Файл: Лекції Банківська система.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 02.12.2019

Просмотров: 8932

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1.1. Економічна природа функціонування банківських систем

1.2. Трансформація банківських систем на різних етапах розвитку суспільства

Розвиток банківських систем при капіталізмі

Розвиток банківських систем при соціалізмі

1.3. Види банків. Особливості діяльності комерційних банків

1.4. Вплив банківських систем на темпи і пропорції економічного розвитку

Завдання і запитання для самоконтролю

Тема 2. Банківські системи в економіці держави

2.1. Особливості функціонування банківської системи в умовах ринку

2.2. Класифікація та функції банків у сучасних банківських системах

2.3. Організаційні банківські структури

2.4. Взаємозв'язок банківської системи з іншими системами та ринками

Завдання і запитання для самоконтролю

4.1. Історичні передумови виникнення банківської системи

4.2. Федеральна резервна система: створення та організаційна структура

4.3. Основні функції та цілі діяльності Федеральної резервної системи

4.4. Особливості діяльності комерційних банків

4.5. Банківські холдинги

Завдання і запитання для самоконтролю

5.1. Становлення банківської системи

4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи

Відсоткові ставки

Валютний курс

Резервна політика

Управління державним боргом

Емісійний центр країни

Банківський нагляд

4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань

4.4. Основні операції комерційних банків та їх співпраця зі спеціалізованими фінансово-кредитними установами

Структура банківських депозитів у Великобританії

 Види і форми кредитних операцій

Страхування банківських депозитів в Англії

Завдання і запитання для самоконтролю

6.1. Еволюція банківської системи

6.2. Банк Канади - емісійний банк країни

6.3. Види комерційних банків у банківській системі

6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою

Завдання і запитання для самоконтролю

7.1. Історія створення банківської системи

7.2. Особливості функціонування центрального банку

7.3. Відомство з нагляду за кредитною справою як основний наглядовий орган у банківській системі Німеччини

7.4. Структура комерційних німецьких банків

Універсальні банки

Кооперативні банки

Спеціалізовані банки

Банківські союзи

7.5. Асортимент банківських продуктів і послуг

Грошові внески

7.6. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств

Завдання і запитання для самоконтролю

Розділ 8. Банківська система Японії

8.1. Історичні передумови розвитку банківської системи

8.2. Центральний банк Японії

8.3. Особливості діяльності комерційних банків

8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи

8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків

Завдання і запитання для самоконтролю

Модуль 3. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Тема 9 Банківська система Росії

9.1. Історичний розвиток банківської системи

10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії

10.3. Другий рівень банківської системи Росії

10.4. Основні кризи в процесі розвитку банківської системи

Завдання і запитання для самоконтролю

11.1. Становлення банківської системи

11.2. Національний банк Республіки Білорусь

11.3. Другий рівень банківської системи Білорусі

11.4. Характерні риси функціонування банківської системи

Завдання і запитання для самоконтролю

12.1. Становлення та розвиток банківської системи

12.2. Реформування банківської системи

12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану

Завдання і запитання для самоконтролю

Розділ 13. Банківська система Польщі

13.1. Основні етапи становлення банківської системи

13.2. Особливості функціонування центрального банку Польщі

13.3. Характеристика банків другого рівня

13.4. Іноземний капітал у польському банківському секторі

13.5. Основні банківські продукти, що пропонуються банківським сектором

Завдання і запитання для самоконтролю

14.1. Історія розвитку банківської системи Угорщини

14.2. Принципи організації та проблеми інтеграції в Європейське Співтовариство

14.3. Основні оператори ринку банківських продуктів та послуг

14.4. Проблеми капіталізації угорських банків

Завдання і запитання для самоконтролю

15.1. Етапи розвитку банківської системи Чехії

15.2. Чеський національний банк, його функції та структура

15.3. Комерційні банки Чехії

15.4. Особливості регулювання чеського банківського сектору та позиції іноземного капіталу в банківській системі

Завдання і запитання для самоконтролю

16.1. Коротка історія розвитку банківської системи

16.2. Структура банківської системи та функції її складових елементів

16.3. Основні банківські продукти комерційних банків

Завдання і запитання для самоконтролю

ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

17.1. Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків

17.2. Характеристика діяльності Системи

17.3. Основні принципи стратегії валютної політики Європейського центрального банку

17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами

Завдання і запитання для самоконтролю

18.1. Історія становлення групи Світового банку

18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура

18.3. Основи діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку

18.4. Інші складові Всесвітнього банку

Завдання і запитання для самоконтролю

19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду

19.2. Організаційна структура управління Міжнародного валютного фонду

19.3. Капітал Фонду і механізм залучення фінансових ресурсів

19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду

Завдання і запитання для самоконтролю

20.1. Історія створення Банку міжнародних розрахунків

20.2. Організаційна структура Банку

20.3. Функції Банку міжнародних розрахунків

Завдання і запитання для самоконтролю

21.1. Мета створення та особливості діяльності ЄБРР

21.2. Функції Європейського банку реконструкції та розвитку

21.3. Організаційна структура управління й капітальні ресурси Банку

21.4. Основні напрями фінансування ЄБРР

Завдання і запитання для самоконтролю

22.1. Азіатський банк розвитку

22.2. Міжамериканський банк розвитку

22.3. Ісламський банк розвитку

22.4. Група Африканського банку розвитку

22.5. Кредитні організації в рамках Європейського Союзу

22.6. Чорноморський банк торгівлі та розвитку

Завдання і запитання для самоконтролю

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів

23.2. Принципи діяльності Паризького клубу

23.3. Умови реструктуризації боргу

23.4. Відмінності Лондонської о і Паризького клубів

Завдання і запитання для самоконтролю

24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій

24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу

24.3. Основні переваги офшорних банків

24.4. Офшорний банк - зарубіжний фінансовий центр компаній

Завдання і запитання для самоконтролю

Мета цінової стабільності передбачає загальний рівень цін в економіці і відхід від тривалої інфляції та дефляції. Є декілька напрямів, за якими цінова стабільність робить свій внесок у досягнення високих рівнів економічної діяльності та зайнятості:

1. Цінова стабільність полегшує процес порівняння у відносних цінах, які не підлягають коливанням на певному ціновому рівні. Це дозволяє суб'єктам господарювання і споживачам реалізувати кращі, обґрунтовані рішення щодо споживання та інвестування. Це, у свою чергу, дає змогу на ринку розмішувати засоби ефективніше, і, як наслідок, вони використовуються найбільш продуктивно. Отже, цінова стабільність піднімає продуктивний потенціал економіки.

2. Впевненість інвесторів у стабільності цін у довгостроковому періоді призводить до скорочення інфляційного ризику, який може бути врахований при наданні активів у номінальній вартості. Зменшуючи такий ризик в реальному часі, процентна ставка і валютна політика можуть вплинути на зміну ефективності ринку капіталу, збільшуючи стимули вкладання додаткового капіталу. Це, у свою чергу, сприяє зростанню економічного добробуту.

3. Обслуговування цінової стабільності також приводить до ефективнішого використання грошових засобів. Наприклад, в умовах інфляції є стимул запасати реальні товари, оскільки вони зберігають їх цінність краще, ніж гроші або деякі фінансові активи в такому випадку. Проте запас товарів - це неефективне інвестиційне рішення і тому перешкоджає економічному зростанню.

4. Цінова стабільність усуває реальні економічні витрати, пов'язані з інфляційним посиленням податкового тягаря і бездіяльністю систем соціального забезпечення. Підтримці цінової стабільності запобігає значний і довільний перерозподіл багатства й доходів, який виникає і в інфляційних, і в дефляційних умовах. Стійкість цін підтримує соціальну єдність та стабільність. Декілька випадків у XX столітті показали, що високі норми інфляції або дефляції створювали соціальну і політичну нестабільність.

Отже, як показано вище, вагомий внесок, який ЄЦБ може зробити у своєму розвитку, це життєздатне і неінфляційне зростання економіки країн-членів ЄС і високий рівень зайнятості в відповідальні за підтримку національної валютної політики і таким чином виключені з ухвалення участі в основних діях Євросистеми, особливо щодо проведення єдиної валютної політики. Керівники цих національних банків не є членами Ради керуючих ЄЦБ і не беруть участі у процесі ухвалення рішення щодо функціонування Євросистеми. Аналогічно ці центральні банки не залучені до здійснення єдиної валютної політики і пов'язаних з цим функцій.

Крім того, членство у ЄСЦБ передбачає тісну співпрацю з Євросистемою з декількох позицій: наприклад, вони підтримують систему надання статичної інформації. Крім того, європейський механізм обмінного курсу II (ERM II) забезпечує єдину структуру співпраці для реалізації грошово-кредитної політики з Євросистемою. Створений орган, який забезпечує таку співпрацю, - Генеральна рада ЄЦБ.


17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами

Діалог між ЄЦБ і Європейським парламентом, в основному, відбувається під час виконання цілей і завдань ЄЦБ. Відповідно до Угоди ЄС президент ЄЦБ зобов'язаний представляти Річний звіт ЄЦБ Європейському парламенту на його пленарній сесії. Після цього Парламент приймає рішення, яке забезпечує всесторонню оцінку дій ЄЦБ і проведення валютної політики.

Крім того, президент ЄЦБ та інші члени Виконавчого органу, на вимогу Європейського парламенту або з їх власної ініціативи, можуть звітувати перед компетентними комітетами Парламенту. Відповідно до цієї умови президент ЄЦБ з'являється чотири рази на рік до Парламентського комітету з економічних і грошово-кредитних справ. Згідно з Парламентськими правилами процедури, цей Комітет створений як комітет, відповідальний за взаємовідносини з ЄЦБ. Протягом цих слухань президент пояснює особливості проведення валютної політики ЄЦБ і відповідає на питання членів Комітету.

Інші члени Виконавчого органу ЄЦБ також з'являються перед Комітетом з економічних і грошово-кредитних справ. За останні роки віце-президент взагалі запрошувався представити Річний звіт ЄЦБ Комітету, готуючи подальший розгляд на пленарній сесії. Крім того, один раз на рік Комітет запрошує члена Виконавчого органу, відповідального за економіку і дослідження, представляти погляди ЄЦБ щодо щорічного розгляду Комісією економіки ЄС і проекту "Основних принципів економічної політики". Комітет також може запрошувати й інших членів Виконавчого органу з питань, що входять до компетентності ЄЦБ.

Засідання комітету зазвичай публічно відкриті, стенограма слухань розміщена на офіційній інтернет-сторінці Європейського парламенту одразу після його проведення. Крім того, Річний звіт ЄЦБ містить певний розділ, присвячений відповідальності і відносинам ЄЦБ з Парламентом.

На додаток до прямої взаємодії і обміну думками між президентом ЄЦБ і членами Комітету з економічних і грошово-кредитних справ Парламентські правила процедури також дозволяють усім членам Європейського парламенту подавати запитання у письмовій формі ЄЦБ через секретаря Комітету. Ці запитання, разом з відповідями, підготовленими ЄЦБ, згодом видаються в офіційному журналі Європейського Союзу. Вони, таким чином, оприлюднюються на всіх офіційних мовах Співтовариства, хоча ні Угода, ні Статут ЄСЦБ не містять ніяких зобов'язань щодо цього, проте ЄЦБ погодився на таку процедуру, що збільшує довіру до нього.

Крім того, є три інші важливі області взаємодії між ЄЦБ і Європейським парламентом:

1. З парламентом консультуються щодо призначення президента ЄЦБ та інших членів Виконавчого органу. Комітет з економічних і грошово-кредитних справ проводить слухання, залучаючи членів ЄЦБ.


2. Парламент залучений до законотворчої діяльності Співтовариства, щоб виправляти і доповнювати Статут ЄСЦБ. Його згода необхідна для внесення поправок до Статуту.

3. Парламент також залучений до законотворчої діяльності у сферах, які знаходяться в межах відповідальності ЄЦБ.

ЄЦБ розділяє відповідальність з Радою ЄС з питань обмінного курсу і міжнародного представлення європейської зони. Крім того, він кооперується з Радою у співпраці щодо проведення економічної політики на європейському рівні. Рада ЄС визнає незалежність ЄЦБ і його завдання, проте зважає на те, що відносини ЄЦБ з Радою і Єврогрупою в області економічної політики можуть тільки мати необов'язковий діалог, що передбачає координування валютної політики з іншими політиками. Також Рада має рекомендувати уряду держав призначення президента, віце-президента та інших членів Виконавчого органу ЄЦБ.

Юридично є тільки одна Рада ЄС, проте вона фактично зустрічається в різних складах, залежно від предмета розгляду того чи іншого питання. Для надзвичайно важливих рішень ЄВС, зокрема вступу країни-члена ЄС до Європейського валютного союзу або поправок до статей Статуту ЄСЦБ, Рада зустрічається у складі голів держав або урядів. На відміну від цього, поточні питання ЄВС знаходяться в межах дії Ради економіки і міністрів фінансів (Рада ECOFIN). У цьому контексті Рада ECOFIN є центром координації економічної політики країн-членів.

Хоча не всі країни-члени ЄС - це частина єврозони, представники всіх країн-членів (включаючи ті, які не беруть участь в ЄВС) беруть участь в обговоренні Радою ЄС питань ЄВС. Проте права голосу представники країн, що не беруть участь, не мають у більшості питань ЄВС. Вийнятком є ті, де голосують усі члени, законодавство Співтовариства, яке Рада ЄС приймає на основі

Угоди ЄС, а саме: виправлення законодавства і доповнення Статуту ЄСЦБ.

Президент ЄЦБ запрошується брати участь на зустрічах Ради ECOFIN завжди, коли питання порядку денного стосуються цілей і завдань ЄСЦБ, наприклад включають Основні принципи економічної політики, емісії грошей, реформи в європейському фінансовому секторі і зовнішньому представленні Співтовариства в межах ЄВС, так само як і проблеми, пов'язані з валютною політикою.

Раду ЄС, що зустрічається у складі глав держав або урядів, не потрібно плутати з Європейською радою. Остання включає глав держав або урядів країн-членів ЄС і президента Європейської комісії, надає Європейському Союзу необхідний стимул для його розвитку і визначає загальні політичні управлінські принципи.

ЄЦБ також бере участь на зустрічах Ради ECOFIN, коли йде обговорення "додаткового законодавства" або поправок до певних умов Статуту ЄСЦБ. У цих випадках ЄЦБ також представлений у дорадчих органах Ради, готуючи сесію Ради ECOFIN. Крім того, ЄЦБ взагалі запрошується спостерігати за процесом підготовки іншого законодавства Співтовариства у сферах специфічної доцільності.


Президент ЄЦБ регулярно відвідує неофіційні дворічні зустрічі Ради ECOFIN, які забезпечують можливість відкритого обговорення актуальних проблем, вільних від звичайних процедурних обмежень формальних сесій Ради. Керівники національних банків також запрошуються на ці зустрічі, на яких вони супроводжують відповідних міністрів.

ЄЦБ також має важливі зобов'язання в інформаційній співпраці з Радою ECOFIN. Наприклад, президент ЄЦБ представляє Річний звіт ЄЦБ Раді.

Як зазначалося, Рада ЄС вирішує питання ЄВС у повному складі, хоча здебільшого з припиненням права голосу для представників від країн, що не беруть участь у ЄВС. Угодою не передбачено орган, який складався б з міністрів фінансів європейських країн-членів Союзу, для вирішення питань загального характеру, які стосуються Європейського Союзу і єдиної валюти. Щоб виправити цю ситуацію, Люксембурзька європейська рада у грудні 1997 вирішила створити "Єврогрупу" - неофіційний орган, до якого входять міністри фінансів європейських країн і спеціального уповноваженого з економічних і грошово-кредитних справ. ЄЦБ запрошений брати участь на усіх зустрічах Єврогрупи.

Єврогрупа встановлює канал комунікації на європейському рівні, подібному до неофіційних контактів, які традиційно існують між урядами і центральними банками в межах держав. Неофіційний характер Єврогрупи дозволяє відкрито обговорювати всі проблеми Європейського Союзу. Клімат відвертості і довіри підтриманий тим фактом, що зустрічі Єврогрупи кількісно обмежені міністрами, підзвітними спеціальному уповноваженому і президентові ЄЦБ (кожен з однією супроводжуючою особою). Це знаходиться на абсолютному контрасті великої кількості осіб, які зазвичай відвідують формальні сесії Ради ЄС.

Єврогрупа взагалі зустрічається один раз на місяць перед зустрічами Ради ECOFIN. Обговорення в межах Єврогрупи концентрується на питаннях загального функціонування європейської економіки, економічних перспектив для Європейського Союзу, бюджетної політики в індивідуальних європейських країнах-членах єврозони і способах забезпечити політичні імпульси для подальших структурних реформ.

Європейська комісія також залучена до співпраці між ЄЦБ і Радою ECOFIN. Спеціальний уповноважений з економічних і грошово-кредитних справ відвідує відповідні зустрічі Ради ECOFIN і Єврогрупи, так само як зустрічі Ради керуючих ЄЦБ. Також, як доповнення до цієї співпраці на найвищому рівні, Комісія і ЄЦБ підтримують тісні робочі відносини, які підкріплені частими контактами з питань багатосторонніх призначень, зокрема Економічного і Фінансового комітету або Комітету економічної політики на двосторонніх зустрічах. Зокрема, Комісія пов'язана з виконанням певних завдань щодо ЄВС, які включають:

- формулювання рекомендацій для Основних принципів економічної політики (BEPGs);


- контроль бюджетної ситуації у країнах-членах і звітування щодо цього Раді ECOFIN;

- підготовка принаймні одного разу кожні два роки, дослідження щодо конвергенції країни-члена, яка повинна прийняти євро, виконала критерії конвергенції.

Крім того, Європейська комісія залучена в широкий діапазон певних дій, які пов'язані з виконанням завдань євросистеми. У багатьох випадках такі дії можуть вимагати прямого залучення ЄЦБ:

- Eurostat і ЄЦБ тісно співпрацюють у сфері статистики як самостійні органи, так і в межах статистичних комітетів Співтовариства, особливо Комітет з грошово-кредитного, фінансового і статистики платіжного балансу (CMFB);

- у інших сферах ЄЦБ також залучений у спеціалізовані групи і регулюючі комітети. Такі організації мають справу з багатьма питаннями: наприклад фінансова інтеграція ринку ("Група Giovannini") або спостереження і фінансова стабільність (Комітет європейської банківської справи і Комітет європейських банківських супервізорів);

- Комісія і ЄЦБ працювали і продовжують працювати разом у межах ЄС з питань, пов'язаних з розширенням випусків єврооблігацій у межах ЄЦБ.

Економічний фінансовий комітет (EFC) був створений у рамках Угоди ЄС, щоб надавати Раді ECOFIN попередні дослідження у Раду з економічних і фінансових питань. Крім того, Люксембурзька європейська рада у грудні 1997 року на координації економічної політики також призначила EFC для забезпечення функціонування такої організації, у межах якої діалог (між Радою і ЄЦБ) має бути підготовлений і продовжуватися на рівні вищих посадових осіб (від міністерств, національних банків, Комісії і ЄЦБ).

Угода заявляє, що країни-члени, Комісія і ЄЦБ повинні призначити не більше двох членів у кожний Комітет. Традиційно - це два представники кожної країни-члена: одна вища посадова особа від адміністрації і одна вища посадова особа від відповідного центрального банку. Проте тепер, коли ЄС має 25 країн-членів EFC взагалі зустрічається в обмеженому складі - тільки з одним представником з країни-члена (зазвичай вища посадова особа від адміністрації) і двома представниками кожного від Комісії і ЄЦІ Представники ЄЦБ - на сьогодні віце-президент і член Виконавчого органу, який відповідає за економіку, та їх заступники - директори відділів з міжнародних відносин і економіки відповідно. У результаті участі ЄЦБ в EFC він став залученим у:

- обговоренні Основних принципів економічної політики;

- спостереженні податкових політик на основі щорічних програм стабільності і конвергенції країн-членів;

- підготовку європейських положень з міжнародних питань ЄЦБ також бере участь в інших діях EFC, які стосуються технічних аспектів, зокрема чеканки європейських монет, встановлення основних засад проведення реформ і зовнішнього представлення Співтовариства в межах ЄВС.