Файл: книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

У світовій практиці при визначенні чистої поточної вартості платежів викорис­товується така формула дисконтування:

де Е - норматив приведення в часі (відсоток дисконтування); д - номер року розра­хункового періоду.

Щоб порівняти два варіанти фінансування, треба в кожному випадку підрахува­ти чисту поточну вартість. При цьому враховують:

• податкові пільги в кожному випадку;

• якщо об'єкт не є власністю, то не можна використовувати амортизаційні пільги;

• якщо об'єкт купують, то фірма повинна оплатити витрати з техобслуговування (у багатьох країнах ці витрати відраховуються з оподатковуваного прибутку), а якщо об'єкт лізингують, то це залежить від конкретної угоди;

• так як об'єкт не належить орендарю, то він втрачає право на залишкову вар­ тість.

Механізм лізингових операцій

Як уже зазначалося, лізинг розділя-

ють на оперативний і фінансовий. Наприклад, при оперативному лізингу автотранс­портних засобів від орендаря потрібна гарантія того, що після закінчення терміну оренди машина буде мати певну залишкову вартість. Оренда з такою гарантією на­зивається орендою відкритого типу (open-end), а без неї - закритого типу (closed-end).

Лізинг, що виходить за національні рамки, тобто коли хто-небудь з учасників угоди є нерезидентом даної країни, одержав назву міжнародного (експортний та імпортний).

Різновидом лізингу, що набув поширення в міжнародній сфері, стали угоди «дабл діп». їх зміст полягає в комбінації податкових пільг у двох і більше країнах. Наприклад, придбання ряду літаків у 80-ті роки було кредитовано через «дабл діп» між США й Англією. Вигода від податкових пільг в Англії більша, якщо орендода­вець має право власності, а в США - якщо орендодавець має тільки право во­лодіння. Лізингова компанія в Англії купує літак, віддає його в оренду амери­канській лізинговій компанії, а та в свою чергу - місцевим авіакомпаніям. Такого роду угоди можуть здійснюватися між різними країнами. Так, у 80-х роках «Pan American» фінансував свої нові аеробуси за угодами «дабл діп» між Францією і США.

Техніка лізингових операцій показана нарис. 6.2-6.5.

Основний орендодавець одержує переважне право на одержання орендних пла­тежів. У договорі зазвичай обумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки орендна плата надходитиме основному орендодавцю. Подібні угоди одержали назву сублізинг.

Варто назвати і такий вид лізингу, як зворотний лізинг (lease-back). Припусти­мо, що у підприємства є устаткування, але не вистачає засобів для виробничої діяль­ності. Тоді воно продає це устаткування лізинговій компанії, а остання здає його в лізинг цьому ж підприємству. У підприємства відбувається тимчасове вивільнення коштів (рис. 6.5).

До такої угоди можна вдатися і тоді, коли в підприємства досить низький рівень прибутків, і отже, воно не може цілком скористатися пільгами з прискореної амор­тизації й оподатковування прибутку. Воно здійснює операцію, а лізингова компанія одержує податкові пільги. У відповідь вона знижує ставку орендної плати.

Останнім часом набула поширення практика укладання угоди між виробника­ми устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих угод виробник від

РОЗДІЛ 6. Лізин,-:, фактории,-:, форфейтинг як Інструменти кредитування у зовнішньоекономічній діяльності топриємстеа

імені лізингової компанії пропонує клієнтам фінансування своєї продукції за допо­могою лізингу. Таким чином, лізингова компанія використовує торгову мережу по­стачальника, а постачальник розширює межі збуту своєї продукції. Ці угоди, що одержали назву «поміч у продажі» (sales-aid), застосовуються зазвичай для устатку­вання низької вартості - від 5 до 20 тис. доларів

При постійному і тісному співробітництві підприємств із лізинговими ком­паніями можливе укладання угод з надання лізингової лінії (lease-line). Вони ана­логічні банківським кредитним лініям і дають змогу орендарю брати додаткове ус­таткування в лізинг без укладання щоразу нового контракту.

Лізингові контракти Лізинг — операція, що характеризу-

ється досить складною організацією. У

багатьох угодах мають місце як мінімум три контракти: 1) між орендарем і орендо­давцем; 2) між постачальником і орендодавцем; 3) між орендодавцем І банком.

Зазвичай перед початком угоди проводиться ретельний аналіз фінансового ста­новища клієнта. У лізингу дуже важлива гарантія того, що до кінця контракту устат­кування матиме визначену залишкову вартість. Для цього існує система страхуван­ня залишкової вартості. Орендар за свій рахунок страхує предмет лізингу від усіх випадків ризику (пожежі, крадіжки тощо) і протягом 15 днів з початку лізингу по­дає орендодавцю засвідчену копію страхового полісу.

Необхідно зазначити, що в лізингу рухомого майна були вироблені стандартні типи контрактів. Водночас в лізингу нерухомого майна окремі пункти контрактів складаються в індивідуальному порядку з урахуванням розміру об'єктів і три­валіших термінів дії контрактів.

Найважливішою частиною договору лізингу є узгодження лізингових платежів, що можуть враховувати різноманітні вимоги клієнтів.

Розрахунки орендних платежів | В основі розрахунків орендних пла­тежів лежить формула, що виражає взаємозалежні впливи на їх розмір усіх умов договору лізингу: суми договору, його терміну, відсоткової ставки, періодичності платежів:

Помноживши розраховані за зазначеною формулою орендні платежі на ко­ефіцієнт поправок за залишковою вартістю й авансовими платежами, одержимо ско-риговані дані за орендними платежами. Як правило, лізингові платежі на весь період договору оренди залишаться незмінними, що особливо важливо для клієнта при плануванні своєї господарської діяльності. При правильній організації лізингу підприємство може оплачувати лізингові платежі протягом дії договору Із суми прибутків, що отримає від експлуатації предмета лізингу.

6.2. Факторингові операції

Сутність факторингу 1 Однією з найпоширеніших міжна­родних посередницьких послуг ко­мерційних банків у даний час є факторинг. Факторинг уперше виник у США на­прикінці XIX ст., потім він знайшов застосування в промислове розвинених країнах Західної Європи. Особливо широко факторинг почав застосовуватися у практиці ко­мерційних банків в останні 25-30 років.

Факторинг - це викуп платіжних вимог у постачальника товарів (послуг). Ме­та факторингу - усунення ризику, що є невід'ємною частиною будь-якої кредитної операції. У країнах з розвиненою ринковою економікою серйозну увагу приді­ляють дотриманню термінів платежів. Діяльність факторингових компаній і факто­рингових відділів банків саме і покликана вирішувати проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями та надавати цим відноси­нам більшої стійкості.

Слово «factor» у перекладі з англійської означає агент, посередник. З еко­номічної точки зору - це посередницька операція. Факторинг - це комісійно-посе­редницька діяльність, пов'язана з поступкою банкові клієнтом-постачальником нео-плачених платежів-вимог (рахунків-фактур) за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання платежу за ними, тобто з інкасуванням дебіторської заборгованості клієнта (одержанням коштів за платіжними документа­ми). Банк стає власником неоплачених платіжних вимог і бере на себе ризик їхньої

РОЗДІЛ 6. Лізині; факторинг, форфейтинг як інструменти кредитування у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

несплати, хоча кредитоспроможність боржників попередньо перевіряється. Відповідно до договору банк зобов'язується оплатити суму переданих йому платіжних вимог незалежно від того, чи сплатили свої борги контрагенти-поста-чальники. В цьому і полягає відмінність між факторингом та банківською га­рантією. При банківському гарантуванні банк зобов'язується у разі несплати клієнтом у термін належних сум здійснити платіж за свій рахунок. Метою ж факто­рингового обслуговування є негайне інкасування коштів (або одержання і'х на виз­начену у факторинговому договорі дату) незалежно від платоспроможності платни­ка. В нашій країні негайно, або через 2-3 дні, постачальник одержує від факторин­гового відділу банку визначений відсоток від суми вимог.

На Заході факторингові компанії, крім власне факторингу, надають ще і ряд сервісних послуг, таких як ведення бухгалтерського обліку для підприємств-клі-єнтів, аудит, підготовка статистичних оглядів, зведень і т.п. Факторингові компанії в країнах з розвиненою ринковою економікою найчастіше являють собою дочірні фірми при великих банках.

У даний час факторинг завойовує усе стійкіші тривалі позиції і на вітчизняно­му грошовому ринку. Експеримент із запровадження факторингу розпочав в 1988 р. Промбудбанк СРСР, а через рік стали здійснювати факторингові операції й інші ко­мерційні банки.

Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками-фактурами, є особливо важливою для дріб­них і середніх підприємств. Водночас гальмуючим моментом є майже повна від­сутність методичної бази факторингових операцій.

При проведенні факторингових операцій українські банки дотепер керуються інструкцією Держбанку СРСР від 12 грудня 1989 р. «Про порядок здійснення опе­рацій по поступці постачальниками банкові права одержання платежу по платіжних вимогах за поставлені товари, виконані роботи і зроблені послуги», що зберігає чинність.

Джерелами формування коштів для факторингу є власні кошти банку (прибу­ток, фонди), залучені і позичкові кошти. Співвідношення між власними і невласни­ми коштами встановлюється правлінням банку. Крім того, якщо у факторингового відділу виникає потреба у залученні надпланових кредитів для виконання своїх зо­бов'язань, то банк може надати йому короткостроковий кредит. Господарські органи також можуть виділити факторинговому відділу тимчасово вільні кошти на певний термін за плату, що визначається в договорах за згодою сторін. Існують також і інші засоби залучення коштів для діяльності факторингового відділу, наприклад, притяг­нення термінових депозитів або випуск і продаж облігацій з фіксованим річним прибутком.

При вирішенні питання про те, чи буде факторинговий відділ укладати договір про факторингове обслуговування з постачальником, необхідно одержати таку інформацію: чи виробляє фірма продукцію, що користується попитом, або чи надає вона послуги високої якості, чи виконує роботу на високому рівні; які темпи зрос­тання виробництва і чи стабільні їх перспективи; наскільки кваліфікований

17*

260 Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства