Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

ББК 65.268 М58

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ забороняється

ПЕРЕДМОВА

Автори:

О. І. Береславська, о. М. Наконечний, м. Г. Пясецька, о. В. Боришкевич, в. Б. Гордон, о. Ю. Русалова, а. В. Тимофеев

Рецензенти:

О. А. Кириченко, д-р екон. наук, проф.,

віце-президент банку «Надра»

О. С. Брагін, директор департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-1238 від 29.08.01

М58 Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. по­сібник / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 392 с. ISBN 966-574-331-7

У навчальному посібнику висвітлені методологічні та практичні аспекти організації міжнародних розрахунків та валютних операцій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Зміст посібника викладено комплексно, з огляду на інтереси всіх учасників міжнародних розрахунків та валютного ринку. Проте, зважаючи на важливу роль у цій сфері комерційних банків, основні питання розглядаються передусім з їхніх позицій.

Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти четвертого рівня акредитації, аспірантів, викладачів, наукових і практичних працівників.

ББК 65.268

© О. І. Береславська, О. М. Наконечний,

М. Г. Пясецька та ін., 2002 © КНЕУ, 2002

ISBN 966-574-331-7

Розбудова в Україні відкритої ринкової економіки, інтеграція її у світовий економічний простір зумовлюють прямий вихід пе­реважної більшості суб'єктів господарювання на світовий ринок, активну участь їх у міжнародних розрахунках та систематичну діяльність на валютних ринках. Регулярні розрахунки з інозем­ними партнерами, купівля необхідної для цього іноземної валюти чи продаж одержаної від зовнішньоекономічних операцій валюти стали повсякденною практикою для багатьох підприємств та ор­ганізацій у сучасній Україні. В недалекому майбутньому ця дія­льність стане ще активнішою та актуальнішою, особливо в міру розвитку та лібералізації валютного ринку і розширення можли­востей використання його механізму для хеджування та арбітражу.

У зв'язку з викладеним особливого значення набуває вивчен­ня дисципліни «Міжнародні розрахунки та валютні операції» при підготовці економістів для підприємств усіх галузей народного господарства, комерційних банків, небанківських фінансово-кре­дитних установ. Вони повинні розуміти сутність складних валю­тних відносин і вміти здійснювати конкретні операції у сфері міжнародних розрахунків та на валютних ринках. Вирішенню за­значеного завдання сприятиме цей навчальний посібник. Його авторами є викладачі та фахівці-практики, які читають відповідні курси в Українській фінансово-банківській школі при Київському національному економічному університеті.

Авторами окремих розділів навчального посібника є: О. І. Бе­реславська — розділи 1, 2, 3 (крім 3.3.4), 4 (крім 4.5), 5, 7, 8; О. В. Бо­ришкевич — розділи 3.3.4, 4.5, 6; В. Б. Гордон — розділ 15, 16; О. М. Наконечний — розділи 13, 14; М Г. Пясецька — розділи 15, 16; О. Ю. Русалова — розділи 9, 11, 12.2; А. В. Тимофеев — роз­діли 10, 12.1.

Керівництво авторського колективу та загальну редакцію по­сібника здійснив проф. М, І. Савлук.

Автори будуть вдячні читачам навчального посібника за за­уваження та пропозиції щодо поліпшення його змісту та форми викладу. Ваші відгуки та пропозиції просимо надсилати на адре­су: м. Київ-03113, вул. Дегтярівська, 49-Г, Українська фінансово-банківська школа, проф. М. І. Савлуку.

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ МІЖНАРОДНИХ

РОЗРАХУНКІВ

РОЗДІЛ 7 ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

Після вивчення цього розділу ви зможете:

• пояснити, що таке міжнародні розрахунки, хто заінте­ ресований у їх проведенні, які бувають способи платежів;

• з'ясувати роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках;

• дати характеристику валютно-фінансовим та пла­ тіжним умовам зовнішньоекономічних угод;

• пояснити, що таке ризики у зовнішньоекономічній діяльності та які існують способи їх усунення.

1.1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцненням взаємозв'язків між на­ціональними економіками, які передбачають здійснення міжна­родних розрахунків. Міжнародні розрахунки — це грошові роз­рахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Основою для проведення міжна­родних розрахунків є зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, ре­алізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розріз­неності ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та по­слугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Більша частина всіх міжнародних розрахунків опосередковує міжнародні торговельні відносини. Міжнародна торговельна опе­рація починається з продажу товару експортером імпортеру. Процес продажу являє собою обмін товарів на грошовий еквіва­лент. З юридичного погляду торгівля —- це акт, під час якого влас­ність (товар) передається однією стороною (продавцем) другій (покупцю) в обмін на отриману грошову вартість. Беручи за ос­нову відому формулу товарного обігу К.Маркса «товар—гроші— товар», зазначимо, що, з одного боку, розрахунки стають підсум­ковим етапом виробничо-збутового процесу, в ході якого відбу­вається громадське визнання корисності продукції, відшкодову­ються витрати на її виробництво, а також створюється і розподі­ляється дохід. З іншого боку, розрахунки є початковим етапом наступного виробничого циклу, передумовою безперервного від­творення. Єфективна організація розрахунків сприяє нормально­му кругообороту коштів, забезпечує безперебійність реалізації продукції.

На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать: політичні та економічні відносини між країнами; позиція країни на товарних та грошових ринках; ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання; валютне законодавство; міжнародні торговельні правила та звичаї; регулювання міждер­жавних товарних потоків, послуг і капіталів; різниця в темпах інфляції в окремих країнах; стан платіжних балансів; банківська практика; умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод; конвертованість валют. З урахуванням цих чинників між­народні розрахунки необхідно виділити в самостійну систему, нерозривно пов'язану з рухом товарно-матеріальних цінностей.

Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими устано­вами. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду між­народні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зов­нішньоекономічної діяльності.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Усі вони всту­пають у відповідні відносини, які пов'язані з рухом товаророзпо-рядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить бан­кам. Ступінь їх впливу залежить від масштабів зовнішньоеконо­мічних зв'язків країни, купівельної спроможності її національ­ної валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансо-

вого стану, ділової репутації, мережі філій та кореспондентсь­ких рахунків.

Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних роз­рахунків банки відкривають і підтримують необхідні валютні по­зиції в різних валютах відповідно до структури та строків майбут­ніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. При цьому діяльність банків у сфері міжнародних роз­рахунків регулюється, з одного боку, їх національним законодав­ством, а з іншого — правилами та звичаями, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.

Способи платежу. У практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:

• платіж готівкою;

• авансовий платіж;

• платіж у кредит.

Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару по­купцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпо­рядження покупця.

Залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків платіж готівкою здійснюється, якщо виконані такі умови: імпор­тер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітана судна телегра­фне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товар­них документів і право відстрочки платежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.

Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках прак­тично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.

Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають випла­ту покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророз­порядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє по­двійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експор­тера, а з іншого — забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Аванс може надаватися в грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером си­ровини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення. Аванс у грошовій формі визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення.

У міжнародній торгівлі аванси здебільшого надаються: « великим фірмам, які себе добре зарекомендували;

• при поставках товарів, що вимагають тривалого виробницт­ ва і виконуються за індивідуальними специфікаціями;

» при поставках дефіцитних товарів, коли аванс є заставою того, що дефіцитний товар буде поставлений саме цьому покупцю.

Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує су­му, обумовлену в контракті, через певний час після поставки то­вару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.

Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий пе­ріод. Користування кредитом передбачає сплату відсотків покуп­цем товару. У контракті обумовлюються:

• вартість кредиту, яка вимірюється у відсотках річних;

• строк користування кредиту; « строк погашення кредиту;

• пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачують­ ся відсотки.

Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максималь­ний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покуп­ця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80—85%, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу про­давцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покуп­цем своїх зобов'язань за контрактом.

При наданні комерційного кредиту виникають питання про гарантії платежів. Серед способів запобігання неплатежам або за­тримкам платежів основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви відомих банків, век­селі, банківські акцепти та аваль векселів, чеків.