Файл: Лекції Банківська система.doc

12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану

Необхідно зазначити, що навіть загострення світової фінансової кризи в 1998 році, особливо в Росії, істотно не вплинула на банківську систему Казахстану. При цьому присутність на казахстанському банківському ринку дочірніх банків всесвітньо відомих іноземних банків свідчить про достатньо сприятливий інвестиційний клімат у країні, а отримання рейтингів казахстанськими банками у міжнародних агентствах і вихід вітчизняних банків на світові ринки капіталу свідчить не тільки про розвиток процесів інтеграції в світову економіку, але й про високу розвиненість та ефективність діяльності банківської системи Республіки Казахстан (на відміну від банківських систем Росії, України та Білорусі).

У першій половині 1999 року через погіршення фінансового стану позичальників дещо знизилася якість позичкового портфеля банків і зросли витрати на формування резервів. Проте завдяки високому рівню капіталізації банків і економічному зростанню у країні істотних змін у фінансовій стійкості комерційних банків не відбулося, і стабільність банківського сектору в цілому не порушилася. Незважаючи на значну девальвацію тенге, ситуація на депозитному ринку залишалася достатньо стійкою. При цьому стримана поведінка депозиторів багато в чому була забезпечена заходами Національного банку щодо конвертації депозитів у національній валюті у іноземну по курсу, що передував девальвації тенге (на 01.04.1999 р. - 88,3 тенге/$). Національний банк свої зобов'язання перед юридичними і фізичними особами з конвертації депозитів, заморожених у період переходу до режиму вільно плаваючого обмінного курсу тенге, виконав повністю й у встановлені терміни.

Для активізації припливів заощаджень населення в банківську систему у листопаді 1999 року була створена система обов'язкового колективного гарантування (страхування) термінових внесків (депозитів) фізичних осіб. У листопаді 1999 року були затверджені Правила обов'язкового колективного гарантування (страхування) внесків (депозитів) фізичних осіб у банках другого рівня, а у грудні 1999 року створено ЗАТ "Казахстанський фонд гарантування (страхування) внесків (депозитів) фізичних осіб у банках другого рівня Республіки Казахстан".

На початку 2000 року 16 банків стали учасниками системи колективного гарантування (страхування) термінових внесків фізичних осіб. Активне залучення заощаджень населення в банки привело до зростання обсягів активних операцій, що проводяться банками, підвищення їх конкурентоспроможності, зниження собівартості банківських послуг і доступності їх для клієнтів банків. Протягом 2000 року число банків-учасників даної системи збільшилося до 18, а у 2003 році - до 20і.

Крім того, для підвищення ефективності діяльності банківської системи удосконалювалася система захисту внесків населення. Так, у квітні 2000 року були внесені зміни і доповнення до банківського законодавства щодо банківської таємниці відносно депозитних рахунків фізичних осіб.

Таким чином, комплекс заходів щодо захисту внесків громадян у комерційних банках призвів до підвищення довіри населення до банківської системи. Зокрема, за 2000 рік депозити населення (враховуючи нерезидентів) у банківській системі збільшилися до 67 % і становили 91,7 млрд тенге (валютний еквівалент - близько 635 млн дол.). Тобто приріст депозитів населення склав 36,7 млрд тенге, тоді як у 1999 році - 23,4 млрд тенге .

Особливо потрібно виділити роль банків другого рівня у кредитуванні економіки. На фоні позитивного зростання виробництва у багатьох секторах економіки, стійкого розвитку фінансового ринку і поступового зростання ресурсної бази комерційних банків істотно зріс їх кредитний потенціал. У результаті цього банки активізували свою діяльність щодо кредитування суб'єктів реального сектору економіки. Так, до кінця 2000 року співвідношення кредитів банків до ВВП становило 11%, тоді як в 1999 ропі цей показник не перевищував 8 %. Сьогодні понад 60 % активів банків направлено на кредитування економіки.

Останнім часом активний розвиток банківської системи Казахстану отримав фінансове посередництво. У2000році прийнята законодавча база для розвитку відносин в сфері фінансового лізингу, внаслідок чого почався процес утворення лізингових компаній. Розроблена і схвалена Урядом Республіки Казахстан Концепція довгострокового фінансування житлового будівництва і розвитку системи іпотечного кредитування в Республіці Казахстан. До кінця 2001 року були підведені підсумки Програми переходу банків другого рівня Республіки Казахстан до міжнародних стандартів діяльності, яка реалізовувалася з метою зміцнення і подальшого зростання банківського сектору. Спостерігалися значні успіхи у розвитку і зміцненні казахстанської банківської системи. Так, з 1996 року по 2000 рік сукупний власний капітал банків другого рівня збільшився втричі, сукупні активи банків удвічі. Наслідком покращення політики банків за оцінкою ризиків і підвищення фінансової стійкості клієнтів банків є поліпшення якості їх активів. Питома вага прострочених кредитів у загальному обсязі кредитів в економіку за цей час знизилася з 24 до 2 %.

Національний банк приділяє багато уваги залученню іноземного капіталу в країну. Так, у 1999 році норматив участі сумарного оголошеного статутного капіталу банків з іноземною участю підвищений з 25 до 50 %. На кінець 2000 року в Казахстані було 16 банків з іноземною участю, а їх частка участі в сукупному зареєстрованому статутному капіталі становила майже 23 %.

У 2002-2005 роках банківський сектор розвивався стабільно. На 1 грудня 2005 року загальна кількість діючих в Казахстані банків становила 38. Причому їхня кількість, починаючи з 1993 року, постійно зменшується (наприклад, 1993 р. - 204; 1994 р. - 184; 1995 p.-130; 1996p.-101; 1997 p.-744; 1998p.-71; 1999p.-55; 2000 p. - 48; 2001 p. - 44), у тому числі у 2002 році державних - 1 (1994-95 pp. - 4, 1996-1997 pp. - 5), з іноземною участю (включаючи дочірні банки банків-нерезидентів Республіки Казахстан) - 17 (1993 р. - 5; 1994 р. - 8; 1995 р. - 8; 1996 р. - 9; 1997 р. - 22; 1998 р. - 23; 1999 р. - 22; 2000 р. - 16; 2001 р. - 16).

У 2002 році відбулося поліпшення якості виданих банками кредитів і зниження ризиків їх неповернення. У структурі кредитного портфеля банків станом на 1 січня 2003 року частка стандартних кредитів склала понад 71 %, частка сумнівних - близько 26 %, безнадійних - 3 %, тоді як на початок 2002 року дані показники становили відповідно 69,28 і 3 %. Рівень ліквідності банківського сектору залишається високим - зведений коефіцієнт поточної ліквідності банківського сектору станом на 1 січня 2003 року становив 0,78 (при нормі не менше 0,3).

У 2002 року відбулися наступні зміни у структурі розмішуваних банками фінансових ресурсів: збільшився портфель цінних паперів, з'явилася тенденція до збільшення грошей на термінових депозитах в інших банках за рахунок зниження грошей на кореспондентських рахунках до запитання.

У 2002 році тенденція зростання ресурсної бази банків переважно за рахунок зростання депозитів юридичних і фізичних осіб продовжилася. При цьому річний темп зростання депозитів як юридичних, так і фізичних осіб був однаковим і становив понад 35 %. У результаті загальний обсяг депозитів резидентів у банківській системі за 2002 рік також зріс на 35 %.

У 2002 році темп зростання тенгових депозитів, порівняно з депозитами в іноземній валюті, носив випереджальний характер, у результаті питома вага депозитів у національній валюті зросла з 36 до 40 %. У 2002 році середній розмір депозитів на душу населення зріс з 84 амер. дол. до 112 амер. дол. Казахстан за даним показником серед країн СНД поки поступається тільки Росії.

Крім того, у структурі депозитів населення позитивним моментом став випереджаючий темп зростання термінових депозитів, частка яких зросла з 79 до 83 %. Подовження термінів депозитів свідчить про підвищення довіри громадян до банківської системи і поліпшення очікувань населення щодо перспектив розвитку банківської системи.

В умовах зниження темпів рівня інфляції і девальвації тенге динаміка ставок по депозитах банків мала тенденцію до зниження. За 2002 рік середньорічна ставка відсотка за тентовими терміновими депозитами фізичних осіб знизилася з 13 до 11 %, за депозитами в іноземній валюті - з 7,3 до 6,9 % . Така ситуація сприяла зростанню ресурсної бази комерційних банків. Як наслідок, у Казахстані кредитування реального сектора економіки залишається пріоритетним видом операцій. Процентні ставки за кредитами, виданими фізичним особам і суб'єктам малого підприємництва, також знизилися. Таким чином, процентні ставки за кредитами на кінець 2002 року були найнижчими за весь період існування даного сегмента ринку.

Таким чином, на сьогодні банківський сектор Казахстану серед країн СНД визнаний найстійкішим і гармонійно розвивається. При цьому відбувається не тільки кількісне зростання показників діяльності банків, але і покращується якість банківських послуг, а також спостерігається відповідність міжнародним стандартам банківської діяльності і Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського Комітету з банківського нагляду, що дозволяє підтримувати фінансову стабільність банківського сектору на належному рівні. Отже, банківський сектор Республіки Казахстан можна охарактеризувати як достатньо стабільний, який має великі перспективи подальшого розвитку.

Розглянувши банківські системи постсоціалістичних країн, можна виділити загальні тенденції розвитку у процесі становлення банківського сектору цих країн. Механізм банківського регулювання формувався в умовах загальної економічної кризи. Усі країни "соціалістичного устрою" протягом багатьох десятиліть центральним банкам надавали обов'язки комерційних банків.

Крім того, до загальних закономірностей розвитку банківських систем можна віднести:

1. Перехід від адміністративних до ринкових інструментів взаємодії центральних та комерційних банків.

2. Створення дворівневої банківської системи.

3. Норми резервних вимог до комерційних банків встановлювалися в основному на високому рівні.

4. Політика валютного курсоутворення характеризувалася суворістю.

5. Створення вільної конкуренції на ринку банківських послуг.

Кінцевою метою проведених перетворень є створення банківських систем ринкового типу та ефективно діючих грошово-кредитних ринків.

Завдання і запитання для самоконтролю

1. Назвіть особливості історичного розвитку банківської системи Республіки Казахстан.

2. В якому році була створена дворівнева банківська система Республіки Казахстан і які законодавчі акти були для цього прийняті?

3. Які нормативні вимоги були встановлені Національним банком Республіки Казахстан і в якому році?

4. Коли була затверджена перша програма реформування банківської системи Республіки Казахстан і яке було її основне завдання?

5. На що була направлена друга програма розвитку банківської системи Республіки Казахстан і в якому році вона була прийнята?

6. Назвіть основні причини стабільної діяльності банківської системи Республіки Казахстан під час світової фінансової кризи.

7. У якому році з'явилася система колективного страхування термінових вкладів фізичних осіб Республіки Казахстан і чим це зумовлено?

8. Коли комерційні банки Казахстану перейшли до міжнародних стандартів діяльності?

9. Які позитивні зміни відбуваються в банківській системі Республіки Казахстан останнім часом і з чим це пов'язано?

10. Охарактеризуйте загальні тенденції розвитку банківських систем постсоціал і стичних країн.

Розділ 13. Банківська система Польщі

13.1. Основні етапи становлення банківської системи

Польській варіант ринкової реформи банківської системи помітно відрізнявся від більшості країн Центральної і Східної Європи, у яких, як і в Росії, з центрального банку виділяли три-чотири великі галузеві банки, які і дотепер займають домінуючі позиції на ринку банківських продуктів.

Реформа банківської системи Польщі розпочалася з 1989року створенням дворівневої банківської системи. У Польщі, крім трьох національних спеціалізованих, було виділено дев'ять регіональних універсальних банків. Наступним етапом реформування банківської системи можна вважати 1991 рік, під час якого польський уряд прийняв рішення про приватизацію цих 9 банків. Завдяки цьому їх було перетворено в акціонерні компанії, причому до кожної з них входив один і той самий акціонер - Державне казначейство.

Основні функції та завдання центрального банку Польщі були визначені Законом "Про банківську діяльність в Республіці Польща", який було прийнято 31 січня 1989року. Також у ньому визначена основа створення комерційних банків (мінімальна кількість засновників для цих банків має бути три юридичних або 10 фізичних осіб).

У результаті перетворень рівень концентрації банківського капіталу дотепер помітно менший, ніж в інших країнах Центральної Європи. Ядро банківської системи утворюють 15 регіональних і спеціалізованих банків (62 % ринку).

Комерційні банки Польщі ще неглибоко проникли в економіку. Польща поки що країна, де переважають готівкові розрахунки - тільки 40 % населення мають банківський рахунок.

У 1996році держава планувала поглинання п'яти регіональних банків, що залишилися, двома великими спеціалізованими кредитними інститутами - Bank Handlowy і Pekao. Метою було створення могутньої сили з трьох національних банків для противаги банкам з іноземним капіталом. До 1996 року іноземцям належало 14 % сукупних банківських активів, у 2001 - більше 36 %.

До останнього часу створення великої кількості комерційних банків здавалося помилкою: вони були розкидані по всій території, заробляли в основному на держоблігаціях, прибутковість яких дозволяла не піклуватися про розвиток. Але в 1996 році ситуація почала змінюватися на краще. Конкуренція посилилася, прибутковість держоблігацій впала в півтора рази, дрібні банки ліквідовувалися або поглиналися, і на перший план висувалися регіональні банки.

Однак поки що найбільший банк у країні - РКО, який має велику філіальну мережу (аналог російського Ощадбанку). У Польщі, як і Угорщині приватизацію та продаж банків другого рівня в основному віддали іноземцям. Серед нерезидентів на польській сцені найбільш активний голландський ING, який купив сьомий за величиною банк, а у восьмому і дев'ятому придбав великі пакети акцій. ING називає Польщу своїм другим внутрішнім ринком і проводить там надзвичайно агресивну політику розширення.

Другий рівень банківської системи Польщі включає:

1. Державні банки, які створюються за розпорядженням уряду, оперують коштами, виділеними з державної казни.

2. Кооперативні банки, що здійснюють діяльність на основі кооперативного права.

3. Державно-кооперативні банки, які створюються за розпорядженням уряду, але фонди складаються і з державних, і з кооперативних коштів.

4. Банки у формі акціонерних товариств, що створюються за погодженням Національного банку Польщі та Міністерства фінансів.

Результатом поточних тенденцій, очевидно, стане боротьба п'яти-шести великих, добре капіталізованих банків, більшість з яких буде вільна від політичного втручання. Жорстка конкуренція уже приводить банки в нові сфери діяльності.

Макроекономічна ситуація в країні дуже сприятлива і створює хорошу кредитну і депозитну базу: найвищий темп зростання ВВП (5-7 % на рік), інфляція знижується (менше 20 % річних), бюджетний дефіцит тримається в межах 3 %. Хоча поки банківський сектор Польщі не можна назвати зрілим і здоровим, його перспективи оцінюються експертами як непогані щодо вступу Польщі до Європейської валютної системи і входження Національного банку Польщі до складу Європейських центральних банків.