Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

2.2. Відкриття та ведення валютних рахунків

Операції з іноземною валютою на території кожної держави здійснюються відповідно до її чинного законодавства. В Україні валютні операції регулюються Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та низкою інших документів уряду і Національного банку, які визначають:

основні принципи здійснення валютних операцій;

. види валют і валютних цінностей, які застосовуються в

Україні;

права й обов'язки резидентів і нерезидентів відносно во­ лодіння, користування та розпорядження валютами і валютними цінностями на території України;

— повноваження та функції українських органів валютного регулювання і валютного контролю.

Практично в усіх країнах світу операції з валютою здійсню­ються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які отримали ліцензії від своїх центральних банків на проведення операцій в іноземній валюті, включаючи банки з участю інозем­ного капіталу та банки, капітал яких повністю належить інозем­ним учасникам.

Для здійснення міжнародних розрахунків банки відкривають валютні рахунки. Валютний рахунок — це рахунок, який від­кривається в комерційному банку для зберігання іноземної валю­ти і здійснення всіх видів банківських операцій. Порядок від­криття та ведення валютних рахунків у країнах регулюється чинним законодавством держави, нормативними актами центра­льних банків. Операції на рахунках здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.

В Україні порядок відкриття та ведення валютних рахунків відбувається відповідно до Інструкції НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527 «Про відкриття банками рахунків у національній та інозе­мній валюті».

Відкриття рахунків юридичним особам (підприємствам, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю в Україні) пе­редбачає подання в комерційний банк відповідного набору до­кументів.

До них належать:

а) заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка, яку підписує керівник та головний бугалтер підприємства;

б) копія довідки про внесення підприємства до Єдиного дер­ жавного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, що видав відповідну довідку;

в) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповнова­ женому здійснювати державну реєстрацію, засвідчена нотаріаль­ но чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

г) копія належним чином оформленого положення про діяль­ ність підприємства (статут);

32

33

д) картка з відбитком печатки та зразками підписів посадових осіб підприємства, яким згідно з чинним законодавством та від­ повідними документами надано право розпоряджатися рахунком та підписувати розрахункові документи. Зразки підписів та пов­ новаження посадових осіб засвідчуються нотаріально;

е) клопотання підприємства до банку, в якому відкривається поточний рахунок із зазначенням місцезнаходження підприємст­ ва, його ідентифікаційного номера, номера основного поточного рахунку та банку, в якому він відкритий, а також податкового ор­ гану, в якому підприємство перебуває на обліку;

ж) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України. Банк приймає документи, перевіряє їх і оформляє відкриття

рахунку клієнта на основі договору про розрахунково-касове об­слуговування за валютними рахунками.

Надходження в іноземній валюті на користь підприємства, а також кошти, отримані в іноземній валюті на українській терито­рії, зараховуються на його рахунок в уповноваженому банку. Для цього паралельно відкриваються два рахунки:

1. розподільний рахунок для зарахування надходжень в іно­ земній валюті у повному обсязі;

2. поточний валютний рахунок для обліку коштів, які зали­ шаються у розпорядженні підприємств після обов'язкового про­ дажу частини експортної виручки.

На розподільному рахунку валютні кошти юридичних осіб пі­сля їх зарахування можуть перебувати не більше п'яти банківсь­ких днів. Саме з цього рахунку за українським законодавством 50% валютної виручки підприємств підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському ринку, після чого другі 50% зарахо­вуються на поточний валютний рахунок клієнта банку.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподіль­ний рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу, уповноважений банк зобов'язаний перерахува­ти на поточний рахунок клієнта також не пізніше п'яти банківсь­ких днів з моменту зарахування цих коштів на розподільний ра­хунок.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підпри­ємству для проведення в межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті розрахунків при здійсненні поточних операцій та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

На поточний валютний рахунок можуть зараховуватись суми в іноземній валюті, що надійшли як:

• експортна виручка;

• перерахування з поточних валютних рахунків інших украї­ нських підприємств;

—- перерахування з поточних валютних рахунків підприємств з іноземною участю, які зареєстровані на українській території, в оплату куплених у власників рахунків товарів;

• внески та паї на оплату частки учасників у капіталі акціо­ нерного товариства або спільного підприємства;

• перерахування з-за кордону нерезидентом на рахунок ре­ зидента, який є посередником, для подальшого перерахування іншим резидентам — суб'єктам господарської діяльності, за дору­ ченням яких на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод був здійснений продаж товарів (робіт, послуг);

• інші суми, які використовуються й отримуються в межах валютних операцій, дозволених банку ліцензією.

Суми, що перебувають на поточних валютних рахунках, мо­жуть бути за розпорядженням власника рахунку:

• переведені за кордон у відповідній банківській формі за експортно-імпортними операціями власника рахунку;

• перераховані на рахунки зовнішньоторговельних організа­ цій для подальшого переведення за кордон в оплату товарів, що імпортуються;

• перераховані на поточні рахунки інших українських і спі­ льних підприємств за оплату товарів (послуг), які виробляються (надаються) цими підприємствами;

• використані на оплату заборгованості за кредитом в інозе­ мній валюті, на оплату банківських комісійних та поштово-те­ леграфних витрат, витрат, що пов'язані з відрядженнями, а також на інші цілі, які не суперечать ліцензії банку.

Уповноважені українські банки можуть відкривати поточні рахунки у національній валюті нерезидентам-інвесторам для здій­снення ними інвестиційної діяльності на території держави. Іно­земними інвесторами можуть бути фірми, банки та інші кредитні установи, міжнародні організації та окремі громадяни.

На поточний рахунок у національній валюті нерезидента-інвестора зараховуються кошти:

• одержані від продажу іноземної валюти на міжбанківсько­ му валютному ринку України, що вносяться як іноземна інвестиція;

• одержані у вигляді доходів (дивідендів) від здійснення ін­ вестиційної діяльності в Україні;

• повернуті в результаті припинення нерезидентом інвести­ ційної діяльності в Україні;

34

35

— одержані в інших випадках, визначених чинним законо­ давством.

З поточного рахунку в національній валюті нерезидента-інвес-тора проводяться такі операції:

• розрахунки, пов'язані з реінвестиційною діяльністю на те­ риторії України;

• придбання іноземної валюти на міжбанківському валют­ ному ринку України для подальшого перерахування за кордон доходів, дивідендів від інвестиційної діяльності в Україні;

• розрахунки з митними, податковими та іншими органами у випадках, передбачених чинним законодавством;

• розрахунки з резидентами при здійсненні спільної інвести­ ційної діяльності;

• сплата послуг уповноваженому банку, який обслуговує ра­ хунок;

• інші виплати, якщо вони не передбачені договорами (уго­ дами, контрактами) про інвестиційну діяльність і не суперечать чинному законодавству України.

Уповноважені банки можуть відкривати поточні валютні ра­хунки також фізичним особам — суб'єктам підприємницької дія­льності (резидентам), які здійснюють свою діяльність без ство­рення юридичної особи. Поточний рахунок відкривається за ре­жимом, який визначено для юридичних осіб — резидентів.

2.3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків

Безпосередню участь у міжнародних розрахунках беруть ко­мерційні банки. Вони на вимогу своїх клієнтів купують та про­дають іноземну валюту. Наприклад, імпортерам доводиться роз­раховуватись за придбаний товар іноземною валютою. Для цього вони звертаються в банки з проханням купити їм необхідну кіль­кість іноземної валюти в обмін на наявну у них валюту своєї країни. У свою чергу, експортери також отримують платежі в іноземній валюті. Вони мають:

• тримати ці кошти на валютному рахунку в банку (якщо це дозволяє валютне законодавство країни);

• конвертувати іноземну валюту в національну;

* конвертувати іноземну валюту в інші іноземні. Українське законодавство дозволяє зберігати частину валют­ них надходжень (50% валютної виручки експортерів підлягає

обов'язковому продажу на міжбанківському ринку) на рахунках у комерційних банках. Але зберігання коштів на валютному ра­хунку є доцільним, якщо:

а) експортер розраховує на те, що він регулярно здійснювати­ ме платежі та отримуватиме надходження саме в цій валюті;

б) експортер сподівається, що в недалекому майбутньому від­ будеться девальвація національної валюти, яка призведе до знач­ ного зниження доходів від експорту. Наприклад, у 1993—1996 pp. рівень девальвації української валюти був дуже високим. Це примушувало експортерів приховувати валютну виручку, оскіль­ ки валютне законодавство України передбачало обов'язкову кон­ вертацію експортних надходжень. І навпаки, стабільність гривні стимулює експортерів до продажу майже 80% валютної виручки.

Необхідність продажу валюти експортерами може бути обу­мовлена такими причинами:

1. Більшу частину витрат та платежів (купівля сировини для ви­ робництва продукції, оплата транспортних витрат на території краї­ ни, податки тощо) фірми здійснюють у національній валюті, тому у них виникає потреба обмінювати іноземну валюту на національну.

2. Фірмам для внутрішніх потреб не вистачає оборотного ка­ піталу, і вони його поповнюють за рахунок конвертації іноземної валюти в національну.

Необхідність купівлі валюти імпортерами обумовлюється тим, що їм доводиться платити іноземною валютою за товар, який во­ни завозять з-за кордону. Для цього вони звертаються у банк з проханням купити необхідну кількість іноземної валюти в обмін на валюту своєї країни.