ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 06.07.2024
Просмотров: 696
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2. Класифікація внутрішніх органів.
5 Загальні закономірності будови зовнішньої оболонки стінки трубчастих органів, дати
8.Розвиток ротової порожнини та її похідних. Вади розвитку ротової порожнини.
11. Тверде піднебіння (palatumdurum)
12. М’яке піднебіння (palatummolle)/ піднебінна завіска (vellumpalatinum).
15. Ембріологічна та анатомічна класифікації м’язів язика, їх морфо-функціональна
16Зуби: частини зуба, тканини зуба. Періодонт, пародонт, зубний орган: визначення.
17. Постійні зуби: формула, характеристика видів зубів
20.Ротові залози: класифікація. Привушна залоза: топографія, будова; описати і
21. Під’язикова залоза: топографія, будова; описати і продемонструвати на препаратах.
22. Піднижньощелепна залоза: топографія, будова;
23.Зів (fauces). Межі, сполучення
31. Ділянки передньої черевної стінки.
35. Тонка кишка (intestinum tenue). Поч. Від воротаря шлунка на рівні між тілами 12 гр.Хр – 1 п.Хр.
36. Дванадцятипала кишка(duodenum) частини, іх топографія.
38.Тонка кишка: будова слизової оболонки тонкої кишки.
39. Дванадцятипала кишка: особливості будови слизової оболонки.
40.Товста кишка: відділи, їх топографія (голотопія, синтопія);
42. Сліпа кишка: топографія (голотопія, синтопія), особливості будови;
43.Частини та згини ободової кишки ,їх топографія ( голотопія, сінтопія), відношення до очеревини.
45. Пряма кишка: частини, згини, відношення до очеревини, топографія у чоловіків і у жінок;
46.Пряма кишка: особливості будови слизової, м’язової і зовнішньої оболонок.
47.Зовнішні ознаки товстої кишки;
48.Розвиток печінки в ембріогенезі.
49.Печінка: зовнішня будова; рельєф діафрагмової і нутрощевої поверхонь;
51. Печінка: внутрішня будова ( частки, частини, сегменти, часточки).
52.Печінка: утворення і шліхи відтоку жовчі
55. Розвиток підшлункової залози в ембріогенезі
57. Екзокринні та ендокринні відділи підшлункової залози, шляхи виведення продуктів їх діяльності.
59. Очеревина: загальна характеристика. Чепці, зв’язки, брижі, їх будова та утворення;
1.Які органи належать до дихальної системи?
2. Що належить до верхніх дихальних шляхів?
3. Розвиток органів дихальної системи в ембріогенезі.
4. . Особливості будови стінки трубчастих органів дихальної системи
10. Носова порожнина: функціональні частини, їх будова і функції;
11. Гортань: топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія
12. Гортань: хрящі, суглоби, зв’язки, м’язи, їх будова
14. Порожнина гортані: частини, їх будова, межі
15. Голосова щілина: межі, утворення, частини
16. Функції гортані, теорії голосоутворення.
17. Трахея: і бронхи: топографія, будова стінки;
18. Легені: топографія, зовнішня будова ;
19. Корінь легені: топографія, склад.
20. Легені: частки, бронхо-легеневі сегменти, часточки; їх будова. Рентгенанатомія легень.
21. Бронхіальне дерево: розгалуження, будова стінки, функції.
22. Альвеолярне дерево: розгалуження, будова стінки.
24. Плевра: загальна характеристика, функції; плевральна порожнина, її закутки.
26. Середостіння: визначення; класифікація за міжнародною анатомічною номенклатурою.
1. Які органи належать до сечової системи, їх функції.
3. Джерело, термін і механізми розвитку переднирки.
4. Джерело, термін і механізми розвитку первинної нирки. Її похідні.
5. Джерело, термін і механізми розвитку остаточної нирки.
6. Джерела і механізми розвитку сечоводів, сечового міхура.
7. Вади розвитку нирок, сечоводів і сечового міхура: механізми їх утворення
8 Нирки: зовнішня будова; описати і продемонструвати на препараті.
10. Нирки: оболонки нирки. Описати фасцію нирки
11. Нирки: фіксуючий апарат нирки.
12. Нирки: будова нирки на фронтальному розтині;
13. Нирки: структурно-функціональна одиниця нирки, її складові частини.
14. Нирки: кровоносна система нирки.
15. Нирки: шляхи виділення сечі (компоненти екскреторних шляхів нирки).
17. Сечовід: частини, топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія
18. Сечовід: будова стінки; звуження; ентген анатомія сечовода.
22. Жіночий сечівник; топографія, будова стінки.
1.Органи жіночої статевої системи: топографічна класифікація.
2.Джерела і механізми розвитку яєчника. Стадії розвитку яєчника
4. Розвиток матки в ембріогенезі. Вади розвитку.
4.Джерело і механізми розвитку піхви. Вади розвитку.
6. Джерела і механізми розвитку зовнішніх статевих органів. Вади розвитку.
7. Які органи статевої системи розвиваються з парамезонефральної протоки?
8. Яєчник: топографія, зв’язки, будова, функції;
11. Шийка матки: частини, особливості будови слизової оболонки;
13. Піхва: топографія, склепіння, будова стінки;
14. Рудиментарні додатки яєчника: над’яєчник, прияєчник, їх топографія і утворення.
15. Зовнішні жіночі статеві органи: топографія, будова.
17. Присінок піхви: межі, що в нього відкривається?
18. Молочні залози: топографія, будова: описати і продемонструвати на препаратах.
19. Чоловічі статеві органи: класифікація.
20. Джерела і механізми розвитку яєчка. Стадії розвитку яєчка. Вади розвитку яєчка.
20. Джерела і механізми розвитку передміхурової залози і цибулинно-сечівникових залоз.
21. Джерела і механізми розвитку зовнішніх чоловічих статевих органів. Вади розвитку.
22. Джерела і механізми розвитку чоловічого сечівника. Вади розвитку.
27. Яєчко: внутрішня будова, функції; описати і продемонструвати на препараті.
28. Над'яєчко: топографія, частини, будова, функції
31. Сім'явипорскувальна протока: її утворення. Куди вона відкривається?
32. Назвіть послідовно шляхи виведення сімені.
35. Передміхурова залоза: частини, внутрішня будова, функції.
37. Чоловічий сечівник: частини, їх топографія, звуження і розширення
38. Чоловічий сечівник: будова стінки;.
43. Промежина: частини, їх межі, описати і продемонструвати на препаратах
46. Сідничо-відхідникова ямка: її стінки, вміст.;
3. Види кісткового мозку: вікові особливості, топографія, функції.
13.Основні ознаки ендокринних залоз:
1.Розвиток головного мозку. Стадія 3 мозкових пухирців.
5. Ромбоподібний (задній) мозок ділиться на
5 Життєво важливі центри дихання та кровообігу (ядра блукаючого нерва).
22. Стовбур головного мозку: характеристика ядер черепних нервів
1. Мозочок: класифікація білої речовини; описати і продемонструвати на препаратах
2. Мозочок: склад верхніх мозочкових ніжок.
3. Мозочок: склад нижніх мозочкових ніжок.
4. Мозочок: склад середніх мозочкових ніжок.
5. Передній мозок: його похідні, продемонструвати на препараті.
7. Проміжний мозок: частини ( за філогенетичним розвитком) описати і продемонструвати на препаратах.
8. Таламічний мозок: частини, описати і продемонструвати на препаратах.
10. Метаталамус: частини, їх функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.
12. Шишкоподібна залоза: топографія, функції; описати і продемонструвати на препаратах.
13. Субталамус: частини, їх функціональне значення.
14. Гіпоталамус: частини, зовнішня будова;описати і продемонструвати на препаратах.
15. Гіпофіз: топографія, частини, функції.
16. Гіпоталамус: ядра, їх топографія, функціональне значення. Гіпоталамо-гіпофізарна система.
17. Третій шлуночок: розвиток, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах.
1. Півкулі великого мозку: частини, описати і продемонструвати на препаратах.
2. Мозолисте тіло, його топографія, частини, функціональне значення;
3. Склепіння: його топографія, частини, функціональне значення;
7. Лімбічна система: компоненти, функціональне значення.
13. Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація, функціональне значення.
63. Півкулі великого мозку: поверхні, частки, їх межі; описати і продемонструвати на препаратах.
71. Хемергічні структури головного та спинного мозку.
73. Відмінності між твердою оболоною головного і спинного мозку.
77. Шляхи відтоку венозної крові із синусів твердої оболони головного мозку.
78. Оболони головного мозку: міжоболонні простори, їх вміст.
79.Утворення і відтік спинномозкової рідини. Аномалї розвитку оболон головного мозку.
80. Підпавутинний простір: утворення, цистерни, сполучення.
81. Провідні шляхи цнс: визначення, класифікація.
82. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості : шлях епікритичної чутливості.
83. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості :шлях протопатичної чутливості
87. Низхідні провідні шляхи: класифікація.
88. Пірамідні шляхи: кірково-спинномозковий шлях.
89. Пірамідні шляхи: кірково-ядерний шлях.
90. Екстрапірамідна рухова система: центри, функції.
1. Орган нюху: будова, функції.
2.Орган смаку: будова, функції.
4. Очне яблуко: розвиток, аномалії розвитку, зовнішня будова.
5. Очне яблуко: оболонки , назвати і продемонструвати на препаратах.
7. Очне яблуко: судинна оболонка, її частини, будова, функції.
8. Очне яблуко: сітківка, її частини, будова, функції.
9. Заломлюючі середовища очного яблука: назвати, описати і продемонструвати на препаратах.
10. Камери очного яблука: межі, сполучення.
11. Утворення і шляхи циркуляції водянистої вологи камер очного яблука.
12. Додаткові структури ока, назвати, їх функції, продемонструвати на препаратах.
13. Додаткові структури ока: кон’юнктива, її частини, функції, склепіння.
15. Сльозовий апарат: частини, топографія, функції; шляхи відтоку сліз.
16. Іі пара черепних нервів: утворення, топографія.
17. Провідні шляхи зорового аналізатора.
19. Зовнішнє вухо: його частини і будова; описати і продемонструвати на препаратах.
20. Зовнішнє вухо: вушна раковина, будова, функції;описати і продемонструвати на препаратах
21. Зовнішнє вухо: зовнішній слуховий хід, частини, межі, будова.
22. Барабанна перетинка: топографія, частини, будова, функції.
23. Середнє вухо: частини, назвати і продемонструвати на препаратах.
26.Слухова труба: топографія, частини, сполучення, будова; описати і продемонструвати на препаратах.
33. Ендолімфатичний простір: утворення, вміст, сполучення.
34. Перетинчастий лабіринт: присінковий лабіринт, його частини, топографія, будова, функцї.
35. Перетинчастий лабіринт: півколові протоки, їх топографія, частини, будова, функції.
36. Перетинчастий лабіринт: завитковий лабіринт, стінки, їх будова, функції
37. Описати шляхи проходження звукових коливань.
90. Екстрапірамідна рухова система: центри, функції.
Терміном екстра пірамідна система визначаються моторні шляхи, які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система складається з еферентних шляхів і включає низку підкіркових та стовбурових утворів: хвостате ядро, лушпину, латеральну та медіальну бліді кулі, субталамічне ядро, червоне ядро, чорну речовину. Основні функції: міостатична функція, або по-іншому функція регуляції тонусу м’язів; участь в реалізації так званих психорефлексів;.участь в реалізації складних рефлекторних рухів оріентовного та захисного характеру, які виникають інстинктивно, без участі свідомомсті; Участь в реалізації завчених, стереотипних, автоматизованих дій.
91. Провідні шляхи екстрапірамідної рухової системи.
• Tractus rubrospinalis – починається від клітин червоного ядра, перехрещується у перехресті покриву середнього мозку (Фореля), іде вниз через передню частину моста, бічні частини довгастого мозку та бічні канатики спинного мозку і переключається на другий нейрон у передніх рогах спинного мозку.
• Tractus tectospinalis – починається нейронами, тіла яких розміщені у сірій речовині пластинки покрівлі середнього мозку; аксони цих нейронів переходять на протилежний бік разом з аксонами нейронів червоного ядра у перехресті покриву середнього мозку, далі прямують вниз через передні відділи стовбура мозку та передні канатики спинного мозку і досягають ядер передніх рогів спинного мозку.
• Tractus vestibulospinalis – починається від присінкових ядер, низходить у бічній частині переднього канатика і досягає ядер передніх рогів спинного мозку
• Tractus reticulospinalis – починається від ядер сітчастої формації стовбура головного мозку, прямує вниз, проходячи посередині переднього канатика спинного мозку, і переключається на мотонейрони в передніх рогах спинного мозку.
• Tractus olivospinalis – іде від нейронів оливи довгастого мозку до рухових нейронів передніх рогів спинного мозку.
Органи чуття
1. Орган нюху: будова, функції.
Своїми рецепторами(нюховими нейросенсорними епітеліоцитами - epitheliocytus neurosensorius olfactorius), що містяться у нюховій частині слизової оболонки носа, започатковує провідні шляхи аналізатора(I-й нейрон).
Нараховують близько 30млн. рецепторних нейронів, аксони яких формують 15-30 нюхових ниток(filia olfactoria), проникають крізь решітчасту пластинку, досягаючи нюхову цибулину. В останній містяться тіла других нейронів(мітральні клітини), аксони яких утворюють нюховий шлях(tractus olfactorius). Частина аксонів ІІ-х нейронів досягає нейронів нюхового трикутника, передньої пронизаної речовини,прозорої перегородки, а друга(більша) частина аксонів поділяється на 3 нюхові смуги( striae olfactoriae): бічну, проміжну, присередню.
Бічна нюхова смуга( stria olfactoria lateralis) після перемикання на ІІІ-х нейронах нюхового трикутника досягає кори гачка, відгалужуючись частково, до підкіркового нюхового центру – мигдалеподібного тіла. Проміжна нюхова смуга( stria olfactoria intermedia) перемикається на ІІІ-х нейронах передньої пронизаної речовини і продовжується крізь пластинку прозорої перегородки, склепіння, торочку морського коника до кори гачка.
Присередня нюхова смуга( stria olfactoria medialis) після перемикання на третіх нейронах підмозолистого поля, огинає мозолисте тіло, проходить у смужковій та зубчастій звивинах( gyri fasciolaris et dentatus), досягаючи кори гачка.
Незначна частина аксонів ІІ-х нейронів, а також ІІІ-х нейронів, зокрема нюхового трикутника, зі свого та протилежного боків досягають нейронів підкіркового нюхового центру – сосочкового тіла. Аксони нейронів сосочкових тіл досягають передніх ядер таламусу у складі fasciculus mamillothalamicus(Wicg d`Azyr), а також через fimbria hippocampi досягають кору гачка свого боку, а через спайку – склепіння протилежного боку.
Кора гачка – кірковий кінець(ядро) нюхового аналізатора. Слід підкреслити, що всі органи чуттів в єдиному організмі пов’язані між собою, особливо у корі великого мозку, де ядра всіх аналізаторів мають розгалужені асоціативні контакти. Це обумовлює не тільки взаємозв’язок, але й взаємовплив і взаємокомпенсацію одних органів іншими.
2.Орган смаку: будова, функції.
Рецептори містяться у смакових бруньках( gemma gustatoria) смакових сосочків язика, м’якого піднебіння, піднебінних дужок. Смакові сенсорні епітоліоцити(epitheliocytus sensorius gustatorius) мають своєрідні хеморецептори у вигляді мікроворсинок (microvilli), які знаходяться на верхівках смакових бруньок. Нервові волокна, що проводять імпульси від смакових рецепторів, належать VII, IX,X парам черевних нервів.
Тіла перших нейронів провідного шляху смакового аналізатора знаходяться у вузлі колінця проміжного нерва, верхніх та нижніх вузлах IX, X пар черепних нервів. Дендрити псевдо уніполярних нейронів зазначених вузлів у складі гілок VII, IX, X пар черепних нервів проводять відчуття смаку, а аксони цих же нейронів досягають тіл других нейронів(ядра одинокого шляху). Другі нейрони мають розгалужені зв’язки з вегетативними та соматоруховими ядрами V,IX,X пар черепних нервів, які контролюють ковтання, жування та вегетативні рефлекси (нудота, блювота). Аксони других нейронів частково перехрещуються і досягають тіл третіх нейронів(вентробічне ядро таламуса). Аксони третіх нейронів прямують через задню ніжку внутрішньої капсули до ядра смакового аналізатора - в корі нижньої ділянки за центральної звивини та гачку.
3. Око: частини, топографія.
Око міститься в очній ямці черепа (орбіті). До ока належать очне яблуко із зоровим нервом та додаткові структури ока.
4. Очне яблуко: розвиток, аномалії розвитку, зовнішня будова.
На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. Джерелом розвитку очей у людини є очні міхурці (випинання стінки другого мозкового міхура), яку до тримісячного віку ембріона перетворюються у двостінні келихи. Внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. З стебельця очного келиха утворюється зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, утворює судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.
Аномалії розвитку ока: колобоми (відсутність певної оболонки очного яблука), аніридія (відсутність райдужки), полікорія (наявність декількох зіниць), хоріодермія (білі дірки і плями у власне судинній оболонці), коректотопія (ексцентричне зміщення зіниці), альбінізм, залишкова зінична мембрана, афакія (відсутність кришталика), сферофакія (куляста форма кришталика), мікрофакія, біфакія, аплазія/гіпоплазія очного яблука, мікрофтальмія, анофтальмія, циклопія, синофтальмія…
5. Очне яблуко: оболонки , назвати і продемонструвати на препаратах.
Очне яблуко має три оболонки і ядро. Три оболонки огортають ядро у такій послідовності : волокниста(tunicafibrosabulbi), судинна (tunicavasculosabulbi), внутрішня (tunicainternabulbi/retina).
6. Очне яблуко: волокниста оболонка, її частини, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах.
Волокниста оболонка очного яблука(tunicafibrosabulbi) виконує каркасну і захисну функцію. Має дві частини: рогівку (cornea) і білкову оболонку (sclera).Рогівкасвоїм канатом (limbus) з’єднується з білковою оболонкою, формує її борозну (sulcussclerae). В основі рогівки – її власна речовина (substanciapropria). Не містить судин. Білкова оболонка ззовні вкрита кон’юнктивою, зсередини – темною пластинкою (laminafusca). Її задня ділянка – решітчаста пластинка (laminacribrosa), крізь неї проходять пучки волокон зорового нерва. У товщі переходу склери в рогівку – венозна пазуха(канал Шлемма) (sinusvenosussclerae).
7. Очне яблуко: судинна оболонка, її частини, будова, функції.
Судинна оболонка очного яблука (tunicavasculosabulbi) багата на пігмент і кровоносні судини. Поділяється на три відділи: власне судинна оболонка (choroidea; найбільша частина, відмежована пухким навколосудинним простором), війкове тіло (corpusciliare; в ньому розрізняються дві частини: війкове коло (містить війковий м'яз, забезпечує акомодацію) і війковий вінець (війкові відростки, що містять капіляри і продукують водянисту вологу камер очного яблука)), райдужка (iris; предня частина у вигляді диска з центральним отвором - зіницею, двома краями - зіничним і війковим, передньою і задньою поверхнями, малим і великим кільцями). Судинна оболонка виконує переважно трофічну функцію завдяки густим судинним сплетенням.