Файл: 8.doc

Створення підприємства в юридичному розумінні — це за­твердження та одержання передбачених законом документів— рішень власника (власників) або уповноваженого органу про ство­рення підприємства, статуту (якщо цього вимагає організаційна

Розліл 3. Правове положення господарюючих органів І 43

форма), посвідчення про державну реєстрацію. За необхідності для новостворюваного підприємства земельної ділянки сюди вхо­дять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України.

Дозвіл на користування створюваним підприємством земель­ною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевих органів влади за місцезнаходженням під­приємства в порядку, встановленому Земельним кодексом Ук­раїни (ст.ст. 19,21,23,32,34таін.). Відмова в наданні земельної ділянки може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Господарське законодавство регулює також способи створен­ня підприємств. Так, підприємство може бути створене згідно з рішенням одного чи кількох власників або уповноваженого ним органу.

Підприємство може створюватися внаслідок примусового по­ділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного зако­нодавства України. Примусовий поділ підприємства здійснюється згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України, його територіальнихуправлінь. Розпорядження про поділ підприєм-ства-монополіста є обов'язковим для власника (власників) або упов­новаженого органу. Розпорядження про примусовий поділ виз­начає строк створення нових підприємств, який не може бути мен­ше шести місяців.

Поряд з цим підприємство може створюватись шляхом ре­організації діючого підприємства, тобто в результаті виділення із складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є зго­да власника чи уповноваженого ним органу. Аналогічно може ство­рюватися підприємство на базі структурної одиниці діючого об'єднання. Щодо таких підприємств діє правило про збережен­ня за ними взаємних зобов'язань та укладених договорів з інши­ми підприємствами.

3.3. Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства регулюється ст. 59 Гос­подарського кодексу України та ст. 33 Закону України "Продержав-

44 С.И. Кравчук. Госполарськє право України

ну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Припинення діяльності підприємства може бути двох видів: доб­ровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціа­тиви підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором обставин належать:

а) закінчення строку, на який створювалося підприємство;

б) досягнення мети, поставленої засновниками під час ство­ рення підприємства (ст. 19 Закону "Про господарські товариства").

Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припинення підприємства з цих підстав приймає його вищий орган.

Види юридичних підстав примусового припинення підприєм­ства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді орієн­товного переліку (ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України).

Примусово підприємства припиняють свою діяльність на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсни­ми установчих документів підприємства (невідповідність їх чинно­му законодавству) та акта (рішення засновника) про створення підприємства. Крім того підставою примусового припинення діяльності підприємства може бути рішення суду (господарсько­го суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. Ще однією причиною припинення діяльності підприємства є рішення суду (господарського суду) у разі несвоєчасного повідом­лення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцез­находження підприємство повинно в семиденний термін повідо­мити про це реєструючий орган).

Підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом. Порядоктако-го припинення визначає Закон "Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом".

Закон передбачає дві правові форми припинення діяльності підприємства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 59 Господарського

Розліл 3. Правове положення госполарюючих органів І 45

кодексу України). У випадку ліквідації підприємство припиняєть­ся як суб'єкт права без правонаступництва. Реорганізація перед­бачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонас­тупника (правонаступників). Статті 106 і 107 Цивільного кодек­су України визначають п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ (тільки у ст. 109) та перетворення. З юридичної точки зору ці способи розрізня­ються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізується.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприєм­ство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За та­ких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповно­важеним органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідокпо-

ділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як са­мостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розподільчим актом (балансом) до них переходять частина майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Перетворення підприємства — спосіб реорганізації чи пе­ретворення однієї форми власності в іншу або зміна організа­ційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації майна застосовується в процесах корпоратизації і приватизації державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

46 І С.И. Кравчук. Госполарське право України-

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство по­збавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідацій­ним процесом, врегульованим ст. 105 Цивільного кодексу та ст. 60 Господарського кодексу України. Зокрема це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що при­значається органом (особою), який прийняв рішення про ліквіда­цію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації органом, що прий­няв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, господарський суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з мо­менту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією обов'язків повідомлен­ня про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації вжиття необхідних заходів для стяг­нення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та розгляд претензій останніх.

Кредитори та інші юридичні і фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквідацію письмово.

4. Проведення ліквідаційною комісією згідно з встановлюва­ ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна організації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його орга­ ну, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кре­диторів платоспроможного підприємства задовольняються у на­ступній черговості:

1. Повертається майно та кошти, забезпечені заставою.

2. Виплачується заборгованість працівникам підприємства.

3. Сплачуються податки та обов'язкові платежі.

4. Погашаються всі інші вимоги.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так зва­них погашених претензій (ст. 61 Господарського кодексу України). Погашеними згідно з законом визнаються претензії:

а) не задоволені за браком майна;

б) не визнані ліквідаційною комісією.

Останні можуть бути оскаржені до суду чи господарського суду кредиторами. Позови про задоволення їхніх вимог мають бути по-

Розліл 3. Правове положення госполарюючих органів | 47

дані кредиторами до суду. Майно, що залишилося після погашен­ня боргів Підприємства, використовується згідно з рішенням влас­ника майна.

Ф Контрольні запитання

1. Що є головною умовою здійснення підприємницької діяльності?

2. Які документи подаються для реєстрації підприємства як су­б'єкта господарськоїдіяльності?

3. В які терміни проводиться перереєстрація підприємства?

4. В яких випадках державними органами відмовляється в реєст­рації підприємства?

5. Які організаційні форми підприємства визначаються законо­давством?

6. Які види припинення діяльності підприємства передбачають­ся ст.ст. 59—60 Господарського кодексу України?

7. Які форми примусового припинення діяльності підприємства визначаються чинним законодавством?

48 |

Розділ 4

Правовий статус

господарських товариств та об'єднань