Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-2част.doc

Рейтингове оцінювання фінансового стану. У контексті до­сліджуваної проблематики вимагає розгляду питання застосуван­ня рейтингового аналізу. Відтак, виникає потреба розглянути по­няття самого рейтингу.

По-суті, рейтингом є оцінка позиції досліджуваного об'єкта на шкалі показників. Призначенням рейтингів вважається ранжу-вання в рамках єдиної і послідовної системи відносних рівнів ри­зиків боргових зобов'язань. Таким чином, фактично йдеться про аналіз можливості боржника отримувати високі доходи в майбу­тньому. Рейтинг дає можливість визначити на певну дату стан учасників кредитної операції, виявити їхнє місце серед інших можливих учасників відповідно до таких критеріїв: фінансовий потенціал, сталість, активність, ринкова позиція тощо.

У цьому плані рейтинг є орієнтиром для учасників кредитного ринку, на підставі якого визначається стратегія поведінки. Тобто, це «інформація до відома» для кредиторів, інвесторів, керуючих портфелями та інших учасників кредитного ринку.

Підприємство є частиною ринку, тому при аналізі користу­вачеві варто обумовлювати інші рівні умови, припущення та обмеження при економічній діагностиці. Інвестування, диві­денди і кредитна політика, стратегія і тактика залучення пози­кових коштів, вкладення активів передбачають, що в перспек­тивних розрахунках власникам, інвесторам, кредиторам, лендерам варто дотримуватися певних макроекономічних чинників:

• загальноекономічні чинники: валовий внутрішній продукт, курси валют, відсоткова ставка, темпи інфляції, оподаткування тощо;

• загальногалузеві чинники: життєвий цикл продукту, собіва­ртість і ціна продукту, тенденції розвитку товарних ринків, рі­вень конкуренції, ємність ринку тощо.

Специфічні чинники конкретної фірми з'ясовуються в ході аналізу стандартного пакета бухгалтерської звітності Саме ці да­ні є основою сучасної ділової мови підприємництва.

Необхідною умовою для визначення рейтингу підприємства є інформаційна прозорість і відкритість, індикаторами чого можуть бути:

• наявність консолідованої звітності (для холдингових компа­ній і груп);

• наявність інформації про фінансові потоки;

• публікація інформації відповідно до вимог чинного націона­льного законодавства;

• підготовка звітності за міжнародними стандартами із під­твердженням незалежним аудитором;

• проведення незалежної зовнішньої експертизи інших ас­пектів діяльності підприємства (наприклад, проведення зовні­шньої експертизи запасів для підприємств видобувної промис­ловості).

У зарубіжній практиці внаслідок статистичного оброблення даних бухгалтерської (фінансової) звітності з'являється обшир-ний масив вихідних даних у виді котировок, рейтингів, індексів ділової активності, оцінок економічного зростання тощо.

Значення даних бухгалтерської звітності неважко оцінити, якщо уважно ознайомитися зі змістом закордонної ділової пре­си. Публікації в цих виданнях повністю ґрунтуються на бухга­лтерській звітності, орієнтовані на інтереси конкретних груп користувачів, аналітично підготовлені так, що процедура еко­номічної оцінки і прийняття господарських рішень значно спрощується.

Для кожного з трьох показників встановлена класність із виді­ленням трьох класів (табл. 5.8). Залежно від значення кожного критерію клієнт може бути віднесений до першого (найприоріте-тнішого), другого чи третього класу. Кожному з трьох показників привласнюється вага. Значення рейтингу отримують за фор­мулою:

Ділянка зміни К поділяється на кілька інтервалів (табл. 5.9). Залежно від того, в який інтервал потрапляє значення І? для кон­кретної компанії, їй привласнюється відповідний клас кредито­спроможності.

Таблиця 5.9

Якщо значення Я наближається до межі, що ділить інтервали, розраховують додаткові критерії, для яких також встановлено порогові значення. Вони використовуються для більш обґрунто­ваного віднесення клієнта до того чи іншого класу кредитоспро­можності. Такими додатковими критеріями використовують кое­фіцієнти рентабельності продукції, рентабельності основної діяльності, оберненість запасів тощо.

Як приклад розглянемо алгоритми розрахунку К для торгіве-льної фірми «Астра». За даними балансу отримали такі значення коефіцієнтів:

к поточної ліквідності (к_пл) — 2,132;

к миттєвої ліквідності (к_мл) — 0,968;

к концентрації власного капіталу (к_КЬУ) — 35,9 %.

Відповідно до встановлених критеріальних значень показни­ків маємо ситуацію показано в табл. 5.10.

Таблиця 5.10

• Потрібен реальний добір основних критеріїв. Бажано, щоб показники були мало взаємопов'язаними. Зокрема, зрозуміло, що для наведеної вище сукупності критеріїв ця вимога не вико­нується, оскільки коефіцієнти поточної та миттєвої ліквідності дуже тісно взаємопов'язані — коефіцієнт парної кореляції праг­не до одиниці.

• Порогові значення критеріїв мають бути обґрунтованими. З наведеного прикладу зрозуміло, що для перших двох коефіцієн­тів ці порогові значення складені на основі західної практики і навряд чи виправдані до застосування в країнах з перехідною економікою. Розробці порогових значень повинно передувати накопичення даних про фактичний стан справ щодо цих коефіці­єнтів, що спроможний здійснити будь-який банк, який акумулює дані про своїх клієнтів.

• Вагові значення коефіцієнтів також мають бути обґрунтова­ними. З наведеного прикладу видно, що коефіцієнт миттєвої лікві­дності має пріоритет перед коефіцієнтом поточної ліквідності. На­вряд чи це виправдано для торговельної компанії, оскільки основну частину оборотних коштів такої компанії складають товарні запаси. Отже, коефіцієнт поточної ліквідності, який як раз і враховує ці ак­тиви, більш важливий та інформативний в аналітичному сенсі.

• Межу між двома суміжними інтервалами найчастіше можна визначити лише суб'єктивним способом. Зокрема, досить розпо­всюдженою є п %-а оцінка; наприклад, ділянка з 5 % відхиленням від межі може вважатися межевою.

Більш вдалою, на наш погляд, є методика рейтингового оці­нювання, названа нами компаративним комплексним аналізом, яка розроблена на основі досвіду рейтингової експертизи світо­вої економічної преси (Financial Times— 500, Business Week-1000, Forbes— 500, Euromoney, Fortune, агентства Moody's Investors Servis тощо). Ця методика передбачає, що в основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння кампаній по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і ділової активності з умовою еталонною компа­нією, що має найкращі результати по всіх порівнюваних під­приємствах. Таким чином, базою відрахунку для отримання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а найкращі результати, які склалися в реальній ринковий конкуренції з усієї сукупності порівняних об'єктів. Еталоном порівняння є найуспішніший конкурент, у якого всі показники кращі.

Алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і ділової активності компанії-позичальника може бути поданий у вигляді послідовності таких дій (рис. 5.17):

1. Вихідні дані надаються у вигляді матриці (Му), тобто таб­лиці, де по рядках записані номери показників (/ = 1,2,3... п), а по стовпчиках — номери підприємств (/' = І... т).

2. По кожному показнику знаходиться значення max Му, що максимально наближене до нормативу, і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства (т + 1).

3. Дані матриці (M_itJ) стандартизуються у відношенні до від­повідного показника еталонного підприємства за формулою

тинг має те підприємство, в якого сумарний результат за всіма односпрямованими показниками вищий, ніж у інших;

іг_2> — враховує значимість показників, яка визначається екс­пертно. Необхідність введення вагових коефіцієнтів для окремих показників з'являється при диференціювання оцінки відповідно до вимог користувачів;

Я_у — враховує значимість окремих показників при розрахунку

рейтингової оцінюі по відношенню до підприємства-еталона.

Методика комплексної оцінки фінансового стану має такі переваги.

По-перше, вона грунтується на комплексному багатовимірно­му підході до оцінки такого складного явища, як фінансова дія­льність фірми.

По-друге, рейтингова оцінка господарсько-фінансової діяльності здійснюється на основі даних публічної звітності фірми. Для її отримання використовують найважливіші показники фінансової ді­яльності, які застосовують на практиці в ринковій економіці.

По-третє, рейтингова оцінка є компаративною, вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для отримання рейтингової оцінки використову­ється плаваючий обчислювальний алгоритм, який реалізує мож­ливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності фірми-позичальника.

Таким чином, ця методика робить кількісно вимірюваною оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточ­ної та попередньої діяльності, а також при довгостроковому про­гнозуванні діяльності корпорації.

Аналіз грошових потоків потенційного реципієнта капіта­лів. Однією з основних умов стабільного фінансового стану фір­ми є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття її поточних зобов'язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові тру­днощі компанії. В той же час надмірна величина грошових кош­тів свідчить про те, що реально компанія несе збитки, пов'язані з інфляцією і знеціненням грошей. У зв'язку з цим виникає необ­хідність оцінити раціональність управління грошовими коштами в компанії — потенційного реципієнта капіталів.

Аналіз грошових потоків пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу. Це можна робити як за довгостроковий (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік) період. Такий аналіз має безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап у дія­льності компанії, наприклад, з моменту створення, випуску нової продукції, закінчення реконструкції тощо.