Файл: Лекції Банківська система.doc

Таблиця 13.2 - Типові банківські продукти, які пропонуються польськими банками

Постійна конкуренція між банками та боротьба за клієнтів змушує банки до поповнення традиційної пропозиції новими продуктами і послугами та надання комплексних послуг для задоволення різних потреб клієнта. Важливими клієнтами комерційних банків стали органи територіального самоврядування, для яких банки намагаються опрацьовувати пропозиції активного консалтингу, особливо у сфері фінансового самоуправління.

Як основні види послуг, у межах фінансового консалтингу можна виділити:

- аналіз фінансової ситуації суб'єкта самоуправління;

- консалтинг з питань інвестування фінансових надлишків суб'єкта самоуправління;

- консалтинг з питань фінансування інвестиційних проектів;

- консалтинг з питань опрацювання концепції випуску цінних паперів;

- консалтинг з питань приготування та проведення процедури публічних замовлень на фінансові послуги;

- фінансування за рахунок випуску муніципальних облігацій.

Все більше банків Польщі розширює свою традиційну депозитно-кредитну діяльність послугами такого типу, як продаж страхових полісів, участь у відкритих інвестиційних фондах та пенсійні забезпечення. Особливо привабливими для банків є включення до пропозицій послуг страхових продуктів.

Приклад типових пакетів банківських послуг, що поєднують традиційні банківські послуги та страхування:

- фінансування житлових потреб (іпотечні позики, посередництво в обороті нерухомістю, страхування житла);

- фінансування продажу автомашин у кредит (лізинг, ци--вільна відповідальність, страхування автомобіля);

- накопичення матеріальних надбань (страхування життя, управління фондами, інвестиційний консалтинг).

Банківські продукти пропонуються в стаціонарних пунктах продажу (відділеннях банку) або нестаціонарних пунктах. Стаціонарними пунктами продажу є центральні відділення банків (централізована форма) та відділення банків (децентралізована форма). Продаж у нестаціонарних пунктах відбувається лише у місцевостях з низьким рівнем урбанізації. Продаж банківських продуктів відбувається за посередництвом пошти. У Польщі розвиток стаціонарних одиниць обслуговування (відділення банків) є недостатнім. Насамперед, такі одиниці знаходяться у великих містах.

Сучасні канали дистрибуції - це, насамперед, використання банкоматів, телефонного зв'язку та комп'ютерів, home banking та internet banking.

Банкомати у Польщі є двох видів - однофункціональиі та багатофункціональні. Однофункціональиі банкомати реалізують одну послугу, наприклад виплата готівки, а, у свою чергу, багатофункціональні банкомати дозволяють реалізувати велику кількість послуг, наприклад, крім виплати готівки, переказ грошей чи перевірка стану коштів на рахунку. У Польщі банкомати стали широко застосовуватися з 1995 року, тоді їх налічувалося 500 шт. їх кількість постійно зростає, проте показник на 1 000 жителів є набагато нижчим, ніж у країнах Євросоюзу.

З використанням банкоматів пов'язане використання банківських карток. Банківські картки можна поділити на кредитні картки, дебетові картки, картки до банкоматів та ідентифікаційні картки. Власник кредитної картки платить за товари та послуги, а розрахунок з банком відбувається пізніше (термін визначає банк). Власник дебетових карток може користуватися ними лише до закінчення сальдо на банківському рахунку.

Картки до банкомату використовують лише у банкоматах, неможлива безготівкова купівля товару чи послуг у торгових пунктах. У свою чергу ідентифікаційні картки слугують для підтвердження особи клієнта банку.

На польському ринку динамічно зростає кількість платіжних карток. Проте, порівняно з країнами Євросоюзу, кількісне зростання платіжних карток досить низьке. Лідерами випуску платіжних карток для індивідуальних клієнтів на польському ринку є AT "Пекао", РКО BP, Банк Сілезький та Промислово-торговий банк. Платіжні картки обслуговуються такими організаціями, як Polcard, Visa International, American Express і Europay.

Крім того, клієнт може контактувати з банком та отримувати банківські продукти за допомогою телефонного зв 'язку. На сьогодні банки пропонують такі послуги 24 години на добу без вихідних. Більшість польських банків використовує телефонних зв'язок, але обмежується пропозицією найпростіших послуг.

Home banking робить можливим контакт клієнта з банком за допомогою комп'ютера та програмного забезпечення банку. Для того, щоб користуватися послугами home banking, клієнт має мати інформаційну систему, систему програмного забезпечення, що обслуговує доступ до інформаційних ресурсів банку, доступ до телекомунікаційного пристрою. Послуги home banking поділяються на on-line, коли клієнт отримує поточні дані в режимі реального часу, та off-line, коли доступ до необхідних даних здійснюється на вимогу клієнта з часовим лагом.

Доступ за посередництвом Інтернату - це найсучасніша форма контакту банку з клієнтом та продажі банківських послуг. Він пропонує найшвидший та найпростіший доступ до банківського рахунку та дає можливість знизити вартість послуг та можливість презентації певних продуктів.

У Польщі банки почали використовувати Інтернет для продажу своїх продуктів та реклами з 1998 року, від відкриття Інтернет-відділення Загального господарського банку в Лодзі.

Банківська інтернет-діяльність розвивається у Польщі досить швидкими темпами. Інтернет-послуги для індивідуальних клієнтів пропонуються такими банками: Банк Сілезький, AT "Пекао", "Фортісбанкпольська", "Торгбанк", "Інтеліго", mBank, РКО BP, "Фольксвагенбанк", Банк харчового господарства, Пет-робанк, "Нордеабанк", Мультибанк.

Отже, широкий спектр банківських продуктів дозволяє польським комерційним банкам задовольняти потреби клієнтів як в межах країни, так і за кордоном. Такий активний розвиток дає можливість досягати необхідних результатів діяльності, які дозволяють конкурувати польській банківській системі з банківськими системами країн Європейського валютного союзу, що є запорукою стабільності не тільки даної сфери, але й країни в цілому.

Завдання і запитання для самоконтролю

1. У якому році розпочалася реформа банківської системи Польщі і в чому вона полягала?

2. Яким законом на початку своєї діяльності визначалися основні завдання і функції центрального банку Польщі і коли він був прийнятий?

3. Які особливості створення комерційних банків Польщі можна виділити?

4. Назвіть найбільші банки Польщі.

5. Які банки входять до другого рівня банківської системи Польщі?

6. Назвіть функції (базові та другорядні) центрального банку Польщі.

7. Охарактеризуйте основні завдання центрального банку Польщі.

8. Назвіть складові органів управління Національним банком Польщі.

9. Визначіть завдання Ради грошової політики.

10. На основі чого розробляється грошово-кредитна політика центрального банку Польщі?

11. Що передбачає підготовка основних передумов грошово-кредитної політики Національного банку Польщі?

12. Опишіть особливості банківського нагляду в Польщі.

13. Які завдання покладені на Комісію банківського нагляду в Польщі? Хто входить до її складу?

14. На основі яких законів функціонують комерційні банки Польщі?

15. Дайте класифікацію комерційних банків Польщі, зобразіть це схематично та коротко їх охарактеризуйте.

16. Які форми має організація іноземного капіталу в банківській системі Польщі?

17. Назвіть найбільші західні банки в польському банківському секторі.

18. У який спосіб може проходити консолідація комерційних банків Польщі?

19. Які основні банківські продукти і послуги пропонуються комерційними банками Польщі? Охарактеризуйте їх.

20. Назвіть перспективні напрями розвитку банківської системи Польщі.

Розділ 14. Банківська система Угорщини

14.1. Історія розвитку банківської системи Угорщини

Австрійський національний банк (далі - ЛНБ) заснований патентом імператора 1 червня 1816 року. Це було зумовлене необхідністю створення незалежного банкіра уряду для подолання інфляційних процесів, викликаних Наполеонівськими війнами.

Банківський акт 1862 року був прийнятий для регулювання відносин між державою і центральним банком. Згідно з даним Актом АНБ стає більш незалежним, ніж Банк Пруссії або навіть Банк Франції. Незалежність ЛНБ проіснувала до 1878 року, коли був заснований Австро-Угорський банк Організаційна структура банку була комплексною. Менеджмент банку був розділений на виконавчу гілку і гілку, що відповідає за ухвалення рішень. У межах другої гілки централізовано існувала Верховна рада, керівник і комітети Верховної ради. Також було 2 ради директорів. Верховна рада здійснювала загальні наглядові функції усередині операційної діяльності банку. Кожна країна вибирала по два представники у Верховну раду, які також були членами Ради директорів. Представники Ради директорів і навіть контролери з уряду брали участь у засіданні Верховної ради. Під час становлення Австро-Угорського банку грошова система існувала на основі срібного стандарту і після 1878 року, коли європейські країни переходили на золотий стандарт. Крім того, видобуток срібла зростав, що стало причиною зменшення ціни на даний метал. Австро-Угорщина не стала винятком.

Процес становлення центрального банку як банку банків завершився у 1914 році, коли почалася Перша світова війна. З того часу почалися виплати за урядовими позиками. Принципи покриття золотої валюти були поступово пом'якшені. Австро-Угорський банк приймав облігації із забезпеченням до 75 % їх номіналу, таким чином фінансуючи військові витрати уряду.

Тривале падіння обмінного курсу крони і виснаження запасів дорогоцінних металів змусило створити 1 лютого 1916 року Іноземний обмінний центр, який створювався з досвіду аналогічного інституту в Німеччині, тільки на місяць пізніше. Під час війни в країні пройшла хвиля революцій, в ході яких держава розділилася на безліч дрібних країн, кожна з яких створила свою валюту. Економіка Угорщини опинилася у скрутному становили. Рівень інвестицій різко впав, були виснажені валютні запаси. Зросла інфляція, оскільки військові витрати фінансувалися неврегульованою емісією.

Після закінчення Першої світової війни уряд почав замислюватися про центральний банк як більш незалежний від влади інститут. За підтримки Англії 10 вересня 1919 року був підписаний договір про ліквідацію Австро-Угорського банку. Термін його ліцензії закінчувався 31 грудня 1919 року. Австрійський і угорський управлінські апарати були розділені між Віднем і Будапештом.

У серпні 1921 року був створений Королівський інститут банкнотної емісії. Його засновником став Сандор Поповіц, колишній міністр фінансів. Даний інститут був покликаний підготувати перехід від системи "крони" до нової системи, він узяв на себе активи, частину бізнесу колишнього акціонерного центрального банку, а також робочий особовий склад.

У лютому 1924 року Європейський комітет розвитку прийняв угорську програму реорганізації. У межах даної програми 26 квітня 1924 року, згідно з Актом V, були визначені підстава і генеральні причини діяльності Національного банку Угорщини (далі - НБУ)1. Згідно з документом уряд доручав Національному банку регулювати емісію банкнот до 31 грудня 1943 року. Перші збори засновників пройшли в церемоніальному холі Академії 24 травня 1924 року, на якому президентом був призначений Сандор Поповіц, генеральним директором - Біл Шробер. 24 червня того ж року був опублікований баланс банку. Держава була найбільшим власником і володіла 39,5 % акцій. Власниками стали також фінансові установи Будапешта, а також австрійські, швейцарські, німецькі, румунські і чехословацькі фінансові компанії.

Національний банк Угорщини взяв на себе функції управління системою національних рахунків і обслуговування національного боргу. Також він був акціонером Банку міжнародних платежів з 1930 року.

До 1924 року інфляцію вдалося стабілізувати, курс крони був прив'язаний до англійського фунта стерлінга. У квітні 1925 року знову введений золотий стандарт, введена нова валюта "пенго", яка була офіційно представлена в листопаді 1925, введена в обіг 27 грудня 1926року.

У воєнізованій економіці, проголошеній в 1938 році, друк банкнот збільшився, почав зростати національний борг. Для того, щоб фінансувати бюджет, незалежність банку була обмежена, і він був зобов'язаний фінансувати військові цілі держави. Кредитування також здійснювалося комерційними банками, які видавали короткострокові позики під гарантію Центробанку. Це стало причиною гіперінфляції в 1944році.

У 1946 році вводиться нова грошова одиниця - форинт. В умовах централізованої командної економіки Національний банк Угорщини фактично став абсолютно новою організацією під контролем Міністерства фінансів. Йому були надані ексклюзивні права контролювати фінансову діяльність заводів і фабрик, які становили до 80 % ВВП. Всі компанії були зобов'язані вести всі рахунки через персональний рахунок у НБУ. У межах однорівневої банківської системи також були створені Інвестиційний банк, Кооперативний кредитний інститут, Національний Ощадбанк і Банк іноземної торгівлі. У першу п'ятирічку (1950-1954 рр). НБУ повинен був підтримувати інвестиції, посилену програму розвитку Холодної війни, реорганізувати сільське господарство. У той час основними інструментами грошово-кредитної політики були адміністративні.

У 1949 році, згідно з Конституцією, НБУ повернув собі статус акціонерного товариства, проте акції розмішувалися під контролем держави. З 1950 р. - право на ліцензування зарубіжних обмінно-валютних операцій. У подальшому процес економічних реформ у країні надавав все більше прав і незалежності НБУ.

З січня 1972 року НБУ став відповідальним за фінансування інвестицій і поточної діяльності організацій. Була введена заборона на фінансування інвестиційних проектів з бюджету. У 1980році економіка повинна була пристосовуватися до зовнішнього економічного простору. Негнучкість банківської системи була пом'якшена: з'явилися нові банки, прийнято торгове законодавство, почали відкриватися кредитні лінії і був введений факторинг. Коли в 80-х pp. почали активно розвиватися ринкові відносини, стало зрозуміло, що необхідна трансформація банківської системи.