Файл: Лекції Банківська система.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 02.12.2019

Просмотров: 8674

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

1.1. Економічна природа функціонування банківських систем

1.2. Трансформація банківських систем на різних етапах розвитку суспільства

Розвиток банківських систем при капіталізмі

Розвиток банківських систем при соціалізмі

1.3. Види банків. Особливості діяльності комерційних банків

1.4. Вплив банківських систем на темпи і пропорції економічного розвитку

Завдання і запитання для самоконтролю

Тема 2. Банківські системи в економіці держави

2.1. Особливості функціонування банківської системи в умовах ринку

2.2. Класифікація та функції банків у сучасних банківських системах

2.3. Організаційні банківські структури

2.4. Взаємозв'язок банківської системи з іншими системами та ринками

Завдання і запитання для самоконтролю

4.1. Історичні передумови виникнення банківської системи

4.2. Федеральна резервна система: створення та організаційна структура

4.3. Основні функції та цілі діяльності Федеральної резервної системи

4.4. Особливості діяльності комерційних банків

4.5. Банківські холдинги

Завдання і запитання для самоконтролю

5.1. Становлення банківської системи

4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи

Відсоткові ставки

Валютний курс

Резервна політика

Управління державним боргом

Емісійний центр країни

Банківський нагляд

4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань

4.4. Основні операції комерційних банків та їх співпраця зі спеціалізованими фінансово-кредитними установами

Структура банківських депозитів у Великобританії

 Види і форми кредитних операцій

Страхування банківських депозитів в Англії

Завдання і запитання для самоконтролю

6.1. Еволюція банківської системи

6.2. Банк Канади - емісійний банк країни

6.3. Види комерційних банків у банківській системі

6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою

Завдання і запитання для самоконтролю

7.1. Історія створення банківської системи

7.2. Особливості функціонування центрального банку

7.3. Відомство з нагляду за кредитною справою як основний наглядовий орган у банківській системі Німеччини

7.4. Структура комерційних німецьких банків

Універсальні банки

Кооперативні банки

Спеціалізовані банки

Банківські союзи

7.5. Асортимент банківських продуктів і послуг

Грошові внески

7.6. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств

Завдання і запитання для самоконтролю

Розділ 8. Банківська система Японії

8.1. Історичні передумови розвитку банківської системи

8.2. Центральний банк Японії

8.3. Особливості діяльності комерційних банків

8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи

8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків

Завдання і запитання для самоконтролю

Модуль 3. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Тема 9 Банківська система Росії

9.1. Історичний розвиток банківської системи

10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії

10.3. Другий рівень банківської системи Росії

10.4. Основні кризи в процесі розвитку банківської системи

Завдання і запитання для самоконтролю

11.1. Становлення банківської системи

11.2. Національний банк Республіки Білорусь

11.3. Другий рівень банківської системи Білорусі

11.4. Характерні риси функціонування банківської системи

Завдання і запитання для самоконтролю

12.1. Становлення та розвиток банківської системи

12.2. Реформування банківської системи

12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану

Завдання і запитання для самоконтролю

Розділ 13. Банківська система Польщі

13.1. Основні етапи становлення банківської системи

13.2. Особливості функціонування центрального банку Польщі

13.3. Характеристика банків другого рівня

13.4. Іноземний капітал у польському банківському секторі

13.5. Основні банківські продукти, що пропонуються банківським сектором

Завдання і запитання для самоконтролю

14.1. Історія розвитку банківської системи Угорщини

14.2. Принципи організації та проблеми інтеграції в Європейське Співтовариство

14.3. Основні оператори ринку банківських продуктів та послуг

14.4. Проблеми капіталізації угорських банків

Завдання і запитання для самоконтролю

15.1. Етапи розвитку банківської системи Чехії

15.2. Чеський національний банк, його функції та структура

15.3. Комерційні банки Чехії

15.4. Особливості регулювання чеського банківського сектору та позиції іноземного капіталу в банківській системі

Завдання і запитання для самоконтролю

16.1. Коротка історія розвитку банківської системи

16.2. Структура банківської системи та функції її складових елементів

16.3. Основні банківські продукти комерційних банків

Завдання і запитання для самоконтролю

ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

17.1. Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків

17.2. Характеристика діяльності Системи

17.3. Основні принципи стратегії валютної політики Європейського центрального банку

17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами

Завдання і запитання для самоконтролю

18.1. Історія становлення групи Світового банку

18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура

18.3. Основи діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку

18.4. Інші складові Всесвітнього банку

Завдання і запитання для самоконтролю

19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду

19.2. Організаційна структура управління Міжнародного валютного фонду

19.3. Капітал Фонду і механізм залучення фінансових ресурсів

19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду

Завдання і запитання для самоконтролю

20.1. Історія створення Банку міжнародних розрахунків

20.2. Організаційна структура Банку

20.3. Функції Банку міжнародних розрахунків

Завдання і запитання для самоконтролю

21.1. Мета створення та особливості діяльності ЄБРР

21.2. Функції Європейського банку реконструкції та розвитку

21.3. Організаційна структура управління й капітальні ресурси Банку

21.4. Основні напрями фінансування ЄБРР

Завдання і запитання для самоконтролю

22.1. Азіатський банк розвитку

22.2. Міжамериканський банк розвитку

22.3. Ісламський банк розвитку

22.4. Група Африканського банку розвитку

22.5. Кредитні організації в рамках Європейського Союзу

22.6. Чорноморський банк торгівлі та розвитку

Завдання і запитання для самоконтролю

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів

23.2. Принципи діяльності Паризького клубу

23.3. Умови реструктуризації боргу

23.4. Відмінності Лондонської о і Паризького клубів

Завдання і запитання для самоконтролю

24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій

24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу

24.3. Основні переваги офшорних банків

24.4. Офшорний банк - зарубіжний фінансовий центр компаній

Завдання і запитання для самоконтролю

У секторі опосередкованого фінансування грошового ринку зв'язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх покупцям від свого імені. Вони мають право самостійно висувати вимоги і пропозиції, які є незалежними інструментами грошового ринку.

Значення небанківських ФКІ полягає в інтенсифікації процесів фінансових інновацій. Здійснюючи інновації, ФКІ вступають у пряму конкуренцію з банками, оскільки надають клієнтам такі самі послуги, що й банки. Одним із основних ФКІ, який діє в США, є страхові компанії.

Страхові компанії спеціалізуються на продажі полісів, що забезпечують виплату страхових сум у разі смерті особи, втрати працездатності через хворобу або звільнення з роботи (компанії зі страхування життя), або в разі втрати майна внаслідок нещасних випадків (компанії зі страхування майна).

Страхові компанії, як і банки, функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі, що перетворює для суспільства один вид активів на інший. Страхові компанії використовують страхові внески за поліси, щоб інвестувати в такі активи, як облігації, акції, заставні та надання позик. Доходи від цих активів використовують для виплати страхових відшкодувань за полісами. Якщо страхова компанія забезпечує своїх клієнтів недорогими страховими послугами і може заробити доходи на свої інвестиції, тоді вона отримує прибуток.

Страхові компанії існують у вигляді акціонерних або взаємних компаній. Власниками акціонерних компаній є акціонери, а взаємних - власники страхових полісів. На початку 2000 року налічувалося близько 2 тис. компаній зі страхування життя (заснована в 1759 p. Presbyterian Ministers Fund in Philadelphia існує дотепер і понад 3 тис. компаній зі страхування майна (найбільшими є State Farm Insurance і Allstate Insurance). Значна кількість страхових компаній співпрацює безпосередньо з комерційними банками, виконуючи функцію страхування кредитних ризиків.

Друге місце після страхових компаній серед небанківських ФКІ займають пенсійні фонди. Вони виконують посередницькі функції з перетворення активів і гарантують суспільству ще один вид захисту - виплати доходу після виходу на пенсію. Системи пенсійного забезпечення можуть засновувати підприємці, трудові спілки, приватні особи. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у довгострокові цінні папери (половину активів становлять облігації та акції*).

Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забезпечення держави - страховий фонд для людей похилого віку, що страхує практично всіх осіб, зайнятих у приватному секторі (з 1935 р.). У 1974 р. Конгрес прийняв Закон "Про гарантію доходів працівників, які вийшли на пенсію", згідно з яким створено Корпорацію з гарантування пенсійних виплат (Penny Benny). Корпорація Penny Benny страхує пенсійні виплати до 2 250 дол. на місяць кожній особі, якщо система пенсійного забезпечення компанії збанкрутує внаслідок нестачі коштів або коли вона буде неспроможна виконувати власні пенсійні зобов'язання.


Також, у США функціонують фінансові компанії, які мобілізують кошти за допомогою випуску комерційних паперів або акцій чи облігацій. Кошти від їх продажу використовують для надання позик споживачам та підприємцям. Крім того, функціонують взаємні фонди (фінансові посередники, які, об'єднуючи ресурси дрібних інвесторів та продаючи їм акції, використовують ці кошти на купівлю цінних паперів), федеральні кредитні установи (до яких відносять: Федеральну національну іпотечну асоціацію (Fannie Mac); Урядову національну асоціацію іпотечного кредиту (Ginny Мас); Федеральну компанію іпотечного кредиту житлового будівництва (Freddie Мас); федеральні посередницькі кредитні банки та федеральні земельні банки, які підтримують сільське господарство, а також Студентську асоціацію ринкових позик (Sallie Мас), яка забезпечує коштами для здобуття вищої освіти через студентські позики).

У США також функціонують ощадні установи, що мають самостійні та окремі від Ради керуючих і федеральних резервних банків органи контролю. Сьогодні на ощадні установи розповсюджуються резервні вимоги, завдяки чому вони можуть одержувати позику Федеральної резервної системи.

Як і в інших розвинених країнах, так і США спостерігається посилення державного втручання у банківську сферу. Державні кредитні програми здійснюються у трьох основних секторах економіки - у сільському господарстві, житловому будівництві, зовнішньоекономічних зв'язках. Головна державна установа у секторі кредитування зовнішньої торгівлі - Експортно-імпортний банк США, який було створено у 1934 р. з метою сприяння експорту американських товарів шляхом надання кредитів іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми зобов'язаннями.

Експортно-імпортний банк США (Export-Import Bank of the United States, скорочено Eximbank) - державний спеціалізований банк, створений у 1934 p. Сучасну назву отримав у 1968 р. Заснований як тимчасова установа. Банк став важливим інструментом державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Діяльність банку регламентується законом, прийнятим у 1945 р., та наступними доповненнями до нього. Згідно із законом банк повинен доповнювати та заохочувати приватний капітал, але не конкурувати з ним. Основним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання кредитів іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми зобов'язаннями. Банк надає переважно середньо- та довгострокові експортні кредити (до 12 років, в окремих випадках до 20 років), які отримуються для безперебійної поставки товарів та надання послуг американськими фірмами. Кредити, як правило, пов'язані зі сплатою товарів таких потужних американських фірм, як "Боінг", "Дженерал електрик", "Локхід" та ін. Банк надає кредити безпосередньо іноземним фірмам та урядам самостійно або разом із комерційними банками США. Така практика розпочалася з 60-х років.


Як правило, покупці американських товарів у кредит з участю у кредитуванні Експортно-імпортного банку США сплачують 10-20 % їх вартості, комерційні банки - 30-55 %, а решту - Експортно-імпортний банк. Така система дає можливість банку, з одного боку, брати участь у кредитуванні багатьох проектів, з іншого - зменшити ризики непогашення кредитів.

Банк тісно співпрацює з провідними приватними та банківськими монополіями. З 1961 року, поряд із наданням кредитів, він розпочав надавати гарантії за експортними кредитами приватних американських банків. У 1971 році під егідою банку було створено Приватну корпорацію з фінансування експорту (Privat Export Finance соф.). її акціонерами є провідні банки та корпорації. Банк підтримує тісні стосунки з Управлінням міжнародного розвитку, МВФ, групою МБРР та іншими установами. Ресурси банку складаються з власного капіталу, який належить Міністерству фінансів, та кредитів казначейства. Ліміт величини операцій встановлюється Конгресом США.

Банки США більшість своїх відділень мають у Латинській Америці, на Далекому Сході, у Карибському басейні та Лондоні. Найбільшим обсягом активів володіють відділення в Лондоні, який є важливим міжнародним фінансовим центром і центральним пунктом ринку євродоларів. Латинська Америка і Далекий Схід мають багато відділень внаслідок важливого значення торгівлі США з цими регіонами. Карибський регіон (Багамські і Кайманові острови) стає важливим місцем міжнародної банківської справи, оскільки він є "податковим раєм", де майже відсутнє оподаткування чи обмежувальне регулювання. У дійсності відділення на Багамських і Кайманових островах - це "акваріумні установи", тому що вони функціонують в основному як бухгалтерські контори і не надають звичайних банківських послуг.

Альтернативою для структури банків США, що діють за кордоном, є Закон Еджа "Про корпорації", який в основному стосується міжнародної банківської справи. Корпорація, що створена за законом Еджа (закон від 1919 p.), дозволяє американським банкам конкурувати з іноземними банками ефективніше за рахунок звільнення від частини банківського регулювання США. Наприклад, корпорації, згідно із законом Еджа, звільняються від заборони на створення відділень в інших штатах. Вони можуть мати відділення в різних штатах для сприяння торгівлі з різними частинами світу. Так, наприклад, функціонують відділення на Західному узбережжі - для управління фінансуванням торгівлі з Японією, відділення в Маямі - для фінансування торгівлі з Латинською Америкою тощо. Крім того, банки США (через свої холдингові компанії) можуть володіти контрольним пакетом акцій іноземних банків та іноземних компаній, що надають фінансові послуги.

Отже, як правило, комерційні банки в США є універсальними, багатофункціональними кредитно-фінансовими комплексами, які відіграють важливу роль не тільки у банківській справі США, але й впливають на економічний розвиток країни. Лише гармонійне та ефективне функціонування ФРС дозволяє, поряд з іншими інструментами грошово-кредитної політики, забезпечити соціально-економічний розвиток США.


Завдання і запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні історичні етапи еволюції банківської системи США.

2. Де і коли виник перший монетний двір у США?

3. Назвіть основні функції Першого і Другого банку Сполучених Штатів Америки.

4. У якому році було ухвалене рішення про створення Федеральної резервної системи (ФРС)?

5. Назвіть та коротко охарактеризуйте складові елементи ФРС.

6. Які завдання центрального органу ФРС - Ради керуючих?

7. Опишіть організаційну структуру та функції Ради керуючих.

8. Скільки консультаційних рад у структурі ФРС і яке їх основне призначення?

9. Назвіть особливості функціонування 12 федеральних резервних банків.

10. Назвіть функції та основні цілі діяльності ФРС.

11. Яке призначення Федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД)?

12. Які функції та в чому полягають основні завдання ФКСД?

13. Назвіть найбільші комерційні банки США?

14. Які види комерційних банків функціонують у США?

15. Опишіть систему фермерського кредиту.

16. Назвіть найбільші банківські холдинги США.

17. Коли був створений Експортно-імпортний банк США і яке його основне призначення?
























Тема 5. Банківська система Великобританії

5.1. Становлення банківської системи

Банківська система Великобританії є однією з найдавніших та однією з найрозвиненіших у світі, тому при переході України до ринкової економіки та світових стандартів досвід даної країни може стати у нагоді. Сучасна банківська система Великобританії є важливою складовою економіки країни, її практична роль визначається тим, що через свої інститути вона направляє вільні кошти підприємств та фізичних осіб на розвиток виробничих структур. Банківська система, функціонуючи відповідно до економічного розвитку держави, регулює рух грошових потоків, впливаючи на обсяг та швидкість їх обігу.

Банк Англії є найдавнішим центральним банком у світі. Дана установа з'явилася наприкінці XVII ст. в Англії у 1694 році в результаті укладення угоди між майже збанкрутілим урядом і групою фінансистів. Банківська система Великобританії 1690-х років складалася з кредиторів-банкірів, що надавали кредити з позичених коштів, і так званих "ювелірів", що приймали золото на депозити і після цього надавали позичку, У 1688 році громадянська війна, що потребувала значних витрат, завершилася, і трон Англії зайняли Вільям і Мері. Разом із ними прийшла політична партія, яка була прихильником меркантилізму і грабіжницького захоплення колоній. Найсерйознішим супротивником Англії у той час була Французька імперія. Однак незабаром Англія розв'язала півстолітню війну.

Політика мілітаризму, як виявилося, була досить дорогою, і, як наслідок, у 1690-х роках Англійський уряд виявив, що казна "виснажена". Уряд більше не мав змоги спонукати людей купувати його облігації після довгих років війни. Зібрати податки за вищими ставками також не було можливості. У зв'язку з цим у 1693 році був утворений комітет Палати общин з метою пошуку способів віднайти гроші для уряду. Тоді ж шотландський фінансист


Вільям Петерсен висунув від своєї фінансової групи новий план, який полягав в обміні на певні привілеї з боку держави створення банку Англії, який випустив би нові банкноти і покрив дефіцит. Одразу після ухвалення парламентом рішення про створення Банку в 1694 р. король Вільям і деякі члени парламенту стали акціонерами нового "грошового підприємства".

Вільям Петерсен зажадав від англійського уряду присвоїти новим банкнотам статус законного платіжного засобу. Британський уряд відмовив, але парламент дав новому банку привілей розмістити урядові вклади і випускати нові цінні папери для оплати урядового боргу.

Банк Англії одразу ж випустив нових грошей на суму близько 800 ООО ф. ст., що були використані на оплату боргу. Це спричинило різке зростання інфляції, і за два роки банк виявився повністю неплатоспроможним, що дало певні переваги поодиноким ювелірам. Банкноти Банку Англії могли вільно обмінюватися на металеві монети, що перебували в обігу.

У 1696 р. Банк Англії, яким управляли магнати правлячої тоді політичної партії, зіткнувся із протистоянням та із загрозою конкуренції. Партія Торі спробувала заснувати новий National Land Bank. Дана спроба не вдалася, оскільки Банк Англії одразу вжив відповідних заходів. У наступному році парламент ухвалив закон, який заборонив заснування в Англії великих банків. Згідно з цим законом підроблення банкнот Банку Англії каралося смертю.

У 1708 р. закон став ще більш суворим, заборонивши випускати векселі на пред'явника (це право мав тільки Банк Англії*) і створювати компанії, що складаються більше ніж із шести партнерів, а також надавати короткострокові кредити терміном до шести місяців. Таким чином, конкурентами Банку Англії могли стати невеликі банки з кількістю учасників менше семи. Незважаючи на ці умови, Банк Англії все ж таки наштовхнувся на сильну конкуренцію з боку партії Торі під час перебування на престолі королеви Анни. У 1711 р. була створена Компанія Південного моря (South Sea Company), яку очолював Прем'єр-міністр Роберт Харлей, що стала сильним конкурентом Банку Англії, але вона збанкрутувала вже через дев'ять років. Через банкрутство зазнав тиску з боку вкладників Банк Англії, і йому було надане право припиняти платежі монетами.

У другій половині XVIII століття з'явилися приватні (country) банки, що випускали векселі. До 1793 року їх налічувалося близько 400. Фінансування тривалих війн із Францією, які почалися в 1790-х роках, призвело до того, що в 1793 р. припинила платежі монетами третина банків Англії, а в 1797 р. сам Банк Англії. Припинення платежів монетами тривало 24 роки, аж до завершення війни з Францією. Упродовж цього періоду, тобто до 1821 p., банкноти Банку Англії служили грошима (хоча це було узаконено тільки 1812 p.). Як і варто було очікувати, у цей період з'явилося чимало ненадійних банків.