Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Валютне регулювання буває прямим і непрямим. Пряме ва­лютне регулювання полягає в корекції поведінки суб'єктів ринку через застосування обмежуючих законодавчих актів і втручання органів виконавчої влади. Непряме валютне регулювання поля­гає у використанні економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку.

Сьогодні в Україні поєднується пряме і непряме валютне ре­гулювання ринку. Поряд з правилами роботи міжбанківського валютного ринку, які передбачають пряме обмеження діяльності

банків з боку НБУ, використовуються ще й інструменти грошо­во-кредитної політики. За допомогою облікової ставки Націона­льного банку і нормативів резервування коштів комерційних ба­нків, НБУ регулює обсяги грошової маси на ринку, які мають беспосередній вплив на попит і пропозицію валюти.

Валютне регулювання є засобом реалізації валютної політики, яка являє собою сукупність заходів у сфері валютних відносин відповідно до стратегічних цілей держави. В Україні валютна по­літика спрямована на забезпечення сталості економічного зрос­тання, стримування темпів інфляції, підтримання рівноваги пла­тіжного балансу.

8.2. Види валютних операцій банків, їх ризикованість

Міжнародні розрахунки тісно переплітаються з валютними операціями комерційних банків. Валютні операції являють со­бою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

Валютні операції поділяються на поточні конверсійні операції з негайною поставкою валюти та поточні депозитно-кредитні операції, а також строкові операції, поставка валюти за якими відбудеться в майбутньому. Поточні конверсійні операції, а та­кож поточні депозитно-кредитні операції становлять основну ча­стку валютних операцій. На них на світових ринках припадає майже 90% обороту ринку.

Поточні операції з негайною поставкою валюти називають­ся ще операціями «спот» (spot). їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксо­ваним у момент її укладення. При цьому враховуються робочі дні в країнах валют, з якими укладаються угоди, тобто якщо наступ­ний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін поставки валют збільшується на один день. Наприклад, для угод, укладених у четвер, термін поставки валюти — понеділок, у п'ятницю — вівторок.

За угодами спот поставка валюти здійснюється на рахунки, які вказані банками-отримувачами. Дводенний термін переказування валют за укладеною угодою раніше обумовлювався труднощами здійснення його в коротший термін. Однак значне поширення за­собів зв'язку (СВІФТ), систем електронних міжбанківських пере-

162

163

казів (ЧІПС у США, ЧАПС у Лондоні, СЕП в Україні), комп'ю­терної обробки операцій дає змогу сьогодні значно прискорити переказування валюти. Про це свідчить поява таких операцій, як розміщення одноденних депозитів (overnight — розрахунки «сьо­годні на сьогодні»), або валютних операцій з розрахунками today («сьогодні на сьогодні»), tomorrow («сьогодні на завтра»).

Разом з тим традиційно базовою валютною операцією є угода спот і базовим курсом — курс спот. Саме на базі курсів спот роз­раховуються інші курси угод на валютному ринку — крос-курси, курси форвардних і ф'ючерсних угод.

Валютні операції з негайною поставкою є наймобільнішим елементом валютної позиції і містять у собі відповідний ризик. Зміна курсу може зумовити або великі прибутки, або великі зби­тки. Для запобігання ризикам валютні дилери проводять еконо­мічний та технічний аналіз руху курсу. У результаті аналізу вони віддають перевагу «довгій» (купівля валюти) або «короткій» (продаж валюти) позиціям для конкретної валюти, щодо якої во­ни укладають угоду. При появі нових повідомлень протягом дня оцінка тенденцій валютного ринку дилерами та напрямки валют­них операцій можуть неодноразово змінюватись.

Укладаючи валютні угоди з негайною поставкою, банки дають доручення про переказування проданої валюти і на використання придбаної валюти, не очікуючи отримання письмового підтвер­дження про купівлю або продаж від контрагента. При великих оборотах валюти банки вимагають від клієнтів перераховувати на свої рахунки відповідні кошти (заставу), щоб запобігти ризикам неплатежу.

За допомогою операцій спот банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, у тому числі «гарячих» коштів, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Крім ризику валютних позицій, для банку існує ще ризик не-переказу покриття у зв'язку з коливаннями курсів на валютних ринках. Різниця в часі роботи регіональних та міжнародних ва­лютних ринків веде до того, що зазвичай банк переказує продану валюту до отримання інформації про зарахування на його раху­нок суми придбаної валюти. У зв'язку з цим банки встановлюють для своїх клієнтів ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних угод, за якими ще не надійшла інформація про переказ валюти. Використання електронних-засобів інформації і комунікацій зводить до мінімуму розрив між зарахуванням на рахунок банку коштів та отриманням ним інформації про це. Ба-

нки можуть отримувати інформацію з комп'ютера кореспонден­та, в якого відкриті їхні рахунки, і навіть у разі несприятливої рі­зниці у часі будуть мати інформацію про всі суми, що надійшли, вранці наступного дня. Це, однак, передбачає наявність суттєвих операційних витрат. Тому тільки великі банки можуть ефективно забезпечити значні обсяги операцій на валютних ринках.

Для страхування ризиків курсових коливань на ринку з'яви­лися нові інструменти — строкові валютні операції. Строкові валютні операції (форварди, ф'ючерси, опціони) — це угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у мо­мент їх укладення.

Сьогодні строкові валютні операції досить популярні, оскіль­ки вони дають змогу не тільки страхувати ризики, а й ще мати великі прибутки на торгівлі валютними контрактами. Укладення валютних строкових угод відбувається на спеціалізованих біржах у великих міжнародних фінансових центрах, таких як Лондон (Лондонська біржа фінансових ф'ючерсів — LIFFE), Чикаго (Чи­казька біржа опціонів — СВОЕ), Нью-Йорк (Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа — NYFE).

Курс валют за строковими угодами відрізняється від курсу за операціями спот. Хоча, як правило, напрямок динаміки курсів за поточними і строковими угодами збігається, це не виключає від­повідної автономності зміни курсів за строковими угодами, особли­во в періоди криз або спекуляцій з валютами. Різниця між курсами становить відповідну величину, що називається дисконт чи премія. Детально це питання розглядатиметься в наступних розділах

Курс валют за строковими угодами розраховується на базі ку­рсу спот та відсоткових ставок за депозитними вкладами в краї­нах відповідних валют. Вплив відсоткових ставок на курс стро­кових операцій пов'язаний з тим, що для купівлі валюти в май­бутньому необхідно буде взяти позику або зняти з депозиту, сплативши при цьому відсоток за кредит, або втративши його за вкладом. Водночас розміщення придбаної валюти на депозит приносить відсоток.

Строкові операції поділяються на: форвардні, ф'ючерсні та опціонні. Форвардні операції — це угоди між двома контраген­тами про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим ку­рсом, які укладаються поза біржею. Форвардні угоди є твердими та обов'язковими для виконання на відміну від ф'ючерсів та оп-ціонів. Форвардна угода звичайно укладається з метою здійснен­ня реального продажу або купівлі валюти та застосовується для

164

165

страхування ризику зміни курсу валют. Разом з цим форвардні операції можуть використовуватись і для проведення валютних спекуляцій на курсовій різниці. Теоретично не існує гарантій ви­конання форвардної угоди, тому в практиці страхування ризиків використовуються ф'ючерсні валютні операції.

Ф'ючерсні операції — це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим кур­сом, які укладаються на біржових ринках. Особливістю ф'ючерс-них угод є те, що вони стандартизовані і поставки валюти відбу­ваються в строго визначені терміни. Поставка валюти за контрак­том повинна здійснюватись через рахункову палату біржі, яка га­рантує виконання зобов'язань за угодами всіма сторонами. Але, як правило, реальна поставка валюти за ф'ючерсними угодами не відбувається.

Мета проведення ф'ючерсних операцій полягає: по-перше, в страхуванні ризиків від несприятливих змін валютних курсів; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкри­ває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси валют, які лежать в основі контрактів, тим більший обсяг попиту на ці угоди з боку хеджерів і тим вища ціна контракту.

Оціонні операції — це угоди, що дають право (але не зо­бов'язання) одному учаснику угоди купити або продати відпові­дну кількість іноземної валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зо­бов'язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за відпові­дною договірною ціною.

Опціонні контракти так само, як і ф'ючерсні, є стандартизова­ними і здійснюються через біржу, хоча є також випадки позабір-жової торгівлі. Опціоні угоди укладаються для страхування ризи­ків та проведення спекуляцій. Але, якщо при укладенні ф'ючерсної угоди і зміні тенденцій ринку власник контракту може втратити всі кошти, то при опціонній торгівлі власник втрачає тільки пре­мію. Тенденції світових валютних ринків свідчать про стрімке зростання обсягів саме опціонних операцій.

Різновидом валютних операцій, які поєднують поточні і стро­кові операції, є угоди своп (swap). Своп — це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної по­ставки з одночасною контругодою на відповідний термін з тими самими валютами. При цьому домовляються про зустрічні пла­тежі два партнери (банки). За операціями своп поточна операція

здійснюється за курсом спот, який у зустрічній угоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту, залежно від руху валютного курсу. При цьому клієнт має економію на маржі — рі­зниці між курсами продавця і покупця за поточною угодою. Опе­рації своп вигідні для банків: вони не створюють відкритої пози­ції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують не­обхідною валютою без ризику, який пов'язаний зі зміною її курсу. Операції своп використовуються для:

• здійснення комерційних угод, які дають змогу уникнути збитків при конвертації валют;

« придбання банком необхідної валюти без ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахун­ків, диверсифікації валютних резервів;

« взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.

Детальніше механізми виконання окремих видів валютних операцій буде розглянуто в наступних розділах.