Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Валюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна контрак­ту. При виборі валюти ціни враховуються міжнародні традиції торгівлі даним товаром, умови міждержавних угод. При укладен­ні зовнішньоторговельного контракту ціна товару може бути за­фіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті: країни про­давця, країни покупця або третьої країни. Якщо між країнами укладена угода про порядок розрахунків за клірингом, то ціна то­вару встановлюється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розрахунків. Для українських зовнішньоторговельних організацій вибір валюти ціни складніший через обмежене використання гривні в зовнішніх операціях. Як свідчить практика, основною валютою ціни в розрахунках за українським експортом є амери­канський долар. Водночас в імпортних операціях як валюта ціни часто використовуються вільно конвертовані валюти інших роз­винутих країн. Це зумовлено прагненням продавців отримати свої національні валюти.

Експортні та імпортні контрактні ціни досить різноманітні і залежать від додаткових витрат, які включаються в них у міру просування товарів від експортера до імпортера. У міжнародній практиці існує п'ять способів визначення цін товарів.

10

11

1. Тверда фіксація, за якої установлені ціни не підлягають змі­ нам під час виконання умов контракту. Спосіб твердої фіксації ефективний при відносній стабільності цін на світових ринках на відповідну групу товарів. Він досить поширений при короткоте­ рмінових поставках, проте може бути використаний і в угодах з більш тривалим терміном поставки, особливо у разі повторних контрактів із перевіреними партнерами.

2. При підписанні контракту обумовлюється принцип визна­ чення ціни (наприклад, на основі котирувань того чи іншого то­ варного ринку на день поставки), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей спосіб визначення ціни застосову­ ється тоді, коли виявляється тенденція до підвищення ринкових цін на товар.

3. Похідним від двох попередніх способів є спосіб встанов­ лення рухливої ціни, коли ціна твердо фіксується в момент укла­ дення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті. Прикладом може бути перегляд контрактної ціни у випадку зміни ринкової ціни товару порівняно з контрактною більше ніж на 5%.

4. Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат. Вона роз­ раховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів, (зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту. Вона застосовується у разі продажу продукції, яка має тривалі строки постачання (здебільшого складного комплектного облад­ нання).

При змінних цінах у контракті встановлюються: базисна ціна та її структура, момент початку зміни ціни, спосіб і момент роз­рахунку остаточної ціни, межа зміни (допустимий максимум і мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної). Межа зміни, що перевищує 15—20% базисної ціни, не вигідна імпортеру.

5. Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

Вибираючи валюту ціни, важливо врахувати вид товару. Від­повідно до правил світової торгівлі сьогодні валюти ціни на окремі види товарів не є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не задовольняє повною мірою ні продавця, ні покупця. Ціла низка товарів, у тому числі сировина, продається на світо­вих ринках за стандартними умовами постачання, розробленими Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а також міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів розвинутих

12

країн. Умови торгівлі цими товарами (ціни, валюта платежу, ва­лютні та багатовалютні застереження в контрактах) та оформ­лення зовнішньоторговельних документів (передусім рахунків-фактур і страхових документів) підпорядковуються строгим пра­вилам. Зокрема, ціни на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, кольорові метали, вироби зі шкіри котируються в доларах США. В англійських фунтах стерлінгів котируються ці­ни на західноєвропейських товарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, кольорові метали, каучук. Згідно з по­рядком котирування на біржах, де встановлюються ціни товарів, визначається валюта платежу.

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов'я­зання покупця (імпортера). Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у ва­люті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу (або за паритетом, який фіксується МВФ на базі СДР, або за ринковим курсом валют).

У контракті встановлюються умови перерахунку:

1. курс відповідного виду платіжного засобу — телеграфного або банківського переказу за платежами векселями чи без них;

2. час коригування (наприклад, напередодні або в день плате­ жу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни);

3. обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку.

Важливе значення має час перерахунку. Його неправильне встановлення може призвести до великих втрат унаслідок зміни валютних курсів. Однією з найбільших помилок, яка часто трап­ляється, є перерахунок валют за курсом дня укладення контракту. У разі нестабільності валюти платежу та її тенденції до девальва­ції, екпортер може зазнати великих збитків у момент платежу. Наприклад, імпортер з України 15 січня 2001 р. підписує конт­ракт з постачальником із Росії на суму 1,5 млн російських рублів. У цей день обмінний курс гривні та рубля дорівнює 0,19 грн за

1. рос. руб. Курс обміну фіксується в контракті, отже, імпортер вважає, що він заплатить 7 894 736 млн грн. Однак у день, коли настає дата платежу, обмінний курс дорівнює 0,15 грн за рос. руб. (тобто гривня подешевшала відносно рубля), й імпортер му­ сить уже заплатити 10 млн грн. Збитки імпортера дорівнюють

2. 105264грн.

13

Незбіг валюти ціни і валюти платежу — один з найпростіших методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, англійський фунт стерлінгів) знизився, то сума пла­тежу (у німецьких марках) пропорційно зменшується, і навпаки. Для експортера (кредитора) існує ризик зниження курсу валюти ціни, а для імпортера (боржника) — ризик її підвищення.

Окрім правильного вибору валюти ціни і валюти платежу, підприємства (фірми) можуть використовувати й інші засоби, спрямовані на страхування валютних ризиків. До таких засобів відносять: можливість зміни термінів платежу за контрактом, збалансованість грошових вимог і зобов'язань, валютно-товарні застереження, бартерні угоди, включення розміру можливих зби­тків у ціну. Крім того, активну участь у процесі страхування ва­лютних ризиків беруть банки, які здійснюють хеджування шля­хом укладення форвардних і опціонних угод, а також обліково-дисконтних, факторингових і форфейтингових операцій, які за­хищають клієнта не тільки від ризику валютних коливань, а й від неплатоспроможності боржника.

1.3.2. Умови платежу

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару, який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони установлюються індивідуально. Вибір умов платежу зале­жить від сили партнерів на ринку. При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження таких питань:

• коли належить робити платіж (наприклад, до, у момент чи лише після поставки товару);

• у який спосіб має бути здійснено платіж (форма розрахунків);

• де він повинен бути здійснений.

Аналіз міжнародної торгівлі свідчить, що найбільшого поши­рення набули два основні способи торговельних розрахунків: на умовах негайного платежу й оплати в розстрочку. Крім того, час­то виділяють дві додаткові платіжні умови — комбінований пла­тіж і кредит з опціоном негайного платежу. Виділяти два останні у самостійні умови недоцільно, оскільки вони є лише похідними від основних платіжних умов.

Традиційно залежно від домовленостей контрагентів, а також специфіки товарів, що продаються, імпортер здійснює негайний платіж за однією з таких умов:

а) після отримання підтвердження про закінчення відванта­ження товару в порту відправлення;

14

б) при врученні імпортеру комплекту товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів і годин;

в) при прийманні товару імпортером у порту призначення. Практика проведення міжнародних розрахунків свідчить, що

за умови негайної оплати товару імпортеру та його банку нада­ється 3—5 пільгових днів для ознайомлення з товаророзпорядчи-ми документами і здійснення платежу, якщо інші умови не зазна­чені в контракті та платіжних інструкціях експортера. При цьому максимальний строк перевірки документів у банку — сім днів. У міжнародній практиці досить часто затримується негайний платіж на кілька днів з різних причин: територіальна віддаленість контрагентів та їхніх банків, необхідність здійснення платежів через треті банки, затримання оплати з вини імпортера. Проте, з банківського погляду, негайним вважається платіж, на здійснен­ня якого витрачено часу не більше, ніж необхідно для опрацю­вання контрагентами та їхніми банками платіжних документів.

Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредитів зовнішньоторговельними партнерами одне одному. У цьому проявляється зв'язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій. У світовій торгівлі широ­ко використовується комерційний кредит, який реалізується через надання продавцем покупцю відстрочки платежу за по­ставлений товар.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв'язок торговельної та кредитної угод. Закінчення торговельної операції збігається з по­чатком кредитної угоди, яка, у свою чергу, буде завершена пога­шенням підприємством-боржником заборгованості за позичкою. Особливість розстрочки платежу в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише супроводжує угоду з купівлі-про-дажу товару.

Покупці з ряду причин вдаються до відстрочення платежу ча­стіше, ніж до отримання банківського кредиту для негайної опла­ти товару. Це пояснюється тим, що банківський кредит часто є дуже дорогим і не завжди доступним. Дійти до взаємної домов­леності з партнерами завжди легше, особливо у разі тривалого і плідного співробітництва. Прагнення покупця платити у розстроч­ку обумовлено його бажанням негайно отримати право власності на матеріальні цінності, на їх використання у виробництві або для перепродажу, тоді як платіж для погашення заборгованості він може здійснити пізніше.

Ефективність виконання зовнішньоторговельних контрактів залежить від правильного вибору форми розрахунків. Під фор-

15

мою розрахунків у зовнішній торгівлі розуміють способи оформ­лення, передання й оплати товаророзпорядчих і платіжних доку­ментів, які використовуються в міжнародній комерційній і бан­ківській практиці. Основними формами розрахунків, які викорис­товуються в міжнародній торгівлі, є документарний акредитив та документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок та авансові платежі. Детально всі форми міжнародних розрахунків будуть розглянуті в третьому та п'ятому розділах.

Важливим моментом при обговоренні умов платежу є вибір країни, де буде здійснюватись платіж. Адже значний вплив на міжнародні розрахунки має валютне та зовнішньоторговельне ре­гулювання. Якщо в цих сферах є значні обмеження, то швидке та ефективне проведення розрахунків майже неможливе. Крім цьо­го, негативний вплив на швидкість проведення міжнародних роз­рахунків має платіжна система та розрахункова дисципліна, які, наприклад у багатьох країнах СНД, перебувають на низькому рі­вні. Так, у Росії, Україні та в інших країнах дуже часто спостері­гається ситуація, коли комерційні банки навіть при отриманні вчасно платіжних документів, зараховують кошти на рахунок своїх клієнтів зі значними затримками, що негативно впливає на розвиток відносин між торговельними партнерами.