Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Чиста «експозиція» банку (NEXP) дорівнює

NEXP = [ (FXA - FXL) + FXb- FXs],

де FXA — сума активів у валюті; FXL — сума зобов'язань у валюті;

FXb — сума валюти, куплена за торговельними операціями; FXs — сума валюти, продана за торговельними операціями.

Якщо NEXP > 0, то банк має чисту довгу валютну позицію.

Банк, що має чисту довгу валютну позицію, зазнає збитків, якщо зменшиться вартість цієї іноземної валюти відносно його валюти. У разі збільшення вартості іноземної валюти банк отри­має прибуток.

Якщо NEXP < 0, то банк має чисту коротку валютну позицію.

Банк, що має чисту коротку валютну позицію, зазнає збитків у разі збільшення вартості цієї валюти порівняно з його валютою. Якщо ж вартість іноземної валюти зменшиться, банк отримає при­буток.

Для того щоб розрахувати прибуток чи збиток, треба:

NEXP*[S(t) - S(t- І)],

де S(t) — курс спот станом на час t;

S(t— 1) — курс спот станом на кінець попереднього періоду. Наприклад, банк провів такі операції:

1. Видав кредити на суму 1 млн ф. ст.

2. Прийняв депозити на суму 250 тис. ф. ст.

3. Чиста експозиція = 750 000 ф. ст. Курс спот становить 1 ф. ст. = 1,6200 дол.

* Якщо курс фунта підніметься до 1,6250 дол. за 1 ф. ст., то чиста позиція банку у фунтах стерлінгів збільшиться в ціні на 3750дол. США.

» Якщо курс фунта впаде до 1,6150 дол. за 1 ф. ст., то чиста позиція банку в британських фунтах зменшиться в ціні на 3 750 дол. США.

Співвідношення довгої та короткої валютних позицій має осо­бливе значення для управління валютними ризиками комерцій­них банків. Світова економічна практика визначає прийнятний рівень валютного ризику фінансової установи на рівні відношен­ня значення відкритої позиції до капіталу цієї установи. Подібні нормативи можуть установлюватись до значення загальної від­критої позиції, відкритої позиції за окремою групою валют та ба­нківських металів, окремо для короткої відкритої позиції, окремо

357

для довгої відкритої позиції. Зазначений підхід використовується і в Україні. З метою обмеження валютних ризиків Національний банк України, згідно з Інструкцією № 141 «Про порядок регулю­вання та аналіз діяльності комерційних банків», затвердженою 14 квітня 1998 p., запровадив нормативи відкритої валютної по­зиції уповноваженого банку, що розраховуються як відношення відповідного показника до капіталу банку:

1.Норматив загальної відкритої валютної позиції (Н16 — до 40%).

Розраховується як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку до капіталу банку:

Н15=Вп/К*100%,

де Вп — загальна відкрита валютна позиція банку за балансови­ми та позабалансовими активами та зобов'язаннями банку за всі­ма іноземними валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К— капітал банку.

За кожною іноземною валютою розраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і всіма балансо­вими та позабалансовими зобов'язаннями банку. Якщо вартість активів та позабалансових вимог перевищує вартість пасивів та позабалансових зобов'язань, відкривається довга відкрита валю­тна позиція. Якщо вартість пасивів та позабалансових зобов'я­зань перевищує вартість активів та позабалансових вимог, від­кривається коротка відкрита валютна позиція. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція — зі знаком мінус.

Враховуючи, що план рахунків мультивалютний, потрібно за кожною іноземною валютою підрахувати підсумок за всіма бала­нсовими активами та зобов'язаннями банку І, II, III, IV класів (крім розділів 43, 44, 45) і позабалансовими активами та зо­бов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

Загальна величина відкритої валютної позиції в цілому по уповноваженому банку визначається як сума абсолютних вели­чин усіх довгих та всіх коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма інозем­ними валютами.

2.Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції за кожною іноземною валютою (НІ 7— до 20%) розраховується як

співвідношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції бан­ку у вільно конвертованій валюті у гривневому еквіваленті до ка­піталу банку:

H16 = Він / K*100%,

де Він — довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за ба­лансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями бан­ку за кожною вільно конвертованою валютою у гривневому екві­валенті (розрахунок проводиться за звітну дату);

К — капітал банку.

За кожною вільно конвертованою валютою розраховується довга (коротка) відкрита валютна позиція банку у гривневому ек­віваленті.

3. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (Н18 — до 10%) розраховується як від­ ношення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку у всіх банківських металах у гривневому еквіваленті до капіталу банку:

H18= Bм /K*100%,

де Вм — довга (коротка) відкрита валютна позиція банку за ба­лансовими та позабалансовими активами та зобов'язаннями бан­ку за банківськими металами у гривневому еквіваленті (розраху­нок проводиться за звітну дату); К — капітал банку.

4. Норматив зваженої відкритої валютної позиції уповнова­ женого банку (Н19) розраховується як співвідношення зваженої відкритої валютної позиції (В3) до капіталу (К) банку:

К

де Bз — відкрита валютна позиція за активами та зобов'язаннями за кожною іноземною валютою, зваженою на коефіцієнт, який визначається за строком, що залишився до розрахунку.

Нормативне значення зваженої відкритої валютної позиції має бути не більшим 50%.

5. Норматив довгої (короткої) зваженої відкритої валют­ної позиції банку в вільно конвертованій валюті (Н20) розра­ховується як співвідношення довгої (короткої) зваженої від­критої позиції банку у вільно конвертованій валюті (Вв) до ка­піталу (К) банку:

358

359

Н20 має бути не більшим 30%.

Операції з банківськими металами на валютному ринку Украї­ни регламентуються законом України «Про державне регулю­вання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних ме­талів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та Положенням про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоден­но: загальна та окремо за кожною іноземною валютою та банків­ськими металами.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

* купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні та строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних ва­ лютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

» одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на від­повідних рахунках;

« купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

« надходження коштів в іноземній валюті до статутного фон­ду за умови, що банк має зобов'язання перед засновниками-не-резидентами в іноземній валюті;

* погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній ва­ люті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

» інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті під час розрахунку за ними в іншій валюті, у тому числі і в національній, що призводить до зміни структури активів при незмінності пасивів та навпаки).

Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зараху­вання на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну по­зицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національ­ним банком України.

360

Валютна позиція банку обліковується у класі № 3 балансу «Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання», розділ 38 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів та балансуючі рахунки», група 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», на балансових рахун­ках 3800 та 3801. 3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валю­ти та банківських металів» — технічний рахунок для відобра­ження позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів. Використовується для відображення операцій, які здійс­нюються у двох різних валютах, або для операцій з банківськими металами. Проведення виконуються за датою валютування. За дебетом рахунку проводиться вартість іноземної валюти, яка збі­льшує коротку або зменшує довгу відкриту валютну позицію за кредитом — вартість іноземної валюти, яка збільшує довгу або зменшує коротку відкриту валютну позицію. 3801 АП (контрра-хунок) «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та бан­ківських металів» — технічний рахунок для обліку гривневого еквівалента позиції щодо іноземної валюти та банківських мета­лів. За дебетом рахунку проводяться еквіваленти сум іноземної валюти, які збільшують довгу або зменшують коротку відкриту валютну позицію, за кредитом — еквіваленти сум іноземної ва­люти, які збільшують коротку або зменшують довгу відкриту ва­лютну позицію.

Політика управління комерційним банком під час діяльності на валютному ринку буде найбільш зваженою у разі:

• обмеження валютних операцій тільки трансакціями, інвесто­ ваними клієнтами (тими, в основі яких лежать торговельні угоди):

• установлення жорсткої системи лімітів для торгівлі валют­ ними цінностями;

• обмеження цих лімітів тільки головними конвертованими валютами, на які існує регулярний попит корпоративних клієнтів;

« установлення денних та овернайт валютних лімітів для всіх банківських контрагентів;

* здійснення жорсткого моніторингу за виконанням процедур, передбачених системою управління ризиками, стану контрагентів та поведінки валютного ринку в цілому.

Серед основних методів хеджування валютних ризиків треба назвати такі: структурне збалансування активів, пасивів, креди­торської та дебіторської заборгованості, зміна термінів платежів, форвардні угоди, операції своп, опціонні угоди, фінансові ф'ю-черси, кредитування та інвестування в іноземній валюті, реструк­туризація валютної заборгованості, паралельні позички, лізинг,

361

дисконтування вимог в Іноземній валюті, використання валютних коштів, здійснення платежів за допомогою зростаючої валюти.

В економічній практиці вказані методи часто переплітаються між собою, а окремі фінансово-кредитні установи використову­ють водночас не один, а кілька методів. Використання широкого спектра методів дає змогу уникнути можливих втрат від валют­них спекуляцій та організувати дійову систему менеджменту ва­лютного ризику в конкретній кредитно-фінансовій установі.

Управління валютним ризиком базується переважно на вико­ристанні певних інструментів банківської діяльності. Найбільшо­го поширення у світовій практиці набули термінові валютні опе­рації: форвардні, свопові, опціонні та ф'ючерсні, що широко використовуються на міжбанківському ринку, валютних, форва­рдних та опціонних біржах. Зміст і порядок застосування цих ін­струментів було розглянуто в попередніх розділах (11, 12, 13, 14). Тут ми зупинимося лише на деяких моментах їх застосування в загальній системі управління валютними ризиками.

Ф'ючерси використовуються для зменшення валютного ризи­ку у випадку, якщо банк розраховує здійснити платежі або одер­жати виплату валютних засобів у майбутньому, використовуючи заздалегідь установлений курс. Можливість валютного ризику виникає від непевності щодо зміни біржового курсу до терміну закінчення угоди. Використання ф'ючерсів для хеджування ва­лютного ризику обмежене лімітованим числом валют, розмірами контрактів, термінами обертання інструменту. Перевага ф'ючер­сів полягає в їх часовій гнучкості, тобто можливості закрити по­зицію в будь-який час до настання терміну поставки.