Файл: Анатомія модульні питання.docx

Всі органи поділяються на п о р о ж н с т і (або трубчасті) і п а р е н х і м а т о з н і. Паренхіматозні органи побудовані із робочої тканини (паренхіми) яку складають спеціалізовані клітинні елементи, і сполучнотканинної строми, яка утворює м’який скелет органа, його арматуру. До паренхіматозних органів належать нирки, печінка, легені і інші. Строма паренхіматозних органів виконує опорну, а також і трофічну функції – в ній проходять судини і нерви.Трубчасті (порожнисті) органи мають вигляд трубки (стравохід, шлунково-кишкова трубка, трахея, сечоводи та ін.) стінки якої обмежовують порожнину.

3. Слизова оболонка.

Вистеляє з середини трубчасті нутрощі, відіграє важливу роль в забезпеченні їх ф-цій. Складається з 3-х шарів: епітеліальної пластинки, власної пластинки і м’язової пластинки. Епітеліальна відмежовує внутрішнє середовище від зовнішнього. Власна пластинка утворена з пухкої волокнистої сполучної тканини, що містить багато різних типів клітин. М’язова пластинка утворена 1-3 шарами гладких міозитів, розташована на межі слизової оболонки і підслизової основи.

4. М’язова оболонка.

Складається з зовнішнього – поздовжнього шару, і внутрішнього – колового. Вони розділені прошарком пухкої волокнистої сполучної тканини, у якій містяться нервові сплетіння, крово- та лімфоносні судини.

5 Загальні закономірності будови зовнішньої оболонки стінки трубчастих органів, дати

стислу характеристику; варіанти відношення органів до очеревини.

Ззовні більшість органів вкриті серозною оболонкою, що утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною, і яка містить багато еластичних і колагенових волокон. Зовнішня її поверхня вкрита мезотелієм. Деякі органи (шийний і грудний відділи стравоходу, глотка, дихальні і сечові шляхи) вкриті адвентиційною оболонкою. Це пухка волокниста сполучна тканина, що містить кровоносні та лімфатичні судини, нерви. Внутрішні органи можуть бути розташовані щодо очеревини так: інтраперитонеально – вкриті очеревиною з усіх боків; мезоперитонеально – з 3-х сторін; ретроперитонеально – за очеревиною; екстраперитонеально – не відносяться до очеревини.

6-7.Описати загальні анатомо-функціональні закономірності будови екзокринних залоз. Загальні анатомо-функціональні закономірності будови екзокринних залоз.

Виділяють багатоклітинні та одноклітинні екзокринні залози. Одноклітинні. Келихоподібні клітини, що вироб. слиз, склад. з глюкопротеїдів. Мають видовжене, багате хроматином ядро, що розт. в базальній частині клітини (ніжці). Над ядром розт. к. Гольджі, а вище – вакуолі і багато секреторних гранул, що виділяються з клітин за мерокриновим типом. Секреція гранул слизу з клітин на пов. слизової здійснюється шлахомекзоцитозу. Багатоклітинні. Утв. початкові секреторні відділи екзокринних багатоклітинних залоз, що виробляють різні секрети. Залозисті клітини структурно і функціонально поляризовані. Їх секреторні гранули залягають на апікальній зоні і виділяються через апікальну плазмолему.Мітсяться органели різноманітні.

8.Розвиток ротової порожнини та її похідних. Вади розвитку ротової порожнини.

Найчастіше виникає однобічна чи двобічна щілина (розщеплення) верхньої губи збоку від верхньогубного жолобка. Цю ваду називають "заячою губою" і вона виникає внаслідок незрощення лобового та верхньощелепного відростків при розвитку обличчя. Щілина може досягати крила носа, відокремлюючи його від спинки носа. Іноді не зростаються піднебінні відростки верхніх щелеп. Тоді в піднебінні залишається щілина, що розміщена переважно по серединній лінії, утворюючи ваду т. зв. "вовчу пащу". Можуть бути різні варіанти цієї вади: від розщеплення твердого і м’якого піднебіння аж до роздвоєння піднебінного язичка.Інколи "заяча губа" і "вовча паща" виникають одночасно.Бувають випадки, коли верхньощелепні і ниж-ньощелепні відростки не зростаються або, навпаки, зростаються надмірно. Це призводить відповідно до збільшення ротової щілини – макростомії або до її зменшення – мікростомії Розвиток. Будова травної системи в різних видів тварин залежить від її функції. Щелепи виникають лише в поперечноротих і осетрових риб, що зумовлено характером харчування. У риб уже є зуби, але вони досягають вищого ступеня диференціювання тільки у ссавців. Губи також виникають лише в ссавців, у яких є м’язи губ. Власні м’язи язика вперше утворюються тільки в амфібій, хоча риби вже мають язик.На 4-му тижні ембріонального розвитку в ділянці голови зародка виникає заглибина ектодерми –ротова ямка. Попереду розміщена глоткова перетинка, що зникає на 4-5-му тижні розвитку. Формування стінок ротової порожнини відбувається разом з утворенням обличчя зародка і плода.На бічних стінках глоткової частини первинної кишки на ранніх стадіях ембріогенезу утворюються п’ять перших зябрових кишень, між якими розміщені вісцеральні (зяброві) дуги.I вісцеральна дуга називається щелепною, II дуга–під’язиковою, а III, IV і V дуги є власне зябровимидугами.З першої (щелепної) дуги та прилеглих до неї тканин утворюються парні верхньощелепні і нижньощелепні відростки, що обмежовують ротову бухту знизу і з боків. Зверху цю дугу оточує лобовий відросток, що відходить від основи черепа.Одночасно верхньощелепні відростки зближаються і зростаються з бічними носовими відростками, утворюючи верхню губу.На внутрішній поверхні верхньощелепних відростків виникають валики, що ростуть назустріч один одному, утворюючи піднебіння.З мезенхіми верхньощелепних відростків утворюються верхні щелепи, а з мезенхіми нижньощелепних відростків – нижня губа, нижня щелепа і дно порожнини рота.З ектодерми, що покриває краї верхньощелепних і нижньощелепних відростків, формуються зачатки зубів.З хряща I вісцеральної дуги розвиваються молоточок і коваделко, з мезенхіми навколо хрящової частини цієї дуги – верхня і нижня щелепи.З хряща II вісцеральної дуги утворюються малі роги під’язикової кістки, стремінце і шилоподібний відросток скроневої кістки; з III зябрової дуги – великі роги під’язикової кістки. Із закладок вентральної стінки глотки в ділянці I-II зябрових дуг утворюється язик. Наприкінці 1-го місяця розвитку зародка можна розрізнити первинну порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок і кишку.

9.Ротова порожнина: присінок.

рота – щілина, розміщена у вертикальній площині і увігнута відповідно до форми лицевої поверхні коміркових відростків і дуг. Обмежований: ззовні – губами, щоками, зсередини - зубами і яснами. Губи (labiaoris). Склад. з верхньої та нижньої (labiumsuperiusetinferius). Кожна губа має: зовнішню поверхню – шкірну частину(p. cutanea) та внутрішню – слизову частину(p.mucosa). Між частинами розт. проміжна частина (p. intermedia), яка містить сальні залози, сосочки. На шкірі верхньої губи посередині є жолобок (philtrum), внизу якого є горбок(tuberculum). Щока (bucca). Утвор. щічним м’язом і сусідніми м’язами. Має межі: присередня - носо-губна борозна, верхня – бічна частина під очноямкового краю, бічна – перед. край жувального м’яза, нижня – нижній край тіла нижньої щелепи. Ззовні щока вкрита шкірою, що містить сальні і потові залози, а зсередини – слизовою оболонкою. У присінку рота на рівні 2 верхнього великого кутнього зуба слизова утворює сосочок привушної залози (papillaductusparotidea), на вершині якого є вічко протоки привушної залози. Ясна (gingiva). Це слизова, що вкриває коміркові дуги верхньої та нижньої щелепи. Ясна склад. з вільної та прикріпленої частини. Вільна частина має ясенний край (margogingivalis), кріпиться до поверхні зуба в ділянці його шийки. Миж ясенним краєм і зубом є ясенна борозна (s.gingivalis).Прикріплена частина – та, що зрощена з окістям коміркових дуг щелеп та поверхнею шийки зуба. Ясна, що розт. у проміжку між зубами – ясенний/міжзубний сосочок (papillagingivalis\interdentalis).

10. Ротова порожнина: власне ротова порожнина складається з: піднебіння, язика, зубів, ротових залоз.

11. Тверде піднебіння (palatumdurum)

Його форм.піднебінні відростки верхньої щелепи і горизонтальні пластинки піднебінних кісток. Має: жирову, залозисту, крайову ділянку і ділянку піднебінного шва. По серединній лініі є піднебінний шов(raphepalati) від якого відходять поперечні піднебінні складки. Попереду шва – різцевий сосочок (papillaincisiva).

12. М’яке піднебіння (palatummolle)/ піднебінна завіска (vellumpalatinum).

Утв. піднебінним апоневрозом (aponeurosispalatina). Слизова має ротову і носову поверхню. Ротова поверхнямає слинні залози, добре розвинену підслизову основу. Носова поверхнямає протоки залоз, які віробляють слиз. Передня частина піднебіння малорухома, задня звисає вертикально – піднебінний язичок(uvulapalatinа). Разом з корнем язика обмежовує зів(fauces). Збоку від заднього краю відходять передня і задня складки зіву(plicaeanterioretposteriorfaucium). Передня – піднебінно-язикова дужка (arcuspalatoglossus). Задня – піднебінно-глоткова дужка (arcuspalatopharyngeus). Між ними – перешийок зіва (isthmusfaucium). Зверху, де з’єд. задня пов. піднебінно-язикової та передня пов. піднебінно-глоткової, слизова утв. півмісяцеву складку(plicasemilunaris), що обмеж. надмигдаликову ямку(fossasupratonsillaris). Між дужками є мигдаликові ямка/пазуха, в якій міститься піднебінний мигдалик. Піднебінний мигдалик (tonsillapalatina) Парний, еліпсоподібний. Бічна пов. вкрита мигдаликовою капсулою (capsulatonsillae). Позаду проходить внутрішня сонна артерія. Присередняпов. має до 20 мигдаликових ямочок, в які відкр. мигдаликові крипти. Паренхіма утв. лімфовузликами.