ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.03.2024
Просмотров: 1954
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1.1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів
1.2. Роль національних і колективних валют та золота в міжнародних розрахунках
1.3. Валютнр-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод
1.3.1. Валюта ціни та валюта платежу
1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення
2.1. Міжбанківські кореспондентські відносини та система міжбанківських комунікацій. Система свіфт
2.2. Відкриття та ведення валютних рахунків
2.3. Купівля банками іноземної валюти для міжнародних розрахунків
3.1. Характеристика зовнішньоторговельного контракту
3.3. Види документів при міжнародних поставках
4.1. Особливості використання в міжнародній сфері основних форм розрахунків
4.3. Платіж на відкритий рахунок
4.5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів
5.7.3. Види і конструкції акредитива
5.1.7. Уніфіковані правила для акредитива
5.2.2. Фази документарного інкасо
5.2.4. Виписка інкасового доручення і подання документів
5.2.5. Уніфіковані правила для інкасо (упі)
6.1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу
6.2.7. Кредитування на основі векселя
6.2.2. Кредитування на основі документарного акредитива
6.2.3. Пряме банківське кредитування імпортера
6.3.1. Короткострокове кредитування експортера
6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
Забезпечення виконання зобов'язань у міжнародних розрахунках
7.1. Загальні принципи і правові основи банківської гарантії
7.3. Видача банківських гарантій
7.4. Використання банківської гарантії
7.5. Типи та основні види банківських гарантій
7.5.1. Типи банківських гарантій
7.5.2. Види банківських гарантій
8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України
8.2. Види валютних операцій банків, їх ризикованість
8.3. Інформаційне забезпечення операцій на валютних ринках
9.1. Сутність міжбанківського ринку депозитних операцій в іноземній валюті
9.2. Валютування депозитних угод
9.3. Процентні ставки на ринку міжбанківських депозитів у іноземній валюті
9.4. Котирування процентних ставок. Сторони котирування
9.7. Зв'язок між процентними ставками та валютними курсами
10.1. Сутність, види та цілі конверсійних операцій
10.2. Валютні операції на умовах спот
10.3. Котирування валют. Курси покупця і продавця
10.4. Крос-курси та їх розрахунок
11.1.1. Сутність та цілі форвардних контрактів
11.1.3. Валютування форвардних контрактів
11.1.4. Контракти на ламану дату
11.1.5. Форвардні контракти з правом вибору дати
11.1.7. Закриття та продовження форвардного контракту
11.1.8. Витрати за форвардною угодою
11.2.2. Угоди за форвардними ставками
12.1. Свопи ринку конверсійних операцій
12.1.1. Поняття валютних свопів та їх класифікація
12.1.2. Практика укладення угод своп
12,1.3. Свопи з датами валютування до споту (своп torn/next)
12.1.4. Свопи з датами валютування форвард/форвард
12.1.5. Використання угод своп
12.2.1. Поняття процентних свопів, їх види та характеристика
Процентний своп зі змінною базою нарахування процентної ставки
12.2.2. Валютні свопи ринку капіталів
13.1. Поняття фінансових ф'ючерсів та визначальні риси ф'ючерсних ринків
13.2. Ф'ючерсна ціна та особливості її формування на різні види контрактів
13.3. Біржова торгівля ф'ючерсними контрактами і система маржі
13.4. Ф'ючерсні стратегії та хеджування
Проектований звіт про прибутки за період з 1.07 до 31.07.1999 р., грн
Динаміка прибутків/збитків фірми-імпортера при хеджуванні валютного ризику ф'ючерсним контрактом
14.1. Поняття опціонних контрактів, їх види, сторони та ціна виконання
14.2. Організація торгівлі опціонними контрактами та система маржі
14.4. Опціонні стратегії та хеджування опціонами
Проектований звіт про прибутки за період з 1.07 до 31.07.1999 р., грн
15.1. Поняття спекулятивних операцій
15.2.2. Аналіз економічних індикаторів
15.2.2.3. Індикатори безробіття
15.3.1. Сутність, об'єкти та методи технічного аналізу
15.3.2. Графічний аналіз: поняття та види графіків
15.3.3. Поняття та визначення тренду
15.3.4. Підтримка та опір руху цін
15.3.6. Простий показник середнього руху курсу (ма)
15.3. 7. Експоненціальний показник середнього руху курсу (ема)
15.3.9. Метод зближення/розходження показника середнього руху курсу (масd)
15.3.11. Найпотужніший сигнал технічного аналізу
15.3.13. Швидкість зміни (RoC)
15.3.14. Згладжена швидкість зміни (s-RoC)
15.3.15. Надмірна купівля та надмірний продаж
15.3.16. Індекс відносної сили (rsi)
15.3.18. Обсяг (volume) та відкритий інтерес (оі)
15.3.19. Індекс товарного каналу (ссі)
15.4. Психологія прийняття рішення
Пов'язаними з валютними операціями комерційних банків
16.1. Поняття ризику як економічної категорії
16.2. Класифікація банківських ризиків
16.3. Поняття валютного ризику та його види
Для уникнення недоліків ф'ючерсного ринку є можливість забезпечити хеджування відкритих позицій на нестандартизовано-му ринку форвардів.
Для забезпечення хеджування довгострокового валютного ризику використовують, як правило, валютні свопи. їх також часто застосовують у зв'язку з емісією облігацій. Емітент залучає кошти в одній валюті і обмінює її на іншу, більш стійку. Метою валютного свопу під час емісії облігацій є або зниження витрат на фінансування емісії, або одержання валюти в такій формі, у якій її не можна одержати безпосередньо під час позики.
Довгостроковий валютний ризик виникає внаслідок різних причин:
— якщо банк здійснив довгострокові інвестиції у визначеній валюті і вони забезпечують потік регулярних прибутків, то ризик для банку полягатиме в можливому зниженні вартості даної ва-
люти. Це скоротить розмір як прибутку від інвестицій, так і самого інвестованого капіталу;
якщо у банку є довгострокові зобов'язання в іноземній валюті, наприклад термінові кредити, але немає регулярних надходжень у даній валюті, то існує ризик зростання вартості даної валюти, унаслідок чого обслуговування цієї позики стає дорожчим;
якщо банк розраховує зробити платежі в іноземній валюті або одержати інвалютні кошти, він зазнаватиме небезпеки коли вань вартості валюти до самого моменту платежу або одержання коштів. Зростання курсу валюти збільшить вартість будь-якого платежу, а його падіння скоротить суму надходжень.
Валютний ризик може бути зменшений або цілком ліквідований за допомогою створення відповідного зворотного потоку коштів або «заморожування» курсу валюти, за яким будуть зроблені розрахунки (операція своп). Якщо банк має інвестиції в іноземній валюті, то хеджування може забезпечуватися за рахунок створення потоків платежів у тій же валюті, яка відповідає інвестиційному прибутку. Якщо у банку є борг в іноземній валюті, то хеджування може полягати у створенні потоку регулярних прибутків у тій валюті, що відповідає процентним виплатам за позиками. Відповідність валюти надходжень і відпливу забезпечує банку хеджування ризику, оскільки будь-які зміни вартості валюти однаково відіб'ються як на прибутках, так і на збитках. Валютний своп подібний довгостроковому форвардному контракту. Фіксуючи процентні ставки за майбутніми операціями з валютою, можна досягти хеджування валютного ризику.
Валютні опціони надають ще додаткові можливості для страхування ризиків у вигляді можливості відмовитися від виконання угоди. Але це додатково підвищує ціну самого хеджування завдяки сплаті опціонної премії.
Взагалі, слід зазначити, що під час процесу управління ризиками завжди зважуються дві вартості: вартість самого ризику і вартість коштів, що витрачається на його хеджування. Якщо вартість хеджування перевищує вартість самого ризику, хеджування вважається недоцільним або застосовується більш дешевий метод.
На українському валютному ринку розглянуті методи хеджування валютних ризиків тільки починають запроваджуватися. Перепонами на їхньому шляху є низький рівень розвитку валютного ринку взагалі та відсутність його сучасної інфраструктури зокрема.
362
363
16.5. Огляд супутніх ризиків
Валютний ринок не є відокремленою субстанцією. Він є орга нічною частиною надзвичайно складного світового фінансового механізму. Відповідно валютний ризик дуже тісно пов'язаний з І цілим комплексом супутніх ризиків, до яких можна віднести ри- | зик країни, ринковий ризик, правовий ризик і навіть кредитний \ ризик. •
Ризик країни — ризик фінансових втрат через зміну економіч- } них, соціальних або політичних умов у країні контрагента. Од- І ним із компонентів ризику країни є ризик непереказу коштів, ко- І ли зобов'язання контрагента виражені не у його національній валюті. Валюта зобов'язання може бути недоступною контрагентові незалежно від його фінансового стану.
Як було зазначено вище, валютний ризик є окремим видом ринкового ризику, який у загальному вигляді є ризиком фінансових втрат за балансовими та позабалансовими статтями у зв'язку зі зміною ринкових умов (і, відповідно, з рухом ринкових цін). Згідно з загальноприйнятими правилами бухгалтерського обліку такі ризики виявляються незалежно від того, чи мова йде про боргові інструменти або акції самого банку, чи про валютні операції або відкриті позиції за іншими інструментами.
Кредитний ризик визначають як небезпеку неповернення вкладених коштів (або невиконання зобов'язань контрагента). Цей вид ризику не лише стосується кредитної діяльності, а й включає ризик невиконання будь-яких зобов'язань контрагентом під час проведення всіх операцій, які відображаються у балансі банку або на позабалансовому обліку.
Банки, Ідо надають міжнародні послуги, часто конструюють рейтинги ризику країни та кредитні ризики на кожного з контрагентів, в яких на композитній основі об'єднують їх політичні та економічні ризики, виражені на єдиній кількісній базі. Такий підхід дає змогу банку ранжирувати країни та окремих контрагентів відповідно до їх загальної кредитоспроможності та використовувати це ранжування для встановлення лімітів максимальних сум можливих ризиків, які банк здатен прийняти в будь-який момент. Ці ліміти на певні країни або географічні регіони можуть використовуватись також як субліміти для проведення валютних операцій, оцінювання ситуації за відкритими валютними позиціями, гарантіями та іншими видами діяльності на валютному ринку.
Зазначені види лімітів періодично переглядаються і, коли це необхідно, змінюються. Процес перегляду лімітів, як правило, є
формалізованим і підлягає регулярному перегляду підрозділами, які відповідають за управління ризиками та за міжнародні банківські операції. Від зазначених підрозділів вимагається здійснювати постійний моніторинг політичних та економічних умов у відповідних країнах та рекомендувати зміни лімітів.
Система рейтингу ризику країни та контрагентів являє собою продукт окремого банку. Вона складається за принципами, розробленими та погодженими з керівництвом банку. Це не є бездоганне об'єктивне оцінювання, висновки якого правильні в будь-який час. Навпаки, це спроба розробити організований процес складного об'єкта з тим, щоб оцінити сегмент загального ризику банку.
Під час оцінювання ризику країни, контрагентів та окремих фінансових інструментів комерційні банки, крім власних, дуже часто використовують рейтинги міжнародних рейтингових агенцій, таких як Standard and Poor's Corp. («S&P»), Moody's Investors Service («Moody's»), Fitch-IBCA, Duff and Phelps Credit Rating Co («Duff») та ін. (табл. 16.2). Слід відзначити, що рейтингова індустрія виконує досить важливу функцію у міжнародному фінансовому механізмі. На її основі видаються рекомендації комерційним банкам урядами і центральними банками країн, транснаціональні компанії планують свою діяльність і розробляють стратегію розвитку у певних регіонах світу, від чого, власне, великою мірою залежить міжнародний перерозподіл капіталу.
Нині провідні рейтингові агенції застосовують два принципи рейтингування — ініціативний і замовний. Так, Standard and Poor's Corp. i Moody's Investors Service ініціативно оцінюють усі види боргових зобов'язань, зареєстрованих у США для обігу на внутрішньому ринку, незалежно від того, чи надходив запит на дану інформацію і чи була вона сплачена емітентом. Агенції Fitch-IBCA, Duff and Phelps Credit Rating Co, навпаки, складають рейтинги переважно за наявності замовлення, вважаючи, що для оптимальності оцінки потрібні додаткові дані, що надаються емітентом неформально. Більше того, Duff and Phelps публікує рейтинги для широкого загалу лише на прохання свого клієнта.
Визначення комерційним банком операцій з іноземною валютою забезпечує йому посередницьку роль між клієнтом та ринком іноземної валюти. Тому політика уникнення ризику повинна поширюватися і на торговельні операції, і на менеджмент на валютному ринку. Банк повинен стримуватись від маніпуляції величиною валютного ризику в операціях за свій рахунок — заради прибутку — у формі довгої чи короткої позиції овернайт. Банк повинен лімітувати їх так само, як внутрішні чи денні позиції,
364
365
Таблиця 16.2