляє про це заявника.


Смотрите также файлы