Файл: Лекції Банківська система.doc

Інші структурні елементи кредитної системи, характерні для більшості промислово розвинених країн, не отримали розвитку в Білорусі. Це стосується пенсійних фондів, трастових компаній, добродійних фондів, ощадно-позичкових асоціацій, кредитних спілок тощо.

Усе вищесказане свідчить про те, що багато моментів діяльності кредитно-фінансових установ і розвиток банківської системи в цілому в республіці потребує подальшого вдосконалення. Економічна оцінка показує, що основним чинником і показником стійкості банку є рівень його капіталізації. Недостатня капіталізація банківського сектору характерна для багатьох держав з перехідною економікою. Як правило, банківські системи в таких країнах розвивалися в останнє десятиріччя значно швидше, ніж виникали джерела реального грошового капіталу для формування фондів фінансових ресурсів банків.

Першим чинником підвищення стійкості білоруської банківської системи є те, що Національний банк Республіки Білорусь враховує вказану обставину і послідовно проводить політику, направлену на підвищення капіталізації банківської системи країни.

Другим чинником підвищення стійкості білоруської банківської системи є поліпшення якості кредитних портфелів банків. Кредитування - основний банківський інструмент. Проте сьогодні, якщо оцінювати ситуацію без урахування перспективи, це не завжди високодохідний і надійний засіб розміщення банківських ресурсів. З іншого боку, тільки кредитування реального сектору економіки зрештою може сприяти підйому національної економіки і, відповідно, через економічне оздоровлення клієнтури призведе до підвищення фінансової стійкості і надійності банківської системи країни.

Третім чинником забезпечення стабільності банківської системи Білорусі є адекватне та своєчасне реагування на виникаючі в банках проблемні й кризові ситуації.

Четвертим і основним чинником у підвищенні надійності банківської системи країни необхідно розглядати вдосконалення банківського нагляду. Банківський нагляд існує в різних формах більше 100 років. Найбільшого розвитку він досяг у країнах Західної Європи і США. В останні 25-27 років банківський нагляд почав інтенсивно розвиватися і в інших країнах.

У Білорусі наглядова діяльність почала розвиватися з 1987 року, тобто із створення ще в Білоруській РСР спеціалізованих банків, а потім перших комерційних банків. У структурі Національного банку Республіки Білорусь було створено Управління по роботі з комерційними банками, яке після проголошення незалежності перейменували в Управління з регулювання діяльності банків. На його базі в 1992 році утворено Управління з нагляду за діяльністю банків, а в обласних главках Національного банку - регіональні наглядові підрозділи. З 1996 року банківський нагляд одержав ще одну організаційну будову - департамент, управління, відділи, сектори.

У даний час наглядові функції в системі центрального апарату Національного банку виконує Департамент банківського нагляду, що складається з двох управлінь і декількох самостійних відділів. В обласних главках також є підрозділи, що здійснюють контроль за роботою філіалів банків, які розташовані на підвідомчій їм території. Загальна чисельність співробітників Національного банку, що працюють у центральному апараті і підрозділах банківського нагляду на території республіки, становить близько 110 осіб.

Національний банк Республіки Білорусь має за мету забезпечити міжнародний рівень якості роботи і надійності білоруських банків. Тому і національні стандарти країни, процедури банківського нагляду повинні відповідати вимогам, прийнятим у всьому світі. Так, міжнародні вимоги щодо організації ефективного банківського нагляду сформульовані у вигляді Основних Базельських принципів. Частина вимог цих принципів у республіці уже виконується.

Наприклад, ще на початку 90-х років були прийняті національні закони для банківської діяльності, які потім були розвинені і деталізовані в Банківському кодексі Республіки Білорусь. Створені органи банківського нагляду з чітко розмежованою відповідальністю і завданнями для кожного органу. їм надана достатня оперативна самостійність. Налагоджений інформаційний обмін і координація між різними контрольними органами, відповідальними за контроль банківської діяльності. Зроблені кроки щодо підвищення прозорості роботи банків. Налагоджується система обміну інформацією з іноземними наглядовими органами тощо,

З 1 січня 2000 року банки республіки при визначенні всіх економічних нормативів перейшли на розрахунок дворівневого капіталу банку, який широко застосовується в міжнародній практиці. Він більш реально відображає фінансову стійкість банку за допомогою обмеження впливу на розмір капіталу нестабільних джерел. Розпочато використання інших модифікованих економічних нормативів, зокрема це стосується: співвідношення високоліквідних і сумарних активів банку; сукупної величини кредитів акціонерам (учасникам) кредитної організації і максимального розміру кредитів інсайдерам кредитної організації. Це істотно розширює можливості контролю з боку Національного банку за ступенем стійкості та надійності білоруських банків.

Разом з тим за деякими напрямами, які забезпечують відповідність міжнародним вимогам для ефективного нагляду за банками, ще багато незробленого. Найважливіші серед них: стійкість макроекономічної політики, ефективна ринкова дисципліна, забезпечення високого рівня захисту депозитів громадян у банках, істотне підвищення рівня юридичного і матеріального забезпечення наглядової діяльності, досягнення в республіці прийнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку та ін.

Підвищення прозорості банків у країні здійснюється для досягнення таких цілей, як: орієнтації юридичних і фізичних осіб при виборі ними обслуговуючого банку; стимулювання конкуренції на ринку банківських послуг; зниження можливого матеріального збитку для кредиторів, вкладників, клієнтів у результаті ризикованої діяльності банків. Усе це повинно дати істотний економічний і соціальний ефект. Як мінімум, підвищення рівня інформаційної прозорості білоруських банків створить більш сприятливі умови для ухвалення вітчизняними і зарубіжними інвесторами позитивних рішень щодо інвестування засобів у банківську систему країни і тим самим сприятиме зміцненню її стабільності.

Захоплення високоприбутковими, але спекулятивними та високоризикованими операціями, як показала російська криза, може призвести до банкрутства, здавалося б, найнадійніші банки, а банківську систему - до глибокої кризи. Враховуючи це, банки повинні вміти працювати з реальним сектором економіки в будь-яких макроекономічних умовах, підтримувати тісний зв'язок з продуктивним капіталом. Це є основою, можливо, не найшвидшого, але надійного зростання і зміцнення як банків, так і підприємств реального сектору.

Завдання і запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні етапи розвитку банківської системи Республіки Білорусь.

2. Які зміни відбулися в банківській системі Республіки Білорусь починаючи з XIX століття? Назвіть банки, що діяли до 1913 року.

3. У якому році була законодавчо закріплена діяльність банківської системи Республіки Білорусь? З чим це було пов'язано?

4. Опишіть особливості діяльності банківської системи Республіки Білорусь до і після Другої світової війни.

5. У якому році утворилася дворівнева банківська система Республіки Білорусь та її центральний банк? Яка його повна назва і чи є він підзвітний?

6. Опишіть організаційну структуру центрального банку Ре-. спубліки Білорусь і які його основні функції? Зобразіть ЇЇ схематично.

7. Які завдання центрального банку Республіки Білорусь під час роботи міжнародних організацій?

8. Скільки комерційних банків діє в Республіці Білорусь і які з них найбільші та системоутворюючі?

9. Які банківські продукти і послуги надають комерційні банки?

10. Які негативні риси притаманні банківській системі Республіки Білорусь і з чим це пов'язано?

11. Назвіть особливості наглядової діяльності за банківською системою Республіки Білорусь та який орган цим займається?

12. Які є перспективні напрями розвитку банківської системи країни?

Розділ 12. Банківська система Республіки Казахстан

12.1. Становлення та розвиток банківської системи

Історія розвитку банківської системи Республіки Казахстан починається з розвитку банківської системи СРСР. У колишньому СРСР і відповідно в Казахстані існувала однорівнева банківська система, яка складалася з Державного банку, Банку зовнішньої торгівлі і Будівельного банку.

Державний банк був головним банком країни і центром методологічного керівництва діяльністю грошово-кредитної політики. Державний банк контролював організацію і здійснення безготівкових розрахунків, визначав принципи процентної політики, кредитного планування і умови короткострокового та довгострокового кредитування. Банк зовнішньої торгівлі забезпечував організацію і проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій. Будівельний банк виконував рішення Державного банку щодо кредитної політики, фінансування капітальних вкладень у народне господарство.

Після отримання Республікою Казахстан суверенітету на початку 90-х років виникла необхідність реформування банківської системи, що було певним чином зумовлене переходом на ринкові відносини. У зв'язку з цим у 1990 році був прийнятий новий Закон "Про банки і банківську діяльність в Казахській РСР", який заклав законодавчі основи для реформування банківської системи Казахстану. У даному законі було вперше подано визначення комерційного банку і дозволено створення інших кредитних установ (кредитні кооперативи, пенсійні, інвестиційні фонди, ломбарди), відкриття приватних банків, а також банків з участю іноземного капіталу. Законом встановлювалися основні завдання і функції Державного банку Казахської РСР, у тому числі у сфері грошово-кредитного регулювання, визначені переліки операцій, які здійснювалися Держбанком і комерційними банками, порядок відкриття і припинення діяльності комерційних банків, принципи і методи регулювання діяльності комерційних банків Держбанком країни.

Дворівнева банківська система Казахстану була сформована в 1991 році з реорганізацією державних галузевих банків і наділенням республіканських відділень Держбанку СРСР функціями центральних банків суверенних держав, а також створенням перших комерційних банків. Перший рівень нової банківської системи представлений Національним банком і його підрозділами в областях. Другий рівень банківської системи представлений банками, створеними як на основі раніше існуючих спеціалізованих банків, що входили в систему спеціалізованих банків колишнього СРСР (Промбудбанк (Туранбанк), Казахзовнішекономбанк (Алем-банк), Житлсоцбанк (Кредсоцбанк), Казощадбанк, Агропромбанк), так і нових, що були організовані з ініціативи фізичних і юридичних осіб.

Початок 90-х років характеризувався бурхливим зростанням чисельності різних фінансових організацій: комерційних банків і організацій, що здійснювали окремі види банківських операцій. Зокрема, тільки тоді комерційних банків налічувалося більше 200, згодом багато з них, як і в інших постсоціалістичних країнах, виявилися фінансово неспроможними.

Початковий етап реформування банківської системи виявив ряд недоліків у банківському законодавстві, що заважало ефективному функціонуванню банківської системи в ринкових умовах і визначило нагальну необхідність його вдосконалення. Зокрема, у старому законодавстві не був визначений статус Національного банку як банку суверенної держави.

13 квітня 1993 року був прийнятий новий Закон Республіки Казахстан "Про Національний банк Республіки Казахстан", який визначив завдання, принципи діяльності, правовий статус і повноваження Національного банку Казахстану, його роль і місце в банківській системі, взаємостосунки з органами державної влади Республіки Казахстан.

Таким чином, уже до моменту введення тенге (національної валюти Республіки Казахстан) у листопаді 1993 року банківська система Казахстану зазнала істотної реформи: функціонувала дворівнева банківська система, всі спеціалізовані банки були перетворені в акціонерні банки, а Національний банк почав виконувати функції центрального банку. Це значною мірою полегшило перехід до власної національної валюти і проведення Казахстаном грошово-кредитної політики.

12.2. Реформування банківської системи

Починаючи з 1994року, Національним банком приділено велику увагу формуванню нормативної і правової бази функціонування банківської системи. У1994 році було впроваджено нормативну базу регулювання діяльності банківської системи, встановлено мінімальні резервні вимоги для комерційних банків, економічні нормативи (мінімальний розмір статутного фонду, коефіцієнт достатності власного капіталу банків відносно ризикових активів, коефіцієнт ліквідності, максимальний розмір ризику на одного позичальника). Були прийняті Положення про розміщення частини засобів банків з іноземною участю у внутрішні активи і про класифікацію позичкового портфеля банками. Відповідно до міжнародного досвіду з метою обмеження ризиків банків при проведенні операцій з іноземною валютою прийняті Правила ведення банками відкритої валютної позиції. Безумовно, в ході реформування банківської системи деякі з цих нормативів і правил змінювалися. Наприклад, у 1995 році для банків були встановлені нові вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

Перша програма реформування банківської системи була затверджена 15 лютого 1995 року. Основним її завданням було забезпечення максимального скорочення централізованого перерозподілу грошових ресурсів і наближення функцій Національного банку до класичних функцій центральних банків. Результатом реалізації Програми стали істотні зміни в механізмі рефінансування банків. Банки почали забезпечувати кредитування економіки за рахунок самостійно залучених ресурсів, які виступали у вигляді заощаджень населення, вільних засобів суб'єктів господарювання і зовнішніх позичок.

У свою чергу, Національний банк перейшов до виконання безпосередніх функцій центрального банку - проведенню грошово-кредитної політики і регулюванню діяльності банківської системи.

На подальше зміцнення банківської системи була направлена Програма переходу банків другого рівня до міжнародних стандартів діяльності. Вона була прийнята у грудні 1996 року. Згідно з даною Програмою всі діючі банки Казахстану повинні були до кінця 2000 року досягти міжнародних стандартів щодо достатності капіталу, ліквідності, якості активів, рівня менеджменту, бухгалтерського обліку, введення і передачі інформації. Кількість банків за роки реалізації Програми (1996-2000 роки) значно скоротилася за рахунок тих, фінансовий стан яких був недостатнім або нестійким.