Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

Англійські банки та банки деяких інших країн практикують відкриття у себе безвідзивних акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвер­дження не має нічого спільного з UCP та практикою більшості країн. Відповідно до UCP безвідзивний акредитив, підтверджений банком-емітентом, може розглядатися просто як безвідзивний акредитив. Тому якщо український експортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати у контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитив має бути підтверджений.

Якщо уповноважений банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який розташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При вико­ристанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з Уніфікованими правилами для рамбурсів за докумен­тарними акредитивами, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою (публікація МТП № 25). У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банків-кореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже існує позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених банком. При цьому під правилами підтвердження акреди­тивів мається на увазі дотримання таких умов:

*/ при акредитиві на експорт у якості виконуючого банку необхідно призначи­ти уповноважений український банк;

^рамбурсні інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваже­ному банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробітництва), або повинен заздалегідь перерахува­ти валютне покриття;

S при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної опе­рації) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акре­дитивом від зарубіжного банку-кореспондента, необхідно керуватися законо­давством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпортних операцій.

Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських), до надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, але й підписати

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства У V

заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими банками такі авторитетні німецькі банки, як «Дойчебанк», «Комерцбанк» у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття.

Непідтверджений акредитив - це акредитив, який не містить зазначеного ви­ще зобов'язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому випадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.

За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

S у національній валюті бенефіціара (експортера);

•S у національній валюті імпортера;

S у третій валюті.

Якщо за акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж та, в якій відкри­то акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні ви­плат з акредитива.

За характером платежу у зв'язку з можливістю (або неможливістю) здійснюва­ти часткові поставки продукції акредитиви бувають подільні та неподільні.

Подільним акредитивом передбачено виплату експортерові відповідно до кон­тракту певної суми після кожної часткової поставки. Неподільним акредитивом пе­редбачено, що вся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки. Такий акредитив використо­вується, зазвичай, при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможли­вим використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким

чином, захищає інтереси імпортера.

За місцем та суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

• виконуються банком емітентом у країні імпортера;

• виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;

• виконуються за участю третьої сторони.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, термін дії акредитива закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачується тільки після отриман­ня та перевірки документів, необхідних для відкриття акредитива.

У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, можливі кілька видів оп­лати документів залежно від того, який спосіб оплати зазначено в умовах контракту.

Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються на ак­редитиви на імпорт та акредитиви на експорт.

Акредитиви на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги і відкриваються українськими банка­ми за дорученням українських фірм-імпортерів.

Акредитиви на експорт - використовуються для розрахунків за експортовані інофірмами товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками за дору­ченням іноземних фірм-імпортерів.

7 — 2-2328

98 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

У розрахунках за український експорт акредитиви відкриваються, як правило, іноземними банками з авізувавшім їх через українські банки. Найвигіднішим у цьо­ му випадку є призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку. При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими перед­ бачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валют­ них коштів суб'єктів господарської діяльності України та банків на рахунках в іно- земних банках для наступних платежів за акредитивами. В останні роки НБУ не ре- командує використовувати такі акредитиви

Одним із видів імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за доручен­ням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок іноземного банку-емітента.

Окрім зазначених у міжнародній банківській практиці використовують спе­цифічні конструкції акредитивів, основні з них наведені нижче.

Переказний трансферабельний акредитив. Бувають випадки, коли експортер виявляє ініціативу повністю чи частково передати свої права за акредитивом іншій стороні. Це трапляється, коли експортер є не постачальником товару, а посередни­ком між постачальником та імпортером. Переказний акредитив дає змогу бе-нефіціарові акредитива (експортерові) переказати повністю чи частково свої права за акредитивом іншій стороні (індосаторові), який мусить дотримуватися термінів та умов переказного акредитива з метою одержання платежу.

Щоб зробити акредитив переказним, експортер повинен домовитися з імпорте­ром про те, що при відкритті акредитива це буде обов'язково обумовлено. Такі терміни, як «подільний», «подрібнюваний», не роблять акредитив переказним і ними можна знехтувати. До здійснення передачі експортер має надіслати до переказуючого банку письмовий запит. Проте переказуючий банк, незалежно від того, чи підтвердив він акредитив, не зобов'язаний впливати на переказ, за винятком випадків, на які він погодився, і доти, доки не буде здійснено банківські комісійні платежі.

Уніфіковані правила та звичаї документарних акредитивів (UCP) визначають умови переказу акредитивів і встановлюють права та обов'язки сторін. Зокрема, пе­редбачено, що передача акредитива можлива тільки один раз. Отже, акредитив не може бути передано за запитом другого бенефіціара третьому бенефіціарові.

Компенсаційний акредитив. Як і в ситуації з переказним акредитивом, експор­тер може бути посередником між постачальником та імпортером. Як альтернативу переказному акредитивові експортер може попросити авізуючий чи третій банк ви­пустити другий акредитив на користь постачальника, використовуючи як забезпе­чення акредитив, випущений імпортером на користь експортера. Коли один акреди­тив використовують як гарантію випуску другого акредитива для покриття тієї ж угоди, він стає «компенсаційним» акредитивом.

Більшість банків неохоче беруть з'часть в угодах з використанням компен­саційного акредитива через наявний ризик. Очікуване виконання умов та остаточ­ний платіж за першим акредитивом мають забезпечувати певну гарантію платежу за

РОЗДІЛ 3. Розрахункові операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства 99

другим, але виконання умов першого може стати неможливим внаслідок дій сторін. Є й інші причини, зокрема втручання уряду. Наприклад, фактичний постачальник (бенефіціар другого акредитива) може діяти за своїм акредитивом, що регулює рух товарів у його країні, а отже володіти правом на платіж. Однак може трапитися, що вантажовідправник (експортер чи бенефіціар першого акредитива) виявиться не­спроможним виконати умови свого акредитива через страйк екіпажу судна, що мо­же зашкодити переміщенню товарів через кордон до закінчення терміну першого акредитива. Це - всього лише один з багатьох можливих випадків, коли ванта­жовідправник (посередник) може виявитися нездатним виконати умови акредитива.

Банк-посередник, що відкрив другий акредитив, все ще буде зобов'язаним за­платити бенефіціарові акредитива, якщо всі документи оформлено правильно, і че­катиме на компенсацію від вантажовідправника (посередника). Якщо він не може відвантажити товар кінцевому імпортерові, то не одержить платіж за першим акре­дитивом і, можливо, не зможе розрахуватися зі своїм банком. З цієї причини, якщо банк погодиться випустити другий акредитив, використовуючи перший як забезпе­чення, він прагнутиме одержати гарантію того, що в разі необхідності експортер зможе компенсувати витрати зі своїх основних фінансових джерел.

Для подальшого захисту своїх інтересів банк, що випускає другий акредитив, може поставити вимогу, щоб перший акредитив було підтверджено до розгляду пи­тання про випуск другого. З цих та інших причин більшість банків воліє, щоб їхні клієнти, за змогою, використовували домовленості про переказ чи передачу надхо­джень, а не компенсаційні акредитиви.

Акредитив з «червоною обмовкою». Бенефіціарові, виконуючи конкретне за­мовлення, може бути потрібне фінансування для завершення виробництва товару чи продажу виробів. Досягти цієї мети допомагає акредитив з «червоною обмовкою». Назва ця виникла зі звички робити записи у цьому акредитиві червоним чорнилом, аби відрізнити його від інших.

За дорученням імпортера банк-емітент уповноважує авізуючий чи підтверджу­ючий банк надати бенефіціарові грошовий аванс проти письмового зобов'язання бе-нефіціара надати документи, що підтверджують факт відвантаження відповідно до умов акредитива. Акредитив з «червоною обмовкою» дає експортерові можливість одержати аванс у розмірі частини суми кредиту.

Потім, після одержання акредитива, банк-платник чи негоціюючий банк утри­мує суму авансу та відсоток із свого платежу бенефіціарові. Якщо бенефіціар відмовиться відправити товар чи виконати умови акредитива, банк-платник чи не­гоціюючий банк простежить, щоб банк-емітент одержав компенсацію за всю суму авансу, а також відсотки. Потім банк-емітент стягує цю суму з рахунку імпортера. Перш ніж погоджуватися за проханням експортера про використання акредитива з «червоною обмовкою», імпортер повинен порадитися зі своїм банком, щоб бути пе­реконаним, що він усвідомлює увесь ступінь ризику.

Акредитив на постачання товарів у кілька етапів. Особа, що звертається за наданням акредитива, може вимагати гарантії одержання товару протягом певно­го періоду часу в кілька етапів. Коли банк випускає акредитив на постачання товарів