Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Гарантія повернення авансу (гарантія авансових платежів) видається банком за дорученням експортера (підрядника), який відповідно до умов контракту отримує авансом повну вартість товару або його частину.

Сутністю такої гарантії є зобов'язання банку після повернення суми авансу (або його невикористаної частини) у разі невиконан­ня продавцем (підрядчиком) своїх обов'язків щодо постачання товару (здійснення робіт), які закріплені у контракті.

Гарантія авансового платежу звичайно видається на термін від півроку до року і припиняє свою дію з поставкою предмета дого­вору.

Сума гарантії дорівнює розміру авансового платежу, однак часто зменшується у міру просування роботи або здійснення по­ставки за контрактом, згідно з умовами якого здійснювалися ава­нсові платежі.

Розмір авансу, як правило, становить від 10 до 20% суми кон­тракту. Гарантії авансового платежу завжди складаються в такій формі, за якою вони вводилися б у дію тільки після отримання продавцем узгодженого авансу.

Дуже часто, якщо контракт передбачає поставки товару час­тинами (поетапне виконання робіт), обсяг зобов'язань банку-гаранта зменшується на суму вартості відвантаженого експорте­ром товару (або на суму вартості виконаних підрядником окре­мих етапів робіт). Отже, названі гарантії обов'язково мають міс­тити статтю про зменшення зобов'язань у процесі виконання договору поставок товару, підтвердженого документами про по­ставки (наприклад, коносаментом), або у процесі закінчення ро­біт на об'єкті, також підтвердженого спеціальним сертифікатом про закінчення робіт.

Найбільш проста форма зменшення зобов'язань за гарантією — це встановлення чіткої часової дегресії, наприклад: «Гарантійна сума зменшується кожні 6, 12, 18 і 24 місяці після вступу в силу щоразу на 25%». Часто за орієнтир для визначення скорочення береться дійсний хід робіт, наприклад, «Сума цієї гарантії скоро­чується автоматично на 15% вартості часткового постачання про­ти передання Bank of China вказаних в акредитиві № 2398 доку­ментів про відвантаження, і строк її дії закінчується при повному використанні цього акредитива». Особливо важлива точність у

формулюванні тих умов гарантії, які визначають, як відбувати­меться зменшення зобов'язань.

Найбільш доцільним для імпортера є використання безумов­них гарантій повернення авансу. Оскільки відповідно до норм міжнародного права імпортер має право на повернення подвійної суми авансу при невиконанні експортером своїх зобов'язань за контрактом, імпортеру доцільно вимагати виставлення гарантії на суму, яка дорівнює подвійному розміру суми авансу. Однак у цьому разі така гарантія за вимогами експортера виставляється як умовна — тобто вона включатиме умову про подання рішення арбітражного суду, яке зобов'язує експортера повернути аванс або його частину.

Гарантія виконання (виконання договору, контракту) вида­ється за дорученням експортера на користь імпортера. Умови зо­внішньоторговельних контрактів зазвичай передбачають санкції, які застосовуються до еспортера (продавця або підрядника) у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань. Такими санкціями є штрафи. Гарантії виконання забезпечують сплату банком-гарантом сум штрафів за вимогою бенефіціара. Най­частіше такі гарантії видаються при здійсненні підрядного будівни­цтва, їх сума завжди не перевищує 10—15% від суми контракту.

Імпортери (покупці або замовники) зазвичай наполягають на виставленні на їх користь безумовних гарантій виконання. Однак установи-експортери прагнуть до видачі гарантій, які передбача­ють платежі на основі спеціального документа (документів), що свідчить про неналежне виконання експортером (продавцем або підрядником) умов контракту. Такі документи узгоджуються сто­ронами.

Гарантія виконання, як правило, діє до фактичної (фізичної) поставки предмета договору або до моменту виконання відповід­них робіт чи надання послуг. У середньому термін дії названої гарантії становить два роки.

При визначенні терміну дії гарантії виконання враховуються два принципи:

* Чітке установлення терміну. Так, якщо не може бути вка­ зана точна дата закінчення терміну гарантії, тоді в договорі з ку- півлі-продажу або договорі підряду на виконання робіт чи надан­ ня послуг має чітко вказуватись, до якої дати виконується зо­ бов'язання. Саме її вважають датою закінчення дії гарантії вико­ нання.

• Пролонгація. Якщо робота до закінчення терміну відповід­ ної гарантії виконана не повністю, експортер може подовжити

152

153

термін дії гарантії виконання. Якщо він цього не робить, то імпо­ртер у багатьох випадках вимагає пролонгації від банку, який га­рантує.

Гарантію виконання вимагають на випадок рекламацій щодо якості товару чи виконаних робіт або при затримках поставок то­вару.

Сума гарантії виконання встановлюється у відсотках до суми контракту (від 5 до 20%) і сплачується у разі, коли покупець за­являє, що продавець не діяв відповідно до умов контракту.

Слід підкреслити, що гарантія виконання — це найбільш ри­зикований вид гарантії для експортера (продавця або підрядни­ка), оскільки імпортер (покупець або замовник) вимагатиме про­довження терміну дії доти, доки він повністю не задовольниться належним виконанням контракту. Через те, що належне виконан­ня контракту — поняття дуже суб'єктивне, багато залежатиме від доброзичливості самого покупця.

Крім описаних вище видів гарантій, які набули найбільшого поширення в міжнародних розрахунках, існують ще інші їх види, які менш поширені і більш специфічні. До них належать:

Гарантія коносамента (гарантія за втрачений коносамент). Коносаменти, що необхідні для отримання товарів, можуть загу­битися або запізнитися під час поштового переказування. Цей вид гарантії найчастіше використовується тоді, коли платіж за­безпечується акредитивом, а товар уже перебуває в порту при­значення. У такому разі банк імпортера може дати гарантію ко­носамента власнику пароплавства або експедитору, тобто зобо­в'язання взяти на себе всі витрати, що виникають, якщо виявиться, що приймальник товару не був правомірним отримувачем. Таким чином, банківська гарантія може спонукати перевізника вантажу до передання товару отримувачу без пред'явлення коносаменту, оскі­льки вона захищає його у разі вимоги відшкодування збитків.

Сума гарантії коносаменту встановлюється у розмірі вартості товару плюс відповідна маржа (від 150 до 200% вартості ванта­жу). Термін дії гарантії не лімітується або визначається до моме­нту представлення оригіналів коносаменту.

Митна гарантія (гарантія митного очищення, тимчасового ввезення) видається банками за дорученням підрядників для за­безпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або ма­теріалів, необхідних для будування об'єктів чи проведення інших робіт. Зазвичай таке обладнання після закінчення робіт має виво­зитись. Якщо воно не буде вивезене, гарантія митного очищення забезпечить отримання або виплату митного збору.

154

Гарантія якості забезпечує імпортерові (покупцеві) гарантії у разі отримання неякісних товарів. Вона видається на випадок, якщо постачальник при зверненні до нього все ж не усуне певних недоліків. Гарантія якості виступає у ролі страхування при вини­кненні претензій у покупця до продавця, у випадку появи дефек­тів при транспортуванні товару. Сума гарантії вказується в само­му контракті і становить від 5 до 20% його вартості.

Гарантія поставки забезпечує імпортера (покупця), якщо продавець не поставить товар або не надасть відповідних послуг у зазначений термін. За своєю сутністю вона близька до гарантії виконання.

Гарантія обслуговування використовується при укладенні ко­нтрактів на будування об'єктів, її мета — гарантувати, що після закінчення робіт будівельник виконає свої зобов'язання в період обслуговування об'єкта. Такі гарантії можуть використовуватись до моменту отримання грошей від замовника.

Судова гарантія забезпечує витрати процесу і сторін під час судових процесів, які закінчуються на користь судових інстанцій або сторін.

Гарантія накладення арешту на майно (або гарантія забезпе­чення ризику). Якщо на майнові цінності дебітора накладається арешт, то він може виставити гарантію забезпечення позову (на­приклад, солідарне поручительство). Після цього йому знову на­дається право розпоряджатися цими цінностями.

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою банківська гарантія і для чого вона використо­ вується?

2. Чим відрізняється поручительство від платіжного зобов 'язання?

3. У чому полягає дія банківської гарантії?

4. Чим відрізняється пряма банківська гарантія від непрямої?

5. Як здійснюється видача банківської гарантії?

6. Які документи необхідно надати для отримання банківської га­ рантії?

7. У чому полягає правомірне використання банківської гарантії?

8. Чому банківська гарантія практично не використовується?

9. Які типи та види гарантій ви знаєте?

155

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

РОЗДІЛ 8. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА ВАЛЮТНИХ РИНКАХ

Після вивчення цього розділу ви зможете:

* ознайомитись із структурою валютного ринку в Україні та етапами його формування;

» пояснити необхідність регулювання валютного ринку;

« засвоїти основні види валютних операцій;

• ознайомитись з інформаційним забезпеченням опе­ рацій на валютних ринках;

8.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку України

Основними суб'єктами валютного ринку є комерційні банки. У банках відкривають і утримують валютні рахунки інші учасни­ки ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депози­тно-кредитних операцій у валюті. Банки акумулюють (через опе­рації з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Крім задовольнення заявок своїх клієнтів, банки прово­дять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів. У зв'язку з цим валютний ринок завжди розглядається як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комер­ційним банкам.

Діяльність комерційних банків на валютних ринках регламен­тується внутрішнім законодавством, яке визначає права та обов'яз­ки банків, а також їх правила поведінки. Зрозуміло, що в країнах з перехідною економікою, де ринкові відносини перебувають у стадії розбудови (до таких належить і Україна), законодавство спрямоване на певні обмеження діяльності банків на валютному ринку, який також є об'єктом посиленої уваги з боку держави. За-

156

лежно від форм валютної політики та системи валютного регулю­вання в кожній країні формується своя структура валютного ринку.

Розвиток валютного ринку в Україні розпочався після прого­лошення незалежності держави. Складовою економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкової економіки, стала побудова власного валютного ринку. За своєю функціональною діяльністю валютний ринок в Україні не відрізняється від інших міжнарод­них та національних валютних ринків. Головна його мета полягає в збалансуванні попиту та пропозиції на іноземну валюту та в об­слуговуванні платіжного балансу держави.

З початку створення українського валютного ринку його спе­цифіка полягала в тому, що він був представлений переважно ва­лютною біржею, яка функціонувала як структурний підрозділ Національного банку України. Однак із подальшим розвитком цього ринку і збільшенням обсягів операцій виникла потреба у створенні самостійної структури, через яку здійснювалася б ва­лютна політика держави. У зв'язку з цим 8 липня 1993 р. з'яви­лася Постанова Правління НБУ № 50 «Про Українську міжбан-ківську валютну біржу», в якій було визначено форми діяльності валютного біржового ринку в Україні.