Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

11.1. Валютні форвардні угоди

11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів

Міжнародна торгівля завжди пов'язана з валютним ризиком, адже в кожній угоді беруть участь контрагенти з різних країн і принаймні одна зі сторін змушена проводити розрахунки в іно­земній валюті. Тому будь-яка зовнішньоторговельна угода є дже­релом валютного ризику для експортера або імпортера (або для обох сторін, якщо валюта контракту не є національною валютою жодного з партнерів). Більшість підприємств намагається захис­тити себе від валютного ризику якомога раніше. Як правило, при укладанні угоди сторони обумовлюють термін платежу та обсяги валюти, але зазвичай дата платежу віддалена від дати укладання угоди на кілька місяців. Експортер та імпортер знають валютний курс спот на дату укладення угоди, але за час, що мине з моменту підписання контракту до моменту платежу, валютний курс може змінитися несприятливо для однієї зі сторін.

Для того щоб захистити себе від валютного ризику, експортер або імпортер може укласти з банком форвардний контракт.

форвардний контракт — це угода між банком та клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, який визначається в момент укладення угоди.

Укладення форвардних угод — послуга, що її надає комерцій­ний банк своїм клієнтам — експортерам та імпортерам, які здій­снюють платежі або отримують кошти в іноземній валюті та ба­жають захистити себе від валютного ризику.

Цей вид послуг з'явився порівняно недавно (банки почали ви­користовувати такий тип фінансових похідних інструментів на початку 80-х років), але вони набули значного поширення в усьому світі завдяки своїй зручності .

Форвардні угоди є угодами типу ОТС (over-the-counter), тобто позабіржовими угодами, які не мають чіткої стандартизації щодо суми, строків виконання тощо. Вони можуть укладатися на будь-який термін — від одного тижня до п'яти років, але найбільш лі­квідними є контракти терміном дії до одного року. Зазвичай банк дає котирування форвардних курсів на так звані стандартні дати:

один тиждень

два тижні

один місяць

два місяці

три місяці

шість місяців

дванадцять місяців.

Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців.

Хоча форвардний контракт є обов'язковим для виконання, на відміну від біржових угод, де виконання контрактів гарантується системою маржинальних внесків, банк не має твердої гарантії виконання клієнтом своїх зобов'язань, тому форвардні контракти пов'язані з певним ризиком.

• Для банку — це ризик, що клієнт може відмовитися або буде не в змозі виконати форвардний контракт.

• Для клієнта ризик полягає в тому, що він не матиме достат­ ньо коштів для виконання угоди (адже форвардні угоди є обов'яз­ ковими для виконання).

Українські банки тимчасово відмовилися від укладення форвардних контрактів зі своїми клієнтами. Це зумовлено забороною укладення форвардних угод на міжбанківському валют­ному ринку, що діє відповідно до затверджених постановою Правління НБУ від 13.12.99 № 585 «Змін та доповнень до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку».

210

211

Як правило, банк вимагає від клієнта підтримувати на своєму розрахунковому рахунку в банку постійний залишок коштів у об­сязі не менше 5—20% від суми контракту, що дає змогу у разі неможливості виконання клієнтом зобов'язань за форвардною угодою закрити її за допомогою ринку спот (процедура закриття буде розглянута нижче).

11.1.2. Форвардний курс

Форвардний курс не є прогнозованим курсом спот, а лише ві­дображенням валютних курсів та процентних ставок на ринку на дату укладення форвардної угоди.

Форвардні контракти є похідними інструментами ринку депо­зитів. В основі форвардного валютного курсу, який фіксується при укладенні контракту, лежить валютний курс спот на дату укладення угоди, скоригований на форвардні пункти, що назива­ються «премія» (рт) чи «дисконт» (dis) (залежно від того, до­даються вони до курсу спот чи віднімаються), які залежать від різ­ниці процентних ставок за валютами, що беруть участь у контракті.

Премія/дисконт розраховується за формулою:

де S — курс спот;

^R— різниця процентних ставок (процентна ставка валюти котирування — процентна ставка бази котирування);

D — кількість днів періоду;

В — базова кількість днів у році (360 або 365);

Rь — процентна ставка бази котирування.

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, вища за процентну ставку за валютою котирування, то курс фор­вард буде нижчим за курс спот, відповідно форвардні пункти бу­дуть відніматися від курсу спот (валюта буде котируватися на фор­вардному ринку з дисконтом).

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, нижча за процентну ставку за валютою котирування, то курс фо­рвард буде вищим за курс спот (валюта буде котируватися на фо­рвардному ринку з премією).

Якщо процентні ставки валюти бази і валюти котирування збігаються, то форвардний курс дорівнюватиме курсу спот на да­ту укладення угоди.

Приклад. На 1 квітня на ринку котируються такі валютний курс та процентні ставки¹:

GBP/USD 1,4745;

GBP 3т — 5,8%;

USD 3т — 6,5%.

Розрахуємо курс для тримісячного форвардного контракту.

Валютою котирування в даному прикладі є долар США, а ба­зою котирування — британський фунт стерлінгів. Процентна ставка за доларами вища за процентну ставку за фунтами, отже, у даному прикладі долар буде котируватися з премією:

(365 -100) + (5,8 -9 1) Форвардний курс дорівнюватиме 1,4745 + 0,0025 = 1,4770.

Як було зазначено, в основі форвардного контракту лежить операція депозитного ринку. Клієнт банку — імпортер — може захистити себе від валютного ризику, використавши ринок депо­зитів: у день укладення зовнішньоторговельної угоди клієнт ку­пує валюту на ринку спот і розміщує її в депозит, термін закін­чення якого збігається з датою платежу. Якщо клієнт-експортер за умовами контракту одержує іноземну валюту, він може захис­титися від валютного ризику у такий спосіб: узяти позику в іно­земній валюті та проконвертувати її в національну валюту, яку розмістити в депозит. По закінченні терміну дії кредитної угоди клієнт повертає позику за рахунок іноземної валюти, одержаної за експорт продукції. Доходи або втрати від такого хеджування залежать від різниці процентних ставок за валютами. Але слід за­значити, що для експортера або імпортера першочерговим є за­хист від валютного ризику, а не одержання спекулятивного при­бутку за рахунок різниці процентних ставок на різних ринках.

Альтернативою хеджування, розглянутого вище, є форвардна угода. Форвардний курс складається з курсу спот та процентної різниці. Ця різниця є ніщо інше, як різниця між доходом від ва­люти, що купується за курсом спот та вкладається на депозит на певний термін, та процентними витратами за валютою, що взято в позику та продано за курсом спот.

Доведемо на прикладі, що в основі форвардної операції ле­жать операції ринку депозитів.

I . •

Для спрощення ми розглянемо середні процентні ставки, не враховуючи маржу bid/offer.

212

213

Клієнт банку — компанія, що здійснює експортно-імпортну дія­льність. Компанія імпортує напівфабрикати з США та експортує продукцію в Німеччину. Таким чином, компанія отримує кошти в євро, а платежі здійснює в доларах США. Уявимо, що через три мі­сяці компанії необхідно здійснити платіж в 10 000 000 дол. США.

Тримісячні процентні ставки

4,0% р.а. 5,8% р.а.

Валюта

EUR USD

Припустимо, що на дату укладення угоди на ринку склалася така ситуація:

Курс спот¹ EUR/USD 1,0000

Звичайно, компанія може залишити свою позицію відкритою, а при настанні терміну платежу купити долари США за євро за курсом спот. Але, якщо компанія хоче захиститися від валютного ризику, вона може використати один з двох варіантів:

* по-перше, компанія може сьогодні взяти позику 10000000 євро, конвертувати її в долари та покласти долари на тримісяч­ ний депозит. По закінченні терміну дії депозиту розрахуватися за своїми зобов'язаннями перед торговельними партнерами в до­ ларах, а позику погасити за рахунок надходження в євро.

• по-друге, компанія може укласти форвардну угоду на купів­ лю доларів США за євро.

Приклад. 1. Випадок з ринком депозитів: Клієнт конвертує євро в долари за курсом 1,000, витрати на кредит в євро дорівнюватимуть:

1 000 000 • 4,0 • 90 / 360 • 100 = 10 000.

Після закінчення терміну дії кредиту сума, скоригована на процентні витрати, буде такою:

1 000000+10000=1 010000.

Доходи за депозитом у доларах США дорівнюватимуть: 1 000 000 • 5,8 • 90 /360 • 100 = 14 500.

Після закінчення терміну депозиту сума, скоригована на про­центні доходи, дорівнює:

1 000000+ 14500=1 014500.

Для спрощення ми розглянемо середні процентні ставки, не враховуючи маржу bid/offer.

Якщо зіставити ці суми, то курс EUR/USD дорівнюватиме: 1 014 500 / 1 010 000 = 1,004 455.

2. Хеджування форвардним контрактом.

Курс форвардного контракту на три місяці дорівнюватиме:

1,000.(5,8-4).90 (360 -100) + (4 -90) 1,0000 + 0,004455 = 1,004455.

Отже, ефект від депозитної та форвардної угод є однаковим, що доводить твердження про форвардний контракт як похідний інструмент ринку депозитів в іноземній валюті.

Зрозуміло, що на дату виконання угоди курс спот може (і, як правило, буде) відрізнятися від курсу контракту, тому одна зі сторін контракту зазнає втрат, оскільки буде зобов'язана купити іноземну валюту за курсом, вищим за спот, або продати за ниж­чим. Але клієнт банку бажає вже на момент укладення контракту за зовнішньоторговельною операцією прорахувати свої надхо­дження або платежі. Компанія не ставить за мету одержання прибутку за рахунок курсової різниці, а намагається лише захис­тити себе від несприятливої зміни валютного курсу.

Банк може залишити позицію відкритою, якщо сподівається на сприятливі зміни валютних курсів, або захистити себе від ва­лютного ризику, за допомогою ф'ючерсів чи опціонів, проте най­простіший шлях захисту від валютного ризику — котирування форвардного курсу купівлі (bid) та продажу (offer). Слід також зазначити, що укладення форвардної угоди є безоплатним, тобто клієнт не сплачує банку комісійну або будь-яку іншу винагороду. Таким чином, джерелом прибутку банку від форвадних операцій є різниця між курсом купівлі та продажу (спред).

При котируванні форвардного курсу, як і при котируванні ва­лютних курсів та процентних ставок, використовуються так само стандартні позначення.