ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 9037
Скачиваний: 3
СОДЕРЖАНИЕ
1.1. Економічна природа функціонування банківських систем
1.2. Трансформація банківських систем на різних етапах розвитку суспільства
Розвиток банківських систем при капіталізмі
Розвиток банківських систем при соціалізмі
1.3. Види банків. Особливості діяльності комерційних банків
1.4. Вплив банківських систем на темпи і пропорції економічного розвитку
Завдання і запитання для самоконтролю
Тема 2. Банківські системи в економіці держави
2.1. Особливості функціонування банківської системи в умовах ринку
2.2. Класифікація та функції банків у сучасних банківських системах
2.3. Організаційні банківські структури
2.4. Взаємозв'язок банківської системи з іншими системами та ринками
Завдання і запитання для самоконтролю
4.1. Історичні передумови виникнення банківської системи
4.2. Федеральна резервна система: створення та організаційна структура
4.3. Основні функції та цілі діяльності Федеральної резервної системи
4.4. Особливості діяльності комерційних банків
Завдання і запитання для самоконтролю
5.1. Становлення банківської системи
4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи
4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань
Структура банківських депозитів у Великобританії
Види і форми кредитних операцій
Страхування банківських депозитів в Англії
Завдання і запитання для самоконтролю
6.1. Еволюція банківської системи
6.2. Банк Канади - емісійний банк країни
6.3. Види комерційних банків у банківській системі
6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою
Завдання і запитання для самоконтролю
7.1. Історія створення банківської системи
7.2. Особливості функціонування центрального банку
7.4. Структура комерційних німецьких банків
7.5. Асортимент банківських продуктів і послуг
7.6. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 8. Банківська система Японії
8.1. Історичні передумови розвитку банківської системи
8.3. Особливості діяльності комерційних банків
8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи
8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків
Завдання і запитання для самоконтролю
Модуль 3. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН
Тема 9 Банківська система Росії
9.1. Історичний розвиток банківської системи
10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії
10.3. Другий рівень банківської системи Росії
10.4. Основні кризи в процесі розвитку банківської системи
Завдання і запитання для самоконтролю
11.1. Становлення банківської системи
11.2. Національний банк Республіки Білорусь
11.3. Другий рівень банківської системи Білорусі
11.4. Характерні риси функціонування банківської системи
Завдання і запитання для самоконтролю
12.1. Становлення та розвиток банківської системи
12.2. Реформування банківської системи
12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 13. Банківська система Польщі
13.1. Основні етапи становлення банківської системи
13.2. Особливості функціонування центрального банку Польщі
13.3. Характеристика банків другого рівня
13.4. Іноземний капітал у польському банківському секторі
13.5. Основні банківські продукти, що пропонуються банківським сектором
Завдання і запитання для самоконтролю
14.1. Історія розвитку банківської системи Угорщини
14.2. Принципи організації та проблеми інтеграції в Європейське Співтовариство
14.3. Основні оператори ринку банківських продуктів та послуг
14.4. Проблеми капіталізації угорських банків
Завдання і запитання для самоконтролю
15.1. Етапи розвитку банківської системи Чехії
15.2. Чеський національний банк, його функції та структура
Завдання і запитання для самоконтролю
16.1. Коротка історія розвитку банківської системи
16.2. Структура банківської системи та функції її складових елементів
16.3. Основні банківські продукти комерційних банків
Завдання і запитання для самоконтролю
ЧАСТИНА V. МІЖНАРОДНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
17.1. Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
17.2. Характеристика діяльності Системи
17.3. Основні принципи стратегії валютної політики Європейського центрального банку
17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами
Завдання і запитання для самоконтролю
18.1. Історія становлення групи Світового банку
18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура
18.3. Основи діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку
18.4. Інші складові Всесвітнього банку
Завдання і запитання для самоконтролю
19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду
19.2. Організаційна структура управління Міжнародного валютного фонду
19.3. Капітал Фонду і механізм залучення фінансових ресурсів
19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду
Завдання і запитання для самоконтролю
20.1. Історія створення Банку міжнародних розрахунків
20.2. Організаційна структура Банку
20.3. Функції Банку міжнародних розрахунків
Завдання і запитання для самоконтролю
21.1. Мета створення та особливості діяльності ЄБРР
21.2. Функції Європейського банку реконструкції та розвитку
21.3. Організаційна структура управління й капітальні ресурси Банку
21.4. Основні напрями фінансування ЄБРР
Завдання і запитання для самоконтролю
22.1. Азіатський банк розвитку
22.2. Міжамериканський банк розвитку
22.3. Ісламський банк розвитку
22.4. Група Африканського банку розвитку
22.5. Кредитні організації в рамках Європейського Союзу
22.6. Чорноморський банк торгівлі та розвитку
Завдання і запитання для самоконтролю
23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів
23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів
23.2. Принципи діяльності Паризького клубу
23.3. Умови реструктуризації боргу
23.4. Відмінності Лондонської о і Паризького клубів
Завдання і запитання для самоконтролю
24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій
24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу
24.3. Основні переваги офшорних банків
Незважаючи на певні недоліки в розробці тактичних напрямів діяльності Банку Канади, у стратегічних цілях та діях спостерігається висока організаційна цілеспрямованість та ефективність діяльності банківської системи.
6.3. Види комерційних банків у банківській системі
Другим рівнем банківської системи Канади є комерційні банки. Основну питому вагу в загальних активах комерційних банків Канади становлять приватні комерційні або привілейовані банки. Вони здійснюють великий вплив на структуру приватних інвестицій і споживчих витрат у країні, кредитуючи промислові, торговельні та інші підприємства.
За час свого існування комерційні банки постійно концентрувалися, тобто відбувалося злиття і поглинання, їх чисельність скорочувалася, але фінансова потужність зростала. Організаційно-правові засади банківської діяльності Канади створені за англійським зразком. Це сприяло організації великих банків та їх відділень у провінціях, що дозволяло банкам маневрувати грошовими коштами в різних географічних пунктах.
Комерційні банки Канади є депозитними, вони враховують векселі, приймають внески до запитання, відкривають для клієнтів особові ощадні і термінові рахунки. Комерційні банки випускають кредитні картки і дорожні чеки, надають послуги із зберігання цінностей в спеціальних сейфах, здійснюють операції щодо середньо- та довгострокової оренди машин і устаткування. Вони перетворилися на великі інститути, які надають фінансові послуги. Банки беруть участь у капіталі промислових компаній, консультують директорів промислових корпорацій, надають інформацію приватним компаніям.
Головним видом активних операцій комерційних банків є кредитні операції, які в кризових ситуаціях зазнавали зміни. Так, у період кризи 30-х pp. банківське кредитування промисловості та сільського господарства різко знизилося, але збільшилося інвестування грошових коштів у державні цінні папери, тобто банки виступали кредитором держави. На початку 50-х pp. знову збільшилося число кредитних операцій, у яких основне місце займає короткострокове кредитування приватних підприємств, а останнім часом зростає обсяг позик у житлове будівництво і купівель у розстрочку.
Комерційні банки надають кредити компаніям, які відіграють важливу роль в економіці країни. У кредитуванні промисловості можна спостерігати тенденцію галузевої спеціалізації, але останнім часом домінують універсалізація банківських функцій, створення банківських консорціумів для фінансування великих промислових об'єктів. Також комерційні банки експортерам надають, в основному, короткострокові позики, а функцію довгострокового кредитування бере на себе держава.
У післявоєнний період змінилася структура інвестицій комерційних банків у цінні папери. Тривалий час комерційні банки віддавали перевагу державним облігаціям, надалі вони стали рівномірно розподіляти свої грошові кошти між цінними паперами держави і корпорацій.
У пасивах комерційних банків високу питому вагу займають ощадні рахунки. Від таких внесків банки одержують найбільшу частку прибутку для проведення кредитних операцій. Банки розробляють нові банківські продукти та удосконалюють уже існуючі для збільшення:
- частки ощадних рахунків і термінових внесків, частина заощаджень дрібних вкладників розмішується в ощадних сертифікатах. Клієнт може одержати назад повну вартість тільки після настання терміну виплати;
- внесків в іноземній валюті, які використовуються банками для кредитування іноземних клієнтів, а також для фінансування зовнішньоторговельних операцій.
Також необхідно зазначити і про зростання ролі комерційних банків на ринку евровалют. Це було зумовлено тим, що останнім часом зовнішні операції комерційних банків розвивалися більш високими темпами, ніж внутрішні. Оскільки внутрішній ринок був вже поділений між банками, то джерелом збільшення прибутку банків стала їх зовнішня діяльність. Розширяється мережа відділень комерційних банків в інших країнах, найбільша кількість їх відділень, дочірніх компаній, агентств відкрито в США, Великобританії, країнах Близького і Середнього Сходу. По суті, канадські комерційні банки перетворюються на міжнародні кредитні інститути, головні відділення яких розташовані на території Канади.
До транснаціональних банків у першу чергу можна віднести основну "п'ятірку" комерційних банків країни - Royal Bank of Canada, Canadian Imperial Bank of Commerce, Bank of Montreal, Bank of Nova-Scotia, Toronto Dominion Bank.
Royal Bank of Canada - найбільший чартерний банк Канади, провідний у фінансуванні нафтовидобувної промисловості. Проте останнім часом спостерігається поступовий відхід від даної спеціалізації у бік універсалізації банківських функцій як усередині країни, так і за ЇЇ межами, що виражається у наданні управлінських та інвестиційних операцій для іноземних клієнтів. Банк, створений в 1896 p., має 1 700 відділень, у тому числі в 46 країнах світу. Штаб-квартира, розташована в Монреалі, має представництва в Торонто, Вінніпезі і Калгарі. Управління банківськими операціями здійснюється 11 регіональними управліннями, 7 з них розташовано в Канаді, 4 - за кордоном. Банк має 5 тис. кореспондентських рахунків. Royal Bank of Canada є лідером у впровадженні нової банківської технології і управлінських методів.
Серед банків "великої п'ятірки" країни цей банк займає третє місце за величиною іноземних активів і має широку географію діяльності. Він - учасник консорціуму Libra Bank, діяльність якого направлена на фінансову експансію у латиноамериканському регіоні. Частка банку в капіталі консорціуму становить 10,6%. Банк здійснює консультування промислових корпорацій з питань фінансування інвестицій, кредитує ці операції.
Bank of Montreal - найдавніший банк Канади, займає друге місце серед банків країни, створений у 1817 р. Банк здійснював емісію першої національної грошової одиниці Канади, коли був банком федерального уряду аж до 1935 р. Дотепер банк є фінансовим уповноваженим канадського уряду у Великобританії, де з 1818 р. має своє представництво. Bank of Montreal має 1 220 відділень усередині країни, 18-у розвинених країнах і 17 - у країнах, що розвиваються. Штаб-квартира розташована в Монреалі. Банк є членом кредитної системи Master Card, Bank of Montreal активно сприяє фінансовому забезпеченню багатогалузевої і міжнародної експансії канадських корпорацій. Його діяльність у цьому процесі виражається не тільки в мобілізації позичок і кредитів, але і в участі в багатьох транспортних, промислових і енергетичних проектах, сприяючих розвитку національного ринку і міжнародної торгівлі. Він має свої представництва в Нью-Йорку, Чикаго, Денвері, Хьюстоні, Лос-Анджелесі, а також в Парижі, Бонні, Дюссельдорфі, Мілані, Мадриді, Гонконзі, Сінгапурі, Манілі, Джакарті, Бомбеї, Мехіко, Буенос-Айресі, Сан-Паулу, Сіднеї, Бейруті, на Кайманових островах.
Canadian Imperial Bank of Commerce за величиною активів займає третє місце в країні. Створений в 1961 р. у результаті злиття Imperial Bank of Commerce з Canadian Bank of Commerce, став провідним у фінансуванні гірничорудної промисловості. Штаб-квартира розташована в Торонто. Має свої представництва в багатьох фінансових центрах: Торонто, Нью-Йорку, Лондоні, Токіо і Гонконзі, а також 1 630 відділень усередині країни і 110 - у 24 країнах світу. Загальне число вкладників - близько 300 тис. осіб. Банк є членом системи кредиту Visa Card. США - основна зона, де банк розширює сферу своєї фінансової діяльності. Canadian Imperial Bank of Commerce є активним учасником міжнародних консорціумів, володіє акціями багатьох банківських об'єднань у Лондоні, Далласі, Сіднеї, Гонконзі.
Bank of Nova-Scotia - четвертий комерційний банк країни. Утворений в 1832 р. Має відділення у 28 розвинених і 47 країнах світу, що розвиваються. У Канаді банк налічує 1 194 відділення. Штаб-квартира банку зареєстрована в Галіфаксі, хоча всі операції здійснюються у Торонто. Банк учасник кредитної системи Visa Card, до якої приєднався у 1983 p. Bank of Nova-Scotia, виділяється розмахом зарубіжної діяльності. 54 % своїх доходів банк отримує від міжнародних операцій (тоді як частка інших членів "великої п'ятірки" коливається від 20 до 45 %). Bank of Nova-Scotia має у Великобританії 5 відділень, 4 дочірні компанії. В умовах гострої конкурентної боротьби банку вдалося відкрити також відділення у Франції, Німеччині, Нідерландах. Bank of Nova-Scotia, є співзасновником консорціумного банку Shrewder, Darling & С° в Сіднеї, що спеціалізується на кредитуванні торгівлі, йому належить 25 % акціонерного капіталу.
Toronto Dominion Bank займає п'яте місце в країні. Утворений в 1955 році в результаті злиття Bank of Toronto і Dominion Bank, має 964 відділення, у тому числі в 16 розвинених країнах і тих, які знаходяться на етапі розвитку. Штаб-квартира розташована в Торонто. Банк є універсальним. Із кінця 70-х pp. намагається посилити свої позиції в США. Перше своє відділення банк відкрив у Нью-Йорку в 1979 р. Там же була створена дочірня траст-компанія U.G. Utilities Finance Group. Банк продовжує проникати на ринок Великобританії, де має в Лондоні два відділення і одну дочірню компанію, а також створені спеціалізовані небан-ківські інститути щодо інвестиційного обслуговування британських нафтовидобувних і газових компаній. Банк тісно співробітничає з англійським Standard Charter Bank. Перспективною сферою проникнення банку є країни Західної Європи, Близького і Середнього Сходу.
У розвитку банківської системи Канади одним із важливих етапів є 80-х pp., коли до діючої банківської системи приєднався новий тип фінансової установи, який створив конкуренцію комерційним банкам і здійснював широко диверсифіковані інвестиційно-банківські операції. Дані установи за термінологією канадських фахівців називають "торговими банками". Стрімкий розвиток цього виду фінансових інститутів багато в чому пояснюється тим, що "торговий банк" практично потрапляє під існуючі закони, які регулюють сферу фінансів у Канаді, і в першу чергу під закони про обмеження прав вкладників скуповувати великі (понад 10 %) пакети акцій фінансових компаній, які мають право голосу.
Першою і найбільшою інвестиційно-банківською установою Канади стала корпорація Hears International Corp - частина гігантських сімейних володінь Едварда і Пітера Бронфманів. Власний капітал цього торгового банку понад 1 млрд дол. США. Це більше, ніж сукупний капітал усіх канадських інвестиційно-дилерських фірм. Якби Hears International Соф був американським інвестиційним банком, він би зміг зайняти за даним показником шосте місце на Уолл-Стріт.
Якщо в 1985 р. у країні була тільки одна подібна установа, то в 1988 р. їх налічувалося вже близько півтора десятки, причому це число постійно збільшується. Торгові банки відокремлювалися майже від усіх найбільших диверсифікованих компаній в області фінансів. Відомі випадки, коли за основу бралася промислова або торговельна компанія. Утворення фінансових конгломератів з різних за своєю спеціалізацією фінансових компаній стало найважливішою особливістю централізації капіталу в кредитно-фінансовій сфері Канади в другій половині 80-х pp.
Завдяки участі провідних кредитно-фінансових інститутів у капіталі один одного і тісним діловим контактам між ними найбільші з них, в першу чергу основні канадські комерційні банки, отримують можливість здійснювати контроль за наданням усього комплексу фінансових послуг промисловим корпораціям. У результаті утворюються могутні монополістичні об'єднання на рівні всієї кредитно-фінансової сфери.
Ще однією спеціалізованою банківською установою є ощадні банки в Канаді, які не набули такого великого поширення як у США. В основному вони розвиваються у Квебеці і контролюються "сімейними" групами франкомовних капіталістів. Вилучені грошові кошти населення вкладаються ними в державні облігації.
Найважливішу роль у розвитку банківської ланки канадського фінансового капіталу відіграло банківське законодавство. Спеціальні дослідження, що проводилися у Канаді, переконливо показали, що банківська система країни завжди надійно захищалася як від конкуренції з боку інших фінансових галузей, так і кредитно-фінансових установ, що знаходяться під іноземним контролем. У результаті такого захисту банки були в змозі отримувати монопольно високі прибутки.
6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою
Широко використовує фінансовий капітал Канади в своїх інтересах апарат адміністративного регулювання різних галузей і сфер господарювання країни. У першу чергу це відноситься до регулювання ринку цінних паперів (акцій і облігацій) корпорацій. Так, цілий ряд спеціальних актів, регулюючих ринок цінних паперів (ця сфера знаходиться під юрисдикцією провінцій), доповнює дію податкових законів у напрямі подальшої концентрації і централізації капіталу в країні. Зокрема, на корпорації, зареєстровані в провінції Онтаріо, розповсюджується правило, згідно з яким при купівлі "зовнішнім акціонером" 20 % або більше акцій, які мають право голосу, тієї або іншої компанії за ціною, яка перевищує середньоринкову на 15 %, він зобов'язаний запропонувати ту ж "вигідну" ціну всій решті власників дрібних пакетів. Таким чином, закон часто примушує корпорацію, що планувала просте велике капіталовкладення в акції, цілком поглинати ту або іншу компанію. Аналогічний закон діє і в провінції Квебек.
Серед інших законів, що регламентують ринок цінних паперів, особливо варто відмітити мало відоме Положення про структуру інвестиційних пенсійних фондів у Канаді. Впродовж усього післявоєнного періоду канадські пенсійні фонди були зобов'язані як мінімум 90 % усіх своїх фондів фінансових ресурсів вкладати в акції і облігації тільки канадських фірм, що відіграло визначну роль у процесі концентрації економічної влади в країні.
Як і в інших провідних капіталістичних країнах, в Канаді розвинена страхова справа. У країні спостерігається достатньо високий ступінь концентрації страхового капіталу. На місцевому страховому ринку достатньо міцно влаштувалися американські компанії. Так, із більше ніж 170 іноземних фірм, діючих в Канаді, близько 135 - із США. У свою чергу, американський ринок виступає головною сферою зовнішньої експансії канадських страховиків. У США діє 71 канадська страхова компанія (у Великобританії - 7, у Гонконзі - 6). Усього канадські страхові фірми мають 100 філій, виключаючи дочірні компанії в різних країнах світу. Орієнтація в зовнішній діяльності на порівняно невелику групу країн (перш за все США і Великобританію) сприяє включенню страхових компаній Канади в групу транснаціональних. Так, компанія Life-Son-Life, давно діюча на британському страховому ринку, придбала в 1986 р. англійську фірму New Hampshire, що раніше належала відомій у Великобританії компанії Grate West Life (третя за величиною активів страхова компанія). Близько 2/3 своїх доходів вона одержує від операцій на американському ринку. Помітну роль в особистому страхуванні канадський капітал відіграє на Філіппінах, в Гонконзі, Індонезії і Сінгапурі.
Важливою особливістю канадської банківської системи є її тісні зв'язки з кредитною системою США: близько 20 % виробленої у Канаді продукції експортується в США, а фінансові ринки цих двох країн надзвичайно інтегровані. Друга особливість, що відрізняє Канаду від більшості інших промислово розвинених країн, полягає у великій питомій вазі добувної промисловості, в її валовому внутрішньому продукті. Оскільки сировина становить значну частину експорту, умови торгівлі для Канади завжди поліпшуються у періоди підвищення світових цін на сировину і погіршуються у періоди їх падіння.
Грошово-кредитна і валютна політика Канади спрямована на зміцнення національної валюти, яке досягається за допомогою контролю за інфляцією і стабілізацією обмінного курсу канадського долара. Для цього Банк Канади встановлює цільові орієнтири щодо темпів інфляції на 3-5 років і здійснює втручання на валютних ринках у процесі обміну валюти. Так, темпи інфляції в Канаді порівняно низькі (у 1994-1995 pp. 2-2,5 % в рік); цільова мета щодо інфляції до 2003 року - 1-3 % щорічно.
У цілому основні тенденції грошово-кредитної політики Канади свідчать про зацікавленість банківських інститутів у збереженні свого впливу на формування основних пропорцій на ринку банківських послуг, про ефективність боротьби з інфляцією і забезпечення на цій основі стійких темпів зростання економіки.