Файл: 8.doc

9.1. Поняття захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарської діяльності

На етапі формування ринкових відносин в Україні питання щодо захисту прав власності регулюються великою кількістю зако­нодавчих актів. Це пов'язано з тим, що за останні роки прийнято цілу низку законодавчих актів ринкової спрямованості, які розроб­лялися поза кодифікованими системами господарського та інших галузей права, що викликало суперечності між ними. Удоскона­лення законодавства з питань захисту прав власності суттєво впли­ває на формування ринкових відносин та створення сприятливого економічного середовища для розвитку підприємницької діяль­ності в Україні. Право на захист—це вид і міра можливої поведінки суб'єктів права щодо захисту своїх прав.

Виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх зав­дань і функцій забезпечується державою — політичними, еконо­мічними та юридичними гарантіями, встановленням сприятливо­го правового режиму їхньої діяльності. З цією метою в законодавчо­му порядку визначається їх компетенція, правове становище, внаслідокчого вони можуть бути учасниками державних, адмініст­ративних, трудових, цивільних, господарських, господарсько-процесуальних та інших правовідносин.

Суб'єкти господарювання мають право брати участь у цивіль-номусудочинствіяк суб'єкти захисту своїх правта інтересів, оскіль­ки вони виконують державні, колективні та громадські інтереси.

Виконання суб'єктами господарськоїдіяльності зазначених функцій забезпечується сукупністю господарсько-процесуальних

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів ... [ 129

засобів, що визначають їх цивільну правосуб'єктність, гарантують їхню участь у процесі, спрямованому назахист майнових та немай-нових інтересів суб'єктів.

Реалізація суб'єктивних господарських прав щодо захисту прав власності суб'єктів господарювання здійснюється на основі та­ких цивільно-правових принципів:

1. Непорушення прав та інтересів інших осіб.

2. Забезпечення захисту прав власності.

3. Дозволеність всього, що не заборонено законом.

Захист прав суб'єктів господарювання здійснюється госпо­дарськими судами і в окремих випадках — загальними судами. Ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передба­чає право звернення до господарського суду усіх юридичних осіб, а також громадян, які займаються підприємницькою діяльністю. Господарському суду підвідомчі також спори за участю інозем­них фірм, організацій та громадян-підприємців, які знаходяться на території іншої держави.

До компетенції господарського суду відносяться: економічні спори між організаціями, громадянами-підприємцями, незалеж­но від їх відомчої приналежності, які виникають у зв'язку з підпи­санням договорів, зміною їх умов та невиконанням зобов'язань.

Основні спори вирішуються в судовому порядку. Господарсь­кий суд є однією з гілок судової влади (поряд із загальними суда­ми), на яку законом покладено здійснення правосуддя у господарсь­ких відносинах. Він є незалежним органом у вирішенні всіх госпо­дарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами.

Організація і діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законом України "Про господарський суд", Господарським процесуальним кодексом України, іншими за­конодавчими актами нашої держави, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

9.2. Форми захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів

Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інте­ресів господарюючих суб'єктів:

130 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

1. Нотаріальний захист прав суб'єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає утому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Воно є юридичною фіксацією набуття прав власника, яке знахо­диться в основі вирішення судами спорів про порушення такого права.

Вчинення нотаріальних дій покладається нанотаріусів. У на­селених пунктах, де нотаріуси відсутні, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи виконавчих комітетів.

Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нота­ріальну форму. До таких договорів відносяться:

1. Договори про відчуження нерухомого майна, що виплива-югьздогоюрівкупівлі-продажу,міни,дарування,довічно-го утримання.

2. Договори про заставу нерухомого майна, транспортних за­собів, об'єктів, товарів в обігу або переробці.

3. Договори про відчуження земельних ділянок, які перебува­ють у колективній або приватній власності.

4. Договори купівлі-продажумайнадержавнихпідприємств.

5. Доручення, яке видається в порядку передоручення.

6. Договори позики.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржни­ка нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що вста­новлюють заборгованість. Протести векселівпро неоплату вчиня­ються нотаріусами відповідно до законодавства України про пере-казний або простий вексель. Протести по них вчиняються за місцем знаходження платника або за місцем платежу.

Нотаріальний захист прав суб'єктів господарської діяльності у відносинах з іноземними партнерами здійснюється шляхом ви­користання норми права країн іноземного партнера.

Повнота нотаріального захисту прав суб'єктів господарюван­ня забезпечується також їх правом на оскарження виконанихнота-ріальних дій або відмову у їх виконанні.

2. Адміністративний захист.

Адміністративний захист—це засіб адміністративного при­мусу, який застосовується як при наявності, такі при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів ... І 131

Господарське право, регулюючи суспільні відносини, обов'яз­ково взаємодіє з іншими галузями права, що дозволяє здійсню­вати належний адміністративний захист порушених прав господа­рюючих суб'єктів в тій чи іншій галузі. Так, за розпорядженням уповноваженого органу державного управління один суб'єкт госпо­дарської діяльності передає іншому частину свого майна. Уданому випадку орган управління владним методом регулює майнові відно­сини двох суб'єктів господарювання, тобто господарське право ре­гулює законність цієї угоди, а адміністративне — передбачає верхо­венство волі однієї сторони над іншою.

Практика знає достатньо прикладів, коли майнові відносини між суб'єктами господарювання виникають безпосередньо з актів державного управління, тобто без укладання договорів владним методом (стягнення штрафів, конфіскація майна іт.ін.).

Адміністративно-правовими засобами захисту є ряд передба­чених ст. ст. 240—247 Господарського кодексу України:

• безоплатне вилучення прибутку;

• накладення штрафу; .

• стягнення обов'язкових зборів;

• призупинення операцій за банківськими рахунками суб'єктів господарської діяльності;

• застосування антидемпінгових процедур;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• обмеження та зупинення діяльності суб'єктів господарю­вання;

• скасування державної реєстрації.

Згідно з положеннями ст. 250 Господарського кодексу Украї­ни адміністративно-господарські санкції до суб'єктів господарю­вання можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня вияв­лення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушен­ня цим суб'єктом закону.

Тобто, адміністративний захистправ суб'єктів господарюван­ня передбачає прийняття управлінських вказівок по вчиненню в рамках адміністративного законодавства певних майнових прав, які не суперечать діяльності згаданих суб'єктів.

3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

Однією із умов захисту прав і законних інтересш суб'єктів гос­подарювання є дотримання досудового претензійного порядку

132 |

врегулювання спорів. Як правило, спор може бути переданий на розгляд господарському суду лише після прийняття сторонами за­ходів безпосереднього врегулювання конфлікту.

Чинне законодавство вимагає від підприємств та організацій, щоб вони до подання позову вжили заходів щодо врегулювання гос­подарських спорів з іншою стороною.

Досудове врегулювання господарських спорів—це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб'єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили май­нові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду. Значення досудового врегулювання господарських спорів роз­кривається через функції, які виконує ця стадія господарського процесу. По-перше, досудове врегулювання покликане забезпечи­ти якомога швидше відновлення порушених прав підприємств та організацій. По-друге, воно сприяє виявленню і усуненню причин та умов виникнення господарських правопорушень. По-третє, до­судове врегулювання сприяє організації та підвищенню рівня укла­дання та виконання господарських договорів.

Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (він регламентований нормами ст.ст. 5—11 Господарсько­го процесуального кодексу України) та спеціальний порядок до­судового врегулювання господарських спорів (визначається нор­мами інших нормативних актів), який застосовується щодо пред'явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

Враховуючи, що порядок укладання господарських дого­ворів раніше вже було висвітлено, схематично досудове врегулю­вання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні тарозір­ванні договорів, можна подати так:

а) підприємство, що одержало проект договору, за наявності заперечень щодо його умов, складає протокол розбіжнос­тей і в двадцятиденний строк разом з підписаним догово­ром (із застереженням) надсилає його автору проекту дого­вору. Підприємство, що одержало протокол розбіжностей, зобов'язане протягом 20 днів розглянути його, вжити за­ходів з врегулювання розбіжностей, а неврегульовані роз­біжності передати на розгляд господарського суду;

Розліл 9. Захист прав та законних інтересів суб'єктів ... І 133

б) підприємство, яке вважає за необхідне змінити чи розір­вати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні договору. Сторона, яка одержала пропозицію, повинна відповісти на неї в двадцятиденний строк. Досудове вре­гулювання спору, що виник внаслідок порушення прав і законних інтересів підприємства, здійснюється шляхом пред'явлення підприємством, що зазнало збитків, пре­тензії до підприємства-порушника. Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Відповідно до вимог ст. 222 Господарського кодексу Украї­ни в претензії повинні обов'язково вказуватись: