Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

б) документи, що мають силу договору і можуть використову- ватися контрагентами-нерезидентами відповідно до міжнародної практики:

• для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, сим­позіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

• для оплати за навчання, лікування, патентування і т. п.;

• для сплати митних платежів;

• для здійснення платежів за користування авторськими пра­вами;

• для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріаль­них, правоохоронних органів іноземних держав.

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів і т. п.;

д) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі Украї- ни пенсій в іноземній валюті;

е) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти з метою виконання зобов'язань по капітальних операціях та інших зобов'язаннях ре­зидентів в іноземній валюті є такі документи:

• кредитна угода (угода позики), що свідчить про необхідність виконання юридичними особами і фізичними особами — суб'є­ктами підприємницької діяльності України зобов'язань в інозем­ній валюті, довідка з інформацією про стан погашення заборго­ваності за кредитом (позиці) і документи, передбачені чинним законодавством щодо легітимності виконання таких зобов'язань (реєстраційні свідчення, індивідуальні ліцензії Національного банку України, гарантії Кабінету Міністрів України і т. п.);

• договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвес­тиційну діяльність без створення юридичної особи, документи про фактичне внесення інвестиції, що свідчать про правомірність переказу за кордон прибутку, отриманого нерезидентом на за­конних основах в Україні; копія рішення загальних зборів засно­вників, підприємств з іноземними інвестиціями, які діють з Україні про розподіл прибутку; копія декларації про прибуток підприємства із позначкою ДПА про її прийом; копія податково­го звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи і копія декларації про прибуток з позначкою ДПА про їхній прийомі;

• витяги з рахунка клієнта банку про надходження іноземної валюти (із копією 8ЖІ.Р.Т.— повідомлення і т. п.) і підтвер­дження конвертації її в гривні для придбання облігацій внутрі­шньої державної позики, довідка депозитарію Національного ба­нку України або уповноваженого банку, довідка уповноваженого банку про сплату податку в бюджет із прибутку, отриманого не­резидентом на території України (копія платіжного доручення, відповідно до якого здійснене перерахування коштів) у випадках, передбачених законами України;

• депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат, що підтверджують необхідність виконання уповно­важеним банком зобов'язань в іноземній валюті перед власником депозиту (внеску);

• усі'види договорів про забезпечення виконання зобов'язань в іноземній валюті і договори, для забезпечення виконання яких останні видані.

Підставою для купівлі іноземної валюти з метою виконання зобов'язань за операціями, що потребують одержання індивідуа­льних ліцензій (дозволів) Національного банку України, є індиві­дуальні ліцензії (дозволи) Національного банку України на здій­снення операцій із валютними цінностями, що передбачають купівлю іноземної валюти, і документи, передбачені умовами цих ліцензій (дозволів).

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені банки й уповноважені кредитно-фінансові устано­ви на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ), по­винна бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів із часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю іноземної валюти, тільки за реквізитами конт­ракту, що був основою для допуску на участь у торгах на біржах.

У випадку порушення резидентами термінів перерахування придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днів на МВРУ. При цьому позитивна ку­рсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквар­талу направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяль­ності резидента.

У випадку повернення на адресу резидента коштів у іноземній валюті, куплених на МВРУ і перерахованих на користь нерезиде­нта, у зв'язку з тим що взаємні зобов'язання частково або цілком не виконані, ці кошти не можуть бути використані в інших цілях і підлягають продажу з розподільчого рахунку. Обмеження щодо терміну продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, що не належать до першої групи Класифікатора.

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резиден­том для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами тільки з поточного рахунка в іноземній валюті, визначеного ре­зидентом як рахунок, із якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

Придбана на біржі іноземна валюта й іноземна валюта на ра­хунках клієнтів, що відноситься до групи 1 Юіасифікатора інозе­мних валют, може бути перерахована за межі України тільки з основного поточного валютного рахунку в іноземній валюті або з кредитного рахунку в іноземній валюті (без наявності довідки Державної податкової адміністрації).

Продаж інвалюти

Обов'язковий продаж експортних надходжень відновлений з 4 вересня 1998 року. Тоді його ставка складала 75 %. З 15 вересня 1998 року вона складає 50 % надходжень з іноземній валюті гру­пи 1 Класифікатора іноземних валют Національного банку Украї­ни на користь резидентів — юридичних осіб.

Обов'язковому продажу не підлягають кошти в іноземній ва­люті першої групи Класифікатора іноземних валют Національно­го банку України:

• які надходять у вигляді кредитів (позик, фінансової допомо­ги) від уповноважених банків і уповноважених кредитно-фінан­сових установ, від нерезидентів, міжнародних фінансових органі­зацій, а також кошти, переуступлені Національним банком Украї­ни уповноваженим банкам по гранту Кредитної установи для відновлення (KfW, Німеччина); суми надходжень в іноземній ва­люті, що цілком направляються резидентами на погашення забо­ргованості по цих кредитах, позиках, фінансової допомоги і зо­бов'язань міжнародного лізингу. Засоби по залучених від нерези­дентів кредитах, позиках, зворотній фінансовій допомозі не під­лягають обов'язковому продажу, якщо на проведення таких опе­рацій у відповідності з чинним законодавством України отримана гарантія Кабінету Міністрів України, індивідуальна ліцензія або реєстраційне посвідчення Національного банку України;

• що перераховуються на територію України з метою здійс­нення інвестицій;

• придбані на МВРУ через уповноважені банки й уповнова­жені кредитно-фінансові установи протягом терміну, встановле­ного валютним законодавством: України для розрахунків із нере­зидентами;

• перераховані на користь нерезидента і повернуті у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання цілком або частково не виконані, за умови, що ці засоби не були куплені на МВРУ;

• доручення, що надійшли на користь резидентів-посере-дників за договорами комісії, доручення, консигнації або по аге­нтських угодах і які підлягають перерахуванню резидентами не­резидентам. Резиденти-посередники здійснюють обов'язковий продаж тільки отриманої від нерезидентів комісійної винагороди;

• які належать уповноваженим банкам і уповноваженим кре­дитно-фінансовим установам;

• депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані по них), а також інвестиції, здійснені ре­зидентами за межі України, у випадку їхнього повернення вла­снику;

• які надходять транспортним організаціям (авіаційним, суд­ноплавним, залізничник автомобільним) і підприємствам зв'язку від експорту власних послуг і що спрямовуються ними на екс­плуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їхніх транспо­ртних засобів (надання послуг зв'язку) за межами України, а та­кож ті, що надходять рибальським судам і що спрямовуються ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням цих судів за межами України. Підставою для віднесення транс­портних послуг і послуг зв'язку до власних послуг є документ (сертифікат і т. п.) Торгово-промислової палати України;

• які надходять безкоштовно у вигляді добровільних пожерт­вувань.

Особливості переміщення валютних цінностей через митний кордон України

Переміщення валютних цінностей через митний кордон України регулюється Тимчасовими правилами митного конт­ролю за переміщенням через митний кордон України предме­тів, валюти і цінностей громадян, ствердженими наказом Дер­жавного митного комітету України від 31.12.91 р. №9 і Порядком № 19029.

У випадку перетинання митного кордону України громадяни — резиденти і нерезиденти (включаючи тих, що направляються тран­

Декларування здійснюється шляхом надання в установленій формі повідомлень про мету переміщення через митний кордон України предметів (товарів), валютних цінностей.

Кожна фізична особа, що перетинає митний кордон України, повинна заповнити митну декларацію за формою МД-4 до почат­ку митного оформлення. Особи, що заповнюють цю декларацію, зобов'язані зазначити в ній кількість місць належного їм багажу, суму й інші дані про валюту та цінності, інші предмети, які влас­ник пред'являє для митного контролю і про які йдеться в декла­рації.

Митна декларація, в якій зазначена валюта, завіряється особ­ливою печаткою інспектора митниці, видається на руки власни­ку (для ввезення її в зворотному порядку протягом одного ро­ку). Загублена декларація не відновляється, а особи, що її загу­били, позбавляються права на безперешкодне ввезення або ви­везення валюти, предметів і цінностей у зворотному порядку. Особа, що заповнювала декларацію за формою МД-4, у випадку вивезення або ввезення певних предметів, зобов'язується їх вве­зти або вивезти після закінчення режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Митна декларація (форма МД-4) не заповнюється:

• якщо особі, що перетинає митний кордон України, не випо­внилося 16 років (у даному випадку повідомлення про належні йому предмети вказуються в декларації одного з батьків або осо­би, що її супроводжує);

• при в'їзді на територію України через пропускні пункти, в яких діє схема спрощеного митного контролю, у випадках якщо ввезені предмети не підлягають обов'язковому митному контролю;

• якщо особа або група осіб користується митними пільгами;

• в окремих випадках відповідно до рішення службових осіб митниць із метою забезпечення умов для прискорення пасажиро-потоку через митний кордон.

Статтею 115 Митного кодексу визначено, що переміщення предметів через митний кордон України з прихованням від мит­ного контролю тягне за собою конфіскацію предметів, що є об'єктами правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства, конфіскація проводить­ся виключно в судовому порядку, митниця лише фіксує правопо­рушення, а також затримує предмети, після чого справа переда­ється в суд.

№з/п	Найменування та інші відмітні ознаки товару номер і дата видачі дозвільного документа та орган, що його видав	......^ •. Кількість		Вартість у національній валюті або доларах США
		цифрами	літерами
Загальна вартість (усього)

З кінця 1998 року введена поза форма бланка митної квитанції МД-1. Така квитанція заповнюється безпосередньо на кордоні, коли громадянин сплачує мито, інші збори, а також при прийнятті на збе­реження цінностей, у тому числі і валютних, не пропущених митни­цею при ввезенні в Україну або при вивезенні з України від грома­дян, що направляються через митний кордон України. Важлива осо­бливість нової форми квитанції полягає в тому, що в неї обов'язково вноситься ідентифікаційний код громадянина, при цьому інспектор митниці, що заповнює зазначену квитанцію, звіряє зазначений код із відповідними документами (із довідкою органів податкової служби про присвоєння ідентифікаційного коду громадянину).