Файл: 8.doc

Термін договору поставки визначається ст. 267 Господарсько­го кодексу України: до 1 року або визначений безпосередньо уго­дою сторін.

Якість товару засвідчується постачальником належними това­росупровідними документами, якщо інше не передбачається дого­вором.

Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів низької якості покупець має право відмовити­ся від їх прийняття та оплати і вимагати повернення перерахова­них коштів.

Товари повинні поставлятись комплектно згідно з вимога­ми стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комп­лектність не визначена такими документами, то вона визначаєть­ся договором. Згідно зі ст. 270 Господарського кодексу України у разі поставки некомплектних виробів постачальник на вимогу одержувача повинен у 20-ти денний термін після одержання ви­мога доукомплектувати товар.

Договір поставки укладається у письмовій формі. Сторони можуть укласти такий договір на тривалий період. Для цього вико­ристовується такий спосіб укладення договору, як складання його у вигляді одного документа, де вказуються умови договору, передба­чені в специфікації (асортимент, кількість і ціна товару), що є не­від'ємною частиною договору.

Зміни або одностороннє припинення договору поставки не­можливе. В той же час є окремі винятки:

Розліл 8. Система госполарських логоворів | 123

• при порушенні умов покупець може в односторонньому по­рядку повністю або частково відмовитися від виконання договору;

• при неодноразовій поставці неякісного товару;

• при неодноразовій затримці у поставці товару;

• періодичне порушення якості товару.

В той же час практика підтверджує неможливість односто­роннього припинення договору при згаданих порушеннях умов договору з боку постачальника при незначних порушеннях.

Однаізсторіндоговорупостачаннямаєправовизначатирозмір неустойки, штрафу чи пені за порушення тих чи інших умов дого­вору. При цьому сторони можуть збільшити або зменшити розмір санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, які встановлені Положенням про поставки продукції виробничо-тех­нічного призначення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України недопос-тавлена постачальником продукція повинна бути поставлена в обу­мовлений термін. Покупець має право, повідомивши постачаль­ника, відмовитись від прийняття продукції, постачання якої про­строчено, якщо договором передбачено інше. "&*-

Згідно з положенням згаданоївище статті Цивільного кодек­су України продукція повинна поставлятись в асортименті, який передбачено договором. За недопоставки окремих видів продукції постачальник сплачує неустойку.

Статтею 258 Цивільного кодексу України терміни позовної давності за невиявлені недоліки у поставленій продукції станов­лять 1 рік з дня встановлення покупцем недоліків в отриманій про­дукції.

Важливе місце в діяльності суб'єктів господарювання відіграє договір перевезення вантажів, основні положення якого визнача­ються ст. 307 Господарського кодексу України. Договір перевезення — цедоговір, за яким одна сторона зобов'язується доставити переда­ний їй постачальником вантажу пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій їй особі, а отримувач — зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу установлену суму коштів.

Договір перевезення вважається укладеним в момент передачі вантажу транспортній організації для доставки. Вид договору пере­везення визначається тим видом транспорту, яким перевозиться даний вантаж. Порядокукладеннядоговорів перевезення вантажів

124 |

регулюється транспортними умовами і кодексами, а також Пра­вилами перевезення вантажів, які діють на кожному виді транс­порту.

Залежно від виду транспорту, яким перевозяться вантажі, ук­ладаються наступні види договорів:

— довгострокові (для перевезення вантажів залізничним і морським транспортом);

• навігаційні (для перевезення вантажів навігаційним транс­портом);

• спеціальні (для перевезення вантажів повітряним транспор­том);

— річні (для перевезення вантажів автомобільнимтранспор- том).

Порядокукладеннядовгостроковихдоговорів встановлюєть­ся відповідними транспортними кодексами, статутами або прави­лами перевезення.

Згідно зі ст. 309 Господарського кодексу України вантажовідп-равник має право одержати назад зданий вантаж до його відправ­лення і замінити його одержувача.

При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом ви­никає необхідність визначати не лише умови перевезення конк­ретного вантажу, але й наперед погоджувати порядок пред'явлення вантажу для перевезення таподачі транспортних засобів для цього. Для таких перевезень характерними є річні договори для переве­зення вантажів, в яких вказуються об'єми і умови перевезення, по-рядокрозрахунків, раціональні маршрути і системи вантажопотоків. Крім того, визначається режим роботи по прийомці і видачі ван­тажів, підготовці їх до перевезення, утримання під'їздних шляхів, їх освітлення в нічний період та інше.

Назалізничному транспорті підписання довготривалих дого­ворів на перевезення вантажів на практиці зустрічається досить рідко.

Основним документом для вантажів, які перевозяться, є на­кладна, а для залізничного транспорту—залізнична накладна, де містяться всі дані про вантаж, ступені використаності вагонів чи контейнерів, швидкість перевезення, час прийняття вантажів для перевезення і час їх здачі отримувачу.

Підприємству, що займається Перевезенням вантажів, нада­ється право постійної перевірки ваги вантажу, який він перевозить

Розліл 8. Система госполарських логоворів [ 125

шляхом вибіркового перевантажування. Вантажовідправнику ви­дається квитанція, яка свідчить про приймання вантажу для пере­везення. В шляховій накладній відмічається приймання вантажу для перевезення і видача його вантажоотримувачу. При втраті на-кладноїнеобхіднівідомостіможна отримати із дорожньої відомості.

Таким же чином оформляється перевезення вантажів морсь­ким та річковим транспортом. На повітряному транспорті договір перевезення вантажів, його умови і прийняття вантажу до переве­зення засвідчується вантажною накладною. На автомобільному за­стосовується товарно-транспортна накладна, яка складається удвох примірниках, один із яких вручається вантажовідправнику. Вона є основним документом для перевезення вантажів. Крім того, на ав­тотранспорті діє система актів замірів при перевезенні вантажів нетоварного характеру.

Порушення суб'єктом господарювання, який здійснює пере­везення вантажів, або ж вантажоотримувачем правил видачі-прий-мання вантажів призводить до неможливості встановити, з якої причини вантаж загублений або зіпсований. Видача вантажу — кінцевий момент, до якого продовжується відповідальність пе­ревізника. На автомобільному, залізничному, річковому та морсь­кому транспорті видача вантажу в контейнері завершується в мо­мент передачі його на склад вантажоотримувача.

Вантажі, які прибули до місця призначення в належному стані, опломбовані відповідним чином, видаються отримувачу без перевірки кількості місць, стану і ваги вантажу. У випадку прибуття до пункту призначення транспортного засобу з технічними пору­шеннями перевізник за вимогою отримувача повинен відкрити транспортний засіб і за необхідності підготувати комерційний акт. Такий акт є основою для матеріальної відповідальності транспорт­ної організації.

Згаданими комерційними актами підтверджуються такі об­ставини:

• невідповідність між назвою, вагою вантажу у контейнері в наявності та вказаного в документах;

• пошкодження вантажу;

• виявлення вантажу без документів або документів без ван­тажу;

• повернення перевізнику викраденого вантажу із транс­портних засобів.

126 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

Комерційний акт не повинен містити пропозицій і висновків про причини незбереженості вантажу, який перевозився, а також вини перевізника чи вантажовідправника.

Висновок експертів, які беруть участь в перевірці вантажу і визначенні причин його непридатності та суми, на яку зменши­лась його вартість, оформляється актом за підписами осіб, що бе­руть участь в проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відповідна відмітка в комерційному акті.

У випадку відмови перевізника від складення комерційного акта вантажоотримувач має право на вивезення вантажу зі станції чи порту. Для цього він повинен подати письмову заяву начальнику відділу залізниці чи управління річкового флоту. Наявність акта приймання вантажу і доказів про оскарження відмови начальника станції підготувати комерційний акт дає підстави для пред'явлен­ня претензії і позову до перевізника і вантажовідправника.

Перевізники при порушенні зобов'язань за договором пере­везення, згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України, відпові­дають за:

— втрату,недостачучипошкодженнявантажу—врозмірісуми втраченого вантажу;

— за перевищення терміну доставки вантажу. Вантажоотримувач відповідає за:

• пошкодження транспортних засобш при вивантаженні ван­тажу;

• затримкувивантаженнятранспортнихзасобів;

• за неочищення транспортних засобів після вивантаження вантажу.

Ст. 315 Господарського кодексу України передбачаєтьсятермін позовної давності у випадку невиконання чи не належного вико­нання договорів перевезення, який становить 6 місяців, а для пре­тензій по сплаті штрафів— 45 днів.

Розліл 8. Система госполарськихлоговорів \

4 Яккласифікуютьсягосподарськідоговори? 5. Які функції, формитапорядокукладаннягосподарського дого­ вору? - . „ 6 Які особливості має господарський договір.'

7. Що відноситься до принципів виконання господарськихдого-

8. Охарактеризуються договори купівлі-продажу, постачання та перевезення?

9

_Ф

Контрольні запитання

1. Якзаконодавчорегулюютьсямайновівідносини?

2. Що містить в собі поняття "господарський договір"?

3. Які ознаки має господарськийдоговір?

128 | С.Й. Кравчук. Госполарське право України

РОЗДІЛ 9

ЗАХИСТ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКО! ДІЯАЬНОСТІ