Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Є досить багато різновидів процентних свопів, але в даному розділі ми розглянемо два найбільш поширені їх види: основний процентний своп та процентний своп зі змінною базою нарахування ставки.

Основний процентний своп (plain vanilla) являє собою обмін платежами за фіксованою процентною ставкою на платежі за плаваючою ставкою.

Як відомо, учасники фінансового ринку мають різні умови доступу до ресурсів, вартість яких у кожному конкретному випадку залежить від рейтингу та репутації позичальника. Фінансові установи з вищим рейтингом мають змогу позичати ресурси за нижчими ставками, причому на ринку як фіксованих, так і плаваючих ставок. Проте може статися так, що умови одного з ринків усе ж таки є більш привабливими. Для позичальників з нижчим рейтингом маркет-мейкери котируватимуть ставки, що містять більшу премію за ризик, тобто ставки будуть вищими за всіма видами позик, але знову може статися, що ця премія за ризик не буде однаковою при котируванні ставок за всіма борговими інструментами.

Розглянемо конкретний приклад. Банкам А та В котирують такі ставки за кредитами в американських доларах:

Ресурси за плаваючою ставкою

LIBOR + 80Ьр LIBOR+160bp

Банк маркет-тейкер

Банк А Банк В

Ресурси за фіксованою ставкою

6,5% 8,5%

Як видно з наведених даних, банк А має абсолютну перевагу на ринку як фіксованих ставок, так і плаваючих, що дає змогу зробити висновок, що кредитний рейтинг банку А вищий за рейтинг банку В. Але ми бачимо також, що на ринку плаваючих процентних ставок банку В котирують порівняно вигідніші ставки (відрив від ставок, що котирують позичальникам з кращим рейтингом, значно менший), тобто банк В має відносну перевагу саме на цьому ринку. Зрозуміло, що в даному разі банку А вигідніше залучати ресурси під фіксовану ставку, тому що саме на цьому ринку він має набагато кращі умови, ніж конкуренти (в нашому прикладі різниця становить 2%, або 200 bр). Банку В вигідніше залучати ресурси під плаваючу ставку (різниця становить

240

241

Схема здійснення свопу наведена на рис. 12.1.

Г Міжнародний ринок грошей та капіталу

лише 80 bp). Але може статися так, що банк А розраховує на падіння процентних ставок, тому заінтересований у залученні ресурсів під плаваючу ставку; банк В, у свою чергу, одержує дохід від розміщених за фіксованою ставкою коштів і не хотів би наражатися на процентний ризик при залученні ресурсів під плаваючу ставку. У даному разі банкам А та В доцільно було б здійснити процентний своп: кожний із банків залучає ресурси на тому ринку, де йому котирують вигідніші умови, а потім обмінюються процентними платежами. Тобто банк А позичає кошти під фіксовану ставку, але за свопом виплачує процентні платежі за плаваючою ставкою, а одержує — за фіксованою. Банк В, у свою чергу, залучає ресурси під плаваючу ставку, але за свопом сплачує фіксовану ставку та одержує плаваючу.

Слід зауважити, що кожен банк несе відповідальність перед кредитором за своїм борговим зобов'язанням незалежно від якості виконання контрагентом зобов'язань за свопом. Якщо повернутись до наведеного прикладу, то це означає, що банк А за будь-яких умов має сплачувати відсотки за фіксованою ставкою 6,5%, незалежно від того, чи буде виконувати банк В умови процентного свопу (компенсувати банку А платежі за фіксованою ставкою). У свою чергу, банк В зобов'язаний сплачувати ставку LIBOR + ІбОbр.

Уже наголошувалося на тому, що своп має бути вигідним для обох сторін. Крім того, що банки одержать доступ до бажаного для кожного інструменту, вони одержать ще й вигоду, бо сплачуватимуть за цей інструмент менше, ніж від них вимагає ринок.

Різниця між процентними ставками для банків на різних ринках не є однаковою (в нашому прикладі вона становить 200 bр на ринку фіксованих ставок, та 80 bр — на ринку плаваючих). Різниця, яка випливає з позицій сторін на різних ринках, називається якісний спред. У нашому прикладі вона дорівнює: 200 bр - 80 bр = = 120 bр (тобто якісний спред є відображенням відносної переваги). Якщо своп буде здійснено без посередників, то кожен банк має виграти від свопу 60 bр (120/2). Тобто в результаті свопу кожний з банків сплачуватиме на 60 bр менше. Але, як правило, процентні свопи здійснюються за участю посередника, який стягує плату за свої послуги. Ця плата називається маржoю дилера. Якщо ми припустимо, що в нашому прикладі маржа дилера становить 20 bр, то кожен банк у результаті свопу сплачуватиме на 50 bр (або 0,5%) менше. Чистий результат для банку А дорівнюватиме сплаті плаваючої ставки LIBOR + ЗО bp (LIBOR + 80 bр - 50 bр), а для банку В — сплаті фіксованої ставки 8% (8,5% - 0,5%).

Рис. 12.1. Процентний своп (plair vanilla)

Якщо розглянути грошові потоки (cash flow) обох банків, то одержимо:

Банк	платить дилеру	одержує від дилера	платить на ринку грошей і капіталу	Чистий результат
А:	-LIBOR	+ 6,2%	- 6,5%	= -(LIBOR+30bp)
В:	- 6,4%	+ LIBOR	-(LIBOR+160bp)	= -8%

Як бачимо, дохід дилеру складається за рахунок різниці, між фіксованими платежами, котру він одержує та сплачує, тобто дилер котирує сторони bid та offer процентного свопу.

Процентний своп зі змінною базою нарахування процентної ставки

Процентний своп зі змінною базою нарахування процентної ставки передбачає обмін зобов'язаннями з плаваючою ставкою на інші зобов'язання з плаваючою ставкою, для яких процентна ставка розраховується на різних базах, наприклад обмін платежів на базі LIBOR на платежі на базі prime rate (також це можуть бути платежі на базі державних цінних паперів, ставки комерційних паперів тощо). Учасники фінансового ринку здійснюють такі свопи, Щоб мати розраховані на однаковій базі доходи від активів та платежі за зобов'язаннями, що розміщуються та залучаються за

242

243

плаваючими ставками. У таких свопах участь можуть брати дві або три сторони.

Приклад. Банк А має дохід від активу, розміщеного під плаваючу ставку LIBOR, та сплачує фіксований відсоток за залучені кошти, банк В має дохід на базі прайм-рейт, а платежі здійснює на базі LIBOR, банк С одержує платежі за фіксованою ставкою та сплачує відсотки на базі прайм-рейт. Процентний своп з участю цих банків відображений на рис. 12.2. У результаті свопу кожен з учасників дістав можливість одержувати та сплачувати відсотки, розраховані на одній базі.

ки в доларах США порівняно зі ставками за кредитами в британських фунтах стерлінгів). Тоді для банку можливо одержати позику на ринку, де він має перевагу, та здійснити валютний своп. Такий своп буде передбачати:

обмін сумами основного боргу на початку дії угоди;
обмін процентними платежами протягом дії угоди;

• зворотний обмін сумами боргу наприкінці дії угоди. Можливо також, що банки здійснюють лише процентні пла тежі, без обміну сумами основного боргу.

Приклад: Банки А та Б мають такий доступ до ресурсів:

Г Міжнародний ринок грошей та капіталу

Рис. 12.2. Процентний своп зі змінною базою нарахування процентних ставок

12.2.2. Валютні свопи ринку капіталів

Валютні свопи ринку капіталів називаються ще валютно-процентними свопами (cross currency interest rate swap). Вони передбачають обмін зобов'язаннями за активами в різних валютах.

Валютно-процентний своп може передбачати як обмін процентними платежами, так і обмін сумою основного боргу. Ситуація на міжнародному ринку капіталів може скластися таким чином, що банку можуть котируватися нижчі процентні ставки за кредитами в одній валюті, та вищі — за кредитами в іншій (наприклад, американському банку котируються більш привабливі процентні став-

244

USD

6,5% 7,5%

GBP

8,5%, 7,8%.

Банк

Банк A Банк В

Як бачимо, банку А вигідніше залучати американські долари, а банку В — британські фунти стерлінгів. Якщо ж банку А необхідно мати у своєму розпорядженні британські фунти, а банку В — доларові ресурси, то вони можуть здійснити своп.

Якщо валютний курс на дату укладення угоди дорівнює 1,6000, то банк A позичає 16 млн дол., банк В — 10 млн ф. ст., банки обмінюються сумами боргу (рис. 12.3), а потім протягом дії угоди обслуговують процентні платежі один одного (при цьому кожен із банків відповідає за своїми зобов'язаннями на міжнародному ринку капіталу незалежно від якості виконання іншим банком своїх зобов'язань за свопом). Наприкінці дії угоди банки здійснюють зворотний обмін сумами боргу і кожен із них розраховується зі своїм кредитором.

Рис. 12.3. Валютно-процентний своп (з обміном сумами боргу)

Але обмін сумами основного боргу містить у собі кредитний ризик, тому що на дату закінчення угоди валютний курс може

245

значно відрізнятися від курсу, що був на дату укладення. Проте банки обмінялися фіксованими сумами, і наприкінці дії свопу вони мають повернути один одному саме ці суми.

Можливе також здійснення валютно-процентних свопів без обміну сумами основного боргу. Тобто банки обмінюються лише процентними платежами за зобов'язаннями в різних валютах. Такі сво-пи здійснюються, коли банку не потрібно залучати ресурси в тій чи іншій валюті, а лише зафіксувати доходи та витрати в одній валюті, тобто коли банк має процентні доходи від активу в одній валюті, а процентні витрати — в іншій. Наприклад, британський банк здійснює випуск боргових зобов'язань у доларах США, терміном обігу п'ять років із щорічною сплатою відсотків. Це передбачає, що протягом цих п'яти років банк має сплачувати відсотки за облігаціями в доларах США. При цьому банк має доходи від активів у британських фунтах стерлінгів. Отже, банк має надходження в одній валюті та зобов'язання за платежами в іншій, що передбачає валютний ризик для банку. Своп дає змогу банку розраховувати доходи та витрати в одній валюті. При цьому можливі свопи з обміном:

процентними платежами за фіксованими ставками;
процентними платежами за плаваючими ставками;
платежів за фіксованими ставками на платежі за плаваючими. Як правило, такі свопи укладаються з участю третьої сторони —

Смотрите также файлы

книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

Metod_stat_II.doc

Metod_stat_1.doc

Тема 7 н.docx

Тема 6 н.docx

Файл: книга міжнарод розрах Савлук.doc

Процентний своп зі змінною базою нарахування процентної ставки

12.2.2. Валютні свопи ринку капіталів

Смотрите также файлы

Информация

Списки файлов

Дополнительно