Файл: Анатомія модульні питання.docx

У товщі гіпоталамуса сіра речовина групується у вигляді ядер, що розміщені у певних його полях виділяють дзьобове, дорсальне, проміжне бічне та заднє гіпоталамічні поля (area hypothalаmica rostralis/ dorsalis/ intermedia/ lateralis/posterior).

Серед більше ніж 30 ядер гіпоталамуса можна виділити наступні ядра, яким властива гормональна активність. Надзорове ядро (nucleus supraopticus) та пришлуночкове ядро, nucleus paraventricularis, розміщені у дзьобовому гіпоталамічному полі вони містять тіла специфічних нейронів, що продукують гормони вазопресин та окситоцин. Аксони цих нейронів прямують вниз і утворюють супра-оптично-гіпофізний шлях(trаctus supropticohypophysicilis) та паравен-трикулярно-гіпофізний шлях(trаctus paraventricullypophysialis). Продовжуючись вниз, ці шляхи об'єднуються у гіпоталамо-гіпофізний шлях, (trаctus hypothalamohypophysis), що досягає гіпофіза.

Бічні горбові ядра (nuclei tuberalis lateralis), дугоподібне ядро(nuclei arcuatus) i ще кілька ядер, що лежать у проміжному гіпотатамічному полі, секретують у ворітні судини гіпофіза нейрогормони, які регулюють продукцію гормонів передньою часткою гіпофіза.

Окрім регуляції діяльності гіпофіза, ядра гіпоталамуса регулюють діяльність автономної нервової системи (є вишим підкірковим вегетативним центром), регулюють електролітний та водний баланси, температуру тіла, апетит, біоритми, є центральним органом ендокринної системи, який регулює секрецію гормонів.

Контроль за активністю гіпоталамуса здійснюють мигдалеподібне тіло, гіпокамп, дофамінергічні нейрони чорної речовини.

17. Третій шлуночок: розвиток, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах.

Третій шлуночок, ventriculus tertius є порожниною проміжного мозку. Він являє собою щілиноподібний простір, розташований у серединій сагітальній площині між правим та лівим таламусами і заповнений спинномозковою рідиною. Стінки шлуночка вистелені епендимою. У III шлуночку мозку можна виділити 6 стінок - дві бічні, верхню, нижню передню та задню.

Бічна стінка III шлуночка утворена присередніми поверхнями таламуса та гіпоталамуса. По бічній стінці III шлуночка від міжшлуночкового отвору спереду до водопроводу мозку ззаду дугоподібно проходить гіпоталамічна борозна (Монро), (sulcus hypothalamicus) яка є умовною межею між дорсальним та вентральним таламусами.

Верхньою стінкою шлуночка є ворсинчаста основа третього шлуночка (tela choroidea ventriculi tertii), що збоку прикріплена до таламічної мозкової стрічки. З ворсинчастої основи у порожнину шлуночка звисає ворсинчасте сплетення третього шлуночка (plexus choroideus ventriculi tertii), побудоване з великої кількості переплетених між собою судин.

Нижня стінка, або дно ІІІ шлуночка, утворене в основному структурами гіпоталамуса (сірим горбом, лійкою, зоровим перехрестям, сосочковими тілами), а в задній частині – структурами середнього мозку (передніми відділами ніжок мозку та міжніжковою пронизаною речовиною).

Передня стінка ІІІ шлуночка утворена стовпами склепіння, кінцевою пластинкою та передньою спайкою великого мозку.

1. Півкулі великого мозку: частини, описати і продемонструвати на препаратах.

Півкулі великого мозку(hemispherii cerebri dextrum et sinistrum) з’єднані між собою мозолистим тілом(corpus callosum). До складу кожної півкулі входять:

а) плащ (pallium) – кора великого мозку(cortex cerebri - neoencephalon)

б) біла речовина півкуль(substantia alba hemispherii)

в) базальні ядра(nuclei basales - paleencephalon)

г) нюховий мозок(rhinencephalon – archiencephalon)

Кожна півкуля великого мозку має :

а) три поверхні:верхньобічну, присередню, нижню( facies superolateralis, medialis,inferior)

б) три краї: верхній, нижньоприсередній, нижньобічний( margo superior, inferomedialis,inferolateralis)

в) три полюси: лобовий, потиличний,скроневий(polus frontalis, occipitalis, temporalis)

г) шість часток:лобову, тімяну, скроневу,потиличну, острівцеву, лімбічну(обідкову)( lobus frontalis,parietalis,temporalis,occipitalis,insularis,limbicus)

2. Мозолисте тіло, його топографія, частини, функціональне значення;

Мозолисте тіло( corpus callosum) – сплетення нервових комісуральних та асоціативних волокон, що з’єднує ліву і праву півкулі головного мозку . Знаходиться в глибині поздовжньої щілини( fissura longitudinalis cerebri) . Має три частини:

а) коліно( genu) –передня частина, загинаючись донизу утворює дзьоб(rostrum) і продовжується в тонку пластинку(lamina rostralis), а та далі в кінцеву пластинку(lamina terminalis)

б) стовбур( truncus) – середня

в)валик( splenium) – задня

Функцією мозолистого тіло є передача інформації, накопиченої в корі однієї півкулі, в кіркові області протилежної півкулі

3. Склепіння: його топографія, частини, функціональне значення;

Під мозолистим тілом розміщене склепіння(fornix), яке складається з:

а) тіла(corpus) – середня частина, зрощена із стовбуром мозолистого тіла

б) двох ніжок(crus) – задня частина, що продовжується в торочку морського коника(fimbria hippocampi)

в) двох стовпів(columna) – передня частина, що закінчується в сосочкових тілах(corpora mamillaria). Стовпи відмежовують міжлуночкові отвори(foramina interventricularia). Загалом склепіння обʼєднує важливі шляхи лімбічної системи.

4. Нюховий мозок: частини, їх компоненти, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.

Нюховий мозок(rhinencephalon) має такі частини:

а)передню нюхову частку(lobus olfactorius anterior) ,що в свою чергу складається з нюхової цибулини(bulbus olfactorius), нюхового шляху(tractus olfactorius), присередньої та бічної нюхових звивин(gyrus olfactorius medialis et lateralis),ділянки прозорої перегородки( area septalis) та нюхового трикутника(trigonum olfactorium), що включає в себе передню пронизану речовину (substantia perforata anterior), діагональну стрічку(stria diagonalis) і нюховий горбок(tuberculum olfactorium)

б). задню нюхову частку(грушоподібну частку) lobus olfactorius posterior(lobus piriformis), що складається з приморськоконикової звивини(gyrus parahippocampalis) і мигдалеподібного тіла(corpus amygdaloideum)

в)морський коник(hippocampus), що складається з підставки(subiculum), аммонового рогу(cornu Ammonis) зубчастої звивини( gyrus dentatus) і рудиментарних утворень морського коника(indusium griseum et stria diagonalis)

Нюховий мозок є центром нюху, бере участь у забезпеченні памяті, уваги, розумових здібностей людини,сну, емоцій, мотивацій, відповідає за інстинкти. У передній пронизаній речовині(substantia perforate anterior) знаходиться безіменна речовина(substantia innominata), або базальне ядро Мейнерта( nucleus basalis Meynerti), дегенерація якого призводить до хвороби Альцгеймера

5. Базальні ядра: топографія, частини, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.

Базальні ядра(nuclei basales) являють собою утворення сірої речовини у товщі півкуль великого мозку. До них належать:

а) смугасте тіло(corpus striatum), що складається з хвостатого ядра(nucleus caudatus) і сочевице подібного ядра(nucleus lentiformis), яке поділяється на лушпину(putamen) і присередню та бічну бліді кулі(globus pallidus medialis et lateralis). Лушпина із хвостатим ядром формують неостріатум(neostriatum). Бліді кулі – pallidum. Все разом – стріопалідарна система, яка являє собою частину екстрапірамідної системи( звичні рухи, мотортонічна дія) , а також центри терморегуляції і вуглеводного обміну.

б) огорожа(claustrum)

в) мигдалеподібне тіло(corpus amygdaloideum) – комплекс ядер і навколо мигдалеподібної кори(cortex periamygdaloideus). Сприймає нюхові,зорові, слухові імпульси,породжує страх та агресію.

6. Смугасте тіло: топографія, частини, функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.

Смугасте тіло(corpus striatum) –утворення сірої речовини у товщі півкуль великого мозку. Поділяється на хвостате ядро( nucleus caudatus) – вигнуте навколо таламуса ядро, що має головку(caput), тіло(corpus) і хвіст(cauda) і сочевицеподібне ядро(nucleus lentiformis), яке поділяється на лушпину(putamen) і присередню та бічну бліді кулі(globus pallidus medialis et lateralis). Ці ядра розмежовані прошарком білої речовини – внутрішньою капсулою(capsula interna), але в ній проходять з’єднувальні елементи у вигляді смуг – хвостато-сочевицеподібні сірі мости(pontes grisei caudatolenticulares), тому тіло – смугасте. Лушпина із хвостатим ядром формують неостріатум(neostriatum). Бліді кулі – pallidum. Все разом – стріопалідарна система, яка являє собою частину екстрапірамідної системи( звичні рухи, мотортонічна дія) , а також центри терморегуляції і вуглеводного обміну.

7. Лімбічна система: компоненти, функціональне значення.

Лімбічна система(systema limbicum) локалізується у ділянках старої кори( поясна звивина(gyrus cinguli), перешийок(isthmus), приморськоконикова звивина(gyrus parahippocampalis), гачок(uncus), зубчаста звивина( gyrus dentatus)) та мигдалеподібному тілі. Лімбічна система оточує таламус. Нервові зв’язки між структурами лімбічної системи представлені нейрональним колом Пейпеца.Нервові імпульси з морського коника(hippocampus) через склепіння(fornix) прямують до сосочкового тіла(corpus mamillare), а від нього до передньої групи ядер таламуса(fasciculus mamillothalamicus). Далі імпульси передаються до поясної звивини( gyrus cinguli), а потім повертаються до морського коника, окреслюючи коло. Лімбічна система відповідає за емоції, інстинкти, гомеостаз, довготривалу пам'ять .

Смотрите также файлы

Anatomia_vse_mod_voprosy.doc

anatomia.doc

фізіологія.doc

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ.doc

ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПОРУШЕННЯ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ.doc

Файл: Анатомія модульні питання.docx

16. Гіпоталамус: ядра, їх топографія, функціональне значення. Гіпоталамо-гіпофізарна система.