Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

73

(банк-гарант) з проханням надати гарантію на повернення авансу на користь імпортера (бенефіціара по гарантії). Як правило, бан­ки беруть високу комісію за надання такої гарантії (до 10—15% суми гарантії). Основний зміст гарантії полягає в тому, що банк гарантує імпортеру повернення переказного авансу у разі непо­ставки товару (невиконання контракту). Крім того, обумовлюєть­ся те, що гарантія має безвідкличний і безумовний характер, а та­кож, що банк-гарант поверне суму авансу з урахуванням від­сотків, отриманих за весь період користування коштами.

Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фа­ктичне перерахування авансу на його рахунок тільки проти по­дання транспортного документа. При цьому вказується період, протягом якого має здійснитися відвантаження, і подання доку­мента, який свідчить про таке відвантаження.

Банківський переказ у розрахунках за експортні товари та надані послуги. Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь того, хто отримує переказ, тобто клієнтів банку або клієнтів бан­ків-кореспондентів цього комерційного банку усередині країни — за умови визначення в платіжному дорученні одного із зазна­чених нижче способів відшкодування сум, що виплачуються:

• зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку пе- реказника;

• зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;

• надання права дебетувати сумою переказу рахунок «Лоро» банку переказника в комерційному банку.

Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді пош­тових, телеграфних доручень або доручень, отриманих каналами СВІФТ. Телексні платіжні доручення повинні мати перекладаль-ний ключ. Поштові платіжні доручення підписуються уповнова­женими посадовими особами іноземного банку. Телексні дору­чення, що не мають перекладального ключа, і поштові дору­чення, не підписані або підписані не за формою, до виконання не приймаються. Виконання платіжних доручень, що надійшли від іноземних банків, починається з перевірки і проставлення відміт­ки (штампу) про відповідність ключа або підпису.

На кожне платіжне доручення іноземного банку складається меморіальний ордер за встановленою формою, тобто дебетується рахунок «Ностро» банку в тому банку, від якого надійшло платі­жне доручення, і кредитується розподільний рахунок клієнта.

у тексті меморіального ордера обов'язково вказується дата ва­лютування, що вказана в платіжному дорученні банку-кореспон-дента.

Суми документарних переказів, що надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, облікову­ються на проміжному рахунку до надання їм указаних у дору­ченні документів у встановлені строки. При неотриманні доку­ментів у іноземного банку переказника запитують інструкції сто­совно переказу.

Комерційний банк повинен сповістити клієнта, який отримав переказ, про отримані на його ім'я платіжні доручення іноземних банків, що залишаються без виконання з тих чи інших причин (відсутність валютного покриття або валютного рахунку тощо).

Для більш чіткої роботи у формі банківського переказу коме­рційний банк повинен регулярно повідомляти своїм клієнтам про перелік своїх кореспондентських рахунків усередині країни і за кордоном, з тим щоб клієнт у момент укладення контракту інфо­рмував про це фірму-імпортера для здійснення чіткого переказу коштів на рахунок експортера в його банку.

Банківський переказ у розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і установ, які мають у банку поточний ва­лютний балансовий рахунок, — на переказування валюти за кор­дон для оплати вартості імпортованого товару, товарних доку­ментів або документів про надання послуг; як авансові плате­жі, передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; для оплати простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; для погашення заборгованості, що з'явилася в резуль­таті перерахунків, та на інші цілі, пов'язані з імпортом та екс­портом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Переказування коштів за кордон за дорученням клієнтів коме­рційних банків здійснюється на основі заяви на переказ, в якій, зокрема, вказується:

• сума переказу в іноземній валюті (цифрою та прописом);

• спосіб виконання переказу (поштою, телеграфом або кана­ лами СВІФТ);

• назва сторони, що отримує переказ, її точна адреса і номер рахунку в банку;

• назва банку, клієнтом якого є той, хто отримує переказ;

• мета та призначення переказу;

• номер і дата зовнішньоторговельного контракту;

74

75

* назва товару;

• номер рахунку клієнта, з якого має бути списана сума пере­ казу, а також можливі витрати і комісія за виконання переказу.

При переказуванні коштів за фактично поставлений товар (на­дані послуги) необхідно вказати дату його прибуття в країну, при переказуванні для оплати авансу — відсоток авансу.

На заяві на переказ обов'язково вказується спосіб передавання платіжного доручення за кордон. Як уже було сказано, викорис­товується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, те­лексом або каналами СВІФТ. Переказування телексом або кана­лами СВІФТ здійснюється за рахунок переказника і через списання суми вартості повідомлення з рахунку клієнта відповід­но до встановлених тарифів у кожному конкретному банку.

Більшість банків, наприклад у США, не приймають до вико­нання платіжних доручень, що надійшли поштою, або вимагають додаткового підтвердження їх телексом. Каналами системи СВІФТ передаються повідомлення тільки в ті банки, які входять до такої системи банківського зв'язку. Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженою особою і скріплюється печат­кою. При отриманні заяви на переказування коштів за кордон відповідальний виконавець комерційного банку перевіряє прави­льність її оформлення відповідно до нормативних документів, звіряє підписи і печатки зі зразками.

У разі неправильного оформлення заява на переказ поверта­ється клієнту не пізніше наступного робочого дня разом із супро­воджувальним листом, в якому вказуються причини повернення.

Особливе значення в момент приймання заяви має перевірка сальдо рахунку клієнта, тобто наявність коштів, необхідних для переказування, а також оплати комісії за виконання переказу.

На прийнятій до виконання заяві на переказ відповідальний виконавець проставляє штампи із зазначенням дати і реєструє його або у книзі реєстрації переказів за кордон, або в автоматич­ному режимі. Виконання поданих заяв на переказ здійснюється, як правило, протягом трьох робочих днів.

У день виконання платіжного доручення в банку робиться відповідний запис по балансу або у формі виписки меморіально­го ордера, або в автоматичному режимі, а саме: сума платіжного доручення списується з рахунку клієнта і кредитується на рахун­ку «Ностро» в банку-кореспонденті. Сума комісії відповідно до існуючого тарифу списується з рахунку клієнта і кредитується на рахунок доходів банку, суми телексних витрат або витрат за ко­ристування мережею СВІФТ списуються також з рахунку клієнта

і кредитуються на рахунку доходів банку. У меморіальному ор­дері обов'язково проставляється термін валютування. Якщо ва­люта платежу відрізняється від валюти, у якій ведеться рахунок клієнта, в момент платежу робиться перерахунок валюти платежу у валюту рахунку за діючим курсом на валютному ринку і спи­сання з рахунку відповідної суми валюти.

4.5. Розрахунки з використанням чеків, пластикових карток, векселів

У розрахунках як торговельного, так і неторговельного харак­теру широко використовуються чеки, векселі та пластикові карт­ки. Векселі та чеки застосовуються як самостійні засоби платежу, так і в поєднанні з іншими формами міжнародних розрахунків.

Фірмові чеки виписуються на чекових бланках клієнтами бан­ку. Проте такі чеки не дають повної гарантії отримання коштів. У зв'язку з цим зросло використання банківських чеків, ризик невиплати за таким чеком надзвичайно малий, окрім того, випла­ту грошей за таким чеком не можна припинити. Банківські чеки виписуються і підписуються банком від імені клієнта. За дору­ченням клієнта банк може або видати йому чек для пересилання бенефіціару, або сам відіслати чек отримувачу коштів.

Чеки, як правило, використовуються при виникненні перера­хунків між учасниками зовнішньоторговельних угод на незначні суми (знижки чи доплати за якість, помилки у розрахунках то­що). Якщо зазначена на чеку сума виражена в іноземній валюті для країни платежу, то оплата чека у даній валюті здійснюється лише за наявності на ньому помітки «ефектив». У разі відсутнос­ті такої помітки чек оплачується у національній валюті за курсом дня платежу. У розрахунках неторговельного характеру викорис­товуються дорожні та єврочеки.

Дорожній чек, або туристичний, — це платіжне доручення (наказ) виплатити зазначену у чеку суму власнику, підпис якого є на дорожньому чеку у момент його продажу. У момент пред'яв­лення чека до оплати власник знову ставить свій підпис на доро­жньому чеку і лише при ідентичності підписів проводиться його оплата. Дорожні чеки є іменними. Розрахунки ними, як правило, здійснюються на базі інкасо. Цей платіжний документ викорис­товується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного ха­рактеру. Дорожній чек не є законним платіжним засобом, їх при­дбання і прийняття в оплату забезпечується угодою емітента з

76

77

відповідними організаціями (найчастіше з туристичними органі­заціями). У деяких країнах (США, Канада) дорожній чек викори­стовується й у внутрішніх розрахунках для безготівкової оплати послуг. Першим, хто розпочав використовувати дорожні чеки, було туристичне агентство Thomas Cook. Згодом стали популяр­ними дорожні чеки VISA, American Express, Citicorp. Дорожні чеки є зручними у використанні, оскільки при їх вивозі за кордон не потрібно спеціального дозволу, як для готівкової валюти. У випадку крадіжки сума чека може бути відшкодована або у формі дорожнього чека, або в національній чи в іноземній валюті.