Файл: 8.doc

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульова­ний правом колективної ("акціонерної") власності порядок визна­чення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по ак­ціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має зако­нодавчу основу. Це ст. 4 "Основні характеристики акцій", ст. 9 " Виплата доходу по акціях" закону "Про цінні папери і фондову біржу" і ст. 87 Господарського кодексу України, яка визначає право акціонеранадивідендитапорядокрозподілу прибутку (отже, івиз-начення дивідендів) до компетенції вищого органу (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статті законодавства про товари­ства деталізують правовий режим дивідендів.

За правовим режимом дивіденд відрізняється від інших вип­лат (дистрибуцій) товариства, зокрема від відсотка (доходу) на об­лігації. З юридичної точки зору відсоток завжди є боргом товари­ства власнику облігаціі, який підлягає задоволенню із всього майна товариства і забезпечується позовним захистом.

Дивіденд стає боргом товариства акціонеру лише після його оголошення і виплачується тільки з чистого прибутку.

Майнотовариства, стосовно якого визначаються і зякого спла-чуютьсядивщенди акціонерам, закон називає в імперативній формі. Основний принцип акціонерногоправаполягаєвданомуразівтому, що діюче акціонерне товариство не має права сплачувати дивіден­ди за рахунок статутного фонду й іншого капіталізованого майна підприємства (принцип недоторканності статутного фонду діючо­го товариства). Тому дивіденди по акціях виплачуються за рахунок чистого прибутку товариства, тобто прибутку, "що залишається у розпорядженні товариства після сплати встановлених законодав­ством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківсь­кий кредит" (ст. 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Виходячи з такого визначення джерела формування диві­дендів, Типовий статут відкритого акціонерного товариства (п. 7.3.2) деталізує, по-перше, його правову форму і, по-друге, порядоквип-лати. На підставі Типового статуту правовий режим дивідендів де-

Розліл 4. Правовий статус госполарських товариств та об'єлнань [ 55

тально регулюють статути конкретних товариств, а згідно з ними — проспекти емісій акцій.

До правового режиму дивідендів належать:

—розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

—строквиплат (виплата дивідендів акціонерам здійснюється один раз на рік протягом одного місяця після прийняття зборами рішення про виплату дивідендів);

-спосіб виплат (дивіденди виплачуються на рахунок, зареєст­рований у реєстрі акціонера при реєстрації продажу акції). У разі відсутності повної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товариства. Відсотки на неодержані дивіденди не на­раховуються. Акціонери зобов'язані в строк (протягом 2 тижнів) повідомляти про зміну адреси і (або розрахункового рахунка. Іна­кше товариство не відповідає за несвоєчасність сплати ди віденців);

—початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту реєстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, при­чому пропорційно внесеній за акції сумі);

—порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціонерам (при купівлі акцій на вторинному ринку цінних паперів дивіденди за минулий період виплачуються акціонеру, зареєстрованомувто-вариствіна момент виплати дивідендів. На одержання дивідендів мають право акції, куплені не пізніше ніж за ЗО днів до офіційного оголошення дати виплати дивідендів).

Щодо порядку "оголошення" та сплати дивідендів акціоне­рам, які є державними юридичними особами, встановлено спе­ціальні правила:

• дивіденди на частку державного майнаустатутних фондах такі товариства зобов'язані визначати щоквартально;

• ці кошти перераховуються власникам, тобто у відповідні бюджети: державний, Автономної Республіки Крим, обла­стей, інших суб'єктів права комунальної власності;

• перерахування має бути здійснене у п'ятиденний строк з дня прийняття товариством рішення про розподіл при­бутку.

Правильність визначення і виплати цих дивідендів контро­лює державна податкова адміністрація.

Юридичною підставою одержання дивідендів акціонерами за загальним правилом визначено купонні листи на виплату диві-

56 |

дендів (ст. 4 закону "Про цінні папери і фондову біржу"). Купон є правовим актом, що додається до акції і посвідчує права акціо­нера на одержання дивідендів. Реквізитами купона визначено по­рядковий номер купона, порядковий номер акції, до якої він на­лежить, найменування акціонерного товариства, рік виплати ди­відендів. Оподаткування сум дивідендів регулюється чинним законодавством про податки. *

Господарські функції і права акціонерного товариства як су­б'єкта права у правовідносинах реалізують його органи управління.

Акціонерне товариство є підприємством з найбільш склад­ною управлінською структурою, що обумовлено так званою акціо­нерною власністю, тобто тим, що акціонерне товариство є об'єктом і суб'єктом права колективної (спільної) часткової власності акціо­нерів, права на частки якої за загальним правилом є трансфертни­ми, можуть вільно передаватися ними іншим особам.

З урахуванням такої особливості виду спільної часткової влас-ності світова теорія акціонерного товариства (компанії, корпорації) виробила три основні принципи організації управління товари­ством, які традиційно застосовуються загальним і статутним акціо­нерним законодавством та практикою. За відомою аналогією мож­на говорити, що йдеться про правове розмежування у формі управ­лінської структури товариства трьох влад: вищої, контрольної і виконавчої.

Перший принцип — це розмежування компетенційними, пра­вовими нормами (законодавчими, статутними) функцій колек­тивного власника і функцій централізованого управління діяль­ністю товариства. Іншими словами — розмежування економічної влади колективної власності і функції управління майном това­риства в процесі звичайної ділової активності. Цей принцип втілює організацію і виражає діяльність та управлінську компе­тенцію вищого органу товариства, яким закон визначив його за­гальні збори. Це орган влади і управлінської компетенції всіх ак­ціонерів товариства.

Другий принцип — централізація керівництва поточною (зви­чайною) діяльністю товариства в руках компетентного виконавчо­го органу на чолі з керівником, який без доручення діє від імені товариства. Централізацію втілюють і виражають виконавчі орга­ни, якими закон за загальним правилом визначив правління това­риства, голову і членів правління. Статутом товариства можуть

Розліл 4. Правовий статус госполарських товариств та об'єднань | 57

бути передбачені інші органи, наприклад рада директорів. Це ви­конавська управлінська влада в товаристві, яка складається з по­садових осіб. Згідно зі ст. 89 Господарського кодексу України го­ловою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносинах. Тобто ці поса­дові особи можуть мати у товаристві правовий статус не тільки акціонерів (співвласників підприємства), а й найманих праців­ників.

Третій принцип — вищий і постійний поточний контроль ак­ціонерів (як засновників і співвласників товариства) за управлі­нською та фінансово-господарською діяльністю правління. В організаційній структурі зазначені підконтрольні сфери тради­ційно розділені. Тому товариство, за загальним правилом, має контрольний орган.

Вищий контроль управлінської діяльності правління това­риства здійснює спостережна рада (рада) товариства. Це незалеж­на від правління контрольна влада, яка є однією з форм реалізації економічної влади колективної власності акціонерів. Контроль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізій­на комісія товариства, яку обирають загальні збори з числа акціо­нерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правлін­ня, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші по­садові особи.

Як функції, так і повноваження (компетенцію) трьох назва­них влад у товаристві нормативно розмежовані компетенційни­ми (законодавчими та статутними) нормами.

У законодавстві функції та компетенцію органів товариства врегульовано методом виключення. Так, діє відкритий перелік питань компетенції загальних зборів, їхнім рішенням, згідно зі статутом товариства, виконання окремих функцій (з делегуван­ням відповідних повноважень) цього органу може бути покладе­но на спостережну раду та правління. До компетенції правління належать будь-які питання діяльності товариства.

Функції, компетенція та порядокдіяльності загальних зборів врегульовані безпосередньо законом "Про господарські товари­ства" (ст.ст. 41 -46). Залежно від змісту їхні функції треба поділя­ти на організаційні та фінансово-господарські.

До організаційних функцій належать:

а) засновницькі (визначення організаційної структури това­риства; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх

58 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

підприємств, філій, представництв; припинення діяль­ності товариства, призначення ліквідаційної комісії, за­твердження ліквідаційного балансу);

б) нормотворчі (внесення змін до статуту товариства; затвер­ дження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури загальних зборів та інших внутрішніх актів товариства);

в) "посадові" (обрання та відкликання членів спостережної ради товариства, членів виконавчого органу, членів реві­ зійної комісії; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, дочірніх підприємств філій, представ­ ництв; винесення рішень про притягнення до матеріаль­ ної відповідальності посадових осіб органів управління то­ вариства).

Рішення щодо зміни статуту, припинення діяльності і ство­рення та припинення дочірніх підприємств, філій, представництв правомочні за прийняття їх 3/4 учасників зборів, які голосують. З решти питань правомочні рішення простої більшості учасників зборів, що взяли участь у голосуванні.

До фінансово-господарських функцій належать визначен­ня найбільш важливих господарських питань і затвердження актів. Збори визначають:

а) основні напрями діяльності товариства;

б) порядок покриття його збитків.

Збори затверджують такі господарсько-правові акти, як:

• бізнес-плани та звіти про їх виконання;

• звіти правління про річні результати діяльності товари­ства і дочірніх підприємств;

• звіти і висновки ревізійної комісії;

• порядок розподілу прибутку;

• договори, укладені на суму, що перевищує статутну ком­петенцію правління товариства.

До компетенції зборів належить питання придбання това­риством своїх акцій. Згідно зі статутом збори (як вищий орган) можуть віднести до своєї компетенції й інші питання.

Функції і компетенція правління. Правління є органом уп­равління товариства, який здійснює оперативне управління його діяльністю. Це орган, підзвітний зборам. Збори визначають пер­сональний склад правління, стратегію його діяльності.

Розліл 4. Правовий статус госполарських товариств та об'єднань \ 59

Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері управління та контрольні у сфері господарської діяльності товариства. У першій сфері рада затверджує голів правління (якщо це не директор корпоратизованого держаного підприємства), за його поданням — членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством. У другій сфері рада розглядає і аналізує звіти правління, аналізує дії правління щодо реалізації інвести­ційної, технологічної та цінової політики, дотримання товари­ством номенклатури товару (послуг); є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок господарських фінансових ре­зультатів роботи товариства; погоджує операції товаристващодо розпорядження майном на визначену статутом суму; вносить зас­новнику і зборам пропозиції з питань діяльності товариства. Рада не має права втручатися в оперативні дії товариства.

Для виконання контрольних функцій рада наділена правом:

а) отримувати шформаціїо про діяльність товариства;