Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

У процесі укладання зовнішньоторговельних угод експортери та імпортери враховують багато чинників і показників, починаю­чи з фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи політичними, економічними та законодавчими умо­вами його країни. Пильне вивчення контрагента особливо важли­ве в сучасних умовах, коли стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що виробляється, спонука­ють покупців до пошуку нових ділових партнерів, нових по­стачальників, найбільш привабливих з погляду ціни та якості товару. При оформленні нового торговельного партнерства фі­рми (підприємства) і банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють насамперед ризики, що можуть виникати у ході та­кого співробітництва.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик — небезпека втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера. Можливих втрат у зовнішньо-

16

економічній діяльності може зазнати будь-хто з її учасників — експортер, імпортер або обслуговуючий банк. Тому дуже важли­во знати всі типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики мінімі­зувати або усувати зовсім.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири осно­вні групи ризиків:

• ризик країни;

• банківський;

• валютний;

• ризик контрагента.

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкрет­ній країні, які можуть призвести до втрат під час зовнішньотор­говельних операцій. Такі події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни.

Одним з глобальних чинників у галузі міжнародних економіч­них відносин є політична стабільність у країнах та регіонах, зага­льний політичний клімат у світі. Політична нестійкість, несприя­тливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) став­лять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов'я­зань за контрактом. Наприклад, експортер не може відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв'язку з політичними подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий то­вар. З тих самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При оцінці політичних ризиків важ­ливо вивчити політичну ситуацію в країні партнера і країнах тра­нзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти використан­ня акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, форфей-тингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньотор­говельній діяльності відіграють економічні умови країни контра­гента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь конвер-тованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприят­ливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовніш­ньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов'язання. Експор­тер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту че­рез обмеження або заборону експорту. Банки в такій ситуації

2 17

можуть також бути не в змозі виконати свої функції. До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

• постійне спостереження за рейтингом країн, який публіку­ ється в спеціалізованих виданнях;

• установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

• відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і роз­ міщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світо­вій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов'язань за контрактом, ніж при уго­дах з економічно розвинутими державами.

Додаткові проблеми можуть виникати у зв'язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах. Стосовно України слід зауважити, що досі ще не розроблена концепція захисту україн­ського ринку, вітчизняного підприємництва. Український ринок виявився відкритим для недоброякісної імпортної продукції, яка має низькі екологічні характеристики.

У країнах, економіка яких базується на ринкових засадах, продовжується процес пошуку найбільш раціональних і економі­чних форм здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, захисту матеріальних інтересів суб'єктів цього виду діяльності. Будь-яка форма товарообміну, яка супроводжується рухом грошових кош­тів, знаходить своє відображення в національному законодавстві, традиціях або загальновизнаній практиці. Тим не менше навіть у цих країнах компаніям і установам важко визначити фінансовий стан, порядність і технічні можливості свого партнера, особливо за умови нового ділового партнерства, нестабільності країни кон­трагента, браку необхідної інформації щодо партнера (його країни).

Ризик непереказу грошових коштів як елемент ризику країни, пов'язаний з відмовою або нездатністю з економічних причин країни імпортера здійснити платіж відповідно до домовленості чи з нездатністю країни експортера повернути авансові платежі. Держава може встановлювати обмеження як на переказ коштів, так і на їх конвертацію в інші валюти. З погляду банків подібні розпорядження й обмеження можуть призвести до того, що банк експортера не отримає рамбурсу у відповідній валюті, а банк ім­портера не здійснить переказу грошей на покриття або авансовий платіж у цій валюті. При цьому самі контрагенти здатні викону­вати свої зобов'язання за контрактом. З метою страхування ризи-

18

ку непереказу грошових коштів необхідно вивчити рейтинг краї­ни, врахувати існуючі валютні обмеження і правила валютного регулювання в країні контрагента.

Ризик банку пов'язаний з втратами, які можуть виникати че­рез його недостатню фінансову надійність, неналежну організа­цію управління банком. На діяльність банку як фінансової струк­тури впливає ціла низка чинників: навколишнє політичне та економічне середовище, конкуренція, акціонери, якість персона­лу, технічне обладнання тощо. Окрім стійкого фінансового стану, професійність персоналу є однією з головних умов ефективної роботи банку.

З метою контролю за банківськими ризиками банки встанов­люють нормативи та ліміти, які час від часу переглядаються, від-стежують інформацію про фінансовий стан банків, постійно під­вищують кваліфікацію співробітників.

Таким чином, оцінюючи ризикованість банківських операцій з обслуговування зовнішньої торгівлі, насамперед необхідно ви­значити ризик країни і ризик банку. У міжнародній практиці ві­домі випадки, коли надійність банку оцінюється вище, ніж надій­ність країни в цілому. Прикладом може бути Південна Африка на початку 80-х років, де з політичних причин репутація банків була вищою, ніж країни в цілому. В інших випадках банківський ри­зик і ризик країни оцінюються приблизно однаково.

Незважаючи на те, що банківський ризик перебуває в тісному зв'язку з ризиком країни, банківським спеціалістам його набагато легше оцінити, ніж ризик конкретної країни. Аналіз банківських балансів дає змогу оцінити ліквідність і платоспроможність бан­ку і, як наслідок, передбачити можливе погіршення його позицій. При оцінюванні ризику країни подібний аналіз зробити набагато важче через непередбаченість дій окремих політичних діячів.

Валютний ризик є одним з найважливіших чинників міжнарод­ної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торгове­льні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки. Непередбачені коливання валютних курсів ведуть до прямих втрат одних фірм та банків і прибутків — інших.

Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зок­рема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни i валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу

19

валюти контракту порівняно з національною валютою контраген­тів або з падінням купівельної спроможності валют.

Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігається, експортер зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримує менший грошовий еквівалент за­фіксованої в контракті вартісної величини. Аналогічним буде ва­лютний ризик для кредитора. Навпаки, для імпортера і боржника валютні ризики виникають при підвищенні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для її купівлі необхідно за­платити більше національної валюти. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик експортера виникає при деваль­вації валюти контракту відносно його національної валюти. І на­впаки, імпортер зазнає збитків, якщо відбувалася ревальвація ва­люти договору відносно своєї національної валюти.

Найбільшою мірою на валютні ризики наражаються експорте­ри та імпортери готових виробів, особливо машин та обладнання, оскільки подібні контракти, як правило, укладаються за умови відстрочки платежу. Таким чином, чим більший період між підписанням контракту і проведенням платежу за ним, тим вища вірогідність валютних коливань і гостріша необхідність проведення захисних заходів, спрямованих на запобігання ва­лютним ризикам.

У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків:

• однобічні дії одного з контрагентів;

• взаємна домовленість учасників угоди;

• операції страхових компаній або банків. Підприємства (фірми) можуть знизити свій валютний ризик за

умови правильного вибору валюти ціни контракту, а також валю­ти платежу у разі їх незбігу. Для експортера вигідно встановлю­вати ціну контракту в «міцній» валюті, курс якої стабільний або має тенденцію до зростання. Для імпортера вигідна «слабка» ва­люта, курс якої постійно девальвує.

Другий спосіб страхування валютних ризиків, який викорис­товується у світовій практиці, полягає в зміні термінів платежів. Він називається в перекладі з англійської «випередження і від­ставання» (leads & lags). Сутність цієї тактики полягає в маніпу­люванні термінами розрахунків: дострокова оплати товарів і по­слуг при очікуваному підвищенні курсу валюти платежу або, навпаки, затримка платежу при прогнозованому падінні її курсу. Можливість дострокової оплати, а також розмір пені за несвоєча­сну оплату фіксується у контрактах.

Широкого використання серед підприємств і банків набув ще один метод валютного страхування — збалансованість грошових вимог і зобов'язань, або приведення у відповідність валютних доходів та витрат. Цей метод часто використовується підприємс­твами, які укладають велику кількість міжнародних угод. Укла­даючи угоди, банки повинні вибирати ту валюту, яка допоможе повністю або частково закрити відкриті валютні позиції, які вже має клієнт. Це можливо при одночасному підписанні контрактів на екс­порт та імпорт у тій самій валюті з приблизно рівними строками виконання. Якщо ж підприємство займається одним видом діяль­ності, то більш доцільно укладати контракти з використанням різ­них валют, курси яких змінюються в протилежних напрямках.

Крім цього, страхування валютних ризиків здійснюється за допомогою валютних застережень. Валютні застереження — спе­ціальні умови, що включаються до контракту і передбачають пе­регляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкі­шої валюти застереження.

У міжнародній торгівлі розрізняють прямі, непрямі та багато-валютні застереження. Так, якщо ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, а пла­тіж передбачений в іншій грошовій одиниці (наприклад, у націо­нальній валюті), то застосовується непряме валютне застережен­ня, тобто в контракті вказується курс перерахунку однієї валюти до іншої на день проплати.

У разі, коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а роз­мір суми платежу залежить від зміни курсу валюти розрахунків відносно іншої стабільної валюти (валюти застереження), засто­совується пряме валютне застереження (воно також має назву одновалютного).

Багатовалютні застереження коригують суму грошових зо­бов'язань залежно від зміни середньоарифметичного курсу кіль­кох валют (кошика валют). При цьому щодо валютного ризику обидва контрагенти перебувають у рівних умовах. З технічної точки зору, застереження полягає в тому, що при підписанні кон­тракту фіксується співвідношення валюти ціни до валютного ко­шика, а на дату платежу передбачається зміна суми платежу про­порційно до зміни цього співвідношення. Таким чином, при зас­тосуванні багатовалютного застереження використовується прин­цип порівняння курсу валюти ціни до валютного кошика на дату підписання контракту і на дату платежу.