Файл: Анатомія модульні питання.docx

Стінка прямо ї кишки складається з слизової і м'язової оболонок і розташованих між ними м'язової пластинки слизової оболонки, lamina muscularis mucosae, і підслизової основи, tela submucosa. Слизова оболонка, tunica mucosa, завдяки розвиненому шару підслизової основи збирається в численні поздовжні складки, легко розгладжують при розтягуванні стінок кишки.Крім поздовжніх складок, у верхніх відділах прямої кишки є поперечні складки слизово їоболонки, plicae transversdles recti, аналогічніна півмісячним складкам сигмо видної кишки.Підслизова основа, telas ubmucosa, сильно розвинена, що привертає до випадання слизової оболонки назовні через задній прохід.

М'язова оболонка, tunica muscularis, складається з двох шарів: внутрішнього - циркулярного і зовнішнього - поздовжнього.

47.Зовнішні ознаки товстої кишки;

Загальна довжина товстої кишки коливається від 10 до 15 м. Ширина в області caecum досягає 7 см, звідси поступово зменшується,складаючи в низхідній ободовій кишці близько 4 см. За своїм зовнішнім виглядом товста кишка відрізняється від тонкої, крім більш значного діаметру, також наявністю:особливих поздовжніх м'язових тяжів, або стрічок, teniaecoli, відростків серозної оболонки, appendices epiploicae, що містять жир.

48.Розвиток печінки в ембріогенезі.

Зачаток печінки виникає в кінці 3-го тижня ембріогенезу з ентодермальних встилки вентральної стінки середньої кишки.Випинання цієї стінки розростається , утворюючи епітеліальні тяжі в мезенхіми брижі .Пізніше тяжі поділяються на краніальний та каудальний відділи з яких відпідно формується печінка і жовчний міхур з протоками.

49.Печінка: зовнішня будова; рельєф діафрагмової і нутрощевої поверхонь;

Печінка (hepar) має: діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica), або передньо–верхню; нутрощеву поверхню (facies visceralis), або нижню.

До нутрощевої поверхні (facies visceralis) прилягають органи, які утворюють на печінці відповідні втиснення:ниркове втиснення (impressio renalis); надниркове втиснення (impressio suprarenalis);шлункове втиснення (impressio gastrica); дванадцятипалокишкове втиснення (impressio duodenalis);стравохідне втиснення (impressio oesophagealis); ободовокишкове втиснення (impressio colica).На діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) лівої частки печінки (lobus hepatis sinister) знаходиться серцеве втиснення (impressio cardiaca

50.Печінка: топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія), зв’язки печінки, відношення до очеревини;

Печінка займає: праве підребер’я (hypochondriumdextrum); частину надчеревної ділянки (regioepigastrica); частково ліве підребер’я (hypochondriumsinistrum). Печінка вкрита очеревиною (peritoneum) з усіх сторін (інтраперитонеально). Дозаду листки серпоподібної зв’язки (lig. falciforme) розходяться і продовжуються у вінцеву зв’язку (lig. coronarium), утворюючи печінково–ниркову зв’язку (lig. hepatorenale). Вінцева зв’язка (lig. coronarium) по краях (справа і зліва) потовщується, формуючи:праву трикутну зв’язку (lig. triangularedextrum); ліву трикутну зв’язку (lig. triangularesinistrum).

51. Печінка: внутрішня будова ( частки, частини, сегменти, часточки).

У печінки виділяють традиційні праву, ліву, хвостату і квадратну частки. За новою анатомічною номенклатурою поділ печінки ґрунтується на розгалуженні ворітної печінкової вени (venaportaehepatis), печінкових артерій (aa. hepaticae) і печінкових проток (ductushepatici).Ці частки печінки розвиваються окремо і хірургічно їх можна розділити.:Виділяють таку сегментацію печінки (segmentatiohepatis): частки (lobi), частини (partes), відділи (divisiones) та сегменти (segmenta)ю

52.Печінка: утворення і шліхи відтоку жовчі

Печінка (hepar) отримує:артеріальну кров із власної печінкової артерії (a. hepaticapropria); венозну кров з ворітної печінкової вени (venaportaehepatis).

У печінковій часточці (lobulus hepatis) кров проходить через синусоїдні судини (vasasinusoidea) до центру часточки і є мішаною.

Увійшовши у ворота печінки (portahepatis), ворітна печінкова вена (venaportaehepatis) та власна печінкова артерія (a. hepaticapropria) розгалужуються на часткові, сегментарні, міжчасточкові та навколочасточкові вени й артерії (arteriaeetvenaelobales, segmentales, interlobulares, perilobulares), які йдуть разом з жовчовивідними міжчасточковими проточками (ductusbiliferiinterlobulares).

53.Жовчний міхур: топографія, частини, будова стінки, функції;

Жовчний міхур (vesica biliaris; vesica fellea) є резервуаром для зберігання жовчі і має:- дно жовчного міхура (fundusvesicaebiliaris; fundusvesicaefelleae);- тіло жовчного міхура (corpusvesicaebiliaris; corpusvesicaefelleae);- лійку жовчного міхура(infundibulum vesicae biliaris;infundibulum vesicae felleae);- шийку жовчного міхура (collumvesicaebiliaris; collumvesicaefelleae), яка переходить в міхурову протоку (ductuscysticus), що має спіральну складку (plicaspiralis).

Жовчний міхур розміщений в ямці жовчного міхура і вкритий очеревиною переважно з трьох боків (мезоперитонеально).

54.Загальна жовчна протока: утворення, топографія, будова, функції,

Ductus choledochus, утворюється в результаті з'єднання загального печінкового та пузирного проток. Вона розташовується спочатку у вільному правом краї печінково-дуоденальної зв'язки. Ліворуч і кілька ззаду від нього розташовується воротная вена. Загальний жовчний протік відводить жовч в дванадцятипалу кишку.

1) супрадуоденальную частина загальної жовчної протоки йде до дванадцятипалої кишки у правому краї lig. hepatoduodenale

2) ретродуоденальную частина загальної жовчної протоки розташовується позаду верхньої горизонтальної частини duodenum приблизно на 3-4 см правіше воротаря шлунка.

3) панкреатична частина загальної жовчної протоки проходить в товщі головки підшлункової залози

4) інтерстиціальна, кінцева.

У товщі стінки великого дуоденального сосочка ампулу оточують гладкі кільцеві м'язові волокна, що утворюють сфінктер печінково-підшлункової ампули, M. sphincter ampullae hepatopancreaticae.

55. Розвиток підшлункової залози в ембріогенезі

Підшлункова залоза є провідною складовою частиною органів панкреатодуоденальної зони. Джерелом розвитку залози є три закладки: одна дорсальна і дві вентральні панкреатичні нирки, що представляють собою вирости ентодерми первинної кишки. Дорсальна закладка вростає в ту частину mesogastrium dorsale. яка становить при утворенні сальникової сумки задню її стінку. Обидві вентральних закладки утворюються в якості ліво-і правостороннього випинань загальної жовчної протоки . Лівостороння вентральна закладка підшлункової залози дуже рано втрачає зв’язок із загальною жовчною протокою. В результаті обертання кишкової стінки зачатки зближуються і зливаються .На час народження з них утворюється єдиний непарний орган, не пов’язаний зі стінками дванадцятипалої кишки, основна маса підшлункової залози утворена з дорсальній закладці.

56. Підшлункова залоза: частини, топографія (скелетопотія, синтопія), відношення до очеревини;

Pancreas має 3 частини: головку, шийку, тіло, хвіст, розташована у заочеревинномму просторі на рівні тіл 1-3 поперекових хребців. Головка підшл.залози охоплена 12-палою кишкою і має гачкуватий відросток (pr.uncinatus) та вирізку (in. PancreatiS). Cпереду від підшл.залози – чепцева сумка, брижа поперечної ободової кишки і шлунок, нижня порожниста вена, черевна аорта, черевне сплетення, ліві нирка і надниркова залоза, справа-12-а аорта, зліва-селезінка.

57. Екзокринні та ендокринні відділи підшлункової залози, шляхи виведення продуктів їх діяльності.

Залоза склад. з екзокринної та ендокринної частини. Екскреторну ф-цію виконують підшлункові ацинуси (acini pancreatici), а ендокринну-численні панкреатичні острівці (insulae pancreaticae).

58. Очеревина: визначення, загальна характеристика.; порожнина очеревини, її вміст.

Peritoneum- це серозна оболонка, яка вистилає внутр..поверхню стінок черевної порожнини, якоюсь мірою покриває нутрощі. Порожнина очеревини (cavitas peritonealis)-це замкнутий щілинопод.простір, у якому міститься близько 20мл серозної рідини і єдиний орган - яєчник.

59. Очеревина: загальна характеристика. Чепці, зв’язки, брижі, їх будова та утворення;

Очеревина побудована з 6гістолог.прошарків, у тому числі і мезотелію, який покриває її вільну поверхню. Умовно розрізняють очеревину:пристінкову (peritoneum parietale), вісцеральну(viscerate) .Перехід пристінкової у вісцеральну і навпаки, вісцеральної-з органана орган формують її похідні (брижі, чепці, зв*язки). За такої умови виникають сумки, борозни, пазухи, канали.

60.Очеревина: загальна характеристика. Чепці, їх будова

Чепці(omentum):малий чепець(om.minus) являє собою дуплікатору очеревини між печінкою –з одного боку та 12-палою кишкою і шлунком –з другого і має вигляд 2-х зв*язок lig.hepatoduodenale et lig.hepatogastricum; великий чепець(om.majus)

Має верхню і нижню частини. У складі верхньої -3 зв*язки.

61. Очеревинна порожнина: відділи (поверхи), їх межі;

У порожнині очеревини розрізн. 3 відділи:верхній-містить 3 сумки-печінкову, чепцеву, передшлункову та підпечінковий та піддіафрагмовий закутки; середній –знаход. Між брижою поперечної ободової кишки та входом у порожнину малого таза; нижній-очеревина носить назву сечово-статевої.

62. Верхній поверх очеревинної порожнини: печінкова сумка, її межі і сполучення;

Печінкова сумка –bursa hepatica знаход. справа від lig.falciformis hepatis і містить праву частку печінки. Зліва від lig.falciformis hepatis та спереду шлунка і малого чепця розташована передшлункова сумка.

63. Верхній поверх очеревинної порожнини : передшлункова сумка, її межі і сполучення;

. Лівий піддіафрагмовий закуток і лівий підпечінковий закуток, які обмежовують ліву частку печінки, малий чепець і передню стінку шлунка формують передшлункову сумку (bursa pregastrica).

64. Верхній поверх очеревинної порожнини : чепцева сумка, її межі і сполучення;

Смотрите также файлы

Anatomia_vse_mod_voprosy.doc

anatomia.doc

фізіологія.doc

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ.doc

ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ.doc

Файл: Анатомія модульні питання.docx

45. Пряма кишка: частини, згини, відношення до очеревини, топографія у чоловіків і у жінок;

46.Пряма кишка: особливості будови слизової, м’язової і зовнішньої оболонок.