ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 06.07.2024
Просмотров: 645
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
2. Класифікація внутрішніх органів.
5 Загальні закономірності будови зовнішньої оболонки стінки трубчастих органів, дати
8.Розвиток ротової порожнини та її похідних. Вади розвитку ротової порожнини.
11. Тверде піднебіння (palatumdurum)
12. М’яке піднебіння (palatummolle)/ піднебінна завіска (vellumpalatinum).
15. Ембріологічна та анатомічна класифікації м’язів язика, їх морфо-функціональна
16Зуби: частини зуба, тканини зуба. Періодонт, пародонт, зубний орган: визначення.
17. Постійні зуби: формула, характеристика видів зубів
20.Ротові залози: класифікація. Привушна залоза: топографія, будова; описати і
21. Під’язикова залоза: топографія, будова; описати і продемонструвати на препаратах.
22. Піднижньощелепна залоза: топографія, будова;
23.Зів (fauces). Межі, сполучення
31. Ділянки передньої черевної стінки.
35. Тонка кишка (intestinum tenue). Поч. Від воротаря шлунка на рівні між тілами 12 гр.Хр – 1 п.Хр.
36. Дванадцятипала кишка(duodenum) частини, іх топографія.
38.Тонка кишка: будова слизової оболонки тонкої кишки.
39. Дванадцятипала кишка: особливості будови слизової оболонки.
40.Товста кишка: відділи, їх топографія (голотопія, синтопія);
42. Сліпа кишка: топографія (голотопія, синтопія), особливості будови;
43.Частини та згини ободової кишки ,їх топографія ( голотопія, сінтопія), відношення до очеревини.
45. Пряма кишка: частини, згини, відношення до очеревини, топографія у чоловіків і у жінок;
46.Пряма кишка: особливості будови слизової, м’язової і зовнішньої оболонок.
47.Зовнішні ознаки товстої кишки;
48.Розвиток печінки в ембріогенезі.
49.Печінка: зовнішня будова; рельєф діафрагмової і нутрощевої поверхонь;
51. Печінка: внутрішня будова ( частки, частини, сегменти, часточки).
52.Печінка: утворення і шліхи відтоку жовчі
55. Розвиток підшлункової залози в ембріогенезі
57. Екзокринні та ендокринні відділи підшлункової залози, шляхи виведення продуктів їх діяльності.
59. Очеревина: загальна характеристика. Чепці, зв’язки, брижі, їх будова та утворення;
1.Які органи належать до дихальної системи?
2. Що належить до верхніх дихальних шляхів?
3. Розвиток органів дихальної системи в ембріогенезі.
4. . Особливості будови стінки трубчастих органів дихальної системи
10. Носова порожнина: функціональні частини, їх будова і функції;
11. Гортань: топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія
12. Гортань: хрящі, суглоби, зв’язки, м’язи, їх будова
14. Порожнина гортані: частини, їх будова, межі
15. Голосова щілина: межі, утворення, частини
16. Функції гортані, теорії голосоутворення.
17. Трахея: і бронхи: топографія, будова стінки;
18. Легені: топографія, зовнішня будова ;
19. Корінь легені: топографія, склад.
20. Легені: частки, бронхо-легеневі сегменти, часточки; їх будова. Рентгенанатомія легень.
21. Бронхіальне дерево: розгалуження, будова стінки, функції.
22. Альвеолярне дерево: розгалуження, будова стінки.
24. Плевра: загальна характеристика, функції; плевральна порожнина, її закутки.
26. Середостіння: визначення; класифікація за міжнародною анатомічною номенклатурою.
1. Які органи належать до сечової системи, їх функції.
3. Джерело, термін і механізми розвитку переднирки.
4. Джерело, термін і механізми розвитку первинної нирки. Її похідні.
5. Джерело, термін і механізми розвитку остаточної нирки.
6. Джерела і механізми розвитку сечоводів, сечового міхура.
7. Вади розвитку нирок, сечоводів і сечового міхура: механізми їх утворення
8 Нирки: зовнішня будова; описати і продемонструвати на препараті.
10. Нирки: оболонки нирки. Описати фасцію нирки
11. Нирки: фіксуючий апарат нирки.
12. Нирки: будова нирки на фронтальному розтині;
13. Нирки: структурно-функціональна одиниця нирки, її складові частини.
14. Нирки: кровоносна система нирки.
15. Нирки: шляхи виділення сечі (компоненти екскреторних шляхів нирки).
17. Сечовід: частини, топографія (голотопія, скелетопотія, синтопія
18. Сечовід: будова стінки; звуження; ентген анатомія сечовода.
22. Жіночий сечівник; топографія, будова стінки.
1.Органи жіночої статевої системи: топографічна класифікація.
2.Джерела і механізми розвитку яєчника. Стадії розвитку яєчника
4. Розвиток матки в ембріогенезі. Вади розвитку.
4.Джерело і механізми розвитку піхви. Вади розвитку.
6. Джерела і механізми розвитку зовнішніх статевих органів. Вади розвитку.
7. Які органи статевої системи розвиваються з парамезонефральної протоки?
8. Яєчник: топографія, зв’язки, будова, функції;
11. Шийка матки: частини, особливості будови слизової оболонки;
13. Піхва: топографія, склепіння, будова стінки;
14. Рудиментарні додатки яєчника: над’яєчник, прияєчник, їх топографія і утворення.
15. Зовнішні жіночі статеві органи: топографія, будова.
17. Присінок піхви: межі, що в нього відкривається?
18. Молочні залози: топографія, будова: описати і продемонструвати на препаратах.
19. Чоловічі статеві органи: класифікація.
20. Джерела і механізми розвитку яєчка. Стадії розвитку яєчка. Вади розвитку яєчка.
20. Джерела і механізми розвитку передміхурової залози і цибулинно-сечівникових залоз.
21. Джерела і механізми розвитку зовнішніх чоловічих статевих органів. Вади розвитку.
22. Джерела і механізми розвитку чоловічого сечівника. Вади розвитку.
27. Яєчко: внутрішня будова, функції; описати і продемонструвати на препараті.
28. Над'яєчко: топографія, частини, будова, функції
31. Сім'явипорскувальна протока: її утворення. Куди вона відкривається?
32. Назвіть послідовно шляхи виведення сімені.
35. Передміхурова залоза: частини, внутрішня будова, функції.
37. Чоловічий сечівник: частини, їх топографія, звуження і розширення
38. Чоловічий сечівник: будова стінки;.
43. Промежина: частини, їх межі, описати і продемонструвати на препаратах
46. Сідничо-відхідникова ямка: її стінки, вміст.;
3. Види кісткового мозку: вікові особливості, топографія, функції.
13.Основні ознаки ендокринних залоз:
1.Розвиток головного мозку. Стадія 3 мозкових пухирців.
5. Ромбоподібний (задній) мозок ділиться на
5 Життєво важливі центри дихання та кровообігу (ядра блукаючого нерва).
22. Стовбур головного мозку: характеристика ядер черепних нервів
1. Мозочок: класифікація білої речовини; описати і продемонструвати на препаратах
2. Мозочок: склад верхніх мозочкових ніжок.
3. Мозочок: склад нижніх мозочкових ніжок.
4. Мозочок: склад середніх мозочкових ніжок.
5. Передній мозок: його похідні, продемонструвати на препараті.
7. Проміжний мозок: частини ( за філогенетичним розвитком) описати і продемонструвати на препаратах.
8. Таламічний мозок: частини, описати і продемонструвати на препаратах.
10. Метаталамус: частини, їх функціональне значення; описати і продемонструвати на препаратах.
12. Шишкоподібна залоза: топографія, функції; описати і продемонструвати на препаратах.
13. Субталамус: частини, їх функціональне значення.
14. Гіпоталамус: частини, зовнішня будова;описати і продемонструвати на препаратах.
15. Гіпофіз: топографія, частини, функції.
16. Гіпоталамус: ядра, їх топографія, функціональне значення. Гіпоталамо-гіпофізарна система.
17. Третій шлуночок: розвиток, стінки, сполучення; описати і продемонструвати на препаратах.
1. Півкулі великого мозку: частини, описати і продемонструвати на препаратах.
2. Мозолисте тіло, його топографія, частини, функціональне значення;
3. Склепіння: його топографія, частини, функціональне значення;
7. Лімбічна система: компоненти, функціональне значення.
13. Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація, функціональне значення.
63. Півкулі великого мозку: поверхні, частки, їх межі; описати і продемонструвати на препаратах.
71. Хемергічні структури головного та спинного мозку.
73. Відмінності між твердою оболоною головного і спинного мозку.
77. Шляхи відтоку венозної крові із синусів твердої оболони головного мозку.
78. Оболони головного мозку: міжоболонні простори, їх вміст.
79.Утворення і відтік спинномозкової рідини. Аномалї розвитку оболон головного мозку.
80. Підпавутинний простір: утворення, цистерни, сполучення.
81. Провідні шляхи цнс: визначення, класифікація.
82. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості : шлях епікритичної чутливості.
83. Соматосенсорні шляхи свідомої чутливості :шлях протопатичної чутливості
87. Низхідні провідні шляхи: класифікація.
88. Пірамідні шляхи: кірково-спинномозковий шлях.
89. Пірамідні шляхи: кірково-ядерний шлях.
90. Екстрапірамідна рухова система: центри, функції.
1. Орган нюху: будова, функції.
2.Орган смаку: будова, функції.
4. Очне яблуко: розвиток, аномалії розвитку, зовнішня будова.
5. Очне яблуко: оболонки , назвати і продемонструвати на препаратах.
7. Очне яблуко: судинна оболонка, її частини, будова, функції.
8. Очне яблуко: сітківка, її частини, будова, функції.
9. Заломлюючі середовища очного яблука: назвати, описати і продемонструвати на препаратах.
10. Камери очного яблука: межі, сполучення.
11. Утворення і шляхи циркуляції водянистої вологи камер очного яблука.
12. Додаткові структури ока, назвати, їх функції, продемонструвати на препаратах.
13. Додаткові структури ока: кон’юнктива, її частини, функції, склепіння.
15. Сльозовий апарат: частини, топографія, функції; шляхи відтоку сліз.
16. Іі пара черепних нервів: утворення, топографія.
17. Провідні шляхи зорового аналізатора.
19. Зовнішнє вухо: його частини і будова; описати і продемонструвати на препаратах.
20. Зовнішнє вухо: вушна раковина, будова, функції;описати і продемонструвати на препаратах
21. Зовнішнє вухо: зовнішній слуховий хід, частини, межі, будова.
22. Барабанна перетинка: топографія, частини, будова, функції.
23. Середнє вухо: частини, назвати і продемонструвати на препаратах.
26.Слухова труба: топографія, частини, сполучення, будова; описати і продемонструвати на препаратах.
33. Ендолімфатичний простір: утворення, вміст, сполучення.
34. Перетинчастий лабіринт: присінковий лабіринт, його частини, топографія, будова, функцї.
35. Перетинчастий лабіринт: півколові протоки, їх топографія, частини, будова, функції.
36. Перетинчастий лабіринт: завитковий лабіринт, стінки, їх будова, функції
37. Описати шляхи проходження звукових коливань.
До вторинних лімфоїдних органів належать лімфатичні вузли, мигдалики, червоподібний відросток, селезінка.
Вторинні лімфоїдні органи виробляють імунокомпетентні клітини , зокрема лімфоцити, включають їх в імунний процес , розпізнають та знижують чужорідні речовини, що потрапили в організм або утворилися в ньому і містять у собі ознаки чужорідно генетичної інформації.
Розташовані в місцях найімовірнішого проникнення в організм антигенів .
6. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): селезінка, розвиток, топографія, зовнішня будова, внутрішня будова, функції;
Функції: забезпечує імунний контроль крові , що протікає від аорти в систему ворітної печінкової вени. Знищуються «відпрацьовані» еритроцити, клітини крові, антигени. Відбувається антигензалежна проліферація та диференціація популяцій Т- і В лімфоцитів.
Топографія: Розташована у черевній порожнині – в лівому підребер’ї , у верхньому поверсі очеревинної порожнини в селезінковому закутку на рівні 9-11 ребер.
Ззовні селезінка покрита сполучнотканинною капсулою, яка складається з волокнистої сполучної тканини, від якої в паренхіму проникають численні перекладки і утворюють строму органа. Перекладки розрізняють пульпу селезінки, на окремі ділянки , в яких знаходяться селезінкові лімфоїдні фолікули. В селезінці розрізняють білу та червону пульпу. Біла пульпа складається із лімфоїдної тканиниу вигляді кулькоподібних скупчень або вузликів. Червона пульпа утворюється з ретикулярної тканини і розміщених в ній клітин крові, а також кровоносних судин.
7. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): мигдалики топографія, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах.
Розташовані в ділянці зіва, кореня язика і носової частини глотки. Є 6 мигдаликів: Два парні – піднебінний і трубний, та два непарні – язиковий та глотковий. ( Утворюють лімфатичне кільце Пирогова – Вальдейєра)
Оточують вхід у глотку з носової та ротової порожнини.
Структурно-функціональною одиницею є лімфоїдні вузлики( Схожі на лімфоїдні вузлики лімфатичного вузла)
Язиковий мигдалик – розташований у власній пластинці слизової оболонки кореня язика. Утворений численними лімфатичними вузликами . Між горбками у слизовій оболонці є заглибини – мигдаликові крипти.
Піднебінний мигдалик – Парний. Розташований у мигдаликовій ямці м’якого піднебіння, що обмежована піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Овальної форми, зовні покриті сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перетинки , поділяючи паренхіму мигдаликів на часточки.
Глотковий(аденоїдний ) мигдалик – знаходиться в слизовій оболонці глотки. Будова подібна до будови інших мигдаликів
Трубний мигдалик – Знаходиться в слизовій оболонці глоткового отвору слухової труби. Будова подібна.
8. Лімфатичне (лімфоїдне) кільце глотки: мигдалики, що його утворюють, їх топографія, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах.
Див питання 7
9. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): лімфатичні (лімфоїдні) вузли, класифікація, топографія, будова, функції
Розташовані на шляхах протікання лімфи від органів і тканин організму до лімфатичних стовбурів та проток., найчастіше в пухкій сполучній тканині та групами. В л.в. знешкоджуються антигени.
Класифікація: Пристінкові, нутрощеві та змішані.
Вкритий сполучнотканинною капсулою лімфатичного вузла від якого відходять перекладки(трабекули) Простори між перекладками заповнені стромою, що утворена ретикулярними клітинамити р.волокнами.В такій сітці розташована паренхіма, яка складається з кіркової ( в центральній частині ) та мозкової (ближче до воріт), та пронизана численними вузькими каналами – лімфатичними проміжними пазухами.
10. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): одинокі лімфатичні (лімфоїдні) вузлики, топографія, будова, функції.
Розташовані переважно у слизовій оболонці глотки, стравоходу, шлунку, тонкої і товстої кишки, жовчного міхура.
Обмежені лімфатичною капілярною сіткою, яка відводить лімфоцити у виносні лімфатичні судини.
11. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): скупчені лімфатичні (лімфоїдні) вузлики, топографія, будова, функції.
Залягають в слизовому шарі клубової кишки. Лімфоїдні вузлики скупчуються та утворюють пейєрові бляшки.
Мають округлу форму, в центрі якої є просвітлення.
Знешкоджують патогенні організми.
12. Вторинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (периферійні органи імунної системи): червоподібний відросток: топографія, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах
Розташовуються у вланній пластинці та слизовому шарі відростка. Будоа та функції див. пит.. 11.
13.Основні ознаки ендокринних залоз:
не мають вивідних проток, свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло, мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій. Ендокринні залози топографічно роз’єднані, мають невелику масу, але виявляють величезний вплив на організм. Продукти діяльності ендокринних залоз – гормони, вони є хімічними носіями інформаціі. Це надзвичайно біологічно активні речовини, які навіть у незначних кількостях здатні зробити вплив на різні функції організму.
ИЛИ
Залози внутрішньої секреції розрізняються по своїй будові і розвитку, а також по хімічному складу і дії виділених ними гормонів, але усі вони мають загальні анатомо-фізіологічні риси. Насамперед всі ендокринні органи є залозами, що не мають вивідних проток. Основною тканиною майже всіх залоз внутрішньої секреції, що визначає їхню функцію, є залозистий епітелій. Відзначається багатство кровопостачання залоз. У порівнянні з іншими органами на однакову вагу (масу) вони одержують значно більше крові, що зв'язано з інтенсивністю обміну речовин у залозах. Усередині кожної залози мається рясна мережа кровоносних судин, причому залозисті клітки прилягають до кровоносних капілярів, діаметр яких може досягати 20—30 мкм і більш (такі капіляри називаються синусоїдами (sinusoidus)). Залози внутрішньої секреції постачаються великою кількістю нервових волокон, переважно з вегетативної (автономної) нервової системи. Залози внутрішньої секреції функціонують не ізольованою, а зв'язані у своїй діяльності в єдину систему ендокринних органів.Ведучу роль у цій системі грає гіпофіз. Передня частка гіпофіза виробляє так звані тропні гормони, що регулюють роботу інших залоз внутрішньої секреції. У свою чергу секреторна діяльність гіпофіза регулюється гіпоталамусом (hypothalamus) (відділ проміжного мозку). У гіпоталамусі продукуются так називані релізінг-фактори (звільняючі фактори). Вони з гіпоталамуса надходять у гіпофіз, де стимулюють утворення і надходження в кров гормонів його передньої частки. Таким шляхом гіпоталамус через гіпофіз впливає на всю систему ендокринних органів. Унаслідок тісного функціонального зв'язку між гіпоталамусом і гіпофізом (hypophysis) їх поєднують у єдину систему гіпоталамус — гіпофіз. Вплив на діяльність залоз внутрішньої секреції нервова система робить не тільки опосередковано через гіпофіз, але і прямим шляхом через нерви, що йдуть до залоз.
14. Воснові морфологічної класифікації ендокринних залоз лежить джерело їх розвитку – зародковий листок. Розрізняють наступні групи залоз:
Ентодермальні залози: а) похідні зябрового апарату (бранхіогенні залози) – щитоподібна, прищитоподібні залози (gl. thyroidea), загруднинна залоза (тимус); б) похідні кишкової трубки – ендокринна частина підшлункової залози.
Мезодермальні залози: а) кіркова речовина надниркових залоз (cortexgl. suprarenales); б) ендокринна частина статевих залоз (яєчко (didymus), яєчник (epididymidis)).
Ектодермальні залози: а) неврогенна група - ядра гіпоталамуса, гіпофіз, шишкоподібна залоза (gl. pinealis) (епіфіз); б) симпато-адреналова група – мозкова речовина надниркових залоз (medullagl. suprarenales), параганглії (paraganglia).
15.До захворювань, викликаним порушенням функції щитовидної залози, відносяться тиреотоксикоз, або базедова хвороба (спостерігається при гіперфункції залози), і гіпотиреоз — мікседема в дорослих і уроджена мікседема або кретинізм у дитячому віці.
Щитовидна залоза, навколощитовидні залози і вилочкова залоза розвиваються з зачатків зябрових кишень (ентодермального походження) і разом складають бронхіогенну групу залоз (branchiae — зябра).
16.Гормон паращитовидних залоз — паратгормон — регулює обмін кальцію і фосфору в організмі. Недостатність паратгормона приводить до гіпокальцемії (зниження змісту кальцію в крові) і підвищенню вмісту фосфору, при цьому змінюється збудливість нервової системи і спостерігаються судороги. При надлишковій секреції паратгормона мають місце гіперкальціємія і зниження змісту фосфору, що може супроводжуватися розм'якшенням кісток, переродженням кісткового мозку й інших патологічних змін.
У ранньому ембріогенезі прищитоподібні залози розвиваються з епітелію третьої та четвертої правих і лівих глоткових кишень.
17.Коркова речовина (cortex) є похідним мезодерми, розвивається з того ж зачатка, що і статеві залози, складається з епітеліальних кліток, між якими маються тонкі прошарки пухкої сполучної тканини із судинами і нервовими волокнами.
Мозкова речовина (medulla) надниркових залоз є похідним ектодерми, розвивається з того ж зачатка, що і вузли симпатичного стовбура, складається з залозистих кліток, що одержали назву хромаффінних (офарблюються солями хрому в бурий колір).
Порушення функції коркової речовини надпочечників веде до патологічних змін різних видів обміну речовин і змінам у статевій сфері. При недостатній функції (гіпофункції) послабляється опірність організму до різних шкідливих впливів (інфекція, травма, холод і т.п.). Різке зниження секреторної функції надпочечників має місце при бронзовій хворобі (хвороба Аддісона).