Файл: Анатомія модульні питання.docx

Терміном екстра пірамідна система визначаються моторні шляхи, які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система складається з еферентних шляхів і включає низку підкіркових та стовбурових утворів: хвостате ядро, лушпину, латеральну та медіальну бліді кулі, субталамічне ядро, червоне ядро, чорну речовину. Основні функції: міостатична функція, або по-іншому функція регуляції тонусу м’язів; участь в реалізації так званих психорефлексів;.участь в реалізації складних рефлекторних рухів оріентовного та захисного характеру, які виникають інстинктивно, без участі свідомомсті; Участь в реалізації завчених, стереотипних, автоматизованих дій.

91. Провідні шляхи екстрапірамідної рухової системи.

• Tractus rubrospinalis – починається від клітин червоного ядра, перехрещується у перехресті покриву середнього мозку (Фореля), іде вниз через передню частину моста, бічні частини довгастого мозку та бічні канатики спинного мозку і переключається на другий нейрон у передніх рогах спинного мозку.

• Tractus tectospinalis – починається нейронами, тіла яких розміщені у сірій речовині пластинки покрівлі середнього мозку; аксони цих нейронів переходять на протилежний бік разом з аксонами нейронів червоного ядра у перехресті покриву середнього мозку, далі прямують вниз через передні відділи стовбура мозку та передні канатики спинного мозку і досягають ядер передніх рогів спинного мозку.

• Tractus vestibulospinalis – починається від присінкових ядер, низходить у бічній частині переднього канатика і досягає ядер передніх рогів спинного мозку

• Tractus reticulospinalis – починається від ядер сітчастої формації стовбура головного мозку, прямує вниз, проходячи посередині переднього канатика спинного мозку, і переключається на мотонейрони в передніх рогах спинного мозку.

• Tractus olivospinalis – іде від нейронів оливи довгастого мозку до рухових нейронів передніх рогів спинного мозку.

Органи чуття

1. Орган нюху: будова, функції.

Своїми рецепторами(нюховими нейросенсорними епітеліоцитами - epitheliocytus neurosensorius olfactorius), що містяться у нюховій частині слизової оболонки носа, започатковує провідні шляхи аналізатора(I-й нейрон).

Нараховують близько 30млн. рецепторних нейронів, аксони яких формують 15-30 нюхових ниток(filia olfactoria), проникають крізь решітчасту пластинку, досягаючи нюхову цибулину. В останній містяться тіла других нейронів(мітральні клітини), аксони яких утворюють нюховий шлях(tractus olfactorius). Частина аксонів ІІ-х нейронів досягає нейронів нюхового трикутника, передньої пронизаної речовини,прозорої перегородки, а друга(більша) частина аксонів поділяється на 3 нюхові смуги( striae olfactoriae): бічну, проміжну, присередню.

Бічна нюхова смуга( stria olfactoria lateralis) після перемикання на ІІІ-х нейронах нюхового трикутника досягає кори гачка, відгалужуючись частково, до підкіркового нюхового центру – мигдалеподібного тіла. Проміжна нюхова смуга( stria olfactoria intermedia) перемикається на ІІІ-х нейронах передньої пронизаної речовини і продовжується крізь пластинку прозорої перегородки, склепіння, торочку морського коника до кори гачка.

Присередня нюхова смуга( stria olfactoria medialis) після перемикання на третіх нейронах підмозолистого поля, огинає мозолисте тіло, проходить у смужковій та зубчастій звивинах( gyri fasciolaris et dentatus), досягаючи кори гачка.

Незначна частина аксонів ІІ-х нейронів, а також ІІІ-х нейронів, зокрема нюхового трикутника, зі свого та протилежного боків досягають нейронів підкіркового нюхового центру – сосочкового тіла. Аксони нейронів сосочкових тіл досягають передніх ядер таламусу у складі fasciculus mamillothalamicus(Wicg d`Azyr), а також через fimbria hippocampi досягають кору гачка свого боку, а через спайку – склепіння протилежного боку.

Кора гачка – кірковий кінець(ядро) нюхового аналізатора. Слід підкреслити, що всі органи чуттів в єдиному організмі пов’язані між собою, особливо у корі великого мозку, де ядра всіх аналізаторів мають розгалужені асоціативні контакти. Це обумовлює не тільки взаємозв’язок, але й взаємовплив і взаємокомпенсацію одних органів іншими.

2.Орган смаку: будова, функції.

Рецептори містяться у смакових бруньках( gemma gustatoria) смакових сосочків язика, м’якого піднебіння, піднебінних дужок. Смакові сенсорні епітоліоцити(epitheliocytus sensorius gustatorius) мають своєрідні хеморецептори у вигляді мікроворсинок (microvilli), які знаходяться на верхівках смакових бруньок. Нервові волокна, що проводять імпульси від смакових рецепторів, належать VII, IX,X парам черевних нервів.

Тіла перших нейронів провідного шляху смакового аналізатора знаходяться у вузлі колінця проміжного нерва, верхніх та нижніх вузлах IX, X пар черепних нервів. Дендрити псевдо уніполярних нейронів зазначених вузлів у складі гілок VII, IX, X пар черепних нервів проводять відчуття смаку, а аксони цих же нейронів досягають тіл других нейронів(ядра одинокого шляху). Другі нейрони мають розгалужені зв’язки з вегетативними та соматоруховими ядрами V,IX,X пар черепних нервів, які контролюють ковтання, жування та вегетативні рефлекси (нудота, блювота). Аксони других нейронів частково перехрещуються і досягають тіл третіх нейронів(вентробічне ядро таламуса). Аксони третіх нейронів прямують через задню ніжку внутрішньої капсули до ядра смакового аналізатора - в корі нижньої ділянки за центральної звивини та гачку.

3. Око: частини, топографія.

Око міститься в очній ямці черепа (орбіті). До ока належать очне яблуко із зоровим нервом та додаткові структури ока.

4. Очне яблуко: розвиток, аномалії розвитку, зовнішня будова.

На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. Джерелом розвитку очей у людини є очні міхурці (випинання стінки другого мозкового міхура), яку до тримісячного віку ембріона перетворюються у двостінні келихи. Внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. З стебельця очного келиха утворюється зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, утворює судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.

Аномалії розвитку ока: колобоми (відсутність певної оболонки очного яблука), аніридія (відсутність райдужки), полікорія (наявність декількох зіниць), хоріодермія (білі дірки і плями у власне судинній оболонці), коректотопія (ексцентричне зміщення зіниці), альбінізм, залишкова зінична мембрана, афакія (відсутність кришталика), сферофакія (куляста форма кришталика), мікрофакія, біфакія, аплазія/гіпоплазія очного яблука, мікрофтальмія, анофтальмія, циклопія, синофтальмія…

5. Очне яблуко: оболонки , назвати і продемонструвати на препаратах.

Очне яблуко має три оболонки і ядро. Три оболонки огортають ядро у такій послідовності : волокниста(tunicafibrosabulbi), судинна (tunicavasculosabulbi), внутрішня (tunicainternabulbi/retina).

6. Очне яблуко: волокниста оболонка, її частини, будова, функції; описати і продемонструвати на препаратах.

Волокниста оболонка очного яблука(tunicafibrosabulbi) виконує каркасну і захисну функцію. Має дві частини: рогівку (cornea) і білкову оболонку (sclera).Рогівкасвоїм канатом (limbus) з’єднується з білковою оболонкою, формує її борозну (sulcussclerae). В основі рогівки – її власна речовина (substanciapropria). Не містить судин. Білкова оболонка ззовні вкрита кон’юнктивою, зсередини – темною пластинкою (laminafusca). Її задня ділянка – решітчаста пластинка (laminacribrosa), крізь неї проходять пучки волокон зорового нерва. У товщі переходу склери в рогівку – венозна пазуха(канал Шлемма) (sinusvenosussclerae).

7. Очне яблуко: судинна оболонка, її частини, будова, функції.

Судинна оболонка очного яблука (tunicavasculosabulbi) багата на пігмент і кровоносні судини. Поділяється на три відділи: власне судинна оболонка (choroidea; найбільша частина, відмежована пухким навколосудинним простором), війкове тіло (corpusciliare; в ньому розрізняються дві частини: війкове коло (містить війковий м'яз, забезпечує акомодацію) і війковий вінець (війкові відростки, що містять капіляри і продукують водянисту вологу камер очного яблука)), райдужка (iris; предня частина у вигляді диска з центральним отвором - зіницею, двома краями - зіничним і війковим, передньою і задньою поверхнями, малим і великим кільцями). Судинна оболонка виконує переважно трофічну функцію завдяки густим судинним сплетенням.