Файл: Анатомія модульні питання.docx

Участь гортані в дихальній функції виражається не тільки в проведення вдихуваного повітря з верхніх дихальних шляхів і видихається з нижніх дихальних шляхів, але і в регуляції акту дихання. Важливим захисним механізмом є лефлекторний кашель, який забезпечує евакуацію з гортані назовні різних чужорідних тіл.

У голосоутворенні приймає участь цілий комплекс органів: діафрагма, легені з плеврою, бронхи і трахея, гортань і глотка, порожнини рота і носа, придаткові пазухи носа.

При звичайному диханні голосова щілина широко розкрита і має форму рівнобедреного трикутника , основа якого звернена до заду ( до хрящів ) , а вершина - наперед ( до щитовидного хряща ) . Вдихається та видихається повітря при цьому беззвучно проходить через широку голосову щілину . При фонації істинні голосові зв'язки знаходяться в зімкнутому стані. Струмінь повітря, що видихається , прориваючись через зімкнуті голосові зв'язки , кілька розсовує їх убік. В силу своєї пружності , а також під дією м'язів , що звужують голосову щілину , зв'язки повертаються у вихідне , тобто серединне положення , з тим , щоб в силу триваючого тиску видихається повітряного струменя знову розсунуться в сторони , і т.д. таким чином , при фонації відбуваються коливання голосових зв'язок. Ці коливання відбуваються в поперечному , а не поздовжньому напрямку , тобто зв'язки переміщуються до всередину і до назовні , а не догори і донизу . У результаті коливання голосових зв'язок рух струменя повітря , поточної по трахеї під тиском , перетворюється над голосовими зв'язками в коливання частинок повітря . Ці коливання , передаючись у навколишнє середовище , сприймаються слуховим органом як звук голосу.

17. Трахея: і бронхи: топографія, будова стінки;

Трахея – займає проміжок між верхнім краєм 7 шийного та 6-7 грудними хребцями. Біфуркація розміщена на рівні 4-5 грудного хребця . До передньої поверхні грудної частини прилягають залишки тимусу та дуга аорти, до задньої – стравохід та перикард, до правої бічної – непарна вена, правий блукаючий нерв, лімфатичні вузли, до лівої бічної – дуга аорти, лівий гортанний поворотний нерв та лімфатичні вузли.

Будова стінки – основу складають 16 гіалінових хрящів , які мають форму неповних кілець. Хрящі сполучені між собою кільцевими зв’язками. Задня стінка називається перетинчастою і складається з не посмугованої м’язової та сполучної тканини. Мязові клітини розташовані переважно циркулярно. За його допомогою відб. Зміни діаметра трахеї при диханні та кашлі.

Бронхи – беруть початок від трахеї. Правий бронх коротший та ширший , ніж лівий. Довж. Правого бронха : 1,5-2 см. Лівого – 4-6 см . кут між трахеєю та правим бронхом – 150-160. між трахеєю та лівим бронхом – 130-140.

Через верхню поверхню правого бронха дугоподібно перекинута непарна вена, до задньої поверхні правого бронха прилягають правий блукаючий нерв та права задня бронхіальна артерія. До передньої – висхідна аорта, права передня бронхіальна артерія та перикард; до нижньої – біфуркацій ні лімфатичні вузли.

Будова стінки – аналогічна до будови трахеї. В правому бронху – 6-8 кілець, в лівому – 9-12.

18. Легені: топографія, зовнішня будова ;

Легені – парні дихальні органи, які розміщені в плевральних порожнинах. Здійснюють газообмін між вдиханим повітряі кров’ю. За формою нагадують неправильні конуси. Права коротша та ширша за ліву і більша від неї за об’ємом .

Топографія: Верхівки легень знаходяться на 3-4 см вище ключиці, а ззаду дос. Рівня остистого відростка 7 шийного хребця. Передня границя правої легені – від верхівки 2 ребра по linea parasternalis до 4 , де прох. Нижня границя. Передня границя лівої легені – 3 ребро, нижня границя – 6 ребро.

До верхівки легені з медіального боку прилягає підключична артерія. Основа легень лежить на діафрагмі. Медіальна поверхня правої легені прилягає до правого передсердя, вище – до правої плечоголової та нижньої порожнистої вен, ззаду від віріт – до стравоходу. Медіальна поверхня лівої легені – спереду від воріт до лівого шлуночка. , вище – до дуги аорти та лівої плечоголової вени, ззаду від воріт – до грудної аорти.

19. Корінь легені: топографія, склад.

На середостінній часині знаходиться серцеве втиснення та ворота легень. Через них в легені входять головні бронхи, нерви та легеневі артерії, а виходять легеневі вени та лімфатичні судини, що утворюють корінь легень.

Топографія: Справа головний бронх розташований зверху, нижче – легенева артерія , спереду і знизу від якої – легеневі вени. Спереду від кореня розташована висхідна аорта , верхня порохниста вена , перикард і частина правого передсердя. Зверху та ззаду – непарна вена. До кореня лівої легені прилягає дуга аорти спереду, ззаду – стравохід.

20. Легені: частки, бронхо-легеневі сегменти, часточки; їх будова. Рентгенанатомія легень.

Легені побудовані з часток, які розділені глибокими щілинами.

Права легеня складається з трьох часток: верхньої, середньої та нижньої.

Ліва легеня має 2 частки: верхню та нижню.

Відповідно до судинно-бронхових пучків кожна частка складається з окремих ділянок , які називаються бронхо-легеневими сегментами.

Бронхо-легеневий сегмент – це окрема анатомічна ділянка частки легені конусоподібної або пірамідальної форми, що вентилюється одним сегментним бронхом та його розгалуженнями і має власний судинно-нервовий комплекс. В правій та лівій легені є по 10 сегментів.

Сегменти правої легені: Верхня частка - Верхівковий сегмент С1, задній сегмент С2, передній сегмент С3; Середня частка - Бічний сегмент С4, при середній сегмент С5; Нижня частка – Верхній сегмент С6, Присередній основний сегмент С7, Передній основний сегмент С8, Бічний основний сегмент С9, задній основний сегмент С10;

Сегменти лівої легені: Верхня частка – Верхівково-задній сегмент С1+2 , Передній сегмент С3, Верхній язичковий сегмент С4, Нижній язичковий сегмент С5; Нижня частка – Верхній сегмент С6, Присередній основний сегмент С7, Передній основний сегмент С8, Бічний основний сегмент С9, Задній основний сегмент С10.

Часточка – це окрема анатомічна ділянка бронхо-легеневого сегмента , що вентилюється часточковим бронхом та його розгалуженнями і має власний судинно-нервовий комплекс.

Будова часточки: Форма – багатогранна піраміда, Вершина спрямована до воріт легені, основа – до поверхонь легені. У вершину часточки заходить часточковий бронх., який галузиться на кінцевих бронхіол, якими й закінчується бронхове дерево.

Рентгеноанатомія легені: На р.а. видно у прямій проекції праве та ліве легеневе поле. Ділянки цих полів проектуються вище ключиці та називаються верхівками легень. Кожне легеневе поле поділяють на 3 відділи: верхній, середній, нижній. Легені здорової людини на рентгенограмі світлі. На при середній поверхні між передніми кінцями 2 та 4 ребер знаходиться інтенсивна тінь. Це корені легень. Тіло лівого кореня розташоване дещо вище і частково прикрите серцем. Від тіні середостіння до бічного відділу грудної клітки тягнеться тінь діафрагми, що утворює дугу. Дуга з бічним відділом грудної клітки утворює кут, який відповідає реброво-діафрагмальному синусу.

21. Бронхіальне дерево: розгалуження, будова стінки, функції.

Від головного бронха відходять вторинні бронхи, які також розгалужуються та утворюють бронхіальне дерево.Найменші бронхи закінчуються альвеолярними протоками та альвеолами. Фіброзні стінки великич бронхів мають хрящові півкільця з’єднані ззаду пучками гладких м’язів. Слизова оболонка бронха покрита миготливим епітелієм. В дрібних бронхах хрящові півкільця замінені хрящовими зернами. В бронхіолах хрящів нема. Кільцеподібні пучки гладких м’язів лежать суцільним шаром.

22. Альвеолярне дерево: розгалуження, будова стінки.

Альвеолярне дерево – це утворення , яке складається з дихальних бронхіол, альвеолярних проток, мішечків та альвеол. Його структурно-функціональною одиницею є легеневий ацинус. Якщо реконструювати в просторі, то він виглядає у вигляді грона.

Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, що закінчуються сліпими альвеолярними мішечками. Стінки альвеолярних ходів і мішечків складаються з альвеол, в яких епітелій стає одношаровим, плоским (дихальний епітелій) і вони заповнені повітрям. Стінку кожної альвеоли обплітає густа сітка кровоносних капілярів. В стінці є теж еластичні волокна, завдяки чого можливе зменшення і збільшення об’єму при диханні.

23. Ацинус: визначення, будова, функції.

Легеневий ацинус – це сукупність дихальних бронхіол , альвеолярних протоків , альвеолярних протоків , альвеолярних мішечків та альвеол , що являють розгалуження однієї кінцевої бронхіоли, разом з оточуючою їх сполучною тканиною.

Функція: газообмін між повітрям та кров’ю.

Легеневий ацинус складається з п’яти частин: альвеолярних бронхіол, альвеолярних ходів, альвеолярних мішечків, легеневих альвеол, кровоносних капілярів, які тісно прилягають до альвеол.

24. Плевра: загальна характеристика, функції; плевральна порожнина, її закутки.

Плевра – це серозна оболонка легень, яка складається зі сполучнотканинної основи, вкритої мезотелїєм. У плеврі розрізняють два листки: вісцеральну та парієнтальну плевру. Парієтальна поділяється на середостінну ( обмежує з боків середостіння) , реброву ( вкриває зсередини грудну стінку) та діафрагмальна. Біля нижнього краю кореня легені вісцеральна плевра переходить у парієнтальну й утворює складку – легеневу зв’язку.

Функцією плеври та плевральної порожнини є участь у акті дихання . Рідина,що міститься в плевральній порожнині сприяє ковзанню листків плеври відносно один одного при вдиху та видиху. Герметичність цієї порожнини забезпечує те, що легені завжди розкриті та допомагає руху легень.