Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

l66 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Вексельний кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставляння переказ-ного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Термін вексельного кредиту залежить від виду товару. Поста­чання машин І устаткування зазвичай кредитуються на термін до 3-7 років. При екс­порті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні кредити.

Обліковий кредит також пов'язаний із векселем.

Облік векселя — це купівля векселя банком до настання терміну оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселеутри-мувача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселеутримувача одержує кредит від банку.

Таким чином, обліковий кредит - це кредит, наданий банком векселеутримува-чу шляхом купівлі векселя до настання терміну платежу по ньому.

Облік векселя проводиться банком за плату. Плата, стягнута банком за авансу­вання грошей при дисконті векселя, називається обліковою ставкою.

Банки, здійснюючи операції з векселями, можуть одночасно застосовувати декілька облікових ставок. Ці дисконтні ставки називаються приватними облікови­ми ставками. Облікова ставка, яку застосовує центральний банк в операціях з кре­дитними установами, називається офіційною обліковою ставкою. Рівень її звичайно нижчий рівня приватних облікових ставок.

На додаток до відсоткових і акцептних платежів банки можуть стягувати премію за ризик із номінальної вартості переказного векселя, поданого для обліку. Така премія називається лодинг (loading). Ставка лодинга варіюється залежно від репутації, престижу і кредитоспроможності платника за векселем та індосантів, а в ряді випадків - також І від операції, що послужила підставою для оформлення век­селя. (Більш детально питання з обліку векселів розглядається в розд. 5.)

Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними кон­трагентами, особливо при багатократних постачаннях однорідних товарів. Це те ж саме, що і розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунку, відкри­того ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені кон­трактом терміни (один раз на місяць, квартал і т.д.).

Факторинг (англ. factor - посередник) являє собою торгово-комісійні і посе­редницькі послуги банку. Він є специфічним різновидом короткострокового креди­тування експорт)' і посередницької комерційної діяльності.

Форфейтування (франц. aforfait - цілком, загальна сума) являє собою форму кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом купівлі ними без обороту на продавця векселів та інших боргових вимог із зовнішньоторговельних операцій. Форфетування, як правило, застосовується при постачаннях машин, ус­таткування на значні суми з тривалою розстрочкою платежу (до 5-7 років).

Овердрафт (англ, overdraft) являє собою негативний баланс на поточному ра­хунку клієнта банку. Овердрафт - це форма короткострокового кредиту, надання

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

якого здійснюється шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта понад його залишок. У результаті такої операції утвориться негативний баланс, тобто дебетове сальдо - заборгованість клієнта перед банком. Банк і клієнт укладають між собою угоду, у якій встановлюються максимальна сума овердрафта, умови надання креди­ту, порядок погашення його, розмір відсотка за кредит.

При овердрафті в погашення заборгованості направляються всі суми, що зара­ховуються на поточний рахунок клієнта. Тому обсяг кредиту змінюється в міру над­ходження коштів, що відрізняє овердрафт від звичайного кредиту. Відсотки стягу­ються за узгодженими або існуючими ставками. У США для клієнтів банку, які ма­ють у ньому рахунок тривалий час, овердрафт може надаватися безкоштовно.

Форма кредиту «овердрафт» вперше виникла в Англії і в даний час практи­кується у більшості розвинених країн.

Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визна­чену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим са­мим їхню оплату боржником у встановлений термін.

При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя автори­тетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцептному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від век­сельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.

Видаючи акцепт, банк не надає кредиту і не вкладає в операцію свої кошти, але зобов'язується оплатити тратту при настанні терміну платежу. У тих випадках, коли експортер вимагає платежу готівкою, проводяться операції рефінансування, тобто банк імпортера акцептує тратту, виставлену на нього імпортером, обліковує її і спла­чує експортеру готівку. Вартість акцептного кредиту складається з двох елементів: комісії за акцепт і дисконтної ставки, яка зазвичай нижча за ставку по обліку векселя.

Термін «.акцептний кредит» застосовується зазвичай у тих випадках, коли бан­ки акцептують тратти тільки експортерів своєї країни.

Різновидом акцептного кредиту є акцептне-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. rembourser) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставле­них експортером.

Термін (шкцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами. У цьому випадку в операцію з акцепту тратти включаються банки інших країн, які грають допоміжну роль і приймають на себе відповідальність перед бан­ками-акцептантами за своєчасний переказ (рамбурсування) на їхні рахунки валюти, необхідної для оплати акцептованих тратт.

Аналіз банківського досвіду міжнародних розрахунків показав, що у світовій практиці частіше використовується кредит, повернення якого забезпечується вексе­лем, незалежно від форми розрахунків і тривалості кредиту. Поряд з переказними векселями (траттами) достатнє поширення отримали і прості векселі (соло-векселі).

І68 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

При цьому експортери зазвичай наполягають на тому, щоб вексель був акцептова­ний або авальований першокласним банком. Банківський акцепт або аваль підви­щує надійність векселя, оскільки дії банків при цьому підпорядковуються нормам вексельного, а не загальногромадянського права і в багатьох випадках, незважаючи на значну банківську комісію, є принциповою умовою для здійснення угоди. Крім векселів у якості забезпечення заборгованості з комерційного кредиту можуть вида­ватися документарні акредитиви і банківські гарантії. Корпоративні гарантії і дору­чення використовуються рідко - через їхню меншу надійність і значний ризик ви­пуску підробних документів.

У багатьох країнах з метою захисту експортерів від ризику неплатежів уряди заснували організації для надання експортерам кредитного страхування. Першою такою агенцією став Департамент експортних кредитних гарантій, заснований у Ве­ликобританії у 1919 р. Головною його метою було надання допомоги британській промисловості з повернення ринку, втраченого у першій світовій війні. Британський приклад був перейнятий іншими розвиненими промисловими країнами, торгівля яких стримувалась низькою кредитоспроможністю значної кількості банків, торго­вих компаній і національних урядів. Головна мета урядів полягала у тому, щоб підтримати експортерів і забезпечити стимули для експорту. У деяких країнах така схема стала діяти як партнерство між урядом і приватними підприємствами, при цьому останні приймають на себе ризик покупця, залишаючи державі страхувати ризик країни покупця.

В 1934 р. державні і приватні страхові організації, які займаються страхуванням ек­спортних кредитів у головних торговельних країнах, об'єдналися в так званий Бернсь-кий союз. Основна мета цієї міжнародної організації - координація питань організації І техніки страхування експортних кредитів, а також обговорення можливостей скорочен­ня впливу конкуренції на умови наданих кредитів.

Згідно з джентльменською угодою, укладеною між членами Союзу, експортні кредити не можуть страхуватися більш як на 5 років. При цьому Бернський союз ре­комендує вираховувати термін кредитування з моменту кожної окремої поставки чи відвантаження. Для окремих видів обладнання членам Союзу рекомендується вико­ристовувати такі терміни кредиту:

18 місяців - для засобів транспорту, включаючи автомашини, для побутової апа­ратури та інших предметів тривалого використання;

З роки - для стандартного обладнання (сільськогосподарських машин, дви­гунів, тракторів, автобусів і т.д.);

5 років - для капітального промислового обладнання (комплектних заводських установок, окремих виробничих машин, локомотивів і т.д.).

Допускаються винятки, коли цього вимагають обставини, наприклад при прода­жу крупних комплектних підприємств. У таких випадках необхідно інформувати Бернський союз, після чого будь-який його член матиме право здійснювати аналогічні угоди на тих самих умовах. Так, практикою вже узаконено продаж суден і реактивних літаків з наданням кредиту терміном на 7 років.

У 1962 р. Рада міністрів ЄЕС погодила процедуру попередніх консультацій між

РОЗДІЛ 4. Кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства І69

країнами Загального ринку щодо кредитів, термін яких перевищує п'ятирічний ліміт, а також у тих випадках, коли один із членів хоче відійти від умов кредиту, погоджених між членами ЄЕС і затверджених Радою міністрів Спілки. Країни За­гального ринку погодились на умови, яких повинні дотримуватися їхні уряди і які повинні бути включені у національні програми страхування експортних кре­дитів. Також були визначені політичні ризики і встановлена єдина система премій і винагород.

Іншою міжнародною організацією, яка відіграє важливу роль в області експорт­ного кредитного регулювання, є Організація економічного співробітництва і розвит­ку (ОЕСР), яка включає в себе понад 20 ключових промислових країн. ОЕСР роз­робляє структуру боротьби з недобросовісною конкуренцією, яка виникає при на­данні кредитів на преференційних умовах.

Активне використання комерційного кредиту у сьогоднішніх торгових операціях пов'язане з багатьма перевагами цієї платіжної умови, які полягають, наприклад, у то­му, що кредит являє собою для покупця додаткове джерело розширеного відтворення; полегшує реалізацію товарів, що в умовах жорсткої конкуренції на ринку товарови­робників відіграє для постачальника надзвичайно важливу роль; дає змогу постачаль­нику збільшувати ціну товару; забезпечує оперативність в наданні засобів у товарній формі; вирізняється технічною простотою оформлення; активізує мобілізацію вільних товарних ресурсів і їх перерозподіл; розширює можливості підприємств з ма­неврування оборотними коштами; сприяє використанню різних форм банківського зовнішньоторгового кредитування.

Таким чином, з точки зору експортера, головна перевага розстрочки платежу -полегшення реалізації товару на зовнішніх ринках. Водночас спосіб оплати пов'яза­ний для експортера із значними ризиками: зміною ціни товару, коливанням валют­них курсів, недодержанням покупцем термінів оплати або зміною його фінансового становища. Крім того, торгівля в розстрочку вилучає частину коштів з обороту ек­спортера на певний період, що іноді викликає необхідність використання банківських кредитів. Для імпортера отримання розстрочки платежу супровод­жується позбавленням знижки в ціні товару, отриманої при негайному платежі.

Розстрочка платежу зазвичай не поширюється на повну вартість контракту. Як правило, не менше 15-20 % величини контракту оплачується в момент надання ко­мерційних документів або у формі авансу, а решта - через обговорений у контракті термін. У таких випадках у міжнародній практиці йдеться про комбіновані платежі, які сьогодні використовуються у більшості міжнародних торгових контрактів.