Файл: Анатомія модульні питання.docx

Яєчники починають утворюватися на восьмому тижні ембріогенезу. Від обох статевих валиків у кожну первинну нирку вростають тяжі епітеліальних клітин – статеві шнури, у товщі яких містяться первинні статеві клітини – гоноцитобласти. Але при диференціації індиферентних статевих залоз у яєчники вони відразу розділяються на два первинні шари: зовнішній кірковий і внутрішній мозковий. Із залишків тіла первинної нирки, що утворене з мезенхіми, формується мозкова речовина яєчника. Первинні статеві клітини – гоноцитобласти поступово зміщуються з мозкової речовини у кору майбутнього яєчника. Від поверхневого епітелію статевого валика в кіркову речовину продовжують вростати статеві шнури. Мезенхіма поступово проростає через шнури, формуючи первинні фолікули. У кожному первинному фолікулі розміщений гоноцитобласт, оточений фолікулярним епітелієм. Фолікулярні клітини диференціюються з епітеліоцитів статевого валика, вони забезпечують живлення статевих клітин, продукують статеві гормони, що регулюють процеси формування жіночих статевих органів.

3. Розвиток маткових труб в ембріогенезі. Вади розвитку.

З верхніх парамезонефральних проток (проток Мюллера) утворюються маткові труби.

Вади розвитку: Дуже рідко відсутня одна або дві маткові труби, а також трапляється закриття їхнього черевного отвору або маткового вічка. Приблизно 20 – 25% випадків на торочках маткової труби є маленький пухирець (гідатида Морганьї), а в 15 – 20% випадках маткова труба має додаткові отвори.

4. Розвиток матки в ембріогенезі. Вади розвитку.

З верхніх парамезонефральних проток (проток Мюллера) утворюються маткові труби. Нижні частини обох парамезонефральних проток зливаються в одну протоку, з якої виникають матка і піхва. Під час розвитку жіночої статевої системи мезонефральна протока (протока Вольфа) редукується.

Вади розвитку: При неповному зрощенні кінцевих відділів правої і лівої парамезонефральних проток розвивається дворога матка. Дуже рідко при повному незрощенні цих двох проток утворюються дві матки і дві піхви. При затримці розвитку однієї парамезонефральної протоки виникає асиметрична чи однорога матка. Іноді порожнина матки розділена на дві половини повною чи неповною перетинкою. Нерідко трапляються випадки, коли розвиток матки ніби зупиняється, тоді таку матку називають дитячою, або інфантильною.

4.Джерело і механізми розвитку піхви. Вади розвитку.

Вади розвитку: У дівчаток найбільш частими вадами розвитку статевих органів бувають аплазія матки і піхви і пороки, що призводять до порушення відтоку менструальної крові при функціонуючій матці. Частота аплазії піхви і матки становить 1 випадок на 4000-5000 новонароджених дівчаток. При частковому недорозвиненні піхви в пубертатному віці разом з тягнучим болем внизу живота з'являється пухлиноподібне утворення - гематокольпос. Воно збільшується в розмірах у міру накопичення свого вмісту і може займати всю нижню частину живота. Причиною його появи стає неможливість відтоку менструальних виділень з матки. Подібна картина спостерігається і при подвоєнні матки на тлі відсутності другої піхви.

6. Джерела і механізми розвитку зовнішніх статевих органів. Вади розвитку.

На третьому місяці внутрішньоутробного розвитку людини попереду від відхідникової (клоакальної)мембрани на передньонижній стінці сечово – статевої пазухи з мезенхіми виникає статевий горбок (tuberculum genitale). Позаду від цього горбка в напрямку до відхідника поздовжньо розташована сечово – статева борозна (sulcus urethralis). Через цю цілину відкривається назовні сечово – статева пазуха. Сечово – статева борозна обмежована з боків статевими складками (plicae genitales). З боків ід статевого горбка і статевих складок утворюється півмісяцеве підвищення шкіри і підшкірної клітковини – статеві валики (tori genitales), які ще називаються губно – калитковими горбами. Усі ці структури є індиферентними зовнішніми статевими органами, з яких надалі розвиватимуться зовнішні чоловічі та жіночі статеві органи.

Вади розвитку: Оскільки статевий розвиток чоловіків та жінок розпочинається ідентично (індиферентна стадія розвитку ембріогенезі обох статей), не дивно, що при диференціації та детермінації статі трапляються аномалії. У деяких випадках ці аномалії призводять до появи осіб з ознаками обох статей, відомих як гермафродити. Розрізняють справжній і несправжній гермафродитизм. Справжній гермафродитизм трапляється вкрай рідко. Справжні гермафродити одночасно одночасно мають тканину яєчок і яєчників, яка зазвичай комбінується у вигляді овотестиса (ovotestis).

7. Які органи статевої системи розвиваються з парамезонефральної протоки?

З боків від обох мезонефральних проток з клітин, що вистеляють стінки первинної порожнини тіла, розвивається також парна парамезонефральна протока (протока Мюллера). Верхні (проксимальні, або каудальні) кінці парамезонефральних проток відкриваються в первинну порожнину тіла, а нижні (дистальні, або краніальні), з’єднуючись між собою, відкриваються загальним вічком у сечо – статеву пазуху. І жінок із парамезонефральних проток розвиваються маткові труби, матка і піхва. У чоловіків цей орган редукується, але від нього залишається при яєчко і передміхуровий мішечок (чоловіча маточка).

8. Яєчник: топографія, зв’язки, будова, функції;

Топографія: Яєчник розташований в малому тазі та задній поверхні широкої маткової зв’язки.

Зв’язки: В яєчнику розрізняють дві зв’язки:

- Власну зв’язку яєчника, яку ще називають матково – яєчниковою зв’язкою (lig. ovarii proprium, lig. uteroovaricum), що з’єднує матковий кінець яєчника з матковою.

- Підвішувальна зв’язка яєчника (lig. suspensorium ovarii).

Будова: Яєчник має:

- 2 поверхні (при середню і бічну) fasies mediales et lateralis

- 2 краї (вільний і брижовий) margo liber et mesovaricus

- 2 кінці (трубний і матковий) extremitas tubaria et uterina

Яєчник має дві функції:

- Ендокринну (вироблення естрогенів і прогестерону);

- Генеративну (регулярне утворення здорових овоцитів у той час, коли є максимальна можливість їх запліднення). Ці функції взаємопов’язані.

9. Матка: топографія, положення матки, зв’язки матки, відношення до очеревини; Топографія: Матка розміщена в порожнині малого таза між сечовим міхуром попереду і прямою кишкою позаду.

Положення: Положення матки в порожнині залежить від наповнення сусідніх органів. При незначному наповнені сечового міхура і прямої кишки матка невагітної жінки розташована так, що вічка маткових труб розміщені симетрично стосовно серединної стрілової площини, а сама матка в нормі нихилена вперед – антеверзіо (anteversio). Тіло матки нахилене вперед стосовно її шийки – антефлексіо (anteflexio). При наповнені сечового міхура дно і тіло сечового міхура зміщується назад – ретроверзіо (retroversio), тіло матки нахилене назад стосовно її шийки – ретрофлексіо (retroflexio).

Зв’язки:

- Права і ліва широкі маткові зв’язки (lig. Latum uteri);

- Кругла маткова зв’язка (lig. Teres uteri) лежить між листками широкої маткової зв’язки;

- Кардинальна зв’язка або поперечна зв’язка шийки (lig, cordinale, lig. Transversum cervicis)

- Прямокишково – маткова зв’язка (lig. rectouterinum)

- Лобково – шийкова зв’язка (lig. pubocervicale).

Матка вкрита очеревиною з усіх боків – інтраперитонеально.

10. Матка: частини, будова стінки, відношення до очеревини, функції; параметрій; Рентгенанатомія матки.

Частини: Матка складається з трьох частин: дна матки (fundus uteri), тіла матки (corpus uteri) і шийки матки (cervix uteri).

Стінка матки складається з трьох шарів – слизової оболонки або ендометрій (tunica mucosa, endometrium); м’язової оболонки або біометрій (tunica muscularis, myometrium) та серозної оболонки або периметрій (tunica serosa, perimetrium). Підсерозний прошарок (tela subserosa) є тільки в ділянці шийки матки.

Основна функція матки – виношування плоду і його вигнання назовні.